Ухвала суду № 54794667, 09.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 грудня 2015 року м. Київ К/800/18994/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А.,суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П.,розглянувши у порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.12.2011

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012

у справі № 2а-0870/8919/11 Запорізького окружного адміністративного суду

за позовом Відкритого акціонерного товариства (ВАТ) «Холдингова компанія «Електрозавод» в особі представництва

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя (ДПІ)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.12.2011, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя від 04.10.2011 № 0000222200 та № 0000232200.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову в позові.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити її без задоволення як безпідставну.

З огляду на неприбуття уповноважених представників сторін в судове засідання, призначене на 12 годин 09.12.2015, касаційний перегляд справи відповідно до пункту « частини першої ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) здійснено в порядку письмового провадження.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, Вищий адміністративний суд України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку представництва ВАТ «Холдингова компанія «Електрозавод» (резидент Російської Федерації), яке зареєстровано платником податків в Україні (взяте на податковий облік ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя 19.02.2009) грошових зобов'язань із податку на прибуток, податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 16.09.2011 № 3938/22/26608561. Згідно з цим актом представництво порушило норми підпункту 4.1.1 пункту 4.1 ст.4, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпунктів 2.3.1, 2.3.3 пункту 2.3 ст.2, підпункту 3.1.1 пункту 3.1 ст.3, пункту 4.1 ст.4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): занижено валовий доход на загальну суму 538296,34 грн. у податковому обліку за 9 місяців 2009 року, 2009 рік, 1-й квартал, півріччя, 3-й квартал 2010 року, 2010 рік та податкові зобов'язання із податку на додану вартість у сумі 47546,00 грн. у податковому обліку за період з березня по вересень 2010 року у зв'язку з не включенням до об'єкту оподаткування доходів, отриманих від операцій із здавання в оренду нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту ВАТ «Електрозавод», у результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 134574,04 грн. у податковому обліку за 9 місяців 2009 року, 2009 рік, 1-й квартал, півріччя, 3-й квартал 2010 року, 2010 рік та податок на додану вартість на загальну суму 47546,00 грн. у податковому обліку за період з березня по вересень 2010 року.

За наслідками перевірки ДПІ стосовно представництва позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 04.10.2011: № 0000222200 - про збільшення грошового зобов'язання із податку на прибуток на 134574,04 грн. за основним платежем та 33643,51 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000232200 - про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 47546,00 грн. за основним платежем та 14096,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

У судовому процесі встановлено, що ВАТ «Холдингова компанія «Електрозавод» (орендодавець) надало в оренду ВАТ «Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування» (орендар) нерухоме майно (одно -, чотирьохповерхові будівлі лабораторно - експериментального корпусу), розташоване на земельній ділянці за адресою: м. Запоріжжя, Дніпропетровське шосе, 11 - (земельна ділянка надана ВАТ Холдингова компанія «Електрозавод» в оренду на підставі договору від 24.06.2009, а передані в оренду нежитлові приміщення ВАТ Холдингова компанія Електрозавод» належать останньому на праві власності). За наслідками поставки послуг з оренди між ВАТ Холдингова компанія «Електрозавод» та ВАТ «Український науково-дослідний проектно- конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування» за період з 09.02.2009 по 30.09.2010 підписані акти виконаних робіт (наданих послуг з оренди) на загальну суму 538296,34 грн., в тому числі ПДВ 107659,27 грн. ВАТ «Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування» сплатило орендну плату на рахунок ВАТ «Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування», утримавши з виплаченої суми податок з доходу нерезидента з джерелом його походження з України за ставкою 15% та перерахувало податок до бюджету.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що, оскільки представництво ВАТ «Холдингова компанія «Електрозавод» виконувало представницькі функції, підприємницьку діяльність нерезидент через нього не здійснював, представництво не має статусу постійного представництва, а тому не є платником податку на прибуток в Україні; доходи від оренди отримував безпосередньо нерезидент і ці доходи були оподатковані відповідно до норм ст. 13 Закону № 334/94-ВР. З цих же підстав суд визнав неправомірним і визначення представництву контролюючим органом податкових зобов'язань з ПДВ.

Висновок судів попередніх інстанцій щодо результату розгляду спору є правильним , однак з врахуванням наступного.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 ст. 2 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) платником податку є: будь-яка особа, яка: а) здійснює або планує здійснювати господарську діяльність та реєструється за своїм добровільним рішенням як платник цього податку; б) підлягає обов'язковій реєстрації як платник цього податку; в) імпортує товари (супутні послуги) в обсягах, що підлягають оподаткуванню цим податком згідно з нормами цієї статті.

Будь-яка особа, яка за своїм добровільним рішенням зареєструвалася платником податку.

Для цілей цього Закону особа - це, в тому числі, представництво нерезидента, що не має статусу юридичної особи (пункт 1.2 ст. 1 цього Закону).

Відповідно до підпункту 2.3.1 пункту 2.3 ст. 2 зазначеного Закону особа підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку у разі коли загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів (послуг), у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, що підлягають оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахована (сплачена, надана) такій особі або в рахунок зобов'язань третім особам, протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість).

За визначенням пункту 1.17 ст. 1 Закону № 334/94-ВР постійне представництво нерезидента в Україні (далі - постійне представництво) - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково здійснюється господарська діяльність нерезидента на території України. До постійних представництв, зокрема, відносяться: місце управління, філіал, офіс, завод, фабрика, майстерня, шахта, нафтова чи газова свердловина, кар'єр або інше місце розвідки чи видобутку корисних копалин. З метою оподаткування до постійних представництв прирівнюються резиденти, які мають повноваження діяти від імені нерезидента, що тягне за собою виникнення у нерезидента цивільних прав та обов'язків (укладати договори (контракти) від імені нерезидента; утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу митниці). Резиденти, що з метою оподаткування прирівнюються до постійних представництв, не підлягають додатковій реєстрації в податкових органах як платники податку.

Доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо) (пункт 1.21 ст.1 цього Закону).

Підпунктом 2.1.4 пункту 2.1 ст.2 Закону № 334/94-ВР встановлено, що платниками податку є постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників.

Згідно з частиною 1 пункту 13.8 ст. 13 цього Закону суми прибутків нерезидентів, які здійснюють свою діяльність на території України через постійне представництво, оподатковуються у загальному порядку. При цьому таке постійне представництво прирівнюється з метою оподаткування до платника податку, який здійснює свою діяльність незалежно від такого нерезидента.

Якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору (пункт 18.1 ст. 18 Закону № 334/94-ВР).

За змістом наведених норм представництво нерезидента є платником податку на прибуток з одержуваного доходу, незалежно від виду господарської діяльності, яка здійснюється ним.

Відповідно до частини 1 ст.5 Угоди між Урядом України та Урядом Російської Федерації про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження ухилень від сплати податків, ратифікованої Україною згідно з Законом України від 06.10.1995 № 369/95-ВР (далі - Угода) для цілей цієї Угоди вираз "постійне представництво" означає постійне місце діяльності, через яке підприємство однієї Договірної Держави повністю або частково здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі.

Згідно з частиною 1 ст.7 цієї Угоди прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює підприємницьку діяльність як вказано вище, прибуток підприємства оподатковується в другій Державі, але тільки в тій частині, яка стосується постійного представництва.

Однак, частиною 6 цієї статті встановлено, що якщо прибуток включає види доходів, які розглядаються окремо в інших статтях цієї Угоди, положення цих статей не будуть зачіпатися положеннями цієї статті.

Частиною 1 ст.6 Угоди визначено, що доходи, що одержуються резидентом Договірної Держави від нерухомого майна (включаючи доходи від сільського або лісового господарства), яке міститься в другій Договірній Державі, можуть оподатковуватись у цій другій Державі.

Якщо ВАТ «Холдингова компанія «Електрозавод» отримує доход від підприємницької діяльності на території України через постійне представництво, останнє є платником податку на прибуток від доходів, визначених у статті 7 Угоди. Щодо доходу від оренди нерухомого майна, розташованого в Україні, представництво не має обов'язку декларувати ці доходи та сплачувати з них податок. Ці доходи підлягають оподаткуванню в Україні під час їх виплати нерезиденту орендарем. Представництво зобов'язано було б зареєструватися платником податку на додану вартість в разі здійснення операцій з поставки товарів (послуг), обсяг яких протягом останніх дванадцяти календарних місяців сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість). З огляду на встановлені у справі обставини здійснення операцій з оренди нерухомого майна безпосередньо між нерезидентом та ВАТ «Український науково-дослідний проектно-конструкторський та технологічний інститут трансформаторобудування», в тому числі і операцій з розрахунку за оренду, такий обов'язок у представництва не виник.

Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій щодо юридичної оцінки податкових повідомлень-рішень, які є предметом спору, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.12.2011 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2012 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: підписЄ.А. УсенкоСудді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев