Постанова № 54796135, 21.12.2015, Хмельницький окружний адміністративний суд

Копія

Справа № 822/6050/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 року м. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд

в складі:головуючого-суддіОСОБА_1 при секретаріОСОБА_2 за участі:позивача та представників відповідачарозглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до військової прокуратури Західного регіону України про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до військової прокуратури Західного регіону України, в якому просив:

- визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень - військової прокуратури Західного регіону України протиправною;

- стягнути з військової прокуратури Західного регіону України (код ЄДРПОУ - 38326057) на користь ОСОБА_3, із розрахункового рахунку з якого здійснюється виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, грошові кошти на відшкодування шкоди, а саме:

1) одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 6-ть повних календарних років служби, що складає 23 640,60 грн;

2) недорахованої та невиплаченої частини допомоги на оздоровлення за 2015 рік в розмірі 4 330,20 грн;

3) ненарахованої та невиплаченої грошової компенсації за невикористані 22 календарних дні щорічної основної відпустки за 2015 рік в розмірі 5 778,74 грн;

- зобов'язати військову прокуратуру Західного регіону України, після проведення повного розрахунку з ОСОБА_3, видати довідку про нараховані (включаючи всі податки і збори), а також виплачені йому заробітну плату, грошове забезпечення та інші виплати за період з 1 січня 2015 року по день повного розрахунку включно.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у військовій прокуратурі Хмельницького гарнізону Західного регіону України. Відповідно до наказу військового прокурора Західного регіону України № 468 к від 13 липня 2015 року його звільнено наказом Міністра оборони України від 9 липня 2015 року № 496 з військової служби в запас за п. "б" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", звільнено з посади старшого прокурора військової прокуратури Хмельницького гарнізону Західного регіону України та виключено з 13 липня 2015 року зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України, усіх видів забезпечення та направлено на військовий облік до Хмельницького ОМВК Хмельницької області. Відповідно до наказу військового прокурора Західного регіону України № 468 к від 13 липня 2015 року зобов'язано відділ фінансування та бухгалтерського обліку військової прокуратури Західного регіону України провести з позивачем повний розрахунок відповідно до чинного законодавства України. Однак відділом фінансування та бухгалтерського обліку військової прокуратури Західного регіону України повний розрахунок з позивачем не проведено, належні йому до виплати грошові кошти не виплачено. Крім того, ОСОБА_3 вказує, що 4 вересня 2015 року на адресу відповідача направив засобами поштового зв'язку заяву із проханням провести з ним повний розрахунок та виплатити належні йому грошові кошти. Дану заяву відповідач отримав 7 вересня 2015 року. Вказує, що відповідачем взагалі проігноровано його заяву, оскільки по теперішній час відповідь щодо результатів її розгляду від військової прокуратури Західного регіону України на його адресу не надходило. Вважає, що наведене вище свідчить про протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень - військової прокуратури Західного регіону України, що потягло за собою порушення його конституційних прав та прав гарантованих Законами України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про звернення громадян", а тому звернувся до суду з адміністративним позовом.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, наведених у позовній заяві та поясненнях наданих суду, та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, наведених у письмових запереченнях поданих до суду 16 листопада 2015 року.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

ОСОБА_3 проходив військову службу у Збройних Силах України з 1 серпня 2001 року по 15 квітня 2015 року.

17 квітня 2015 року ОСОБА_3 повторно призвано на військову службу у військову прокуратуру Західного регіону України.

9 липня 2015 року Міністром оборони України винесено наказ № 496, згідно якого відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з урахуванням вимог ч. 8 цієї ж статті, підполковника юстиції ОСОБА_3, старшого прокурора військової прокуратури Хмельницького гарнізону Західного регіону України звільнено з військової служби у запас за п. "б" (за станом здоров'я).

13 липня 2015 року керуючись ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", на підставі наказу Міністра оборони України від 9 липня 2015 року та рапорту ОСОБА_3, військовим прокурором Західного регіону України винесено наказ № 468 к, в якому зазначено, що підполковника юстиції ОСОБА_3 звільненого наказом Міністра оборони України від 9 липня 2015 року № 496 з військової служби у запас за п. "б" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", звільнити з посади старшого прокурора військової прокуратури Хмельницького гарнізону Західного регіону України, виключити ОСОБА_3 з 13 липня 2015 року зі списків особового складу військової прокуратури Західного регіону України, усіх видів забезпечення та направити на військовий облік до Хмельницького ОМВК Хмельницької області. Відділу фінансування та бухгалтерського обліку військової прокуратури Західного регіону України провести з ОСОБА_3 повний розрахунок відповідно до чинного законодавства України. Матеріальну допомогу на оздоровлення та для вирішення соціально - побутових питань за 2015 рік отримав. Щорічну основну відпустку за 2015 рік використав. На житловому обліку не перебуває.

Відділом фінансування та бухгалтерського обліку військової прокуратури Західного регіону України повний розрахунок з позивачем не проведено, належні йому до виплати грошові кошти не виплачено.

4 вересня 2015 року позивач на адресу відповідача направив засобами поштового зв'язку заяву від 2 вересня 2015 року із проханням провести з ним повний розрахунок та виплатити належні йому грошові кошти, яку відповідач отримав 7 вересня 2015 року.

7 жовтня 2015 року військовою прокуратурою Західного регіону України надано на заяву ОСОБА_3 відповідь № 10/5-1152 вих-15.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням одноразова грошова допомога в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Аналогічне положення також міститься і в п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року № 393, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Як вбачається з матеріалів справи позивач звільнений з військової служби у запас за п. "б" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а саме - за станом здоров'я.

Пункт "б" ч. 6 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" передбачає, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність або обмежену придатність до військової служби.

Згідно розрахунку військової прокуратури Західного регіону України від 13 липня 2015 року календарна вислуга років станом на 13 липня 2015 року у позивача складає 17 повних календарних років (17 років 10 місяців 13 днів), що не заперечувалось представниками відповідача в судовому засіданні.

Відповідно до наявної в матеріалах справи роздавальної відомості № 223 за серпень 2012 року вбачається, що позивачу виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за повних 11 календарних років служби.

Згідно довідки про заробітну плату та інші доходи № 18/2-149 вих-15 від 13 серпня 2015 року, виданої ОСОБА_3, вбачається, що грошове забезпечення позивача (за вирахуванням податків та інших обов'язкових платежів) складає: за травень 2015 року - 7 519,09 грн.; за червень 2015 року - 8 241,30 грн.

Отже, середньомісячне грошове забезпечення позивача за травень - червень 2015 року складає: 7 519,09 грн + 8 241,30 грн =15 760,39 грн : 2 місяці = 7 880,20 грн.

Ураховуючи те, що календарна вислуга років позивача складає 17 повних календарних років, а йому виплачено одноразову грошову допомогу лише за 11 повних календарних років, суд приходить до висновку про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_3, згідно чинного законодавства України, одноразову грошову допомогу в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за шість повних календарних років служби в сумі 23 640,60 грн ((7 880,20 грн : 50%) * 6 років).

Щодо позовної вимоги позивача про стягнення недорахованої та невиплаченої частини допомоги на оздоровлення за 2015 рік в розмірі 4 330,2 грн та стягнення ненарахованої та невиплаченої грошової компенсації за невикористані 22 календарних дні щорічної основної відпустки за 2015 рік в розмірі 5 778,74 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 3 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державні допомоги сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.

Згідно п. 1 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 7 листопада 2007 року № 1294 визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається матеріальна допомога для вирішення соціально - побутових питань та допомога для оздоровлення у розмірі їх місячного грошового забезпечення.

Згідно п.п. 11.1 та 11.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям військових прокуратур, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 9 липня 2015 року № 91, військовослужбовцям один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Так, судом встановлено, що 16 червня 2015 року військовим прокурором Західного регіону України на підставі рапорту ОСОБА_3 винесено наказ № 365 к, згідно якого надано старшому прокурору військової прокуратури Хмельницького гарнізону підполковнику юстиції ОСОБА_3 частину щорічної основної відпустки за 2015 рік терміном 18 календарних днів - з 16 червня по 4 липня 2015 року включно та наказано виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення.

Згідно довідки про заробітну плату та інші доходи № 18/2-149 вих-15 від 13 серпня 2015 року, виданої ОСОБА_3, вбачається, що виплачена позивачу сума допомоги на оздоровлення (за вирахуванням податків та інших обов'язкових платежів) становить - 3 550,00 грн, а як зазначалося вище, середньомісячне грошове забезпечення останнього складає - 7 880,20 грн, тому суд приходить до висновку, що відповідачем недонараховано позивачу допомогу на оздоровлення в сумі 4 330,20 грн (7 880,20 - 3 550,00).

Також, відповідно до п. 1 та абз. 2 п. 14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.

Отже, тривалість щорічної основної відпустки позивача у 2015 році, як військовослужбовця, з урахуванням вислуги понад 17 років, згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" становить 40 календарних днів.

При цьому, абз. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" зазначає, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.

Згідно зі ст. 24 Закону України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, позивачем було використано лише частину щорічної основної відпустки за 2015 рік в кількості 18 календарних днів.

З огляду на викладене, при звільнені з військової служби, позивач набув законного права на грошову компенсацію за період невикористаної відпустки за час проходження служби, а саме за невикористані 22 календарні дні щорічної основної відпустки за 2015 рік.

Внаслідок чого, суд приходить до висновку про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити заборгованість по грошовій компенсації за 22 невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2015 рік в сумі 5 778,74 грн (7 880,20 грн : 30 днів = 262,67 грн (одноденне грошове забезпечення) * 22 дні = 5 778,74 грн).

Суд не бере до уваги посилання представників відповідача на лист Генеральної прокуратури України від 20 лютого 2015 року № 18-376-740кв-вих15 адресований прокурорам обласного рівня та ректору Національної академії прокуратури України, в якому зазначено, що у кошторисах видатків передбачена сума на преміювання із розрахунку 60 % місячного фонду заробітної плати та врахована виплата матеріальної допомоги на оздоровлення у розмірі місячної заробітної плати (без премії) і матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячної заробітної плати (без премії), які слід виплачувати працівнику одночасно при наданні йому щорічної відпустки, оскільки даний лист не є нормативно правовим актом, а нормативно правовим актом, який регулює дане питання є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Також представники відповідача в судовому засіданні зазначили, що виплата позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік його служби проводилась військовою частиною А 0553, так як фінансування прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, на той час здійснювалося за рахунок Міністерства оборони України. Станом на даний час органи військової прокуратури фінансуються за рахунок Генеральної прокуратури України. А тому, якщо позивач вважає, що йому не в повному обсязі виплачені кошти за період проходження ним військової служби до 2012 року, то такі позовні вимоги слід пред'явити до Міністерства оборони України.

Проте суд критично оцінює такі твердження представника відповідача, оскільки, як встановлено в судовому засіданні прокуратуру Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері реорганізовано, та створено військову прокуратуру Західного регіону України, яка є її правонаступником, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією наказу Генеральної прокуратури України № 100 ш від 11 червня 2012 року, копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та копією трудової книжки ОСОБА_3

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку, що оскільки військова прокуратура Західного регіону України є правонаступником прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, а тому виплати позивачу одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік його служби зобов'язана проводити військова прокуратура Західного регіону України.

Отже, суд вважає, що адміністративний позов в частині стягнення з військової прокуратури Західного регіону України на користь ОСОБА_3, із розрахункового рахунку з якого здійснюється виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, грошові кошти на відшкодування шкоди, а саме: одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 6-ть повних календарних років служби, що складає 23 640,60 грн; недорахованої та невиплаченої частини допомоги на оздоровлення за 2015 рік в розмірі 4 330,20 грн; не нарахованої та невиплаченої грошової компенсації за невикористані 22 календарних дні щорічної основної відпустки за 2015 рік в розмірі 5 778,74 грн, підлягає задоволенню повністю за обґрунтованістю.

Щодо позовних вимог позивача про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень - військової прокуратури Західного регіону України протиправною, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та зазначено вище, позивач 4 вересня 2015 року на адресу відповідача направив засобами поштового зв'язку заяву від 2 вересня 2015 року із проханням провести з ним повний розрахунок та виплатити належні йому грошові кошти

Заява ОСОБА_3 надійшла у військову прокуратуру Західного регіону України 7 вересня 2015 року за вх. № 9752, що не заперечувалося сторонами.

7 жовтня 2015 року військовою прокуратурою Західного регіону України розглянуто заяву позивача, надано відповідь № 10/5-1152 вих-15 від 7 жовтня 2015 року та надіслано на адресу позивача, що підтверджується наданими в судовому засіданні Книгою обліку вихідної кореспонденції Прокуратури Західного регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері та відповіддю № 10/5-1152 вих-15 від 7 жовтня 2015 року.

Окрім того, матеріали справи також містять копію надісланої позивачу засобами поштового зв'язку відповіді № 10/5-1152 вих-15 від 7 жовтня 2015 року та конверту із відміткою "За закінченням терміну зберігання", яку останній не з'явився отримати на поштовому відділені.

Отже, суд приходить до висновку, що твердження позивача, щодо бездіяльності військової прокуратури Західного регіону України, які полягають у ненаданні відповіді ОСОБА_3 на його заяву від 2 вересня 2015 року є безпідставними та не доведеними позивачем в судовому засіданні, так як відповідач діяв у межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, а тому у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності суб'єкта владних повноважень - військової прокуратури Західного регіону України.

Щодо позовних вимог позивача в частині зобов'язання військову прокуратуру Західного регіону України, після проведення повного розрахунку з ОСОБА_3, видати довідку про нараховані (включаючи всі податки і збори), а також виплачені йому заробітну плату, грошове забезпечення та інші виплати за період з 1 січня 2015 року по день повного розрахунку включно, суд зазначає, що вони заявлені передчасно та задоволенню не підлягають, оскільки ОСОБА_3 до відповідача про видачу вищевказаної довідки не звертався, рішення відповідача про відмову у видачі зазначеної довідки не приймалося, внаслідок чого його права та інтереси не порушено.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 158-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з військової прокуратури Західного регіону України (код ЄДРПОУ - 38326057) на користь ОСОБА_3, з розрахункового рахунку з якого здійснюється виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, грошові кошти на відшкодування шкоди, а саме:

1) одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за 6-ть повних календарних років служби, що складає 23 640,60 грн;

2) недорахованої та невиплаченої частини допомоги на оздоровлення за 2015 рік в розмірі 4 330,20 грн;

3) ненарахованої та невиплаченої грошової компенсації за невикористані 22 календарних дні щорічної основної відпустки за 2015 рік в розмірі 5 778,74 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Хмельницький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання.

Постанова набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 25 грудня 2015 року

Суддя/підпис/ОСОБА_1"Згідно з оригіналом" Суддя ОСОБА_1