Рішення № 54789894, 25.12.2015, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/3642/15-ц

2/310/2726/15

РІШЕННЯ

Іменем України

25 грудня 2015 року Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

у складі:

головуючого судді Ревуцького С.І.

при секретарі Мазняк О.Ю.

з участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши в судовому засіданні в м.Бердянську цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_5, ОСОБА_6 про витребування з володіння нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, який надалі уточнила та в якому вказує, що їй на праві власності належить 1/2 частина квартири АДРЕСА_1. Інша частина квартири належала ОСОБА_7, яка померла, а спадщину після її смерті фактично прийняла третя особа ОСОБА_6, яка фактично проживала у цій квартирі та була там зареєстрована. У квітні 2015 року позивач випадково дізналася, що вказана квартира від імені ОСОБА_6 продана. Як виявилося пізніше, квартира була продана третій особі ОСОБА_5, а потім він її продав відповідачу ОСОБА_2 Тому в своєму позові позивач просить витребувати з володіння ОСОБА_2 та повернути у володіння ОСОБА_4 нерухоме майно, а саме: 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, дав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, просив позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав та пояснив, що позивачем не доведений факт недійсності договорів купівлі-продажу спірної квартири, а також факт підробки правовстановлюючих документів, на підставі яких був оформлений договір купівлі-продажу цієї квартири першому покупцю третій особі ОСОБА_5 Крім того, на час купівлі квартири відповідачем право власності як первинного продавця (ОСОБА_6М.), так і другого продавця (ОСОБА_5М.) було зареєстровано у встановленому законом порядку, ця реєстрація не скасована і її ніхто не оскаржував. Просив в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав, підтримав позицію та пояснення свого представника, просив в задоволенні позову відмовити.

Треті особи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до судових засідань жодного разу не зявилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що працює юристом КПТІ Бердянської міськради і згідно матеріалів інвентаризаційної справи на будинок №25 по вул.Морозова в м.Бердянську, останніми зареєстрованими власниками квартири №77 цього будинку були ОСОБА_4 та ОСОБА_7 (по 1/2 частині за кожною) на підставі ухвали Бердянського міського суду від 06.05.1997р. про затвердження мирової угоди. До 31.12.2012р. це право власності не перереєстровувалось, а після цієї дати, в результаті змін до законодавства, КПТІ не займалося державною реєстрацією права власності на нерухоме майно. Свідоцтво про право власності на вказану квартиру від 01.02.1997р. на імя ОСОБА_6 вважає підробленим, оскільки такого документа в матеріалах інвентаризаційної справи немає, а реєстраційне посвідчення на цьому документі підписано в якості керівника ОСОБА_9, який на той час, тобто 24.10.2006р. в КПТІ взагалі не працював.

Заслухавши пояснення сторін, свідчення свідка, вивчивши матеріали справи, суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Згідно ухвали Бердянського міського суду від 06.05.1997р. про затвердження мирової угоди, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_7 та ОСОБА_4 (по 1/2 частині). Вказана судова ухвала має реєстраційний напис БТІ від 23.05.1997р., міститься в матеріалах інвентаризаційної справи КПТІ Бердянської міськради та повністю відповідає інформації щодо попереднього власника вказаної квартири ОСОБА_10, померлого 22.01.1996р. Крім того, будинок №25 по вул.Морозова в м.Бердянську є кооперативним, що також відповідає матеріалам інвентаризаційної справи та вказаній ухвалі Бердянського міського суду.

Згідно договору купівлі-продажу від 14.03.2015р., посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_11, квартира АДРЕСА_2 продана ОСОБА_5 ОСОБА_12, що діяла від імені ОСОБА_6 При цьому право власності ОСОБА_6 на всю вказану квартиру було посвідчено свідоцтвом про право власності на житло №5210, виданим Виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним обєднанням виконкому Бердянської міської ради Державного комітету України по житлово-комунальному господарству 01.02.1997р. та зареєстрованим КП з технічної інвентаризації Бердянської міської ради 24.10.1997р. в реєстровій книзі №898 за р.№10830. Перед посвідченням вказаного договору нотаріус здійснила державну реєстрацію права власності ОСОБА_6 на вказану квартиру в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Суд вважає встановленим та доведеним наданими доказами, що вказане свідоцтво про право власності на житло №5210 є таким, що містить завідомо неправдиві дані, оскільки воно протирічить матеріалам інвентаризаційної справи на будинок №77 по вул.Морозова в м.Бердянську стосовно первісного власника (ОСОБА_10М.), наступних власників (ОСОБА_7 та ОСОБА_4В.), а також самого статусу квартири, яка насправді була кооперативною і оформлення права власності на неї здійснювалась в зовсім іншому порядку.

Таким чином, договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_2 був укладений та посвідчений нотаріусом на підставі правовстановлюючого документу, який не є справжнім, тобто таким, що містить неправдиві відомості.

За таких обставин вказаний договір є нікчемним в розумінні ч.2 ст.215 ЦК України і визнання його недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Згідно договору купівлі-продажу від 16.04.2015р., посвідченого приватним нотаріусом Бердянського міського нотаріального округу Запорізької області ОСОБА_13, ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_2 придбав квартиру АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо це майно вибуло з володіння у власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

В даному випадку, з урахуванням викладеного, ОСОБА_6 не мала право відчужувати 1/2 частину квартири АДРЕСА_2 під час укладання договору купівлі-продажу від 14.03.2015р., а тому, відповідно, ОСОБА_5 не мав право відчужувати цю частину квартири при укладанні договору купівлі-продажу від 16.04.2015р. Про вказані події позивач не знала, у всякому випадку доказів протилежного до суду не надходило, відповідач це не заперечував. Тому законний власник цього майна позивач ОСОБА_4 має право на витребування свого майна шляхом віндикації, оскільки між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 10.06.2015р. по справі №6-348цс15

За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі. При цьому суд вважає безпідставними заперечення відповідача та його представника стосовно необхідності первісного визнання недійсними укладених договорів стосовно спірної квартири, скасування державної реєстрації прав власності учасників цих договорів та доведення факту підробки свідоцтва про право власності на імя ОСОБА_6 В даному випадку, для вирішення справи по суті вказані дії не є необхідними і тому не можуть вплинути на винесення рішення по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.212-218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Витребувати з володіння ОСОБА_2 та повернути у володіння ОСОБА_4 нерухоме майно, а саме: 1/2 частину квартири АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

СуддяОСОБА_14