Ухвала суду № 54772841, 28.12.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

28 грудня 2015 року м. Київ К/800/53741/15

Суддя Вищого адміністративного суду України Черпак Ю.К., розглянувши матеріали касаційної скарги Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області на постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 29 вересня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області про визнання дій неправомірними, зменшення пенсійного віку та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 29 вересня 2015 року позов задоволено: визнано неправомірними дії та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі призначити ОСОБА_1 пенсію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії у розмірі, передбаченому статтею 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із зниженням пенсійного віку на десять років згідно зі статтею 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи з 26.02.2014р.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року змінено постанову суду першої інстанції в частині дати призначення і виплати пенсії, зазначивши про призначення та виплату пенсії ОСОБА_1 як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, починаючи з 29 листопада 2014 року.

Судами встановлено, що згідно з посвідченням серії НОМЕР_1від 30 жовтня 1995 року ОСОБА_1 є ліквідатором наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2. Таке посвідчення видається, зокрема особам, які приймали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 01.07.1986 р. незалежно від кількості робочих днів.

Позивач після досягнення ним 50 - річного віку 26.02.2014 р. звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та надав копії первинної документації, а саме: копію наказу начальника автоколони 2193 від 23.05.1986 р. № 135-к про те, що позивач у складі автоколони був відряджений в район ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС та безпосередньо брав участь у роботах по дезактивізації автотранспорту з небезпечної зони ЧАЕС з 14.05.1986р. по 21.05.1986р., за що був премійований; довідку ТДВ "Житомирське АТП 11855" від 14.08.2014р. №77 за формою, затвердженою Постановою Державного комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 р. №122; довідку від 11.12.1992 р. із зазначенням населеного пункту, де працював позивач, а саме с. Лубянка, Поліського району; довідку від 21.04.2015р. про заробітну плату працівників автоколони в зоні відчуження. Свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтвердили факт проведення позивачем робіт по очищенню автотранспорту від радіаційного забруднення в 30-ти кілометровій зоні від Чорнобильської атомної станції в с. Лубянка у травні 1986 року.

Зважаючи на встановлені обставини, суди дійшли висновку, що в матеріалах справи є достатні докази, які підтверджують факт роботи позивача у зазначений період 1986 року в зоні відчуження по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а тому він має право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку на 10 років.

У касаційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області посилаючись на те, що позивачем не було надано документів, які можуть підтвердити періоди його перебування в зоні відчуження, просить скасувати судові рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Згідно з пунктом 4 частини другої статті 213 КАС України касаційна скарга має містити обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає порушення норм матеріального чи процесуального права та як вони вплинули на правильність вирішення справи.

Відповідно до положень пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Виходячи зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень, касаційна скарга є необґрунтованою, а викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки заявник не навів підстав, які б дозволили вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального або процесуального права.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

ухвалив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області на постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 29 вересня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Житомирському районі Житомирської області про визнання дій неправомірними, зменшення пенсійного віку та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.К. Черпак