Ухвала суду № 54795082, 16.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року м. Київ К/800/1663/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будімпекс"

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012

у справі № 2а-4957/09/0870 Запорізького окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будімпекс" (далі - ТОВ "Будімпекс")

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (далі - ДПІ)

про скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2009 позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ від 02.02.2009 № 0000142305/0 про визначення ТОВ "Будімпекс" податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток у сумі 393 961,50 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 05.11.2009 скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Будімпекс", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, просить скасувати постанову цього суду та залишити в силі судове рішення суду першої інстанції.

Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечення на касаційну скаргу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою прийняття податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені у акті від 22.01.2009 № 6/23-5/31852949 про результати планової виїзної перевірки ТОВ "Будімпекс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 30.09.2008. Згідно з цими висновками позивач, крім іншого, порушив пункт 1.32 статті 1, пункт 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спору щодо податкового обов'язку позивача; далі - Закон № 334/94-ВР), що полягало у завищенні валових витрат на суму 1 050 564,00 грн. та відповідно у заниженні податку на прибуток на 262 641,00 грн. Такий висновок податкового органу вмотивований тим, що ТОВ "Будімпекс" відніс до складу валових витрат суми з придбання агентських послуг на підставі договорів із ПП "Агротехтранс 2003", ПП "Вега-Техно", ПП "Аркада-Люкс", ПП "Міларен", ТОВ "Нікас-99", ПП "Фірма Альфа - Транс" без підтверджуючих документів, які б засвідчували реальність операцій поставки агентських послуг, оскільки надані під час перевірки первинні документи, виписані щодо цих операцій, не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

У судовому процесі встановлено, що ТОВ "Будімпекс", основними видами діяльності якого є оптова торгівля будівельними матеріалами, санітарно - технічним обладнанням, залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, купівля та продаж власного нерухомого майна, задекларувало у складі сум валових витрат за ІІ квартал 2006 року - ІІІ квартал 2008 року витрати в загальній сумі1 050 564,00 грн., пов'язані з придбанням агентських послуг на підставі договорів із ПП "Агротехтранс 2003", ПП "Вега-Техно", ПП "Аркада-Люкс", ПП "Міларен", ТОВ "Нікас-99", ПП "Фірма Альфа - Транс". Предметом вказаних договорів є зобов'язання агента надати довірителю (ТОВ "Будімпекс") посередницькі послуги щодо укладення угод або сприяння в їх укладенні від імені та за рахунок довірителя; договорами передбачено самостійне здійснення агентом необхідної комерційно-маркетингової роботи, пошук покупців на товар довірителя, визначено порядок звітування про виконані роботи та розмір винагороди - 7-10 % від вартості реалізованого товару за сприянням агента. Зазначеними контрагентами на адресу позивача виписані податкові накладні, складені акти приймання - здачі виконаних робіт і звіти про продаж.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у ТОВ "Будімпекс" податкових накладних, актів приймання-здачі виконаних робіт та звітів є достатньою підставою для збільшення суми валових витрат на вказану в цих документах вартість агентських послуг.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції визнав недоведеними обставини щодо поставки позивачу послуг та їх зв'язку з його господарською діяльністю, які (вказані обставини) мають значення для справи та які суд першої інстанції визнав установленими. При цьому апеляційний суд, даючи оцінку первинним документам, на підставі яких позивач задекларував зазначену вище суму у складі валових витрат (акти приймання-здачі виконаних послуг, звіти про продаж), виходив з того, що, враховуючи характер придбаних позивачем послуг, ці документи не містять інформації, яка повинна бути отримана позивачем як результат наданих послуг, а саме: щодо виявлених покупців, здійснених агентом дій на виконання агентського договору, проведеної роботи з покупцями для збільшення продажу товарів позивача та яких саме товарів, - а відтак на їх підставі факт здійснення операцій з поставки послуг встановити не можна. Така оцінка доказів судом апеляційної інстанції є правильною з врахуванням і такої обставини, як ідентичність умов агентських договорів, при тому, що сторони (агент) в них та дати їх укладення різні, подібність за змістом актів приймання-здачі виконаних послуг) (а.с.155-156, 175-241 т.1-й; а.с. 3-20, 39, 69-176, 182-191, т.2-й).

За змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частинами 2, 3 статті 9 цього Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (регістри). Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітня 2011 року, за виключенням деяких статей, у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) встановлено, що валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з врахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 пункту 5.3 цієї ж статті).

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності та не можуть бути підставою для збільшення в податковому обліку суми валових витрат.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В разі надання податковим органом доказів, що документи, на підставі яких платник податків веде податковий облік, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Надавши оцінку доказам у справі з дотриманням вимог ст. 86 КАС та правильно встановивши обставини у справі щодо характеру операцій з поставки агентських послуг між позивачем та вище зазначеними контрагентами як таких, реальність здійснення яких не підтверджена належними доказами, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення, стосовно якого виник спір.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будімпекс" залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2012 у справі № 2а-4957/09/0870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев