Рішення № 54807584, 03.11.2015, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/644/15-ц

Провадження № 2/428/640/2015

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2015 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Олійник В.М.,

при секретарі Гетьманцевій Ю.Ю.,

за участю позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сєвєродонецьк цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди в наслідок залиття квартири при гасінні пожежі, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, ОСОБА_1 звернулися до Сєвєродонецького міського суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди в наслідок залиття квартири при гасінні пожежі, в якому просили солідарно стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_1 спричинену в наслідок залиття квартири при гасінні пожежі матеріальну шкоду з урахуванням індексу інфляції у розмірі 18619,08 грн. тобто по 9309,54 грн. кожному, моральну шкоду в розмірі 5000 грн., тобто по 2500 грн. кожному.

В обґрунтування заявлених вимог позивачі посилаються на те, що їм належить квартира № 82, яка розташована в будинку № 23 по вул.Курчатова у м.Сєвєродонецьку. 03.01.2014 року в квартирі № 86, яка знаходиться в цьому ж будинку та належить відповідачу ОСОБА_4, виникла пожежа. В цей час у квартирі № 86 знаходилися дві невідомих їм особи, які намагалися загасити пожежу та пізніше зникли з квартири. Пожежа була ліквідована о 22 год. 03 хв. співробітниками служби цивільного захисту населення, про що було складено відповідний акт. Внаслідок гасіння пожежі в квартирі відповідача їм було нанесено матеріальну та моральну шкоду, адже належна їм квартира № 82 та речі у ній були пошкоджені водою. Відповідно до уточненого позову вартість ремонту належної їм квартири складає, із урахуванням індексу інфляції в період з лютого 2014 року по березень 2015 року, суму в розмірі 18619,08 грн., а моральну шкоду, яка виразилася в фізичних та моральних стражданнях, вони оцінюють у 5000 грн.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не зявився, надав суду заяву, в якій просив слухати справу без його участі (а.с.26).

Позивач ОСОБА_3 та представник позивачів ОСОБА_7М.(а.с.21,22) в судовому засіданні підтримали уточнені позовні вимоги з підстав, викладених у позові, надали пояснення аналогічні тим, що містяться в письмових поясненнях по справі (а.с.181-182).

Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5 в судове засідання не зявились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомили, надали заяви про розгляд справи без їх участі, за участю їх представника ОСОБА_8 (а.с.103-104).

Представник відповідачів ОСОБА_8 в судове засідання не зявився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомив, надавши заяву про розгляд справи без його участі, вказавши, що пояснення він надав та відповів на всі питання. Раніше в судовому засіданні позовні вимоги не визнав.

Третя особа ОСОБА_6 в судове засідання не зявилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлялась у встановленому законом порядку, причини неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи без її участі на адресу суду не надано.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ч.1 ст.1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно із п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, з наступними змінами та доповненнями, при розгляді позовів про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна майну особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи.

Як вбачається з ч.2 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до ч.1 ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно із п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 року № 6, з наступними змінами та доповненнями, оскільки в силу ст.452 ЦК особа, яка відповідає за шкоду, заподіяну з вини іншого, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи, не буде суперечити закону пред'явлення за вибором потерпілого вимог про відшкодування шкоди безпосередньо до винної особи, якщо за законом межі відповідальності останньої і особи, яка за неї відповідає, однакові.

З винної особи за регресною вимогою стягується сума майнових витрат, понесених на виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди, а якщо законом встановлено межі відшкодування або межі відповідальності винної особи, то з неї витрати стягуються в цих межах.

Особа, що відшкодувала шкоду, за яку передбачена відповідальність у солідарному порядку, має на підставі ст.175 ЦК право зворотної вимоги до кожного з солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено законом, як у випадках, коли відшкодування було присуджено з усіх боржників, так і при покладенні цього обов'язку на вимогу потерпілого на частину з них.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобовязана повернути потерпілому це майно. Особа зобовязана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст.1213 ЦК України набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

З огляду на приписи гл.13 ЦК України гроші (грошові кошти) визначаються за загальним правилом як майно (ст.190, ст.192), що окрім того підтверджується практикою ЄСПЛ (Справи «Ісмаїлов проти Росії», «Щокін проти України» та ін.).

З матеріалів справи, а саме із копії свідоцтва про право власності на житло № 1035 від 27 травня 1997 року, виданого відділом приватизації житла Виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради, вбачається, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо обєкта нерухомого майна № 34418168 від 03.03.2015 рокуАДРЕСА_2, яка розташована в будинку № 23 по вул. Курчатова у м. Сєвєродонецьку до 05.04.2014 року належала на праві приватної власності ОСОБА_4.

З наданої належним чином завіреної копії договору купівлі продажу квартири № 86, яка розташована в будинку № 23 по вул.Курчатова у м.Сєвєродонецька від 05.04.2014 року вбачається, що третя особа ОСОБА_6 від імені відповідача ОСОБА_4 здійснила продаж зазначеної квартири (а.с.58), з дозволу відповідача ОСОБА_5, про що свідчить заява (а.с.71), оскільки квартира була обєктом спільної сумісно власності.

Згідно копії акта про пожежу від 03.01.2014 року, пожежа виникла 03.01.2014 року о 20-45 год. у житловій квартирі за адресою: АДРЕСА_3, власником якої є ОСОБА_4. Причина пожежі (установлена чи ймовірна) необережність під час паління.

Відповідно до копії акту від 23.01.2014 року, складеного головним інженером, майстром та сантехніком КП «Житлосервіс «Промінь», за результатами обстеження квартири № 82, яка розташована в будинку № 23 по вул. Курчатова у м. Сєвєродонецьку, після залиття водою внаслідок гасіння пожежі у квартирі № 86, комісія встановила наступне: у квартирі № 82 внаслідок течії води із квартири № 86 при гасінні пожежі виникло залиття стін та стель в залі, спальні, коридорі, кухні, стель у туалеті та ванній, вікна в залі, підлоги в залі, спальні, коридорі та кухні. Також, вказаним актом було визначено площу залиття стель, стін, підлог в квартирі № 82.

Зведеним кошторисним розрахунком вартості обєкта будівництва від 12.02.2014 року, локальним кошторисом на будівельні роботи з розрахунками одиничної вартості, розрахунком загальновиробничих витрат до локального кошторису, підсумковою відомістю ресурсів до локального кошторису підтверджується, що вартість ремонту квартири № 82, яка розташована в будинку № 23 по вул. Курчатова у м. Сєвєродонецьку, після залиття внаслідок вищевказаної пожежі складає 12421,00 грн.

Довідкою Головного управління статистики у Луганській області № 12-18/467 від 21.04.2015 року підтверджується, що індекс інфляції на споживчому ринку України за період з 01.02.2014 року по 01.04.2015 року становить 149,9 %.

Отже, позивачами, доведено факт залиття належної їм квартири внаслідок гасіння пожежі у квартирі відповідача та вірно визначено вартість ремонту належної їм квартири із урахуванням індексу інфляції в період з лютого 2014 року по квітень 2015 року в якості суми в розмірі 18619,08 грн. (12421 грн. х 1,499).

Згідно із ч.3 ст.61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Заочним рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 21.08.2014 року по справі № 428/1094/14-ц, в якій предметом розгляду також були цивільно-правові наслідки пожежі у квартирі АДРЕСА_4, встановлено, що з матеріалів досудового розслідування за кримінальним провадженням № 1201413030000037 вбачається, що 03.01.2014 року приблизно о 19-00 год. ОСОБА_10 та ОСОБА_11 після роботи прийшли на орендовану квартиру, де вони повечеряли, та ОСОБА_10 пішов з квартири, а ОСОБА_11 заснув у житловій кімнаті, перед цим він курив цигарки у цій же кімнаті та залишив недопалки, після чого заснув на дивані.

Таким чином, суд приходить до висновку, що залиття квартири позивачів внаслідок гасіння пожежі, яка мала місце 03.01.2014 року, сталося в результаті дій ОСОБА_11. Такий висновок суду узгоджується із тими висновками, які містяться у матеріалах акту про пожежу від 03.01.2014 року, у якому зазначено, що найбільш ймовірною причиною виникнення вищевказаної пожежі є необережність під час паління, а також узгоджується із твердженнями позивачів у позовній заяві, де вказано, що під час виникнення пожежі у квартирі відповідача знаходилися дві незнайомих особи, які намагалися загасити пожежу та пізніше зникли з квартири.

З матеріалів кримінального провадження № 12014130370000037 за фактом загоряння в квартирі АДРЕСА_5 вбачається, що відповідно до заяви ОСОБА_4 від 10.01.2014 року, він претензій до винної особи ОСОБА_11 не має, спричинену шкоду у розмірі 10000 грн. йому відшкодовано в повному обсязі (КП а.с.79). З протоколу допиту свідка ОСОБА_11 від 21.01.2014 року вбачається, що ним було відшкодовано шкоду ОСОБА_4І.(як власнику квартир) та передано суму коштів з урахуванням сплати ОСОБА_4 витрат на ремонт сусідам (відшкодування шкоди).

Вказані факти також відображено в постанові про закриття кримінального провадження від 21.01.2014 року. Крім того в постанові зазначено, що пожежа сталась внаслідок необережності, а не будь-чиїх протиправних дій.

Таким чином, хоча в судовому засіданні і встановлено, що матеріальну шкоду позивачам спричинено не з вини відповідачів, однак суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог в частині солідарного стягнення з відповідачів на користь позивачів суми матеріальної шкоди, з огляду на те, що відповідачем ОСОБА_4, як власником квартири № 86 буд.№ 23 по вул.Курчатова, що належала на праві спільної сумісної власності подружжя з ОСОБА_5, було отримано суму відшкодування заподіяної шкоди з урахуванням відшкодування шкоди, спричиненої пожежею позивачам.

Щодо задоволення вимог про стягнення з відповідачів на користь позивачів моральної шкоди, суд вважає за необхідне відмовити в цій частині оскільки відповідно до п.5 Постанови пленуму ВСУ № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством.

Тобто позивачами в обґрунтування моральної шкоди покладено настання негативних наслідків, які наступили в наслідок пожежі, а також її тушіння, однак в судовому засіданні було встановлено відсутність вини відповідачів, а також відсутність причинного зв'язку між завданою шкодою і діями відповідачів. Окрім того відшкодування моральної шкоди нерозривно повязано з особою, що її заподіяла, в даному випадку відповідачі не є цими особами. Будь-яких доводів або доказів спричинення діями саме відповідачів моральної шкоди позивачам, в даному випадку, суду не надано.

Згідно із ч. 1, 3 ст. 82 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх оплати.

Враховуючи майновий стан позивача ОСОБА_3, яка є пенсіонером та згідно довідки УПФУ в м. Сєвєродонецьку отримує пенсію за віком у розмірі 16224,64 грн. на рік, майновий стан позивача ОСОБА_1, який є пенсіонером та згідно довідки УПФУ в м.Сєвєродонецьку отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання інвалідам ІІІ групи у розмірі 12588,00 грн. на рік, суд вважає можливим звільнити позивачів від сплати судового збору та за правилами ст.88 ЦПК України стягнути судовий збір з відповідачів на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 82, 130, 174, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди в наслідок залиття квартири при гасінні пожежі задовольнити частково.

Солідарно стягнути з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_1 спричинену в наслідок залиття квартири при гасінні пожежі матеріальну шкоду з урахуванням індексу інфляції у розмірі 18619,08 грн. тобто по 9309,54 грн. кожному.

В частині солідарного стягнення з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3, ОСОБА_1 моральної шкоди відмовити.

Стягнути в дольовому порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь держави судові витрати по справі у розмірі 243,60 грн., тобто по 121,80 грн. з кожного.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Луганської області через Сєвєродонецький міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В. М. Олійник