Рішення № 54781750, 01.12.2015, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" грудня 2015 р.Справа № 925/1659/15

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі Кадусі Н.В., за участю представників сторін: позивача ОСОБА_1 за довіреністю, відповідача не зявились, у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, розглянувши справу за позовом Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал» до комунального підприємства «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» про стягнення 380 716 грн. 12 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Ватутінське комунальне виробниче підприємство «Водоканал» звернувся в господарський суд з позовом до комунального підприємства «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» (далі - відповідач) про стягнення, на підставі Договору на приймання, перекачку та очистку стічних вод № 225 від 01.08.2015 року, 380 716 грн. 12 коп. заборгованості з орендної плати, розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 28.04.2015 року та відшкодування судового збору.

Відповідач подав письмовий відзив на позов (вх. № 25730 від 05.11.2015 року), в якому визнав існування заборгованості та просив суд розстрочити виконання рішення суду на чотири місяці в звязку з тяжким фінансовим становищем, що ускладнить в майбутньому виконання рішення суду. В засіданні суду 05.11.2015 року представник відповідача позов визнала частково, підтримала заяву про розстрочення виконання рішення суду з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Позивач та його представник у письмовому поясненні та у судовому засіданні проти розстрочки виконання рішення заперечували. Заперечення вмотивовано тим, що через значну заборгованість комунального підприємства «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» позивач також знаходиться в тяжкому фінансовому становищі.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у ньому та письмових поясненнях. Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, встановлений строк вирішення спору закінчується, сторонами не заявлено клопотання про його продовження, суд, відповідно до ст. 75 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами

Згідно зі ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошувались вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

01.08.2014 року між Ватутінським комунальним виробничим підприємством «Водоканал» та комунальним підприємством «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» (далі - відповідач) було укладено Договір на приймання, перекачку та очистку стічних вод № 225 (далі - Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору Ватутінське КВП "Водоканал" зобов'язалось приймати, перекачувати на очисні споруди м. Ватутіне та очищувати стічні води "Абонента" в обємах, що не перевищують встановлені ліміти (п.1.1. Договору).

Згідно п. 2.2 Договору Абонент бере на себе зобовязання своєчасно та в повному обсязі розраховуватись за надані йому послуги по прийому, перекачці та очистці стічних вод.

Згідно п. 5.1 Договору оплату за приймання, перекачку та очистку стічних вод Абонент проводить за тарифом: 8,78 грн. (в т.ч. ПДВ) за 1 м3.

У звязку із зміною цін на сировину, матеріали, енергоресурси та інше, Водоканал може вносити обґрунтовані зміни в тариф за приймання, перекачку, очистку стічних вод. Після його затвердження в установленому порядку.

Оплату за надані послуги „Абонент проводить в 3-денний термін після одержання платіжного документа (п. 5.3. Договору).

Позивач взяті на себе зобов'язання, виконав відповідно до умов Договору, що підтверджується підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками ОСОБА_1 здачі приймання робіт (надання послуг) № 1149 від 28.07.2015 року та № 1325 від 27.08.2015 року (а.с. 22, 24).

За надані послуги в липні серпні позивачем направлено відповідачу рахунки на оплату цих послуг, а саме № 1171 від 28.07.2015 року на суму 181 837 грн. 58 коп. та № 1345 від 27.08.2015 року на суму 198 878 грн. 54 коп.(а.с. 23, 25).

З метою досудового врегулювання спору позивачем було направлено претензію відповідачу про погашення боргу № 485 від 06.08.2015 року (а.с. 21). Однак відповідач заборгованість не погасив.

Сторонами було проведено звірку взаємних розрахунків за період з 01.07.2015 року по 31.08.2015 року, за результатами якої складений та підписаний акт (а.с. 28). З акту вбачається, що відповідачем визнається заявлена до стягнення сума боргу.

Отже, спірні правовідносини сторін виникли із Договору на приймання, перекачку та очистку стічних вод № 225 від 01.08.2014 року, вимоги позивача і заперечення відповідача витікають із їх прав і обовязків за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобовязань послуг, загальні положення про послуги визначені главою 63, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобовязання і договір розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобовязання, відповідальність за порушення зобовязання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України, правові наслідки порушення зобовязання, відповідальність за порушення зобовязання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Підстави виникнення цивільних прав та обовязків (господарських зобовязань) визначені, відповідно, ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України. Ними, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) іншій особі (ст. 11 ч.ч. 1, 2 п.п. 1, 3 ЦК), заподіяння шкоди субєкту господарювання (ст. 174 ч. 1 абз. 4 ГК).

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обовязків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обовязки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідаб^дст закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свій обов'язок за Договором в повному обсязі, що підтверджується ОСОБА_1 здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1149 від 28.07.2015 року на суму 181 837 грн. 58 коп., ОСОБА_1 здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1325 від 27.08.2015 року на суму 198 878 грн. 54 коп. та ОСОБА_1 звірки взаєморозрахунків на суму 380 716 грн. 12 коп., підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленим їх печатками.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, обставини справи повинні підтверджуватись лише належними і допустимими доказами, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судом, відповідно до ст. 22 ГПК України, було запропоновано сторонам подати докази в обґрунтування позову і заперечень проти нього, брати участь в засіданнях суду, вони своїми правами скористались на свій розсуд, подали всі наявні у них докази і на їх підставі судом прийнято рішення у справі.

За таких обставин вимогу позивача в частині стягнення спірного боргу в розмірі 380 716 грн. 12 коп. суд вважає обгрунтованою, доказаною і такою, що підлягає задоволенню.

Щодо клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення, то суд виходить з наступного.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За змістом ч. 3 ст. 193 ГК, ст. 529 ЦК України, управнена сторона має право не приймати виконання зобовязання частинами, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.2 Постанови пленуму ВГСУ від 17.10.2012 р. № 9 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сімї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Позивач і відповідач, як комунальні підприємства, перебувають у скрутному матеріальному становищі, мають борги перед енергопостачальними підприємствами, а відповідач не виконує своїх грошових зобовязань перед позивачем протягом тривалого періоду часу.

Відповідач не подав до суду належних і допустимих доказів наявності саме виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення, або роблять його виконання неможливим протягом 4 місяців.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви комунального підприємства «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» про розстрочку виконання рішення.

Відповідно до статті 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати сплачений судовий збір у розмірі 5 710 грн. 74 коп.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні клопотання комунального підприємства «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» про розстрочку виконання рішення суду у даній справі відмовити повністю.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з комунального підприємства «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» (20200, Черкаська область, м. Звенигородка, вул. Кримського, 37, ідентифікаційний код 36773489) на користь Ватутінського комунального виробничого підприємства «Водоканал» (20250, Черкаська область, м.Ватутіне, вул. К. Цеткін, 1, ідентифікаційний код 24359125) 380 716 грн. 12 коп. боргу, 5 710 грн. 74 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом десяти днів з дня підписання.

Повний текст рішення складено і підписано: 28.12.2015 року.

Суддя В.М. Грачов