Ухвала суду № 54853121, 22.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/10566/15 Справа № 204/5295/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Тітова І. В. Доповідач - Макаров М.О.

Категорія 57

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Макарова М.О.

суддів - Максюти Ж.І.,Прозорової М.Л.

при секретарі - Самокиші О.В.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «АктаБанк» про стягнення суми за договором банківського вкладу,

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до ПАТ «АКТАБАНК» в якому просила стягнути грошові кошти у сумі 135475 грн. 06 коп., що складаються із суми вкладу в розмірі 133499 грн. 99 коп. та процентів 1975 грн. 07 коп.

Рішенням Красногвардійського районного суд м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06 серпня 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «АктаБанк» в особі начальника відділення № 4 ОСОБА_3, було укладено договір банківського вкладу № В04-207975/Т/631135 «Банківська класика», відповідно до п.1.1 зазначеного договору, вкладник передає, а банк приймає грошові кошти в сумі 133499 грн. 99 коп., терміном на 1 місяць з 06 серпня 2014 року по 06 вересня 2014 року під 18% річних. Днем закінчення строку вкладу вважається останній день строку вкладу (а.с.6).

Відповідно до п.3.1 договору банківського вкладу вкладник має право отримати суму вкладу та процентів по закінченню строку вкладу згідно умов цього договору.

Згідно п.3.4.2 договору банківського вкладу банк зобов'язується повернути вкладнику суму вкладу в обумовлений цим договором строк та сплатити проценти на умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України.

На виконання умов договору ОСОБА_2 внесла на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 133499 грн. 99 коп., що підтверджується відомостями по депозитному вкладу від 06 серпня 2014 року (а.с.7).

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 651 ЦК України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

16 вересня 2014 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АктаБанк» та призначення у ньому уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб починаючи з 17 вересня 2014 року по 17 грудня 2014 року, а згодом рішенням Фонду строк дії тимчасової адміністрації продовжено до 16 січня 2016 року включно. (а.с.33-37).

15 січня 2015 року Правління НБУ винесло Постанову № 19, якою банківська ліцензія ПАТ «АктаБанк» була відкликана.

16 січня 2015 року Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 6, було розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Актабанк».

Процедура щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку та питання запровадження і здійснення тимчасової адміністрації врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі-Закон від 23 лютого 2012 року № 4452-VI), який є спеціальним законом, що регулює дані правовідносини.

Згідно з п. 16 ст. 2 Закону тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до п. 6 ст. 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Таким чином, у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Статтею 36 Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Зокрема, згідно з пп. 1, 2 ч. 5 ст. 36 Закону від 23 лютого 2012 року № 4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону від 23 лютого 2012 року № 4452-VI протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку. Вимоги фізичних осіб-вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами не заявляються.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Закону від 23 лютого 2012 року № 4452-VI Уповноважена особа Фонду припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 49 Закону від 23 лютого 2012 року № 4452-VI протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи: 1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення; 2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів; 3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду.

Згідно ч. З ст. 49 Закону від 23 лютого 2012 року № 4452-VI реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

Таким чином, встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції правильно застосував правові норми та дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на їх передчасність, оскільки з відповідною заявою про задоволення його вимог, як кредитора до уповноваженої особи не звертався, а замість того звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Доводи зазначені в апеляційній скарзі про порушення Банком своїх зобов'язань за договором банківського вкладу та обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки задоволення вимог кредиторів здійснюється після оголошення про ліквідацію Банку на підставі поданих заяв кредиторів.

З моменту відкликання банківської ліцензії, Банк фактично позбавлений права виконувати будь-які операції по рахунках власних клієнтів, у тому числі здійснювати будь-які перерахування з рахунку, відкритого на ім'я ОСОБА_2

Інші доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: