Рішення № 54834124, 24.12.2015, Володимирецький районний суд Рівненської області

№ 556/1919/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24.12.2015 дата розгляду справи

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі

головуючої судді Іванків О.В.,

при секретарі Кньовець Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Володимирець цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Рівненської обласної державної адміністрації, третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - управління Держгеокадастру у Володимирецькому районі про визнання договору недійсним, -

в с т а н о в и в:

Позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулись до суду з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації та скасування державної реєстрації оренди земельної ділянки.

В обґрунтування заявлених вимог вказували, що вони є власниками об'єктів нерухомості, які розташовані в с.Стара Рафалівка Володимиорецького району, правор власності на відповідні об'єкти зареєстровано за кожним із позивачів, однак оформити право власності на земельні ділянки, на яких розташовані ці об'єкти, оскільки вказані земельні ділянки перебувають у оренді відповідача - ФОП ОСОБА_4, який укладено на підставі розпорядження голови Рівненської ОДА. Враховуючи, що вказаний договір оренди та розпорядження порушують їх законні права, просили скасувати розпорядження, визнати недійсним договір оренди та скасувати його державну реєстрацію.

В судовому засіданні позивачі підтримали заявлені вимоги, про що надали суду письмові заяви, клопотали про розгляд справи у їх відсутності.

Відповідач ОСОБА_5 визнала позовні вимоги, про що подала суду письмову заяву, клопотала про розгляд справи у її відсутності.

Представник відповідача - Рівненської обласної державної адміністрації - будучи належно повідомленим про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, пояснень або заперечень щодо позовних вимог, а також будь-яких доказів не надав, про перенесення часу судового розгляду не клопотав.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідача, будучи належно повідомленим про час і місце судового розгляду справи, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, пояснень або заперечень щодо позовних вимог, а також будь-яких доказів не надав, про перенесення часу судового розгляду не клопотав.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 03.09.2012 року між ФОП ОСОБА_5 та Рівненською обласною державною адміністрацією укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого Орендодавець - Рівненська обласна державна адміністрація згідно з розпорядженням голови Рівненської ОДА від 13.04.2012 р. №179 «Про надання земельної ділянки в оренду» надає, а Орендар - ОСОБА_5 - приймає у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 1,0 га для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, кадастровий номер НОМЕР_1. Термін дії договору до 03.09.2017 р.

Розпорядженням голови Рівненської ОДА від 13.04.2012 р. №179 «Про надання земельної ділянки в оренду» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підприємцю ОСОБА_4 та передано в оренду строком на 5 років.

Разом з тим, ОСОБА_1 є власником магазину автозапчастин, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, вказане право власності зареєстроване у встановленому законом порядку, що підтверджується витягом з Державного реєстру права власності.

03.09.2008 р. між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого продавець ОСОБА_4 передала а покупець ОСОБА_2 прийняла у власність ГАРАЖНОМЕР_2 площею 25,9м2, що становить 2/100 будівлі гаражів площею 1372,6м2 приміщення тракторної бригади, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Даний договір посвідчений нотаріально, внесений до Державного реєстру правочинів, право власності ОСОБА_2 зареєстровано у встановленому законом порядку.

03.09.2008 р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір купівлі-продажу, згідно якого продавець ОСОБА_4 передала а покупець ОСОБА_3. прийняв у власність ГАРАЖІ НОМЕР_3 площею 77,6м2, що становить 6/100 будівлі гаражів площею 1372,6м2 приміщення тракторної бригади, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Даний договір посвідчений нотаріально, та проведено державну реєстрацію права власності.

Таким чином, судом встановлено, що в 2008 році позивачі з підстав, передбачених законом, у встановленому законом порядку набули у власність об'єкти нерухомості, які розташовані на землях Старорафалівської сільської ради.

У відповідності до ст.120 Земельного Кодексу України в редакції, яка діяла на час набуття права власності на нерухоме майно та на час укладення договору оренди земельної ділянки, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналогічне положення міститься і в ст.377 Цивільного Кодексу України.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що набувши право власності на об'єкти нерухомого майна, позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також набули право на земельні ділянки, на яких ці об'єкти розташовані, а право власності (користування) попереднього власника будівель на земельні ділянки відповідно припинилось.

Разом з тим, всупереч вимогам вказаних нормативних актів, якими врегульовано порядок переходу право власності (користування) при переході права власності на будівлю, в вересні 2012 року земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, що належать позивачам, були передані у оренду відповідачу ОСОБА_5 на підставі розпорядження та договору, що оспорюються.

Зокрема, у відповідності до ст.15 Закону України «Про оренду землі», істотними умовами договору оренди є умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду.

З договору оренди, укладеного між відповідачами 03.09.2012 року, вбачається, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення та експлуатації будівель та споруд виробничого та промислового призначення (п.5.1 договору).

Разом з тим, на час укладення договору оренди частина об'єктів - будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, не перебували у власності ОСОБА_6, однак ця обставина не перевірялась при видачі розпорядження №179 та укладенні договору оренди.

Згідно з положеннями ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 -3 , 5 та 6 ст. 203 ЦК України, зокрема - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Оскільки розпорядження голови ОДА та укладений на його підставі договір оренди суперечать вимогам чинного законодавства, укладені без відома та волі власників майна, вони не можуть залишатись чинними.

Крім того, оспорювані договір та розпорядження, не тільки суперечать вимогам чинного законодавства, але й обмежують право власності позивачів на належне їм майно, оскільки надають право користування земельними ділянками третій особі.

Як вбачається зі ст..16 ЦК України, способами захисту цивільних справ є визнання правочину недійсним та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

У відповідності до ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Враховуючи викладене, керуючись ст..ст.16, 215, 377 Цивільного Кодексу України, ст.ст.60, 61, 209-212 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації №179 від 13.04.2012 року «Про надання земельної ділянки в оренду».

Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 03.09.2012р. укладений між Рівненською обласною державною адміністрацією та приватним

підприємцем ОСОБА_4 кадастровий номер земельної ділянки

НОМЕР_1.

Скасувати державну реєстрацію договору оренди у Державному реєстрі земель, запис від 03.09.2012р. за №562080004000253 зареєстрований в управлінні Держкомзему у Володимирецькому районі Рівненської області.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області через Володимирецький районний суд. Апеляцію може бути подано сторонами протягом десяти днів після проголошення рішення. Особи, що приймали участь у розгляді справи але не були присутніми під час проголошення рішення, мають право подати апеляцію протягом десяти днів з часу отримання копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляцію не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після оголошення ухвали апеляційного суду.

Головуюча: