Ухвала суду № 54794673, 16.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року м. Київ К/800/15592/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,

суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.12.2012

та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2013

у справі № 2а/1770/4459/2012 Рівненського окружного адміністративного суду

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненська продуктова компанія" (далі - ТОВ "Рівненська продуктова компанія")

до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби (далі - ДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 11.12.2012, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2013, позов ТОВ "Рівненська продуктова компанія" задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 08.11.2012 № 0249481541, яким позивачеві збільшено грошове зобов'язання за основним платежем з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 150 669,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 75 334,50 грн.

У касаційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у позові відмовити.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір, стали висновки, викладені в акті від 19.10.2012 № 652/15-200/31383171 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ "Рівненська продуктова компанія" щодо податкової звітності з ПДВ. Згідно з цими висновками ТОВ "Рівненська продуктова компанія" порушено норми пунктів 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), що полягало у завищенні податкового кредиту на 150 699,00 грн., сформованого позивачем за наслідками взаємовідносин із ПАТ "Рівнеголовпостач", з огляду на те, що постачальник позивача (ПАТ "Рівнеголовпостач"), змінивши організаційну форму підприємства внаслідок реорганізації (ВАТ "Рівнеголовпостач" реорганізовано в ПАТ "Рівнеголовпостач"), не провів перереєстрацію платника ПДВ та не змінив свідоцтво платника ПДВ, відтак податкові накладні, виписані від імені цього постачальника, є недійсними.

У судовому процесі встановлено, що передумовою формування ТОВ "Рівненська продуктова компанія" податкового кредиту у період з 02.11.2011 по 31.08.2012 були договори оренди складських приміщень та цеху від 31.12.2011 № 38-02 та від 03.01.2012 № 38-7, укладені між позивачем та ВАТ (ПАТ)"Рівнеголовпостач" (а.с. 15-19). Останнім було виписано відповідні податкові накладні на користь ТОВ "Рівненська продуктова компанія" із заповненням у них реквізиту "найменування продавця (постачальника)" у відповідних періодах з урахуванням відомостей про зміну організаційно - правової форми постачальника. На час вчинення господарських взаємовідносин, за наслідками яких ТОВ "Рівненська продуктова компанія" сформувало податковий кредит, ВАТ (ПАТ)"Рівнеголовпостач" мало господарську та податкову правосуб'єктність, а присвоєний йому індивідуальний податковий номер платника податку (045427617163) після перереєстрації 19.09.2012 Свідоцтва платника ПДВ змінений не був. Товарність господарських операцій між позивачем і ПАТ "Рівнеголовпостач" податковим органом не заперечується.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з положеннями пункту 198.6 цієї ж статті не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ПК передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити, встановлені нормою цього пункту.

Норми статті 201 ПК регулюють відносини, пов'язані з оформленням і легітимацією податкової накладної. Цими нормами встановлені обов'язкові правила щодо форми та порядку заповнення податкових накладних, недотримання яких тягне визнання податкової накладної недійсною; визначено правову природу цього документа, підстави, порядок, умови його складання і надання; встановлено права й обов'язки учасників податкових відносини, пов'язані із складанням, наданням та реєстрацією податкової накладної; передбачено наслідки недотримання обов'язкових вимог щодо форми, змісту та інших дій зі складання, надання та реєстрації податкової накладної.

Законом України "Про акціонерні товариства" від 17.09.2008 № 514-VI (далі - Закон № 514-VI) запровадив нові найменування для відкритих та закритих акціонерних товариств. Відповідно до нього ВАТ тепер називаються публічними акціонерними товариствами (ПАТ), а ЗАТ - приватними акціонерними товариствами (ПАТ).

Згідно з пунктами 4, 5 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, статути і внутрішні положення акціонерних товариств, створених до набрання ним чинності, підлягають приведенню у відповідність до норм цього Закону не пізніше ніж протягом двох років з дня набрання ним чинності; передбачені заходи, які акціонерне товариство, створене до набрання чинності Законом № 514-VI, повинно здійснити для приведенням своєї діяльності у відповідність до цього Закону. Зокрема, це внесення змін до статуту товариства, які, в тому числі, передбачають зміну найменування акціонерного товариства з: 1) відкритого або закритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство; 2) з відкритого або закритого акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство.

Пунктом 1.6 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 07.11.2011 № 1394 відповідно до розділу V "Податок на додану вартість" ПК, Закону України "Про державну податкову службу в Україні", встановлено, що особі, яка реєструється як платник податку, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для сплати податку.

Згідно з пунктом 4.1 Положення № 1394 перереєстрація платника ПДВ проводиться та Свідоцтво підлягає заміні у разі виникнення змін у даних платника ПДВ, які стосуються коду ЄДРПОУ, податкового номера, який надається податковими органами, та/або найменування (прізвища, імені, по батькові), та/або місцезнаходження (місця проживання) платника ПДВ, і якщо зміни не пов'язані із припиненням платника ПДВ, крім випадків, визначених підпунктом 3.15.1 пункту 3.15 розділу III цього Положення.

Перереєстрація платника ПДВ не є обов'язковою у зв'язку із зміною найменування чи статусу податкового органу, який видав Свідоцтво, а також у випадках ліквідації чи реорганізації такого органу (злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення), при яких здійснюється зняття з обліку платника ПДВ в одному податковому органі та взяття на облік в іншому.

Якщо дані платника ПДВ не змінилися, видане таким податковим органом Свідоцтво залишається чинним та не підлягає обов'язковій заміні до виникнення змін у даних платника ПДВ. За бажанням та згідно із заявою платника ПДВ Свідоцтво може бути замінене у такому самому порядку, як і при перереєстрації (підпункт 4.4.8 пункту 4.4 Положення № 1394).

Оскільки перейменування контрагента позивача не стало наслідком для зміни його податкових даних (індивідуального податкового номеру), суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення, з приводу правомірності якого виник спір у цій справі.

Доводи, наведені ДПІ у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновку судів першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2013 у справі № 2а/1770/4459/2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку та з підстав, визначених статтями 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Є.А. Усенко

Судді О.А. Веденяпін

М.П. Зайцев