Ухвала суду № 54794682, 16.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року м. Київ К/800/22516/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд"

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013

у справі № 2а-6432/12/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд"

до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2012 позов задоволено частково: податкове повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі м. Києва від 01.12.2011 № 0000972302 визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 183526,00 грн. за основним платежем та в сумі 14312,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) визнано протиправним та скасовано на суму 117228,05 грн., в тому числі: 117226,05 грн. - основний платіж та 2,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

Висновок суду в частині задоволених позовних вимог вмотивований тим, що ДПІ неправомірно виключила із суми податкового кредиту, задекларованої позивачем за березень, квітень 2011 року 117228,05 грн. за податковими накладними, виписаними ТОВ «Тадіс Актив» (19217,05 грн.) та ТОВ «ІКБ» (98008,89 грн.), оскільки податкові накладні відповідають вимогам пункту 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК), а здійснення операцій з поставки від цих постачальників на адресу позивача товарів підтверджується документами первинного бухгалтерського обліку.

Відмова в задоволенні позову обґрунтована посиланням на встановлені у справі обставини щодо не підтвердження податкового кредиту, задекларованого позивачем в податкових деклараціях за листопад 2009 року - квітень 2011 року, в загальній сумі 76299,95 грн. без підтвердження податковими накладними та документами бухгалтерського обліку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 постанову суду першої інстанції скасовано, в позові відмовлено повністю з підстав безтоварності операцій з поставок між позивачем та ТОВ «Тадіс Актив», ТОВ «ІКБ», не підтвердження податкового кредиту в сумі 76299,95 грн. податковими накладними, документами бухгалтерського обліку.

У касаційній скарзі ТОВ «БМБ Компаунд» просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного встановлення обставин у справі та вирішення спору.

Відповідач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.

Відповідно до частини другої ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) касаційний перегляд справи здійснено в межах касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення ТОВ «БМБ Компаунд» грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 117226,05 грн. слугував висновок контролюючого органу, викладений в акті від 17.11.2011 № 7577/23-2/30406297 про результати планової виїзної перевірки товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2009 по 30.06.2011 про порушення товариством пункту 198.3 ст. 198 ПК внаслідок включення зазначеної суми податку до сум податкового кредиту, задекларованих за березень, квітень 2011 року, за податковими накладними, виписаними ТОВ «Тадіс Актив» та ТОВ «ІКБ» на поставку продуктів харчування (ароматизатори та барвники харчові, цукор, олія), при відсутності документального підтвердження реального характеру поставок. Цей висновок обґрунтований посиланням на отриману під час здійснення заходів податкового контролю інформацію щодо характеру діяльності ТОВ «Тадіс Актив» та ТОВ «ІКБ». Так, згідно з актом ДПІ у Печерському районі м. Києва від 24.06.2011 № 758/23-6/37264922 невиїзної документальної перевірки ТОВ «Тадіс Актив» за місцезнаходженням відсутнє, не має матеріальних та трудових ресурсів, об'єктивно необхідних для здійснення підприємницької діяльності, як-то, виробничих потужностей, складських приміщень, транспортних засобів тощо.

Згідно з абзацами першим - третім пункту 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абзаци перший, другий пункту 201.10 ст. 201 ПК).

Визнаючи юридичне значення за податковими накладними, видатковими накладними, виписаними ТОВ «Тадіс Актив» та ТОВ «ІКБ» на поставку товарів на адресу позивача, суд першої інстанції виходив з того, що ці суб'єкти підприємницької діяльності станом на час виписування цих документів (березень, квітень 2011 року) були зареєстровані платниками податку на додану вартість, були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; достовірність інформації щодо операцій з поставки, зафіксованої в зазначених документах, підтверджується іншими доказами у справі, зокрема, доказами щодо транспортування товарів (лист ТОВ «Тадіс Актив» від 02.07.2012 № 41 стосовно порядку перевезення товарів, заявка-договір на перевезення вантажів по Україні № 36 від 04.04.2011, акт виконаних робіт від 04.04.2011, товарно-транспортні накладні) банківськими виписками з рахунку позивача щодо безготівкових розрахунків позивача з цими постачальниками.

При цьому суд, однак, не звернув увагу, що вище перелічені докази щодо перевезення товарів у позивача на час перевірки були відсутні, про їх наявність позивач не засвідчив і в запереченнях на акт перевірки від 28.11.2011 (а.с. 56-59, т.1-й). Не викликала у суду сумніву при оцінці заявки-договору на перевезення вантажів по Україні № 36 від 04.04.2011 та акту виконаних робіт від 04.04.2011 і та обставина, що в цих документах адреса місця відвантаження товару (120 мішків цукру та 53 каністри з олією) вказана як м. Київ, вул. Бастіонна,15 (а.с. 163-164, т.1-й), яка близька до адреси місцезнаходження (державної реєстрації) ТОВ «Тадіс Актив» - м. Київ, вул. Бастіонна,15 кв. 6. Разом з тим, при відсутності у ТОВ «Тадіс-Актив» складських приміщень зберігання товару в такій кількості в приміщенні, яке фактично відповідає квартирі в житловому будинку, мало б звернути увагу суду при оцінці зазначених вище доказів.

Відповідно до пункту 44.6 ст. 44 ПК у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Абзацами першим та другим пунктом 44.7 цієї статті встановлено, що у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

Недотримання вищенаведених норм ст. 44 ПК призвело до того, що оцінка доказів у справі судом першої інстанції не відповідає правилам оцінки доказів, встановленим нормами ст. 86 КАС. Згідно з цією статтею суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відтак, обставини щодо операцій з поставки, за якими позивач задекларував податковий кредит, які суд першої інстанції вважав встановленими, правильно визнані судом апеляційної інстанції недоведеними, що у свою чергу, свідчить про наявність у апеляційного суду відповідно до ст. 202 КАС підстави для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку суду апеляційної інстанції.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БМБ Компаунд" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 11.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев