Ухвала суду № 54790078, 29.12.2015, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 464/12905/13-к

Провадження № 1/461/13/15

У Х В А Л А

29.12.2015 року. м.Львів

Галицький районний суд м.Львова

в складі колегії суддів:

головуючого-судді Юрківа О.Р

суддів Городецької Л.М.

ОСОБА_1

при секретарі Бориславському Р.А.,

за участю прокурора Добровольського П.Б., Замараєва Р.М.

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

ОСОБА_4, ОСОБА_5,

ОСОБА_6,ОСОБА_7

ОСОБА_8, ОСОБА_9,

ОСОБА_10

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові клопотання захисника ОСОБА_2, про звільнення з-під варти підсудного ОСОБА_11, -

В С Т А Н О В И В :

захисник ОСОБА_2, заявила клопотання про звільнення з під варти ОСОБА_11 В обґрунтування клопотання покликається на те, що 04.04.2005 року ОСОБА_11 було затримано. Постановою Печерського районного суду м.Києва від 06.04.2005 року, йому обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 16.02.2011 року ОСОБА_12 звільнено з - під варти. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 15.04.2013 року ОСОБА_12 знову обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Станом на 29.12.2015 року ОСОБА_12 перебуває під вартою 8 років 6 місяців 26 днів. Максимально визначений строк позбавлення волі за інкриміновані ОСОБА_12 злочини становить 15 років. Враховуючи вимоги абз.1 ч.5 ст.72 КК України, з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі строк попереднього увязнення, який має бути зарахований судом в разі призначення покарання у виді позбавлення волі, складає 17 років 1 місяць 22 дні. Оскільки строк попереднього увязнення відбутий ОСОБА_11 перевищує співвідношення, визначене абз.1 ч.5 ст.72 КК України, просить звільнити ОСОБА_11 з під варти у залі суду.

Законом України від 26.11.2015 року «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього увязнення у строк покарання» визначено частину пятустатті 72 Кримінального кодексу України (Відомості Верховної ОСОБА_6 України, 2001р., № 25-26, ст.131) викласти в такій редакції: - «зарахування судом строку попереднього увязнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє увязнення, провадиться з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Суд має звільнити засудженого від відбування покарання, якщо строк попереднього увязнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження, дорівнює або перевищує фактично призначене йому основне покарання, передбачене частиною першою цієї статті.

У разі якщо до винесення вироку строк попереднього увязнення, відбутий особою, перевищуватиме співвідношення, визначене абзацом першим цієї частини, максимально можливий строк позбавлення волі, передбачений Особливою частиною цього Кодексу для злочину (злочинів), у якому (яких) підозрюється така особа, така особа має бути негайно звільнена судом з-під варти за ініціативою суду або за ініціативою особи, яка звільняється, або її захисника (законного представника) чи прокурора. Таке звільнення допускається на стадії судового розгляду кримінального провадження і на стадії досудового розслідування такого кримінального провадження».

Заслухавши думку учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що клопотання до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Підсудний ОСОБА_11 обвинувачується у скоєнні злочину передбаченого ст.93 КК України 1960 року, ч.2,ст. 115 КК України. Санкції даних статей передбачають довічне позбавлення волі.

Згідно ст.70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

При складанні покарань остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається в межах, встановлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для даного виду покарання вЗагальній частиніцього Кодексу. Якщо хоча б за один із вчинених злочинів призначено довічне позбавлення волі, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначається шляхом поглинення будь-яких менш суворих покарань довічним позбавленням волі.

Таким чином, суд приходить до висновку, що строк попереднього увязнення, відбутий підсудним, не перевищує співвідношення, визначене абзацом першим частини пятої статті 72 Кримінального кодексу України, максимально можливий строк позбавлення волі - довічне позбавлення волі, передбачений саме Особливою частиною Кримінального кодексу для злочину, у якому підозрюється підсудній, тому підсудний не підлягає негайному звільненні судом з-під варти.

Також суд зазначає, що необхідність у запобіжному заході у виді взяття під варту не відпала, обставини з моменту обрання запобіжного заходу не змінилися, розгляд справи здійснюється спочатку, новим колегіальним складом суду, судове слідство знаходиться на стадії допиту потерпілих, підсудний обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, перебуваючи на волі, може ухилятися від судового слідства та перешкоджати встановленню істини у справі, впливати на інших учасників кримінального провадження потерпілих та свідків, рішенням вищого суду був узятий під варту.

При розгляді клопотання суд також враховує ступінь суспільної небезпечності скоєних злочинів в конкретних обставинах місця і часу їх вчинення, стійкість звязків співвиконавців злочинів, оцінює суворість покарання, що загрожує особі у разі доведення та визнання її винною, з урахуванням ст.12 КК України. Також суд враховує міцність відповідних соціальних звязків у місці постійного проживання підсудного, суспільний резонанс та публічний інтерес справи, розмір шкоди, завданої злочинами.

Відповідно до ст.148 КПК України, запобіжні заходи застосовуються до підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, з метою запобігти спробам ухилитись від дізнання, слідства або суду, перешкодити встановленню істини у кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень.

Згідно ст.150 КПК України, при вирішенні питання про застосування чи зміну запобіжного заходу враховується тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа, її вік, стан здоровя, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що її характеризують.

Відповідно до ст.165 КПК України запобіжний захід скасовується або змінюється, коли відпаде необхідність у запобіжному заході або у раніше обраному запобіжному заході.

Враховуючи наведене, особу підсудного, а також з метою забезпечення виконання процесуальних рішень, суд приходить до висновку про безпідставність клопотання оскільки більш мякі запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підсудного, необхідність у запобіжному заході не відпала.

Керуючись ст.ст.148-151, 155,165,165-1, 274 КПК України /в редакції 1960 року/, ст.72 КК України, суд ,-

У Х В А Л И В :

у задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 про звільнення з-під варти підсудного ОСОБА_11Б відмовити за безпідставністю.

Ухвала остаточна, оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Головуючий суддя О.Р Юрків

суддя Л.М. Городецька

суддя А.В.Государський