Рішення № 54807654, 25.11.2015, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/7548/15-ц

Провадження № 2/428/2265/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2015 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Олійник В.М.,

при секретарі Гетьманцевій Ю.Ю.,

за участю відповідача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сєвєродонецьк цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, суд -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулося до Сєвєродонецького міського суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, посилаючись на наступне.

25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» відповідно до чинного законодавства України був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. В свою чергу, 15 червня 2012 року, між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором. Згідно вищезазначеного угод (договорів) відбулося відступлення Права вимоги за Кредитним договором № 1203/0308/71-008 від 17.03.2008 року, що було укладено між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1, на користь ПАТ «Альфа-Банк».

17.03.2008 року ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та фізична особа - ОСОБА_1, уклали кредитний договір № 1203/0308/71-008. Відповідно до умов вищевказаного кредитного договору, банк зобовязується надати відповідачу - позичальникові кредити у сумі 13950,00 USD, а відповідач зобовязується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту. Відповідно до листа №13-210/7871-22612 від 07.12.2009 року Національного Банку України операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії. Відповідно до умов договору, відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, що визначені кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та додатком № 1 до нього - Графіком погашення кредиту.

Банк (кредитор) свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши ОСОБА_1, кредит у сумі 13950,00 USD. У порушення умов договору, відповідач, свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 01.07.2015 року має прострочену заборгованість за кредитом - 11121,25 дол. США, що за курсом НБУ на 01.07.2015 року складає - 233604,29 грн., за відсотками - 321,94 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає - 6762,42 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом.

В забезпечення виконання зобовязань позичальника, що випливають з основного договору, 17.03.2008 року ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та фізична особа - ОСОБА_4, уклали договір поруки №1203/0308/71-008-Р-1, відповідно до умов якого ОСОБА_4 як поручитель поручається за виконання ОСОБА_1 обов'язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому. Відповідно до умов договору поруки, відповідачі відповідають перед позивачем за порушення обов'язків за договором, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник. Відповідно до умов кредитного договору у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем будь-яких обов'язків, встановлених договором, в тому числі у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць, Позивач має право вимагати дострокового виконання зобовязання з повернення кредиту за кредитним договором. На виконання умов кредитного договору відповідачам була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана. Тому, на підставі вищевикладеного позивач просить стягнути солідарно з відповідачів на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» заборгованість - 240 366,71 грн., а саме: за кредитом - 233604,29 грн.; по відсотках - 6762,42грн., та судові витрати по справі.

В судове засідання представник позивача не зявився, надав клопотання в якому просив розглянути справу без участі представника банку, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, підтвердив факт отримання кредиту, пояснив, що з березня 2015 року заборгованість сплачує частково, оскільки в нього скрутне фінансове становище, на сьогоднішній день курс складає 25, він не в змозі сплачувати таку суму.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що ПАТ „Альфа Банк" уклав 15.06.2012 року договір відступлення права вимоги з ПАТ „Дельта Банк", який в свою чергу уклав договір відступлення права вимоги з ПАТ „Сведбанк" 25.05.2015 року.

За вказаними договорами відступлення права вимоги, які були укладені впродовж одного місяця, ПАТ „Альфа Банк" зазначає, що до нього перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 1203/0308/71-008, укладеним останнім з ПАТ „Сведбанк" 17.03.2008 року.

Отже до правовідносин, що виникли у зв'язку з укладенням цього договору слід застосовувати положення Глави 73 ЦК України, а саме правила договору факторингу, а тому від ПАТ „Дельта Банк" до ПАТ „Альфа Банк" могли перейти права вимоги строк платежу за якими настав до звернення позивача до суду. Право вимоги ж, які мають виникнути в майбутньому, тобто те право вимоги, яке ще не виникло, є такими що ще фактору не передано, та за якими фактор не має права вимагати сплати боржником. Згідно графіку погашення заборгованості строк платежу настає 10-го числа кожного місяця. Таким чином право вимоги починаючи з 10.12.2015 року і до закінчення платежів на теперішній момент є таким, що фактору не передано. Право вимоги щодо всієї суми заборгованості виникне лише 17.03.2025 року. Крім того слід звернути увагу суду на те, що відповідно до пункту 2.3. Договору купівлі-продажу права вимоги від 15.06.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» визначено, що права вимоги переходять з моменту підписання між вказаними сторонами Акту приймання-передачі Прав вимоги. Однак до позовної заяви вказаного документу не додано і він не вказаний у додатках до позовної заяви. Таким чином виникають суттєві сумніви, щодо дійсності переходу права вимоги від ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк». Також ПАТ «Альфа Банк» протягом 15 днів з дати відступлення не повідомляв ОСОБА_1 про заміну кредитора в зобов'язанні. Договір від 15.06.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» укладений після того, як між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладений договір купівлі продажу прав вимоги. Однак в матеріалах є тільки виписка з зазначеного договору за якою не можливо встановити, чи скористалися ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» правом, передбаченим частиною 2 статті 1083 ЦК та чи було допущено наступне відступлення права грошової вимоги. За таких умов, ПАТ «Альфа Банк» підміняючи визначення, та заводячи суд в оману намагається всупереч діючого законодавства України, шляхом прийняття судом відповідного рішення, достроково стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 грошові кошти. ПАТ «Альфа Банк» є фактором, а не кредитодавцем, тому в силу закону, а саме положень Глави 73 ЦК України не має відповідних прав кредитодавця, а повинен користуватися правами фактора. ПАТ «Альфа Банк» вимагає сплатити кошти право вимоги за якими не настало. Крім того ПАТ «Альфа Банк» зазначає як солідарного боржника та співвідповідача ОСОБА_4 як поручителя. Оскільки договір поруки є похідним від кредитного договору, то позовні вимоги щодо ОСОБА_4 теж є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не зявився, про причину неявки суд не повідомив, про день, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Суд вислухавши пояснення відповідача ОСОБА_1 та його представника, дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України, боржник зобовязаний виконати свій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителів.

Відповідно до листа №13-210/7871-22612 від 07.12.2009 року Національного Банку України операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю». Таким чином, операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів справи вбачається, що 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» відповідно до чинного законодавства України був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами. В свою чергу, 15 червня 2012 року, між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» був укладений Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором. Вказане підтверджується наданими суду копіями виписки з договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012 року, договору купівлі-продажу прав вимоги від 15.06.2012 року, витягом з додатку №1.

Згідно вищезазначених угод (договорів) відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором № 1203/0308/71-008 від 17.03.2008 року, що було укладено між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1, на користь ПАТ «Альфа-Банк».

17.03.2008 року ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та фізична особа - ОСОБА_1, уклали кредитний договір № 1203/0308/71-008.

Відповідно до умов вищевказаного Кредитного Договору, Банк зобов'язується надати ОСОБА_1 кредит у сумі 13950,00 доларів США, а відповідач зобов'язався повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та Додатком № 1 до нього - Графіком погашення кредиту.

Відповідно до умов Кредитного договору, ОСОБА_1 зобов'язався в порядку та на умовах, що визначені Кредитним договором повертати Кредит, виплачувати проценти за користування Кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені Договором та Додатком № 1 до нього - Графіком погашення кредиту.

Банк (кредитор) свої зобов'язання за Кредитним договором виконав, надавши ОСОБА_1, кредит у сумі 13950,00 доларів США. Вказане також не заперечується самим ОСОБА_1

У порушення умов Кредитного договору, ОСОБА_1, свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 01.07.2015 року має прострочену заборгованість за кредитом - 11121,25 дол. США, що за курсом НБУ на 01.07.2015 року складає - 233604,29 грн., за відсотками - 321,94 дол. США , що за курсом НБУ на дату розрахунку складає - 6762,42 грн., що підтверджується наданим розрахунком заборгованості за кредитом.

В забезпечення виконання зобовязань Позичальника, що випливають з Основного договору, відповідно до ст. 553 ЦК України, 17.03.2008 року ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_4, уклали Договір Поруки №1203/0308/71-008-Р-1.

Відповідно до умов Договорів поруки відповідач ОСОБА_4, як поручитель поручається за виконання ОСОБА_1 обов'язків, що виникли на підставі Основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.

Відповідно до умов Договору поруки, відповідачі відповідають перед кредитором за порушення обов'язків за договором, як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.

Відповідно до умов Договору у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем будь-яких обовязків, встановлених Договором, в тому числі у разі затримання сплати частини Кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць, кредитор має право вимагати дострокового виконання зобов'язання з повернення кредиту за Кредитним договором.

На виконання умов Договору відповідачам була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана. Таким чином, зважаючи на невиконання відповідачами зобовязання стосовно умов повернення кредиту, позивач вправі вимагати стягнення з відповідачів заборгованість по кредиту, що станом на 01.07.2015 року складає: за кредитом - 11121,25 дол. США, що за курсом НБУ на 01.07.2015 року складає - 233604,29 грн., за відсотками - 321,94 дол. США, що за курсом НБУ на дату розрахунку складає - 6762,42 грн.

Крім того, суд зазначає, що зростання/коливання курсу іноземної валюти, на що посилається відповідач ОСОБА_1, як на підставу неможливості належним чином виконати умови договору, не є підставою для звільнення від зобовязання за кредитним договором, оскільки зазначене стосується обох сторін договору і позичальник при належній завбачливості міг, виходячи з динаміки зміни курсів валют із моменту введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладання договору можливість зміни курсу гривні України до іноземної валюти, а також отримання кредиту в національній валюті.

Також суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що до укладених договорів купівлі-продажу прав вимоги, необхідно застосовувати правила договору факторингу в частині моменту виникнення права вимоги, оскільки не було наведено достатньо переконливих доказів на підтвердження посилань представника відповідача, оскільки варто відмежувати, що факторинг це комплекс фінансових послуг (і за законом підлягає ліцензуванню), який надаються клієнтові фактором. А «плата» розуміється як вказівка на те, що співвідношення при обміні грошей на дебіторську заборгованість має бути на користь фактора (тобто він повинен отримати прибуток у вигляді різниці). Договір цесії подібний із договором факторингу, оскільки в його основі також лежить відступлення права вимоги, тому досить часто оплатну цесію визнають факторингом. Відступлення права вимоги, за Цивільним Кодексом виступає способом зміни кредитора у зобовязанні (загальне), а факторинг,- цілісний самостійний вид договору (спеціальне). Отож, не кожна оплатна цесія може визнаватись факторингом. Хоча, кожний договір факторингу містить умову відступлення права вимоги.

Таким чином, факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, є достовірними та обґрунтованими, підтверджені письмовими доказами, сумніву у суду не викликають, а тому суд вважає, що позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Понесення позивачем судових витрат підтверджується меморіальним ордером № 99538 від 14.07.2015 року про сплату судового збору в сумі 2403,67 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 174, 208, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 625, 626, 629, 1054 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», 01001, м.Київ, вул.Десятинна, 4/6, МФО 300346, ЄДРПОУ 23494714, п/р № 37396000000004 заборгованість 240366,71 грн., а саме: за кредитом 233604,29 грн., по відсотках 6762,42 грн.

Стягнути в дольовому порядку з ОСОБА_1, ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», 01001, м.Київ, вул.Десятинна, 4/6, МФО 300346, ЄДРПОУ 23494714, п/р № 37396000000004 витрати по сплаті судового збору у сумі 2403,67 грн., тобто по 1201,84 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області через Сєвєродонецький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В. М. Олійник