Рішення № 54853124, 29.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/10323/15 Справа № 202/35011/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - Мороз В. П. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Максюти Ж.І., Прозорової М.Л.,

при секретарі - Самокиші О.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 26 травня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулися до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що відповідно до кредитного договору № DNI0GA00000152 від 08 листопада 2007 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 59500 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08 листопада 2017 року.

Відповідач ОСОБА_2 порушив умови Кредитного договору стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користуванням кредитними коштами відсотків у встановлені кредитним договором терміни, в зв'язку з чим станом на 15 жовтня 2013 року виникла заборгованість на зазгальну суму 196998,52 доларів США, що по курсу НБУ становить 1574018 грн. 18 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 57648,52 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 40016,13 доларів США; заборгованості по комісії за користуванням кредитом в розмірі 6664 доларів США; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 83259,19 доларів США; штраф (фіксована частина) - 31,29 доларів США та штраф (процентна складова) - 9 379,39 доларів США.

У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачами 08 листопада 2007 року було укладено договір іпотеки №DNI0GA00000152, згідно умовами якого відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 69,70 кв.м., житловою площею 46,80 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачам на праві спільної сумісної власності на підставі Свідоцтва про право власності.

А тому просили в рахунок погашення заборгованості за вказаним вище кредитним договором в розмірі 196998,52 доларів США, що по курсу НБУ становить 1574018 грн. 18 коп. звернути стягнення на квартиру загальною площею 69,70 кв.м., житловою площею 46,80 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеку ПАТ КБ «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідачів договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з реєстрацією правочину купівлі-продажу предмету іпотеки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах чи організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПриватБанк» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій, необхідних для продажу предмету іпотеки, а також просили виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі та стягнути судові витрати.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 26 травня 2015 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що предмет іпотеки - квартира загальною площею 69,70 кв.м., житловою площею 46,80 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 є єдиним місцем проживання відповідачів, а тому відповідно до Закону України «Про мараторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03 червня 2014 року на вказану квартиру не може бути примосово стягнута, а також позивачем не надано оригінали матеріалів кредитної справи для огляду в судовому засіданні, відсутній деталізований розрахунок заборгованості, що перешкоджає повному, всебічному та об'єктивному розгляду справи.

Проте з такими висновками погодитися не можна з наступних підстав.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може, оскільки вони не відповідають обставинам справи, зроблені при неповному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, а тому, рішення відповідно до п.п. 1,3 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Так, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 08 листопада 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник якого є ПАТ КБ «ПриватБанк») та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № DNI0GA00000152, згідно якого ОСОБА_7 отримав кредит у розмірі 59500,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08 листопада 2017 року, що підтверджується кредитним договором та розпорядженнями про про надатння та отримання кредитних коштів (а.с. 24-31).

Згідно умов зазначеного Договору погашення заборгованості повинно здійснюватися в наступному порядку: щомісяця в період сплати позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, комісією, а також інші витрати.

У забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачами, а саме: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, 08 листопада 2007 року було укладено договір іпотеки №DNI0GA00000152, згідно умовами якого відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 69,70 кв.м., житловою площею 46,80 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. Майно належить відповідачам на праві спільної сумісної власності на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 23 грудня 2002 року, виданого управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради, зареєстрованого 23 грудня 2002 року в КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» номер запису:61-120, реєстраційний номер 20805734 в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно (а.с. 32-38).

А також 08 листопада 2007 року між позивачем та відповідачами було догововір про задоволення вимог іпотекодержателя, в якому сторони визначили способи та порядок звернення стягнення на Предмет іпотеки для задоволення вимог Іпотекодержателя за Кредитним договором у випадках невиконання Боржником умов кредитного договору (а.с. 39-42).

Як вбачається з матеріалів справи у продовж дії кредитного договору позичальник ОСОБА_2 починаючи з 2008 року неодноразово порушував умови цього договору, допускав прострочку погашення поточної заборгованості по сплаті частини суми кредиту, процентів за користування кредитом, а в подальшому, починаючи з лютого 2009 року взагалі перестав їх виконувати, у зв'язку з чим, згідно розрахунку заборгованості, складеного позивачем, станом на 15 жовтня 2013 року утворилася заборгованість в сумі 196998,52 доларів США, що по курсу НБУ за 1 долар США - 7,99 шгрн., та становить 1574018 грн. 18 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 57648,52 доларів США; заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 40016,13 доларів США; заборгованості по комісії за користуванням кредитом в розмірі 6664 доларів США; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 83259,19 доларів США; штраф (фіксована частина) - 250 грн. та штраф (процентна складова) - 9379,39 доларів США (а.с. 9-15).

Крім того, відповідно до листа за вих. № 30,1,0/2-526 від 03 вересня 2013 року ПАТ «ПриватБанк» повідомив відповідачів про виниклу заборгованість, а також повідомив останніх про прийняте рішення щодо звернення стягнення на предмет іпотеки та просив у тридцятиденний термін звільнити займане приміщення (а.с. 16-17).

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а ч.2 ст.1050 ЦК України передбачено, що кредитор має право вимагати дострокового повернення всієї суми позики та сплати відсотків, у випадку, якщо позичальник прострочив повернення чергової частини позики, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п.22 договору іпотеки № DNI0GA00000152 від 08 листопада 2007 року звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, а відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Тобто спосіб реалізації предмета іпотеки Законом визначений двома способами, а саме: шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», а оскільки позивачем визнечено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом застосування процедури продажу, колегія суддів вважає, позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки є обгрунтованими, з визначенням способу реалізації предмета іпотеки шляхом продажу Банком вказаного предмету іпотеки, з укладанням від його імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності та всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій необхідних для продажу предмету іпотеки, з визначенням початкової ціни предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Проте колегія суддів вважає позовні вимоги про виселення відповідачів із спірної квартири є необгрунтованими, з наступних підстав.

Частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Як вбачається з матеріалів справи спірна квартира була набута відповідачами на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 23 грудня 2002 року, виданого управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради, зареєстрованого 23 грудня 2002 року в КП «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» номер запису:61-120, реєстраційний номер 20805734 в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно та належить їм на на праві спільної сумісної власності, тобто спірна квартира була набута відповідачами не за кредитні кошти, які надані були за кредитним договором № DNI0GA00000152 від 08 листопада 2007 року, а тому виселення відповідачів без надання іншого житла в даному випадку є незаконним.

Проте суд першої інстанції на вказані вимоги уваги не звернув, чим порушив норми матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 26 травня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № DNI0GA00000152 від 08 листопада 2007 року в розмірі 196998,52 доларів США, що еквівалентно за курсом 7,99 грн. за 1 долар США відповідно до службового розпорядження Націонанального Банку України від 15 жовтня 2013 року, складає 1574018 грн. 18 коп., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 57648,52 доларів США, заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 40016,13 доларів США, заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 6664,00 доларів США, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 83259,19 доларів США, штраф (фіксована частина) - 250 грн. та штраф (процентна складова) - 9379,39 доларів США, звернути стягнення на належну на праві приватної власності ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_1), ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_2), ОСОБА_4 (іпн. НОМЕР_3), ОСОБА_5 (іпн. НОМЕР_4) та ОСОБА_6 (іпн. НОМЕР_5) квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 69,7 кв.м., житловою площею 46,8 кв.м., шляхом продажу Банком вказаного предмету іпотеки, з укладанням від його імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності та всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій необхідних для продажу предмету іпотеки.

Визначити початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_2 (іпн. НОМЕР_1), ОСОБА_3 (іпн. НОМЕР_2), ОСОБА_4 (іпн. НОМЕР_3), ОСОБА_5 (іпн. НОМЕР_4) та ОСОБА_6 (іпн. НОМЕР_5) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) судовий збір в сумі по 688 грн. 20 коп. з кожного.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двад-цяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий

Судді