Вирок № 54804799, 10.03.2015, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/37/2015

Справа № 428/1993/14-к

УКРАЇНА

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді: Горбатенко О.М.,

при секретарях: Рогач Т.В., Якимовій С.М.,

ОСОБА_1,

за участю прокурорів: Першиної В.В., Паталаха А.В.,

захисника:ОСОБА_2,

потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014130370000707 та за № 12014130370000840 за обвинуваченням:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, має на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючого, раніше судимого:

1) 31.03.2004 року Жовтневим райсудом м.Луганськ за ч.1 ст.296 КК України до обмеження волі строком на 1 рік, з застосуванням ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з випробувальним строком на 1 рік;

2) 23.12.2004 року Новопсковським райсудом Луганської області ч.2 ст.309 КК України до 1 року позбавлення волі, згідно ст.71 КК України приєднано частину покарання по вироку Жовтневого райсуду м.Луганська від 31.03.2004 року, остаточно до відбуття 1 рік позбавлення волі;

3) 11.12.2009 року Жовтневим райсудом м.Луганська за ч.1 ст.309 КК України до арешту строком на 6 місяців;

4) 12.04.2010 року Жовтневим райсудом м.Луганська за ч.2 ст. 186 КК України до 2 років позбавлення волі, згідно ст.70 ч.4 КК України міра покарання призначена за вироком Жовтневого райсуду м.Луганська від 11.12.2009 року поглинається даним вироком, остаточно до відбуття покарання у вигляді 2 років позбавлення волі;

5) 10.09.2013 року Ленінським райсудом м.Луганська за ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від покарання звільнено з випробувальним строком на 2 роки;

який зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.2 ст.185, ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, суд -

ВСТАНОВИВ:

Епізод № 1.

27.02.2014 року, приблизно о 18 год. 00 хв., ОСОБА_6 знаходився на передній площадці тролейбусу маршруту №1 за напрямком руху від ЧАО «АЗОТ» до «нових» районів м. Сєвєродонецька. На зупинці громадського транспорту «Автовокзал» до передньої площадки увійшла гр. ОСОБА_3, поруч з якою опинився ОСОБА_6 В лівій руці ОСОБА_3 тримала свою жіночу сумку, яка була зачинена на замок «блискавка». В цей момент у ОСОБА_6 виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення майна ОСОБА_3 з її жіночої сумки.

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_6, діючи умисно, протиправно, повторно, з корисливих спонукань, переслідуючи мету злочинної наживи та незаконного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, в районі зупинки громадського транспорту «пр-кт Космонавтів», притулився до ОСОБА_3 своїм корпусом тіла та своєю рукою непомітно відчинив сумку та заліз до неї, намагаючись витягти жіночий гаманець, який не має для потерпілої ОСОБА_3 матеріальної цінності, в якому знаходились гроші в сумі 200 гривень.

Але довести свій злочинний намір до кінця та викрасти гаманець з грошима в сумі 200 грн. ОСОБА_6 не зміг, тому що не виконав усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, з причин, які не залежали від його волі, тому що потерпіла ОСОБА_3 почула рух руки ОСОБА_6 у своєї сумці та почала голосно кричати, привертаючи увагу громадян у тролейбусі. Після чого ОСОБА_6, не доводячи до кінця свій злочинний намір, спрямований на викрадення гаманця з сумки ОСОБА_3, на зупинці «пр-ту Космонавтів» вибіг з тролейбусу.

Таким чином, своїми злочинними діями ОСОБА_6 міг завдати потерпілій ОСОБА_3 майнову шкоду у розмірі 200 гривень.

Епізод № 2.

01.03.2014 року, приблизно о 14 год. 00 хв., ОСОБА_6, перебуваючи за адресою: м. Сєвєродонецьк, Шосе Будівельників 5А/46, у квартирі, яка належить гр-ці ОСОБА_8 та розпиваючи спиртні напої з гр-м ОСОБА_9, який орендував дану квартиру, побачив в кімнаті на стіні телевізор торгової марки ВВК, модель LEM 2249 HD, в корпусі чорного кольору, який належить потерпілій ОСОБА_8 Після цього, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний намір, направлений на таємне, повторне викрадення чужого майна, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння та скориставшись тим, що гр-н ОСОБА_9, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, заснув, ОСОБА_6 підійшов до стіни і зняв з неї телевізор та вийшов із вищевказаної квартири на вулицю. Після цього ОСОБА_6 розпорядився викраденим майном на власним розсуд.

Згідно висновку товарознавчої експертизи № 170/7 від 05.03.2014 року ринкова вартість телевізору торгівельної марки ВВК, модель LEM 2249 HD, на момент скоєння кримінального правопорушення (01.03.2014 року), за умови вільного ціноутворення на території України, може складати 1718,40 гривень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 винним себе по епізодам № 1-2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст..ст. ч.3 ст.15, 185 ч.2, та ч.2 ст.185 КК України не визнав і суду пояснив, що 27.02.2014 року близько 18 години він дійсно їхав в тролейбусі маршруту №1 у напрямку ПрАТ «Азот» до нових районів м.Сєвєродонецька. При цьому він знаходився на відстані приблизно 0,5 метра від потерпілої ОСОБА_3, ближче всіх інших пасажирів. У ході поїздки остання раптово, побачивши, що відкрита її сумочка, стала кричати, подумавши, що це він її відкрив, з метою вчинити з неї крадіжку. Він став це оспорювати, між ними виник конфлікт, в який втрутився ще один пасажир, який став на нього кричати, намагався з ним битися. При цьому даний пасажир - свідок у справі ОСОБА_10, дістав у нього з кишені гаманець, а з даного гаманця дістав належну йому заставну з ломбарду. Потерпіла ОСОБА_3 стала шукати в сумочці свій гаманець, але у неї все виявилося на місці. Водій тролейбуса зупинив тролейбус, вийшов з нього, щоб розібратися з ним. Він (обвинувачений) не тікав і був затриманий прибулими за викликом працівниками міліції. Раніше в ході досудового слідства він себе по даному епізоду обмовив, оскільки йому було все одно.

По епізоду від 01.03.2014 р. обвинувачений пояснив, що 28.02.2014 року він зі своєю співмешканкою ОСОБА_11 познайомився з ОСОБА_9, прийшли до нього додому, за адресою: м.Сєвєродонецьк, ш. Будівельників, 5-А. кв. 46, в гості, щоб там похмелитися, де знаходилися по 1.03.14 року. Потім ОСОБА_9 сказав, що у нього мало грошей і попросив продати його телефон. З цією метою він (обвинувачений) з ОСОБА_11 пішли продавати цей телефон, але у них це не вийшло. До цього, перебуваючи в квартирі у ОСОБА_9, до нього приходив якийсь чоловік, і сказав, що у ОСОБА_9 вчора були відкриті вхідні двері в квартиру, той сказав, що можливо, оскільки він був п'яний і спав. Після цього його співмешканка - ОСОБА_11 повернулася в квартиру до ОСОБА_9, а він пішов у справах - забрати грошовий борг. Впоравшись із справами, він подзвонив ОСОБА_11 і запропонував їй зустрітися з ним в районі центрального ринку м.Сєвєродонецька. Перебуваючи в квартирі у ОСОБА_9, він дійсно бачив там телевізор, який висів на стіні з 28.02. по 01.03.14 року. Хто міг взяти даний телевізор, він сказати не може, він до даної крадіжці відношення не має. Коли його затримали, він зізнався у скоєнні крадіжки по даному епізоду, оскільки у його співмешканки ОСОБА_11 був умовний термін, і він, побоюючись, що її теж притягнуть, оскільки йому саме цим погрожували працівники карного розшуку Сєвєродонецького МВ ГУМВС, які їх затримували, то він обмовив себе, бо ОСОБА_11, крім того, була вагітна від нього. Йому працівники міліції не погрожували, проте дали зрозуміти, що їх із співмешканкою так просто не відпустять, і тоді він все взяв на себе, тим самим обмовивши себе по даному епізоду. Після цього ОСОБА_11 відпустили, в наступний час вона знаходиться за межами України, у родичів, і вже народила дитину.

Не дивлячись на невизнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини по епізодам № 1-2, суд вважає, що його винуватість за даними епізодами повністю підтверджується зібраними та дослідженими в судовому засіданні наступними доказами:

Так, потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що 27.02.2014 року близько 18 годин вона їхала в тролейбусі маршруту №1 в напрямку від ПрАТ «Азот» до нових районів м. Сєвєродонецька. Позаду неї знаходилося багато пасажирів. Проїжджаючи десь в районі автовокзалу, вона відчула, як сумка її смикнулася, вона подивилася на сумку, блискавка на ній була закрита, після чого вона розташувала сумку ближче до себе. Через деякий час вона знову відчула, що сумка смикнулася, і побачила, що блискавка на ній вже розстебнута, а також побачила чужу руку в ній. Крім того, вона побачила обвинуваченого ОСОБА_6, який стояв за нею позаду на ступенях тролейбуса і вже тримав приналежний їй гаманець, який до цього перебував у неї в сумці, у себе в руці. Вона запитала у нього, в чому справа, той відповів, що ні в чому. Поруч з ними стояв чоловік - свідок ОСОБА_10, який, побачивши, що відбувається, схопив ОСОБА_6 за куртку і намагався його затримати, витягнув у нього з кишені якийсь папірець, який ОСОБА_6 вимагав повернути. Після цього тролейбус зупинився на зупинці пр. Космонавтів, ОСОБА_6 вийшов з нього разом зі свідком ОСОБА_10, причому останній взяв у неї її номер телефону. Через час їй стало відомо про те, що свідок ОСОБА_12 звернувся із заявою в міліцію з приводу того, що сталося з нею в тролейбусі, її викликали і сказали, що ОСОБА_6 затриманий і по представлених фотографіях вона впізнала останнього як особу, яка здійснювала замах на вчинення крадіжки її гаманця. Сумнівів у тому, що ОСОБА_6 дійсно хотів викрасти належне їй майно з сумочки, у неї немає. Вона впізнала його також і в судовому засіданні як особу, яка намагалася скоїти крадіжку належного їй майна із її сумки. Впізнає обвинуваченого по характерним рисам його обличчя. Покарання просила призначити йому суворе, оскільки він не розкаюється у скоєному.

Потерпіла ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснила, що 26.02.2014 року вона уклала договір з ОСОБА_13 про оренду належного їй житла, розташованого за адресою: м.Сєвєродонецьк, Ш.Будівельників 5-а/46. 01.03.2014 року, приблизно о 13-00 годині, їй на мобільний телефон зателефонувала прибиральниця і повідомила, що в її квартирі відсутній телевізор марки «ВВК», модель LEM 2249 HD, який вона придбала в червні 2012 року за 1500 грн.. Даний факт вона повідомила в міліцію. Коли вона запитала у ОСОБА_13, куди подівся належним їй телевізор, останній пояснив, що розпивав спиртні напої зі своїм другом та його дівчиною два тижні, коли прокинувся, то виявив пропажу телевізора, після цього відразу ж визвав працівників міліції. Крім того, ОСОБА_13 їй повідомив про те, що з даним чоловіком та його дівчиною він познайомився на вулиці. Претензій матеріального характеру вона зараз до обвинуваченого не має, хоча матеріальна шкода їй не відшкодована. Покарання обвинуваченому просила призначити на розсуд суду.

Свідок ОСОБА_10, допитаний в судовому засіданні, пояснив, що27.02.2014 року приблизно о 18 годині він їхав в тролейбусі маршруту №1. На зупинці Автостанція на передню площадку в салон зайшов раніше незнайомий йому ОСОБА_6, який тоді здався йому підозрілим. Поруч з ним на передній площадці перебувала потерпіла, як йому зараз стало відомо, ОСОБА_3. Увійшовши в тролейбус, обвинувачений ОСОБА_6, встав впритул до потерпілої ззаду, хоча місця в тролейбусі було багато. У останньої при собі була жіноча сумочка, яку вона тримала в руках. У ході поїздки потерпіла раптом стала кричати, звертаючи увагу на те, що замок на її сумочці розстебнутий, при цьому звинувачуючи ОСОБА_6 в тому, що саме він це зробив і дістав звідти її гаманець. Той це заперечував. Від ОСОБА_6 відчувався запах спиртного, при цьому в останнього з кишені випав якийсь папірець, який він (свідок) підняв. Ним виявилася квитанція з ломбарду. На зупинці пр. Космонавтів двері тролейбуса відкрилися і обвинувачений вибіг на вулицю і став його (свідка) ображати, вимагаючи повернення цієї квитанції. Він сказав, що не віддасть її і пропонував, у свою чергу, викликати працівників міліції, але обвинувачений втік. Він (свідок) записав номери телефонів у потерпілої і ще однієї жінки, яка перебувала поруч у тролейбусі. Прийшовши додому, він викликав міліцію. Приїхавши за викликом працівники міліції, взяли від нього заяву про замах на злочин. З його участю був складений протокол впізнання за фотознімками, по одному з них він упізнав ОСОБА_6, як особу, що вчинила замах на крадіжку у потерпілої ОСОБА_3. Також він впізнає ОСОБА_6 і в судовому засіданні як саме ту особу, яка скоїла замах на крадіжку майна потерпілої ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_14, допитаний в судовому засіданні 04.12.2014 року, пояснив, що 01.03.2014 року він прийшов на квартиру, де проживав його знайомий, на ім.,я ОСОБА_13, щоб похмелитися. Там він побачив обвинуваченого ОСОБА_6, який знаходився там зі своєю дівчиною. Раніше з ОСОБА_6 він знайомий не був. Після того, як вони всі разом вжили алкоголь, він пішов. В квартирі у ОСОБА_13 він бачив «плазмовий» телевізор. Коли він уходив з квартири, обвинувачений з дівчиною ще залишалися. Він точно памятає, що, коли уходив з вказаної вище квартири, телевізор був в квартирі по ньому грав «шансон». Про крадіжку телевізора він вже узнав від працівників міліції. Де зараз мішкає ОСОБА_13, йому не відомо.

Будучи додатково допитаним у судовому засіданні 26.02.2015 року за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_15, свідок ОСОБА_14, змінивши свої вказані вище раніше дані пояснення, уточнив, що сидячи за столом з ОСОБА_15, обвинуваченим та його дівчиною, він, нібито, чув, як ОСОБА_6 говорив про те, що йому треба сходити по справам, але точно він в це не переймався, оскільки його це не стосувалось. Він памятає, що коли він уходив з квартири ОСОБА_15, за столом залишалися сам ОСОБА_15 та дівчина ОСОБА_6. Самого обвинуваченого за столом вже не було. Разом з тим, він не виключає того, що останній міг знаходитися у туалеті даної квартири, оскільки дана квартира- студія і все в ній проглядається, ОСОБА_6 ніде в іншій частині квартири не було видно. Між тим, він не може впевнено стверджувати про те, що ОСОБА_6 на момент його уходу із квартири ОСОБА_15 дійсно ще залишався в ній. Він дійсно раніше у судовому засіданні пояснював, що коли залишав дану квартиру, в ній були обвинувачений з дівчиною, та хлопець на імя ОСОБА_15, який в ній проживав, теж саме він пояснював і в ході досудового слідства при допиті у якості свідка, чому він тоді так впевнено саме так пояснював, він зараз пояснити не може. Зараз, даючи пояснення в судовому засіданні, він дійсно знаходиться у стані алкогольного спяніння, стан якого оцінює як «нормальний».

Крім цього винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 за епізодами № 1-2 підтверджується:

- протоколом предявлення особи для впізнання за фотознімками від 26 березня 2014 року, згідно якого свідок ОСОБА_10 серед предявлених йому фото впевнено впізнав на фото № 2 обвинуваченого ОСОБА_6 як особу, що намагалася здійснити крадіжку гаманця 27.02.2014 року.

Т 4, а.п. 41-42;

- протоколом предявлення особи для впізнання за фотознімками від 26 березня 2014 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_4 серед предявлених їй фото впевнено впізнала на фото № 1 обвинуваченого ОСОБА_6 як особу, що намагалася здійснити крадіжку її гаманця 27.02.2014 року.

Т. 4, а.п. 44-45;

- протоколом огляду місця події від 01 березня 2014 року, квартири АДРЕСА_1, та фото-таблицею до нього.

Т. 3, а.п. 9-13;

- копією посібника з експлуатації та гарантійного талону до телевізору марки «ВВК», модель LEM 2249 HD.

Т.3 а.п. 19, 19 об.;

- висновком товарознавчої експертизи № 170/7 від 05.03.2014 року, щодо ринкової вартості, телевізору торгівельної марки ВВК, модель LEM 2249 HD.

Т.3, а.п. 36-38.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, потерпілих, свідків та дослідивши матеріали кримінального провадження, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому за епізодами № 1-2 кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

Даючи оцінку показань допитаного судом свідка ОСОБА_14, суд виходить з наступного.

В судовому засіданні 04.12.2014 року свідок ОСОБА_14 пояснював, що коли він уходив з квартири, яку на той момент знімав його знайомий по імені ОСОБА_15, в ній залишалися сам ОСОБА_15, а також раніше незнайомий йому обвинувачений ОСОБА_6 зі своєю дівчиною, а також на стіні висів телевізор, по якому грав «шансон». Проте, будучи додатково допитаним в судовому засіданні 26.02.2015 року за клопотанням обвинуваченого, свідок ОСОБА_14, змінивши свої, раніше дані, зазначені вище свідчення, заявив, що сидячи за столом з ОСОБА_15, обвинуваченим та його дівчиною, він, нібито, чув, як ОСОБА_6 говорив про те, що йому треба сходити по справам, але точно він щодо цього не переймався, оскільки його це не стосувалось. Він памятає, що коли він уходив з квартири ОСОБА_15, за столом залишалися сам ОСОБА_15 та дівчина ОСОБА_6. Самого обвинуваченого за столом вже не було. Разом з тим, він не виключає того, що останній міг знаходитися у туалеті даної квартири, оскільки дана квартира- студія і все в ній проглядається, ОСОБА_6 ніде в іншій частині квартири не було видно. Між тим, він не може впевнено стверджувати про те, що ОСОБА_6 на момент його уходу із квартири ОСОБА_15 дійсно ще залишався в ній. Він дійсно раніше у судовому засіданні пояснював, що коли залишав дану квартиру, в ній були обвинувачений з дівчиною, та хлопець на імя ОСОБА_15, який в ній проживав, теж саме він пояснював і в ході досудового слідства при допиті у якості свідка, чому він тоді так впевнено саме так пояснював, він зараз пояснити не може. Також він наполягає на тому, що на момент його уходу з квартири в ній знаходився плазмовий телевізор, на якому грав «шансон». При цьому сам свідок при допиті його судом 26,02.2015 року не заперечував те, що знаходився в стані алкогольного спянення.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що показання свідка ОСОБА_14 в судовому засіданні 04.12.2014 року були більш стабільні, даючи їх, останній знаходився в тверезому, адекватному стані, що не викликало в учасників процесу та у суду сумнівів, при додатковому допиті 26.02.2015 року останній, даючи плутані та суперечливі свідчення, між тим, не оскаржував правдивість своїх, раніше даних свідчень, які при цьому узгоджуються з іншими, зазначеними вище зібраними і оціненими судом доказами у справі в даній частині, що не суперечать як один одному, так і іншим, зібраним у справі доказам в їх сукупності, в звязку з чим, суд вважає можливим надати показанням свідка ОСОБА_14 в судовому засіданні саме 04.12.2014 року доказове значення і покласти їх в основу вироку, а його показання, данні суду 26.02.2015 року оцінити критично, як такі, що не відповідають іншим, зібраним у справі доказам.

Невизнання обвинуваченим ОСОБА_6 своєї вини за епізодами № 1-2, а також його доводи, викладені в судовому засіданні на свій захист, судом оцінюються критично, оскільки вони спростовуються як поясненнями потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_4 і свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_14, так і зібраними у справі матеріалами.

Крім того, сторона обвинувачення за епізодом №2 в обвинувальному акті формулюючи обвинувачення ОСОБА_6 вказала, що той, нібито, після таємного заволодіння телевізором, продовжуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, зупинив проїжджаючий повз нього автомобіль таксі і продав вкрадений їм телевізор незнайомому чоловікові таксисту за 900 грн., однак, оскільки сам обвинувачений ОСОБА_16 в цілому свою причетність до скоєння інкримінованого йому стороною обвинувачення кримінального правопорушення за даним епізодом категорично заперечував, будь-яких доказів у даній частині стороною обвинувачення представлено суду не було, в звязку з чим суд вважає за необхідне виключити їх з обвинувачення ОСОБА_16 як такі, що не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Оцінюючи версію обвинуваченого ОСОБА_6 в частині його непричетності до скоєння інкримінованого йому стороною обвинувачення кримінального правопорушення за епізодом №2, суд позбавлений можливості передбаченим КПК України способом викликати і допитати свідків обвинувачення ОСОБА_9 і ОСОБА_11, проживаючих відповідно в Луганській області, Лутугинський район, с. Юр'ївка-1, а також в м.Луганську, а також здійснити їх привід, оскільки, як випливає з повідомлення керівництва Луганської Дирекції УДППЗ «Укрпошта», з 27.11.2014 року, згідно розпорядження Кабінету Міністрів України та листа УДППЗ «Укрпошта» № 511-656 від 26.11.2014 року, припинено приймання поштових відправлень на\з території Донецької та Луганської областей до\з населених пунктів, перелік яких додається, у тому числі: Лутугинського району та м.Луганск (т.1, а.п.121). Крім того, данні населені пункти не підконтрольні ні ВСУ, ні МВС України.

Крім того, згідно наданого суду висновку за матеріалами службового розслідування від 06.02.2015 року, проведеною перевіркою пояснень ОСОБА_6, даних ним в судових засіданнях від 20.10.2015 року та 19.01.2015 року, про те, що під час досудового розслідування співробітниками карного розшуку Сєвєродонецького МВ ГУМВС України в Луганській області, які затримували його разом із цивільною дружиною ОСОБА_11, застосовували незаконні заходи впливу, встановлено, що даний факт не знайшов свого підтвердження.

В звязку із викладеним суд оцінює зайняту по епізодам № 1-2 обвинуваченим ОСОБА_17 позицію як його спробу уникнути законного покарання і, крім того, знаходить достатніми надані стороною обвинувачення, вказані вище докази, щоб зробити висновок про безумовну винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому за епізодами 1-2 кримінальних правопорушень.

Дії обвинуваченого ОСОБА_6 по епізоду № 1 за ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України, як незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), скоєний повторно, що не був закінчений з причин, які не залежали від його волі, який не виконав усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця; та по епізоду № 2 за ч.2 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), скоєне повторно, кваліфіковані вірно.

Епізод № 3.

Крім вищенаведеного, органами досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що 03.03.2014 pоку, приблизно о 10 год. 00 хв., він знаходився у маршрутному таксі №5 за напрямком руху в район «Чистого Озера» м. Сєвєродонецька, де поруч з ним знаходилась потерпіла ОСОБА_5, у якої в лівому кармані куртки знаходився мобільний телефон. Побачивши це, у ОСОБА_6 виник злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна.

Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_6, діючи умисно, протиправно, повторно, з корисливих спонукань, переслідуючи мету злочинної наживи та незаконного збагачення, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, а особливо за ним не спостерігає потерпіла ОСОБА_5, у якої в руках були повні сумки, в районі зупинки громадського транспорту «Восток», притулився до неї своїм корпусом тіла та своєю рукою заліз до лівого карману куртки потерпілої та викрав її мобільний телефон торгівельної марки «НТС» модель «One Mini 601 n Glacier White», після чого викрадений телефон ОСОБА_6 заховав в своєму одязі, а потерпіла ОСОБА_5, не помітивши крадіжки телефону, вийшла з салону маршрутного таксі №5.

Згідно висновку товарознавчої експертизи № 213/7 від 19.03.2014 року, ринкова вартість мобільного телефону торгівельної марки «НТС» модель «One Mini 601 n Glacier White» на момент скоєння кримінального правопорушення (03.03.2014 року), за умови вільного ціноутворення на території України, може складати 3361 гривня 65 копійок.

Таким чином, своїми злочинними діями ОСОБА_6 завдав потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 3361 гривня 65 копійок, а викраденим майном розпорядився за власним розсудом, а саме здав викрадений телефон до ломбарду «Капитал», який розташований в приміщенні ТЦ «Астрон» м. Сєвєродонецька та отримав за телефон гроші в сумі 1400 грн., які витратив на себе.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_6 пояснив, що по епізоду від 03.03.14 р. взагалі нічого не може пояснити, вважає, що обвинувачення на нього повністю сфальсифіковано, він ніякого телефону в ломбард не здавав і в даний день в маршрутці взагалі не їхав. У 20-х числах лютого його співмешканка - ОСОБА_11 дійсно здавала в ломбард два мобільних телефони, які знайшла. Телефон марки «НТС» його співмешканка в 20-х числах лютого 2014 року знайшла в тролейбусі і здала в ломбард, проте даний телефон був «чистий». Тобто не викрадений, в іншому випадку, вона, відбуваючи умовне засудження, не стала б цього робити.

В судовому засіданні прокурор заявила про відмову від обвинувачення ОСОБА_6 за епізодом № 3 щодо крадіжки мобільного телефону у потерпілої ОСОБА_5, в звязку із недоведеністю його участі у скоєнні даного кримінального правопорушення.

Потерпіла ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що вона 03.03.2014 року їхала в маршрутному таксі в напрямку до «Чистого» озера» м. Сєвєродонецька, у неї при собі в кишені був мобільний телефон «НТС». Вона думає, що під час оплати за проїзд у неї з кишені його вкрали. У маршрутці в цей час було багато народу, однак вона не може точно сказати, чи був серед них обвинувачений ОСОБА_6. По приходу додому вона виявила пропажу телефону, після чого стала на нього дзвонити, слати повідомлення, спочатку йшли гудки виклику з нього, слухавку не брали. Вона не думає, що телефон сам по собі випав у неї з кишені, оскільки кишеня була глибокою. Вона стверджує, що телефон міг бути у неї викрадений тільки в маршрутці, оскільки до цього, виходячи з ринку, вона подзвонила з нього, після чого поклала його в кишеню своєї курточки і відразу ж сіла в маршрутне таксі, проте згодна із позицією прокурора, оскільки не може стверджувати, що телефон викрав в неї саме обвинувачений ОСОБА_6

Суд, заслухавши обвинуваченого, потерпілу, прокурора, вважає, що епізод № 3 підлягає виключенню з обвинувачення ОСОБА_6, а матеріали кримінального провадження підлягають виділенню із справи і направленню органам досудового слідства в звязку із наступним.

Згідно з вимогами ст.6 Конвенції про захист прав людини,ст.62 Конституції Україниі нормКПК Україникожна людина має право на справедливий розгляд справи, не може бути підданий кримінальному покаранню поки не буде визнаний винним в законному порядку; обвинувачення не може ґрунтуватися на отриманих незаконним шляхом доказах чи припущеннях, а обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановлюється лише за умови, якщо під час судового розгляду вина підсудного у скоєні конкретного злочину повністю доведена.

В судовому засіданні встановлено, що органами досудового слідства не доведена участь ОСОБА_6 у скоєнні крадіжки у потерпілої ОСОБА_5, сама потерпіла обвинуваченого ОСОБА_6 як особу, що могла здійснити кримінальне правопорушення щодо її майна, не впізнала. Крім того, згідно відповіді ПТ «Климчук і компанія «Ломбард Капитал» вих. № 14/5-ю від 20.01.2015 року на запит суду № 552/15 від 20.01.2015 року, перевіркою наявних закладів, облікових та реєстраційних даних відділення ломбарду, не встановлений факт звернення ОСОБА_18 з приводу закладу мобільного телефону вказаного у запиті суду.

Таким чином, відсутні докази участі обвинуваченого ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення за епізодом № 3, а отже даний епізод підлягає виключенню з його обвинувачення.

При призначенні ОСОБА_6 покарання, суд враховує тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, які відносяться відповідно до вимог ст. 12 КК України до правопорушень середньої тяжкості, обставини вчинення кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судився за скоєння умисних корисливих правопорушень, і знову в період звільнення від відбуття покарання з випробуванням вчинив ряд нових корисливих правопорушень, за місцем проживання характеризується посередньо, суспільно-корисною працею не займається, а також суд враховує при призначенні покарання думку потерпілої ОСОБА_5, яка просила призначити обвинуваченому суворе покарання.

Обставиною, які помякшує покарання, згідно ст. 66 КК України, суд визнає те, що на утриманні у обвинуваченого знаходиться неповнолітній син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4.

Обставиною, яка обтяжує покарання, згідно ст. 67 КК України, суд визнає скоєння правопорушення по епізоду № 2 в стані алкогольного спяніння.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що обвинуваченому повинно бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових правопорушень у вигляді позбавлення волі в умовах ізоляції його від суспільства.

В звязку з тим, що обвинувачений ОСОБА_6 скоїв правопорушення в період звільнення від відбування покарання з випробуванням, суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими ст.71 КК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Речових доказів у провадженні немає. Долю процесуальних витрат необхідно вирішити відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючисьст. ст.370, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185, ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України та призначити йому покарання:

- за ч.2 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;

- за ч.3 ст.15 ч.2 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю скоєних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднати не відбуте покарання у вигляді 6 (шести) місяців позбавлення волі за вироком Ленінського райсуду м.Луганська від 10.09.2013 року і призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 місяців з відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_6 у вигляді тримання під вартою залишити без змін, строк відбування покарання рахувати з 10.03.2015 року.

Зарахувати ОСОБА_6 в строк відбування покарання період його тримання під вартою з 06.03.2014 року по 10.03.2015 року.

Процесуальні витрати:

- за виробництво товарознавчої експертизи № 213/7 від 19.03.2014 року в сумі 343 грн. 98 коп., віднести за рахунок держави;

- за виробництво товарознавчої експертизи № 170/7 від 05.03.2014 року в сумі 343 грн. 98 коп., стягнути з ОСОБА_6 на користь УДКСУ у м.Сєвєродонецьку/м.Сєвєродонецьк/24060300, банк - ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, р/р 31111115700080, код 37944909.

Вирок набирає законної сили через 30 днів з моменту його проголошення, якщо не буде оскаржений.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом 30 днів з моменту проголошення.

Згідно ст.376 ч.6 КПК України копія вироку вручається негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Крім того, обвинуваченому розяснено вимоги ст.376 ч.3 КПК України.

Суддя О.М. Горбатенко