Ухвала суду № 54786927, 21.12.2015, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2015 р. Справа № 876/7545/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І.,

за участю секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, Начальника Інспекційного відділу у місті Львові державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області про визнання незаконними та скасування протоколів та постанов про накладення штрафу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 15.05.2015 року звернувся до суду з позовом до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, начальника Інспекційного відділу у місті Львові державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області про визнання протиправними та скасування протоколів про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, приписів про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил за №7-Л/Ю, №6-Л/Ю та №8-Л/Ю від 25.03.2015 року, та постанов про накладення штрафу за порушення у сфері містобудівної діяльності за №1л/7пз/1013-6/1922-15, №1л/6пз/1013-6/1921-15 та №1л/5пз/1013-6/1920-15 від 30.04.2015 року, яким на у загальному розмірі 328860 грн. 00 коп.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 року позов задоволено частково.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Державна архітектурно-будівельна інспекція України подала апеляційну скаргу. В якій просить постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову, апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права.

В судове засідання учасники процесу не зявились, будучи належними чином повідомленими, що не перешкоджає слуханню спірного питання відповідно до вимог ч.4 ст.196 КАС України.

Відповідно до ч.6 ст.12, ч.1 ст.41 КАС України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за результатами перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області складено акт за №16-Л від 25.03.2015 року та прийнято приписи за №11-Л/Ю, №10-Л/Ю та №9-Л/Ю від 25.03.2015 року, якими зобовязано позивача усунути виявлені порушення.

Також, відповідним департаментом складено протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності за №7-Л/Ю, №6-Л/Ю та №8-Л/Ю від 25.03.2015 року та 30.04.2015 року начальником Інспекційного відділу у місті Львові державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області прийнято постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності за №1л/7пз/1013-6/1922-15, №1л/6пз/1013-6/1921-15 та №1л/5пз/1013-6/1920-15, яким на позивача накладено штрафи у загальному розмірі 328860 грн. 00 коп.

При цьому, контролюючим органом було встановлено те, що позивачем передано замовнику проектну документацію для виконання будівельних робіт на обєкті будівництва багатоповерхового житлового будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями на вул. Винна Гора у м. Винники, розроблену з порушенням вимог законодавства та будівельних норм: проектування здійснено без усіх складових вихідних даних на проектування, а саме без технічних умов на приєднання до електричних мереж та технічних умов на приєднання до мереж газопостачання проектованого будинку, чим порушено ч.1 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року №3038-VI, з наступними змінами та доповненнями, п.4.3 ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво».

У відповідності до положень п.3 ч.4 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право видавати обов'язкові для виконання приписи, зокрема, щодо усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Крім того, як передбачено ч.1 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14 жовтня 1994 року №208/94-ВР, з наступними змінами та доповненнями, суб'єкти містобудування, які здійснюють проектування об'єктів, експертизу проектів будівництва, несуть відповідальність у вигляді штрафу за передачу замовнику проектної документації для виконання будівельних робіт на об'єкті будівництва, розробленої з порушенням вимог законодавства, містобудівної документації, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі за нестворення безперешкодного життєвого середовища для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення, незабезпечення приладами обліку води і теплової енергії, а також за заниження категорії складності об'єкта будівництва: проектна організація - у розмірі дев'яноста мінімальних заробітних плат; експертна організація - у розмірі вісімнадцяти мінімальних заробітних плат.

При цьому, контролюючий орган вважає, що позивачем порушено вимоги ч.1 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.4.3 ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», а саме проектування здійснено без всіх складових вихідних даних на проектування, а саме без технічних умов.

Відповідно до вимог ст. 8 Закону України «Про архітектурну діяльність» робоча документація для будівництва (реконструкції, реставрації, капітального ремонту) об'єкта архітектури виконується відповідно до державних стандартів, норм і правил на підставі затвердженого проекту. Робоча документація для будівництва або авторський нагляд за її розробкою виконуються за участю архітектора - автора затвердженого проекту відповідно до укладеного договору на розроблення проекту цього об'єкта архітектури.

Статтею 9 цього ж Закону визначено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У відповідності до положень ч.1 ст.29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що основними складовими вихідних даних є містобудівні умови та обмеження; технічні умови; завдання на проектування.

Частиною 1 ст. 31 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що проектна документація на будівництво об'єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

У відповідності до положень п.4.3 ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво», затверджених Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 04 червня 2014 року №163, основними складовими вихідних даних є: - містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки; - технічні умови; - завдання на проектування.

Колегія суддів вважає, що в акті перевірки та спірних протоколах, постановах і приписах лише встановлюють перелік вихідних складових даних, при цьому, не вказуючи на будь-які порушення.

Матеріалами справи підтверджено, що технічні умови та проект «Будівництво багатоповерхового житлового будинку із вбудовано-прибудованими приміщеннями по вул. Винна Гора у смт.Винники», які у своїй сукупності вказують на те, що усі технічні умови щодо даного обєкту є погоджені, і момент та факт їх погодження не вплинув на сам проект будівництва.

Суд зазначає, що у відповідності до положень п. 8 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 року за №76-VIII встановлено, що перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня - червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

Як наслідок, суд вважає, що перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області проведена у супереч наведеної норми, а тому протиправними є і її наслідки, зокрема, оспорювані постанови та приписи.

При цьому, судом взято до уваги позицію Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобовязання, взяті державою, навіть якщо такі зобовязання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу повязана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобовязань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи будь-який її орган схвалили певну концепцію, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у осіб (юридичних чи фізичних) стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Отже, якщо держава задекларувала певні правила поведінки при проведенні перевірок (зокрема, наявності заборони їх проведення), то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

Враховуючи те, що у протоколі про правопорушення у сфері містобудівної діяльності фіксуються лише обставини, за яких вчинено порушення, суд вважає, що такий не може вважатись рішенням субєкта владних управлінських функцій, оскільки не обмежує права та свободи особи, а відтак і не порушує їх.

Колегія суддів дійшла висновку, що позов є обґрунтованим в частині визнання протиправними та скасування постанов та приписів, а тому у цій частині підлягає до задоволення.

Апелянт вважає, що слід було здійснити заміну відповідача на належного з чим не погоджується колегія суддів, зазначаючи про недостатність обсягу адміністративної процесуальної правосуб'єктності (ст. 48 КАС України), неналежного відповідача на належного Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, оскільки згідно ст. 48 КАС України, здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається в тому числі за органами державної влади, іншими державними органами, яким є відповідач - Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області, а тому судом першої інстанції не порушено норм процесуального права.

З врахуванням аналізу поданої апеляційної скарги та їхніми доводами, які спростовані матеріалами справи, суд апеляційної інстанції переконаний, що судом першої інстанції надано належну оцінку наявним у справі доказам, а їх достатня кількість та взаємний звязок у сукупності дали змогу суду першої інстанції зробити вірний висновок про наявність підстав для задоволення позову.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 року у справі №813/2529/15 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складення такої в порядку ч.3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий Н.В. Ільчишин

Судді М.А. Пліш

ОСОБА_2

Повний текст ухвали виготовлено 22.12.2015 року