Ухвала суду № 54816606, 09.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

09 грудня 2015 року

справа № 804/1417/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Іванова С.М.

суддів: Чабаненко С.В. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області, Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015 року по справі № 804/1417/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод трубопровідної арматури" до управління Пенсійного фонду України в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області, Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, про скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство “Нікопольський завод трубопровідної арматури” звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Нікопольської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, управління Пенсійного фонду України в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області в якому просило - скасувати вимогу Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області № Ю-840-25 від 02.10.2014р. про сплату боргу з єдиного соціального внеску в розмірі 179 479,33 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2015р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано вимогу Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 02.10.2014р. № Ю-840-25 про нарахування позивачеві 179 439,33 грн. зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у тому числі недоїмка - 136 622,69 грн., штрафні санкції - 42 856,64 грн.

Вирішено питання про судовий збір.

Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим рішенням, у поданих апеляційних скаргах відповідачі, вказують на неповне з’ясування обставин справи судом першої інстанції, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що у відповідності до ч. 4 ст. 196 та ст. 41 КАС України не перешкоджає розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.10.2014р. Нікопольською ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області було прийнято вимогу № Ю-840-25 про нарахування позивачеві боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 179 439,33 грн., у тому числі недоїмка -136622,69 грн., штрафні санкції - 42856,64 грн. Зазначена вимога була оскаржена ПАТ “Нікопольський завод трубопровідної арматури” в адміністративному порядку.

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 18.11.2014р. № 479/10/04-36-10-08-09 та Рішенням Державної фіскальної служби України від 24.12.2014р. № 3528/6/99-99-10-01-07-15 оскаржувану вимогу було залишено без змін, а скарги без задоволення (а.с.13-29).

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи сума заборгованості з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в розмірі 179439,33 грн. утворилась за період жовтень-листопад 2012р. у зв'язку із не своєчасною сплатою підприємством задекларованих сум грошових зобов’язань з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період жовтень-листопад 2012р.

Надаючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду, виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010р. (в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” платниками єдиного внеску є: роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Приписами ст. 5 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” передбачено, що облік осіб, зазначених у частині першій ст. 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Взяття на облік осіб, зазначених у п.1 ч. 1 ст. 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Також, п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” встановлено, що платник єдиного внеску зобов'язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи” функцію адміністрування єдиного внеску з 01.10.2013р. було передано до органів Міністерства доходів та зборів України.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, 09.01.2013р. ухвалою господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження у справі про банкрутство № 26/904/229/2013 за позовом Управління ПФУ у м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області до ПАТ “Нікопольський завод трубопровідної арматури” про визнання банкрутом на підставі ст. ст. 7, 11, 12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.

Відповідно до ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 20.03.2013р. визнано розмір безспірних грошових вимог Управління Пенсійного фонду України в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області до ПАТ “Нікопольський завод трубопровідної арматури” у розмірі 492519,89 грн. Зазначена сума є заборгованістю підприємства по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за Списком №1 та № 2 (а.с-39-41).

Також, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.07.2013р. затверджено реєстр вимог кредиторів у справі про банкрутство ПАТ “Нікопольський завод трубопровідної арматури” (а.с - 42-49).

Згідно до ч. 15 ст. 16 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 14.05.1992р. № 2343-XII з моменту порушення провадження у справі про банкрутство пред’явлення конкурсними та забезпеченими кредиторами вимог до боржника та їх задоволення може відбуватися лише у порядку, передбаченому цим Законом, та в межах провадження у справі про банкрутство.

Також, згідно до ч.1 ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори – кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, та вимоги яких не забезпечені заставою майна боржника. До конкурсних кредиторів відносяться також кредитори, вимоги яких до боржника виникли внаслідок правонаступництва за умови виникнення таких вимог до порушення провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами боржника, а також документи що їх підтверджують.

Приписами ч. 2 ст. 14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після зазначення строку, встановленого для їх подання, або незаявлені взагалі, не розглядаються і вважаються погашеними, зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Отже, враховуючи, що вимогою Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 02.10.2014р. № Ю-840-25 стягується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 179 439,33 грн., яка задекларована ПАТ “Нікопольський завод трубопровідної арматури” протягом жовтня-листопада 2012р. та зазначена заборгованість не заявлена до відшкодування, а від так, відповідно до вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вважається погашеною.

Таким чином, з встановлених обставин та приписів чинного законодавства, вимога про сплату боргу від 02.10.2014 року № 10-840-25 є протиправною, тому як визначена нею сума боргу, вважається такою, що була погашена.

Що стосується посилань управління Пенсійного фонду України в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області в апеляційній скарзі на приписи статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», які на його думку свідчать про необхідність його віднесення до шостої черги в ліквідаційній процедурі, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Зі змісту статті 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом, яка діяла станом на час порушення справи про банкрутство позивача, її положення регулювали порядок розгляду мирової угоди в господарському суді.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 22.12.2011, № 4212-УІ, до зазначеної статті були внесені зміни та її викладено в наступній редакції, а саме: з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо, строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута вважається таким, що настав у банкрута не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій за всіма видами заборгованості банкрута; відомості про фінансове становище банкрута перестають бути конфіденційними чи становити комерційну таємницю; продаж майна банкрута допускається в порядку, передбаченому цим Законом; скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається; вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі; виконання зобов'язань боржника, визнаного банкрутом, здійснюється у випадках і порядку, передбачених цим розділом.

Відповідно до п. 1 прикінцевих та перехідних положень зазначеного закону було визначено, що цей Закон набирає чинності через рік з дня його опублікування, крім: підпункту 14 пункту 7 розділу X “Прикінцеві та перехідні положення”, який набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування; положень щодо офіційного оприлюднення відомостей про справу про банкрутство на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет, які набирають чинності через два роки з дня опублікування цього Закону. До набрання чинності цими положеннями офіційне оприлюднення відомостей про справу про банкрутство здійснюється в офіційних друкованих органах (газетах “Голос України” або “Урядовий кур'єр”).

Виходячи з дати опублікування зазначеною закону та приписів вказаних положень, він набрав чинності 19 січня 2013 року.

Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що пункт 1 ст. 38 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, який набрав чинності з 19 січня 2013 року, не має зворотної дії в часі і може бути застосований лише до тих провадженнь про банкрутство, які виникли після 19 січня 2013 року. ”

Як було встановлено, провадження у справі про банкрутство було відкрито 09 січня 2013 року, що в свою чергу свідчить про неможливість застосування зазначених положень до спірних відносин.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в м. Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області, Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та помилкове застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, яке призвело б до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги управління Пенсійного фонду України в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області, Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області – залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2015р. по справі № 804/1417/15 за позовом Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод трубопровідної арматури" до управління Пенсійного фонду України в м.Нікополі та Нікопольському районі Дніпропетровської області, Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування вимоги – залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: С.М. Іванов

Суддя: С.В. Чабаненко

Суддя: А.В. Шлай