Рішення № 54792498, 28.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/771/15-ц 22-ц/774/2593/К/15

Справа № 212/2691/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22-ц/774/2593/К/15 суддя Лиходєдов А.В.

Категорія 26 ( ІІІ ) Доповідач Михайлів Л.В.

РІШЕННЯ

Іменем України

28 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Михайлів Л.В.,

суддів - Барильської А.П., Ляховської І.Є.,

секретар - Горбачевська І.П.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 його представника ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 акціонерного товариства «Північний гірничо- збагачувальний комбінат» - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 акціонерного товариства «Північний гірничо збагачувальний комбінат» на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 листопада 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Північний гірничо збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоровя повязаного з виконанням трудових обовязків,-

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 акціонерного товариства «Північний гірничо збагачувальний комбінат» (далі ПАТ «ПівнГЗК») про стягнення моральної шкоди у звязку із втратою працездатності, посилаючись на отримання ним професійного захворювання внаслідок праці протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів на різних посадах на підприємстві відповідача, що підтверджується копією трудової книжки. Висновком МСЕК від 01.07.2014 року йому первинно було встановлено втрату професійної працездатності в зв'язку з професійним захворюванням в розмірі 35 %. Вважаючи причиною отримання професійного захворювання тривалу роботу в умовах впливу шкідливих факторів виробничого середовища та важкості трудового процесу і несприятливого мікроклімату, просив суд стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в сумі 243 600 грн. Після уточнення позову у вересні 2015 року просив суд стягнути вказану суму з відповідача на свою користь без утримання податку з доходів фізичних осіб.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 листопада 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з ПАТ «ПівнГЗК» на його користь 70 000 грн., без утримання податку з доходів фізичних осіб, в рахунок відшкодування моральної шкоди та на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн., у решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідача ПАТ «ПівнГЗК» ставить питання про скасування рішення суду і ухвалення нового рішення по суті позовних вимог, оскільки вважає рішення суду незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, судом першої інстанції не враховано, що наявність шкідливих умов праці законодавчо допускається, та того, що позивач при працевлаштуванні був проінформований про шкідливі умови праці проте добровільно виконував такі роботи; відсутність вини відповідача. Крім того у матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт спричинення моральної шкоди та вину відповідача.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, згідно копії трудової книжки, у період з 26.07.1979 року по 13.08.1981 року та з 14.08.1981 року по 21.06.1982 року працював помічником машиніста екскаватора в карєрі, а з 22.06.1982 року по 01.07.2014 року- машиністом екскаватора в карєрі ПАТ «ПівнГЗК».

01.07.2014 року звільнений з підприємства відповідача по п. 5 ст. 36 КЗпП України, у звязку з виходом на пенсію.

Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 15.04.2014 року №673 ОСОБА_1 було встановлено діагноз: вібраційна хвороба першої- другої стадії від дії загальних вібрацій, церебрально- периферичний ангіодистонічний синдром з розсіяною вогнищевою симптоматикою, вестибулярною дисфункцією, у сполученні з синдромом полірадикулонейропатії попереково-крижової та шийної, з вираженим порушенням біомеханіки хребта на поперековому рівні, стійким больовим та мязово тонічним синдромами, нейродисфункцією у вигляді двобічного плечолопаткового пері артрозу, ПФС першого другого ступеню та трофічних порушень на кистях, деформуючого артрозу і пері артрозу ліктьових суглобів, ПФС першого ступеню та колінних суглобів, ПФС першого-другого ступеню. Хронічне обструктивне захворювання легень першої ст. ( пиловий бронхіт першої ст., емфізема легенів першої ст.) ЛН першого ст.

ОСОБА_5 розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П - 4 від 15.05.2014 року, було встановлено, що причиною виникнення професійного захворювання є робота на протязі 34 років в умовах, перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.(а.с.-6-9).

Висновком МСЕК від 01.07.2014 року позивачу первинно встановлено 35% втрати професійної працездатності по професійним захворюванням, з них : 25% - по вібраційній хворобі, 10% - у звязку з захворюванням легень,зі встановленням наступної дати переогляду 01.06.2015 року ( а.с.10).

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, обґрунтовано виходив з доведеності позовних вимог ОСОБА_1 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обовязків і повязане з виробництвом, і наявності у звязку з цим підстав, передбачених ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Статтею 153 КЗпП України, передбачено обовязок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

ОСОБА_5 ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням трудових обовязків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Відповідно до ОСОБА_5 розслідування хронічного професійного захворювання від 15.05.2014 року, що складено відповідною комісією та затвердженого головним державним санітарним лікарем м. Кривого Рогу, встановлено що підставою для встановлення професійного характеру захворювання позивача послужив його профмаршрут на підприємстві відповідача. Загальний стаж роботи позивача на підприємстві відповідача склав 34 роки.

Як убачається з п. 19 ОСОБА_5 про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 15.05.2014 року, встановлено, що враховуючи роботу ОСОБА_1 впродовж 34 років в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, встановити конкретних осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти та нормативи, є неможливим.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, на підставі медичних документів про лікування позивача у звязку з професійним захворюванням, правильно визнав, що позивачу була заподіяна моральна шкода, так як він переносить фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.

Вищенаведене спростовує доводи представника відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності підстав для відшкодування ОСОБА_1. моральної шкоди.

Посилання представника відповідача в апеляційній скарзі про обізнаність позивача про умови праці при працевлаштуванні, не знімають з відповідачів обовязку забезпечити безпечні й нешкідливі умови праці, що передбачено ч. 2 ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України Про охорону праці .

Доводи апеляційної скарги відповідача, про добровільність виконання робіт у шкідливих умовах праці позивачем також не знімають з відповідача обовязку виконати вимоги закону й нести відповідальність в установленому законом порядку за їх невиконання.

У п. 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 27.01.2004 р. зазначено, що ушкодження здоров'я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов'язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності завдають йому моральні й фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричиняє порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.

Необґрунтованими й такими, що суперечать нормам діючого законодавства, вважає колегія суддів доводи апелянта, стосовно недоведеності та не надання позивачем доказів, щодо підтвердження факту заподіяння йому моральної шкоди відповідачем. Так відповідно до висновку Верховного Суду України викладеного в постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України, законом не покладається на позивача обовязок доказування вини відповідача в заподіянні шкоди, він лише повинен доказати факт заподіяння такої шкоди відповідачем та її розмір.

У звязку із чим доводи апелянта про недоведеність факту моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоровя, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. З врахуванням зазначеного і посилання апелянта на те, що висновок МСЕК не є достатнім доказом заподіяння позивачу моральної шкоди, колегією суддів відхиляються як безпідставні.

Проте, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, щодо необгунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом та який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача і вважає, що він визначений без повного урахування розяснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Виходячи з цих обставин, колегія суддів, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, виникнення професійного захворювання, тривалості праці позивача в умовах шкідливих факторів на підприємстві відповідача, а також враховуючи його роботу на інших підприємствах, розмір втрати професійної працездатності - 35%, без встановлення групи інвалідності, вважає за необхідне змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди і зменшити її з 70 000,00 гривень до 20 000 гривень.

В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307 п.3 ч.1 ст.309, ст.ст. 313, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 акціонерного товариства «Північний гірничо збагачувальний комбінат»задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 11 листопада 2015 року змінити в частині розміру моральної шкоди, стягнутої з ОСОБА_3 акціонерного товариства «Північний гірничо збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1, зменшивши цей розмір з 70 000 гривен до 20 000 гривен.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Л.В. Михайлів

Судді: А.П. Барильська

ОСОБА_6