Рішення № 54776553, 21.12.2015, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/7326/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" грудня 2015 р.

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Середи І.В.

при секретарі Дідик М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №9 в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання частково недійсними договорів дарування та купівлі-продажу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулася з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про визнання частково недійсними договору дарування від 22.09.2001 року посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_6 за реєстровим №7271, та договору купівлі - продажу від 17.09.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 за реєстровим №8648, в частині розміру площі земельної ділянки 1130 кв.м, на якій розташований житловий будинок під №10г за адресою: м.Одеса, вул.Щорса, та змінити розмір площі земельної ділянки на 600 кв.м.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_2 вказувала на те, що своєму небожу ОСОБА_3 вона подарувала житловий будинок площею 45,3 кв.м. з господачими та побутовими спорудами разом з земельною ділянкою, на якій він розташований площею 600 кв.м, що підтверджується договором дарування від 30 серпня 1988 року. В наступному відповідачами було здійснено відчуження будинку розташованого на ділянці площею 1130 кв.м на підставі договору дарування та купівлі-продажу, тоді як передавання в користування земельної ділянки площею 530 кв.м є безпідставним, оскільки нові власники не мали такого права на вказану частину ділянки.

Враховуючи те, що ОСОБА_5 помер 23.05.2012 року, ухвалою суду по заявленим до нього вимогам було залучено його правонаступника - сина, ОСОБА_3

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_8 та ОСОБА_1 підтримали позов та просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 заперечував проти позову, оскільки вважає його безпідставним.

Відповідач ОСОБА_3 в м.Одесі та Одеській області не зареєстрував адресу місця проживання, тому викликався через оголошення в газетах «Урядовий курєр» та «Одесские известия», тому відповідно до вимог ст.74 ЦПК України вважається належним чином повідомленим.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається зі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 16 березня 1972 року ОСОБА_2 була власником житлового будинку №10- г по провулку Щорса в м.Одесі (а.с.10).

З матеріалів справи вбачається,що відповідно до довідки СХ ООО «Агрофірми ім.. ОСОБА_9» №11 від 26.07.2012 р. та земельно-шнурової книги присадибних ділянок громадян села ОСОБА_10 овочевого Колгоспу ім. Кірова за 1964 рік позивач ОСОБА_2, як працівниця овочевого Колгоспу ім. Кірова, записана користувачем земельної ділянки у розмірі 0,12 га., по вул. Щорса 10 в селі Крива Балка, Біляївського району, Одеської області (а.с.8,11-12).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ленінської райради депутатів трудящих №219 від 03 березня 1972 року за будинком було закріплено земельну ділянку площею 600 кв.м. (а.с.13).

Як видно з рішення виконавчого комітету Ленінської райради депутатів трудящих від 17 листопада 1987 року було дозволено оформлення самочинно збудованої позивачем прибудови літ. «а-1» площ.8,25 х 2,75 кв.м. що використовувалася позивачем під сарай, коридор, кладову та закріплено за позивачем залишок земельної ділянки площею 530 кв.м. , внаслідок чого за домоволодінням по пров.Щорса 10 «г» м.Одеса було закріплено земельну ділянку загальною площею 1130 кв.м (а.с.14).

30.08.1988 року позивач подарувала житловий будинок,загальною площею 45,3 кв.м. разом з земельною ділянкою площею 0,06 га. своєму небожу ОСОБА_3 На зазначеній земельній ділянці розташований один камяний житловий будинок, житловою площею 45,3 кв.м, зазначений в плані літерою «А» та слідуючі господарчі та побутові будівлі, зазначені в плані літерами: погреб «Д», вбиральня «Е», огородження №1-2,5-6, мощення І-ІІІ (а.с.17).

Згідно із змістом договору дарування від 22.09.2001 року ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_5 прийняв в дар житловий будинок під №10- г та складається з однієї камяної житлової будівлі, житловою площею 45,3 кв.м, зазначеної в схематичному плані під літ. «А», з надвірними господарчими спорудами зазначеними літерами : «Д» - погріб, «Е» вбиральня, «Ж»- гараж, №1-6 огородження, І-ІІІ мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 1130 кв.м (а.с.18)

За договором купівлі-продажу 17.09.2008 року ОСОБА_5 продав відповідачу ОСОБА_4 житловий будинок з надвірними та господарчими спорудами і будівлями за №10г по пров.Щорса в м.Одесі, який в цілому складається з одного камяного житлового будинку під літ. «А», житловою площею 45,6 кв. м., загальною площею 77,7 кв.м, та надвірних споруд: «Д» - погріб, «Е» вбиральня, «Ж»- гараж, №1-6 огородження, І-ІІІ мостіння, розташованих на земельній ділянці площею 1130 кв.м (а.с.19).

Відповідно до ч.1 ст. 90 ЗК України від 08.07.1970 р.,в редакції станом на 1988 рік, на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також право користування земельною ділянкою або її частиною.

Отже, з часу відчуження позивачем житлового будинку до нового власника будинку - ОСОБА_3 , перейшло право користування земельною ділянкою загальною площею 1130 кв.м. , що була закріплена за домоволодінням в цілому.

Вимогами ст.60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до вимог ч.1 ст.58,59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем не було представлено суду належного доказу, який би вказував про наявність на вказаній земельній ділянці будівлі, яка належить позивачу на праві власності, та вона не привела інших доводів, які б вказували на порушення її прав та інтересів, а тому заявлені вимоги є незаконними і не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.10,11,58,59,64, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про визнання частково недійсними договорів дарування та купівлі-продажу залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Суворовський районний суду м.Одеси протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: