Ухвала суду № 54853135, 29.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8806/15 Справа № 202/1361/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Мороз В. П. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.,

суддів - Максюти Ж.І., Прозорової М.Л.,

при секретарі - Самокиші О.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на заочне рішення Індустріального районного суду м .Дніпропетровська від 28 травня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до Публічного акціонерного товариства "Акцент - Банк", ОСОБА_2 про стягнення заборгованості -,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся з позовом до ПАТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором в розмірі 64 678 грн. 82 коп., в тому числі: заборгованість за кредитом - 3 108 грн. 00 коп.; заборгованість по процентам за користування кредитом - 18 491 грн. 82 коп.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 837 грн. 65 коп.; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язання - 48 209 грн. 03 коп.; штраф (фіксована частина) - 500 грн.; штраф (процентна складова) - 3 532 грн. 33 коп., стягнути за договором поруки солідарно з відповідачів 10000 грн. та стягнути з ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в розмірі 3 200 грн.; стягнути з ОСОБА_2 судовий збір.

Заочним рішенням Індустріального районного суд м. Дніпропетровська від 28 травня 2015 року позов було задоволено частково та ухвалено: стягнути із ОСОБА_2 заборгованість за кредитом в розмірі 3108 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 18491 грн. 82 коп.; заборгованість по комісії за користування кредитом - 837 грн. 65 коп. та судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп., а в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги і в цій частині ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зазначене рішення ухвалено з додержанням вказаних вимог закону.

Так, судом встановлено, що 13 березня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №HMXRRX03646998, у формі заяви позичальника, згідно якої Банк надав ОСОБА_2 кредитні кошти у сумі 3108 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 12 березня 2008 року (а. с. 8).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позивальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статті 526, 612, 625 ЦК України передбачають, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не приступив до його виконання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з цим, в порушення вказаних норм закону відповідач ОСОБА_2 ухилився від повернення кредитних коштів та відсотків, у зв'язку з чим станом на 20 листопада 2013 року виникла заборгованість, яка становить 22437 грн. 47 коп. та складається із заборгованості за кредитом в сумі 3108 грн., заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 18491 грн. 82 коп. та заборгованість за комісією в сумі 837 грн. 65 коп., а також про ці суми підтверджується заявою позичальника на отримання кредиту, а також розрахунком заборгованості (а.с. 5, 8).

У зв'язку з чим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про стягнення цих сум з відповідача, оскільки останній не виконує свої зобов'язання за кредитним договором.

Також, як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження повноважень сторін, відповідальності за невиконання умов договору, а також збільшення строків позовної давності, позивачем було надано до заяви позичальника і Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які були складені ПАТ КБ «ПриватБанк», та які, на думку позивача, разом із заявою позичальника складають кредитний договір (а.с.9-10).

Разом з цим, колегія суддів вважає, що мусцевий суд обгрунтовано не прийня до уваги ці Умови, оскільки заява позичальника була підписана 13 березня 2007 року із ЗАТ КБ «ПриватБанк», а відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 21 липня 2009 року ЗАТ КБ «ПриватБанк» змінив найменування на ПАТ КБ «ПриватБанк», та ці зміни були зареєстровані лише 17 липня 2009 року (а.с.12-13), тобто вказані вище Умови на час підписання заяви позичальника взагалі не існували, а тому позовні вимоги про стягнення пені та штрафів є безпідставними.

Крім того, зобов'язання за даним договором було забезпечено також договором поруки № 167 від 20 жовтня 2010 року, укладеним між позивачем та ПАТ «Акцент-Банк» на суму 10000 грн. (а.с.6)

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до п. 8 вказаного договору поруки, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Разом з цим, умова договору про його дію до повного виконання зобов'язань боржника за основним договором не може розглядатися як установлення строку дії договору, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитним договором визначено, кінцевий термін повернення коштів, а саме - 12 березня 2008 року, а договір поруки було укладено 20 жовтня 2010 року, отже, у позивача виникло право пред'явити вимогу до поручителів щодо повернення кредиту, починаючи з 20 жовтня 2010 року, протягом наступних шести місяців, проте банком не було пред'явлено вимоги до поручителя про виконання зобов'язань за договором поруки, протягом встановленого законом строку, а тому, відповідно до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України договір поруки є припиненим та стягнення коштів в даному випдаку є неможливим.

У зв'язку з чим колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги ПАТ КБ «ПриватБанк» про неправильне застосування норм матеріального та процесуального права фактично зводяться до одностороннього тлумачення регулюючого спірні правовідносини законодавства лише на свою користь та до переоцінки тих доказів, яким суд дав належну оцінку у їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтувалося на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні у судовому засіданні, відповідно до вимог ст.212 ЦПК України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що при розгляді справи, районним судом були виконані всі вимоги процесуального закону, спір вирішено у відповідності з нормами матеріального та процесуального права. Рішення є обґрунтованим, з повним відображенням обставин, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є правильними.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - відхилити.

Заочне рішення Індустріального районного суду м .Дніпропетровська від 28 травня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: