Ухвала суду № 54773289, 16.12.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

"16" грудня 2015 р. справа № 804/5649/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Чередниченко В.Є., Коршуна А.О.,

при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,

за участю:

представників позивача Омельченко Г.Г., Давиденко Д.І.,

представників відповідача Семенко Т.В., Лебідь А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року у справі №804/5649/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Гранд Дистриб'юшн"

до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

У квітні 2015 року позивач звернувся до суду першої інстанції із позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Р" №0000112203, №0000102203 від 18 березня 2015 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року адміністративний позов задоволено.

Постанова суду мотивована тим, що господарські операції позивача та ТОВ "Інтервенто" мають реальний характер, направлені на настання правових наслідків, які обумовлені ними та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач оскаржив її в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року у справі №804/5649/15 та відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідач, зокрема, зазначає, що позивачем до перевірки не було надано товарно-транспортні накладні. Крім того, відповідач вказує, що від Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська ним було отримано лист (застереження) від 28 січня 2015 року та акт від 16 квітня 2014 року №894/04-61-22-4/38198809, згідно якого встановлено вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання

наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Інтервенто" при придбанні та наступному продажу товарів (послуг). Крім того, зазначені обставини підтверджуються протоколом допиту свідка від 21 жовтня 2013 року та стенограмою допиту свідка у судовому засіданні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по кримінальному провадженню №12013040690006044.

Позивачем надано суду апеляційної інстанції письмові пояснення, в яких він, зокрема, вказує, що товар був придбаний і реалізований зі складу постачальника напряму покупцям. Постанова слідчого, стенограма допиту свідка та відсутність товарно-транспортних накладних в рамках діючого податкового законодавства України не є підставами для складення податкових повідомлень-рішень.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали вимоги апеляційної скарги.

Представники позивача проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечували, просили залишити без змін оскаржуване судове рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до матеріалів справи, в період з 09 лютого 2015 року по 13 лютого 2015 року на підставі, зокрема, підпункту 78.1.11. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та згідно постанови прокурора, який здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням від 15 грудня 2014 року, відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Керуюча компанія "Гранд Дистриб'юшн" з питань дотримання валютного, податкового та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Інтервенто" за період з 1 січня 2012 року по 01 грудня 2014 року, результати якої оформлено актом № №952/04-62-22-3/35394779 від 19 лютого 2015 року.

Податковий орган в акті перевірки вказує, що операції позивача з ТОВ "Інтервенто" мають ознаки фіктивності, діяльність спрямована на отримання податкової вигоди третіх осіб та не направлена на досягнення реальних економічних результатів. Відповідач вказує, що ним від Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська було отримано лист (застереження) від 28 січня 2015 року та акт від 16 квітня 2014 року №894/04-61-22-4/38198809, згідно якого встановлено вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Інтервенто" при придбанні та наступному продажу товарів (послуг). Крім того, зазначені обставини підтверджуються протоколом допиту свідка від 21 жовтня 2013 року та стенограмою допиту свідка у судовому засіданні Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по кримінальному провадженню №12013040690006044.

Висновками акту перевірки встановлено наступні порушення, допущені ТОВ "Керуюча компанія "Гранд Дистриб'юшн":

- пп.14.1.27, пп.14.1.36, пп.14.1.228 п.14.1 ст.14, пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст.138, пп.135.5.4 п.135.5 ст. 135 та п.137.10 ст.137, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 5 531 409,00 грн.;

- пп.14.1.36, пп.14.1.102 п.14.1 ст.14, п.185.1 ст.185, п.198.1 п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.6, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті занижено податок на додану вартість всього у сумі 2 713 593,00 грн., у тому числі за лютий 2013 року в сумі 348 525 грн., у тому числі за березень 2013 року в сумі 664 993 грн., у тому числі за квітень 2013 року в сумі 630 051 грн., у тому числі за травень 2013 року в сумі 219 362 грн., у тому числі за червень 2013 року в сумі 64 438 грн., у тому числі за липень 2013 року в сумі 14 546 грн., у тому числі за серпень 2013 року в сумі 5 742 грн., у тому числі за вересень 2013 року в сумі 8 902 грн., жовтень 2013 року в сумі 10 940 грн., листопад 2013 року в сумі 352 442 грн., грудень 2013 року в сумі 393 650 грн.

18 березня 2015 року на підставі акту перевірки №952/04-62-22-3/35394779 від 19 лютого 2015 року контролюючим органом по відношенню до позивача прийнято податкові повідомлення-рішення форми "Р":

- №0000112203 від 18.03.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 5 531 409 грн. за основним платежем та 1 382 852,25 грн. за штрафними санкціями;

- №0000102203 від 18.03.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 2 713 593 грн. за основним платежем та 1 356 796,50 грн. за штрафними санкціями.

Із матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Інтервенто" (Постачальник) та ТОВ "Керуюча компанія "Гранд Дистриб'юшн" (Покупець) було укладено договір поставки №19 від 30 січня 2013 року.

В матеріалах справи наявна складена в межах зазначених договірних відносин документація, зокрема копії видаткових накладних, актів виконаних робіт, податкових накладних.

Судом першої інстанції встановлено та відповідачем не надано належних та допустимих доказів, спростовуючих дану обставину, що отриманий від ТОВ "Інтервенто" товар було використано позивачем у власній господарській діяльності. Так, частина придбаного товару, а саме макуха соняшникова, була передана ТОВ "Солома", на підставі договору на переробку давальницької сировини №1/1412 від 14.12.2012 року для подальшої переробки придбаного товару.

Податковий орган, обґрунтовуючи правомірність прийнятих ним рішень, вказує, що позивачем до перевірки не було надано товарно-транспортні накладні. Разом з тим, зазначене не може бути беззаперечною підставою для висновку про відсутність реальності здійснення господарських операцій, оскільки відповідною транспортною документацією підтверджується здійснення послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, якими опосередковується порядок оформлення товарно-транспортної накладної, не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

Щодо посилань податкового органу на лист (застереження) від 28 січня 2015 року та акт від 16 квітня 2014 року №894/04-61-22-4/38198809, складений Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, необхідно зазначити, що висновки даних документів не є належними та допустимими доказами обставин, що викладені в них, оскільки є суб'єктивною думкою посадової особи, якою вони були складені.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.1, 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності та не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів звертає увагу на те, що акт перевірки не містить зауважень щодо змісту конкретних первинних документів на предмет їх відповідності вимогам закону.

Крім того, в матеріалах справи відсутні копії судових рішень або вироків суду на підтвердження здійснення позивачем або його контрагентами фіктивної діяльності.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що установленим обставинам належить давати оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності.

В ході судового розгляду справи позивачем надано первинні документи на підтвердження здійснення господарських відносин із контрагентом, зміст яких в сукупності дає підстави для висновку про те, що платником податків правомірно та обґрунтовано сформовано показники податкової звітності за наведеною угодою. Податковий орган не вказує на відсутність або ненадання конкретних первинних документів.

З огляду на встановлені судом обставини справи та вказані норми законодавства, суд апеляційної інстанції вважає, що під час судового розгляду відповідач не надав беззаперечних, належних та допустимих доказів щодо наявності порушень податкового законодавства з боку позивача, відсутності господарських операцій між платником податків та його контрагентом, а висновки податкового органу щодо відсутності реального характеру господарських операцій є безпідставними та ґрунтуються на припущеннях.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що податкова перевірка, за результатами якої складені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, була проведена на підставі постанови прокурора від 15 грудня 2014 року та у відповідності до підпункту 78.1.11. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Згідно підпункту 78.1.11. пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки або постанову органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону.

Пунктом 86.9. статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Матеріали такої перевірки разом з висновками контролюючого органу передаються органу, що призначив перевірку.

Пунктом 58.4. ст.58 Податкового кодексу України передбачено у разі коли судом за результатами розгляду кримінального провадження про кримінальне правопорушення, предметом якого є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Складання та надсилання платнику податків податкового повідомлення-рішення за податковими зобов'язаннями платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена судовим рішенням, забороняється до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні або винесення ухвали про закриття такого кримінального провадження за нереабілітуючими підставами.

Згідно підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

З огляду на викладені обставини справи та зазначені правові норми, колегія суддів вважає, що за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення не приймається до набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами. Інших випадків винесення податкових повідомлень-рішень за наслідками перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податковим законодавством не передбачено.

Таким чином, виходячи з того, що перевірка платника податків у спірних правовідносинах здійснена податковим органом на підставі відповідної постанови прокурора в межах розслідування кримінальної справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення, в порушення вимог Податкового кодексу України, прийняті передчасно. Доказів набрання законної сили обвинувальним вироком, винесеним судом за результатами розгляду вказаної кримінальної справи або рішенням про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, контролюючим органом, як суб'єктом владних повноважень, не надано.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вастберга таксі Актіеболаг" та Вуліч проти Швеції" суд зазначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

За таких обставин, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи ненадання відповідачем беззаперечних, належних та допустимих доказів щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства та встановлення порушень вимог податкового законодавства України при прийнятті оскаржуваних рішень, суд апеляційної інстанції вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо необґрунтованості та протиправності прийнятих по відношенню до позивача податкових повідомлень-рішень форми "Р" №0000112203, №0000102203 від 18 березня 2015 року.

При цьому колегія суддів виходить із положень частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно яких завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За таких обставин, суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, та ухвалив судове рішення без порушення норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому постанову слід залишити без змін, а апеляційну скаргу- без задоволення.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 липня 2015 року у справі №804/5649/15 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: О.М. Панченко

Суддя: В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун