Ухвала суду № 54771398, 25.11.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

25 листопада 2015 року

справа № 808/7333/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.12.2014 р.

у справі № 808/7333/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський компресор»

до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

28 жовтня 2014 року Публічне акціонерне товариство «Мелітопольський компресор» звернулось до суду з адміністративним позовом до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.12.2014 року, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 17.10.2014 року:

- №0000502201, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 224400,00 грн. за грудень 2011 року.;

- №0000512201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 246507,00 грн., в тому числі: 164338,00 грн. - за основним платежем та 82169,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000492201, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 90093,00 грн., в тому числі: 60062,00 грн. - за основним платежем та 30031,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позовні вимоги обґрунтовувало тим, що висновки податкового органу про наявність порушень податкового законодавства, виявлених під час перевірки, є необґрунтованими та протиправними, оскільки податковий кредит позивачем сформовано за результатами реального здійснення господарської діяльності, що підтверджено належним чином оформленою первинною документацією.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.12.2014 року адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Мелітопольський компресор» до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено.

Постанову суду мотивовано встановленням факту реального здійснення господарської діяльності позивача, та правомірності відображення її результатів в податковому обліку Товариства, що підтверджено належним чином оформленою первинною документацією.

Не погодившись з постановою суду, Мелітопольська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області подала апеляційну скаргу, згідно якої особа, яка подає апеляційну скаргу, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.12.2014 р., як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що судом не в повному обсягу встановлено та досліджено обставини по справі та не надано належної оцінки доводам відповідача по справі щодо наявності податкової інформації, яка стосується діяльності контрагента позивача та характеризує останнього як особу, у якої відсутні необхідні ресурси для здійснення господарської діяльності. Відповідач також вказує, що згідно додаткової угоди до договору поставки між позивачем та ТОВ «РИВС»розрахунки за поставлену продукцію між покупцем (позивачем) та постачальником (ТОВ «РИВС») здійснюються простими векселями, виписаними на вартість поставленої продукції, зазначеної у специфікаціях до діючого договору. Вважає, що необхідною умовою для формування податкового кредиту, суми від’ємного значення та бюджетного відшкодування з ПДВ є фактична оплата грошовими коштами.

Отже, податковий кредит по сумам, заявленим до бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, має бути підтвердженим податковими накладними та відповідними платіжними документами (платіжними дорученнями, чеками, транспортними квитками, готельними рахунками, рахунками на послуги зв’язку, тощо).

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Позивач вказує, що правова позиція відповідача суперечить нормам ст.. 198 Податкового кодексу України, також зазначає, що видані векселі були повністю погашені підприємством відповідно до акту пред’явлення векселів до оплати, що підтверджено платіжними дорученнями долученими до матеріалів справи.

Всі вищезазначені документи наявні в матеріалах справи, були досліджені судом першої інстанції під час розгляду справи та їм надано незалежну правову оцінку.

Представником позивача надано пояснення щодо обставин по справі та підтримано позиції, викладені в запереченнях на апеляційну скаргу.

Відповідач, належним чином повідомлений про день, час та місце судового розгляду, представника у судове засідання не направив.

У судовому засіданні, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, в період з 03.09.2014 року по 24.09.2014 року посадовими особами Мелітопольської ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Мелітопольський компресор» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «РИВС» за період з 01.05.2011 року по 23.06.2014 року.

За результатами перевірки 01.10.2014 року відповідачем складено Акт №1786/08-32-22-01/00217840, яким зафіксовано виявлені перевіркою порушення вимог податкового законодавства, а саме: пп. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, пп. 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 ПК України, що призвело до завищення суми від'ємного значення між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту на загальну суму 224400,00 грн., в тому числі за грудень 2011 року у сумі 224400,00 грн.; занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 164338,00 грн., у тому числі за січень 2012 року у сумі 164338,00 грн.; завищено суму податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню, на загальну суму 60062,00 грн., у тому числі за березень 2012 року у сумі 60062,00 грн.

На підставі Акту перевірки 17.10.2014 року податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0000502201, яким позивачу було зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 224400,00 грн. за грудень 2011 року.;

№0000512201, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 246507,00 грн., в тому числі: 164338,00 грн. - за основним платежем та 82169,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0000492201, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 90093,00 грн., в тому числі: 60062,00 грн. - за основним платежем та 30031,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись з висновками податкового органу, вважаючи прийняті рішення протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси суб’єкта господарювання позивач звернувся до суду з вимогою про скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає за можливе погодитись з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення вимог адміністративного позову з огляду на наступне.

Згідно до пояснень представника позивача, що підтверджено матеріалами справи, за період грудень 2011, січень 2012, лютий 2012 позивачем задекларовано: позитивне значення між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту у сумі 183736,00 грн., в тому числі за січень 2012 року в сумі 183736,00 грн.; від'ємне значення між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту у сумі 381217,00 грн., в тому числі за грудень 2011 року у сумі 243798,00 грн., за лютий 2012 року у сумі 69124,00 грн., за березень 2012 року у сумі 68295,00 грн.; податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню у сумі 117195,00 грн., в тому числі грудень 2011 року у сумі 60062,00 грн., за лютий 2012 року у сумі 57133,00 грн. Спірну суму податкового кредиту 224 400 грн. позивачем сформовано по взаємовідносинам з ТОВ «Ривс».

Так, 22.12.2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Ривс» (постачальник) укладено договори поставки №1384 та №1385, відповідно до умов яких постачальник зобов’язується поставити, а покупець прийняти та оплатити визначений умовами угоди товар (ролик опорний, каток, стрічка транспортерна). Суму сплаченого податку позивачем віднесено до складу податкового кредиту відповідного періоду.

Реальність виконання укладених угод підтверджено відповідною первинною документацією, а саме: копіями угод поставки, та специфікаціями до них; реальність постачання підтверджено видатковими накладними, прибутковими ордерами, накладними-вимогами на відпуск/внутрішнє переміщення товару; транспортування придбаних ТМЦ підтверджено товарно-транспортними накладними, наказами про відрядження водія, посвідченнями про відрядження тощо; факт розрахунку за отриманий товар підтверджено простими векселями та платіжними дорученнями щодо оплати останніх (т. 2 а.с. 116, 118-123).

В той же час, контролюючий орган на підставі наявної податкової інформації про діяльність контрагента позивача, а саме безтоварність його операції з третіми особами, дійшов висновку, що оформлені таким контрагентом документи первинного бухгалтерського обліку не можуть вважатись належною підставою для формування податкового кредиту, внаслідок чого, на думку податкового органу, ПАТ «Мелітопольський компресор» протиправно завищено податковий кредит з податку на додану вартість.

Колегія суддів не погоджується з висновками податкового органу з наступних підстав.

У відповідності до п.198.2 ст.198 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних відносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно положень п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У відповідності до п.200.1 ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п.200.3 ст.200 ПК України визначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції наслідком якої є поставка товару (робіт, послуг), сплата (нарахування) ПДВ, у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ч.1 ст.138 КАС України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Предмет доказування у справах, пов’язаних із формуванням сум податкового кредиту становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення податкового кредиту підприємства.

Проте, як вбачається з акту перевірки, який став підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, висновки про завищення позивачем податкового кредиту зроблені не з огляду на вищенаведені норми матеріального права, а з огляду на фінансово-господарську діяльність контрагента позивача, яка, на думку податкової служби, свідчить про відсутність господарських операцій з боку названої особи.

В той же час, відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів зазначає, що акти перевірки контрагента позивача не є належним доказом нереальності господарських операцій, нікчемності угод, оскільки під час податкової перевірки ТОВ «Ривс» податковим органом не перевірялись взаємовідносини даного Товариства з позивачем. Крім того, дії податкового органу щодо проведення перевірки ТОВ «Ривс» та складання відповідного акту визнано судом протиправними.

Юридична відповідальність має індивідуальний характер, можливі порушення контрагента позивача не є доказом порушення податкового законодавства, неправильного формування податкового кредиту позивачем.

Твердження відповідача про відсутність у контрагента позивача необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, виробничих ресурсів, не підтвердженого наладженими доказами та не спростовує реальності операцій виконання робіт (надання послуг) позивачу.

В межах податкової перевірки позивача, а так само при здійсненні податкового контролю контрагентів позивача не досліджено можливість залучення трудових, технічних транспортних та інших ресурсів для здійснення операцій з надання послуг.

Відповідачем не спростовано фактичного здійснення позивачем господарських операцій, з яких сформовано спірний податковий кредит. Зауважень до податкових накладних, які в силу податкового закону є підставою для формування податкових показників, відповідачем не зазначено.

Щодо доводів відповідача, пов’язаних із використанням позивачем векселів, слід зазначити наступне.

Відповідач зазначає, що розрахунок за договорами, укладеними з ТОВ «РИВС» було проведено векселями, а необхідною умовою для віднесення суми податку на додану вартість до податкового кредиту є фактична оплата товару (послуг) грошовими коштами.

Даний висновок відповідача ґрунтується на неправильному тлумаченні норм матеріального права, що підтверджується наступним.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит – сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього кодексу.

Пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у томі числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Враховуючи, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, то першою подією, тобто датою збільшення валових витрат платника податку векселедавця – є дата оприбуткування товарів за ціною, визначеною договором.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього кодексу).

З правового аналізу наведених норм вбачається, що для визначення підстав виникнення права платника податку на податковий кредит вирішальне значення має саме рух товарів, а не рух векселів, які обслуговують відповідні операції. Факт придбання товарів, наявність належним чином оформлених податкових накладних та дотримання вимог ст.. 198 Податкового кодексу України є достатньою підставою для виникнення права платника податків на податковий кредит із податку на додану вартість.

Дана правова позиція відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, визначеної зокрема в ухвалі від 10.06.2015 року по справі К/9991/38810/12.

При цьому, як зазначено вище, позивач станом на момент проведення перевірки здійснив оплату за векселями.

Отже, фактичні обставини справи засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем і його контрагентами та правомірне формування податкового кредиту, а тому донарахування позивачу податкових зобов'язань, штрафних санкцій є безпідставним.

Згідно ч.1 ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вище викладене, колегія суддів доходить висновку, що підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.12.2014 р. у справі № 808/7333/14- залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.12.2014 р. у справі № 808/7333/14 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення судового рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення судового рішення в повному обсязі.

Ухвалу складено у повному обсязі 28.12.2015р.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: А.О. Коршун