Рішення № 54792407, 17.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/263/15-ц 22-ц/774/1827/К/15

Справа №171/263/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22-ц/774/1827/К/15 суддя Чумак Т.А.

Категорія - 20 ( ІІІ ) Суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

Іменем України

17 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Братіщевої Л.А.

суддів: Чорнобука В.І., Грищенко Н.М.

при секретарі: Петренко К.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа приватний нотаріус Апостолівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання втраченого права власності, зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровської області про стягнення збитків, усунення перешкод у користуванні приватною власністю.

Особи, які беруть участь у розгляді справи:

позивач ОСОБА_2,

відповідач ОСОБА_3,

представник позивача ОСОБА_2 та відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_7,

представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_8, -

В С Т А Н О В И Л А :

03 лютого 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання втраченого права власності, посилаючись на те, що у лютому 2011 року він звернувся до ОСОБА_9 із проханням позичити кошти у розмірі 64000,00 грн. ОСОБА_9 погодився надати кошти під заставу нерухомого майна, у звязку з чим вони 23 лютого 2011 року звернулися до нотаріуса де уклали договір і з цього часу позивач здійснював погашення заборгованості за договором позики щомісячно у розмірі 3200,00 грн.

Виплативши заборгованість, позивач звернувся до ОСОБА_9 з вимогою про повернення правоустановчих документів на нерухоме майно, однак отримав відповідь, що будинок належить відповідачу та поверненню не підлягає.

У січні 2015 року позивач, після консультації з юристом, дізнався про укладення 23 лютого 2011 року договору купівлі-продажу замість договору застави будинку.

Зазначаючи, що відповідач увів його в оману щодо природи укладеного правочину, а сам правочин є удаваним та приховує договір застави, просив суд: визнати договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений 23 лютого 2011 року між ОСОБА_2 і ОСОБА_4, посвідчений нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 і зареєстрований в реєстрі за №161, недійсним; визнати право власності за ОСОБА_2 на житловий будинок з надвірними спорудами №17 по вулиці 60 років ВЛКСМ в селі Нива Трудова Апостолівського району; стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 883,60 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 1500,00 грн.

У березні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення збитків, усунення перешкод у користуванні приватною власністю, посилаючись на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 23.02.2011 року він є власником житлового будинку №17 по вулиці 60 років ВЛКСМ в селі Нива Трудова Апостолівського району.

На теперішній час у будинку зареєстровані та проживають відповідачі по справі, які з березня 2011 року користуються будинком на умовах оренди зі сплатою 3200,00 щомісячно.

Зважаючи на те, що відповідачі у 2014 році почали порушувати умови договору оренди та мають заборгованість з орендної плати у розмірі 22000,00 грн., він висунув вимогу про їх виселення із будинку, яка залишилася без виконання.

Просив суд: визнати договір оренди між ним та відповідачами укладеним з 24.03.2011 року та припиненим з 01.01.2015 року; усунути йому перешкоди у користуванні спірним будинком шляхом зняття з реєстраційного обліку та виселення з нього відповідачів.

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2015 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання втраченого права власності відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 задовольнити частково.

Усунено ОСОБА_4 перешкоди у користуванні належним йому житловим будинком з надвірними спорудами та побудовами, що розташований в с. Нива Трудова по вул. 60 років ВЛКСМ, 17, Апостолівського району Дніпропетровської області, шляхом зняття ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, з будинку, що розташований в с. Нива Трудова по вул. 60 років ВЛКСМ, 17, Апостолівського району Дніпропетровської області.

Стягнуто зі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 в рівних частинах витрати по справі в сумі 121 гр. 80 коп.

У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_10 та ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи.

Зокрема, суд не надав жодної оцінки поясненням свідка ОСОБА_11, який пояснив, що між сторонами виникли правовідносини саме з приводу позики грошей.

Судом не було враховано, що відповідач веде незаконну підприємницьку діяльність та спірний договір купівлі-продажу укладено з помилками, для того щоб його можна було розірвати ( технічна справка-характеристика з БТІ не надавалася, вартість нерухомості у 5 разів вища, ніж встановлено договором).

Судом також не було враховано, що будинок не збиралися продавати, ключі від будинку не передавалися відповідачеві, сума нерухомості є заниженою, відповідач не користувався будинком та не проводив оформлення права власності на своє імя, а позивач добросовісно щомісяця здійснював погашення заборгованості за договором позики.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23 лютого 2011 року між ОСОБА_2 як продавцем та ОСОБА_4 як покупцем укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, що розташований в с. Нива Трудова Апостолівського району по вул. 60 років ВЛКСМ, будинок 17, договір в цей же день посвідчено приватним нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за № 160. Відповідно до умов вказаного договору продаж будинку здійснюється за 64000 гр., які будуть отримані продавцем від покупця після оформлення цього договору (п.2.1 договору). Сторони домовилися, що під передачею житлового будинку за цим договором слід вважати передачу покупцю символу житлового будинку, а саме ключів (п.3.1 договору) У п.4.11 договору зазначено, що сторони договору, ознайомившись зі змістом цього договору, стверджують, що зміст, умови та правові наслідки цього договору їм зрозумілі, договір відповідає їх намірам та волі. Вказаний договір підписано власноручно сторонами, що позивач та відповідач підтвердили у судовому засіданні. Відповідно до п.4.10 договору відчужувачу виготовлена нотаріально засвідчена фотокопія цього договору.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.01.2015 року за відповідачем ОСОБА_4 зареєстровано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що розташований в с. Нива Трудова, вул. 60 років ВЛКСМ, 17, Апостолівського району Дніпропетровської області, на підставі вищевказаного договору купівлі-продажу житлового будинку.

Звертаючись до суду позовом, ОСОБА_2 вказав на удаваність вчиненого правочину, зокрема приховання укладеного між сторонами договору позики.

Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У п. 25 постанови Пленуму від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України роз'яснив, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.

Тобто, за удаваним правочином обидві сторони свідомо, з певною метою, документально оформлюють правочин, але насправді між ними встановлюються інші правовідносини.

Відповідно до ч.1. ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього кодексу.

Позивач, заявляючи вимогу про визнання договору удаваним, має довести: факт укладання правочину, що на його думку є удаваним; спрямованість волі сторін в удаваному правочині на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які передбачені правочином, тобто відсутність у сторін іншої мети ніж приховати інший правочин; настання між сторонами інших прав та обов'язків, ніж ті, що передбачені удаваним правочином.

Тобто позивач повинен довести, що за удаваним договором сторони свідомо, з певною метою, документально оформили правочин, але насправді між ними існують інші правовідносини.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження удаваності оспорюваного договору.

Натомість, з пунктів 4.1., 4.11 договору купівлі-продажу вбачається, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов укладення правочину, він відповідає їх волевиявленню, не носить характеру фіктивного та удаваного.

Доводи апеляційної скарги щодо ненадання оцінки поясненням свідка ОСОБА_11 про те, що між сторонами виникли правовідносини саме з приводу позики грошей, колегією суддів відхиляються, адже пояснення цього свідка не спростовують вищевикладеного та не можуть бути підставою для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 веде незаконну підприємницьку діяльність, спірний договір укладено з наміром розірвання у майбутньому та ключі від будинку взагалі не передавалися новому власнику, колегією суддів відхиляються, як такі, що не мають правового значення для вирішення даного спору.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_4 в частині усунення йому перешкод у користуванні житловим будинком №17 по вулиці 60 років ВЛКСМ в селі Нива Трудова Апостолівського району, шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, дав їм належну правову оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних цих вимог.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник майна володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону, згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як вбачається із матеріалів справи, житловий будинок №17 по вулиці 60 років ВЛКСМ в селі Нива Трудова Апостолівського району на праві власності належить ОСОБА_4

Для здійснення ОСОБА_4 правомочностей власника щодо користування й розпорядження належним йому домоволодінням існують перешкоди у вигляді реєстрації та проживання у ньому колишнього власника ОСОБА_2 та членів його сімї ОСОБА_3, ОСОБА_6, а тому зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із висновком суду про задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 про усунення йому перешкод у користуванні власністю шляхом зняття ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_6 з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту ст.ст. 11, 15 ЦПК України ЦК України цивільні права і обовязки виникають із дій осіб, що передбачені атами цивільного законодавства. Кожна особа має право на цивільний захист.

Захист же цивільних справ це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наведено в ст. 16 ЦК України.

Як правило, власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом, який регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Крім того, ст. 4 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Тобто, судове рішення про виселення особи є підставою для зняття її з реєстраційного обліку за місцем проживання, а тому заявлення позивачем вимог про виселення осіб з належного йому житлового приміщення з одночасним зняттям з реєстраційного обліку є неналежним способом захисту порушеного цивільного права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів скасовує рішення суду в цій частині та ухвалює нове рішення про відмову в задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про усунення ОСОБА_4 перешкод у користуванні належним йому житловим будинком з надвірними спорудами та побудовами, що розташований в с. Нива Трудова по вул. 60 років ВЛКСМ, 17, Апостолівського району Дніпропетровської області, шляхом зняття зазначених осіб з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 фактично ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не оскаржується, а тому колегія суддів не перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду в цій частині, адже згідно з вимогами частини 1 статті 303 ЦПК України і зважаючи на роз'яснення, викладені в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 р., - під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2015 року в частині усунення ОСОБА_4 перешкод у користуванні належним йому житловим будинком з надвірними спорудами та побудовами, що розташований в с. Нива Трудова по вул. 60 років ВЛКСМ, 17, Апостолівського району Дніпропетровської області, шляхом зняття ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, з реєстраційного обліку за вказаною адресою, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, третя особа Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровської області про усунення ОСОБА_4 перешкод у користуванні належним йому житловим будинком з надвірними спорудами та побудовами, що розташований в с. Нива Трудова по вул. 60 років ВЛКСМ, 17, Апостолівського району Дніпропетровської області, шляхом зняття ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, з реєстраційного обліку за вказаною адресою відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: