Рішення № 54767484, 23.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/10389/14-ц 22-ц/774/2309/К/15

Справа № 212/10389/14-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження №22ц/774/2309/К/15 ОСОБА_1

Категорія 27 (ІІІ) Доповідач Михайлів Л.В.

РІШЕННЯ

Іменем України

23 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Михайлів Л.В.

суддів: Барильської А.П., Ляховської І.Є.,

секретар: Петренко К.І.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - ОСОБА_3,

представників відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "МІК" - ОСОБА_5 та ОСОБА_6,

відповідача: - ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "МІК", ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (надалі - АТ «Укрсімбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "МІК" (надалі - ТОВ «МІК»), ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «В.К.Натхнення» (надалі ТОВ ) про стягнення заборгованості, посилаючись на неналежне виконання відповідачем ТОВ «МІК», як боржником, та відповідачами: ОСОБА_7, ОСОБА_8, ТОВ «В.К. Натхнення» , як поручителями, зобовязань за укладеною Генеральною кредитною угодою № 5711N1 від 02.02.2011 року з кредитними договорами до неї, внаслідок чого утворилася заборгованість.

Після уточнення позовних вимог у травні 2015 року, просили суд стягнути на свою користь з відповідачів по справі, в солідарному порядку, заборгованість за генеральною кредитною угодою № 5711N1 від 02.02.2011 року з кредитними договорами до неї, яка станом на 20.05.2015 року становить 25611647,12 грн., з яких: 15439218,58 грн.- заборгованість по кредиту, 4577674,78 грн.- заборгованість по процентах, 412400,20 грн.- заборгованість по комісії за управління кредитом та 5182353,56 грн.- пені , а також просить суд стягнути з відповідачів на свою користь інфляційні збитки у сумі 7 708 044,97 грн., понесені позивачем, у зв'язку зі знеціненням переданих позичальнику грошових коштів, та судові витрати у розмірі 3 654,00 грн.

Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01.10.2015 року провадження у вказаній справі, в частині стягнення заборгованості з ТОВ «В.К. Натхнення» закрито, у звязку з не підвідомчістю Криворізькому районному суду Дніпропетровської області.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2015 року позов АТ «Укрсімбанк» задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ТОВ «МІК» та ОСОБА_7, солідарно з ТОВ«МІК» та ОСОБА_8 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» кредитну заборгованість, станом на 20.05.2015 року за Генеральною угодою № 5711N1 від 02.02.2011 року та укладеними в її рамках Кредитними договорами в загальному розмірі 25 611647, 12 грн., у тому числі:

- за Кредитним договором № 5711К2 від 02.02.2011 року в сумі 10 632810, 52 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом 6 690 000 грн., заборгованості по відсоткам 1 988216, 94 грн., заборгованості по комісії за управління кредитом 347 121 , 45 грн. та пені - 1 607472,13 грн.;

- за Кредитним договором № 5711К10 від 23.06.2011 року в сумі 1 148 549 , 51 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом 750 000 грн., заборгованості по відсоткам 218 578 ,35 грн., заборгованості по комісії за управління кредитом 27 678 , 75грню та пені - 152 292,41 грн.

- за Кредитним договором № 5713К10 від 18.04.2013 року в сумі 13 830 287 , 09 грн., яка складається з: заборгованості за основним боргом 7 999218, 58 грн., заборгованості по відсоткам 2 370879, 49 грн., заборгованості по комісії за управління кредитом 37 600 грн. та пені 3 422589, 02 грн.

Стягнуто солідарно з ТОВ «МІК» та ОСОБА_7, солідарно з ТОВ«МІК» та ОСОБА_8 на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» інфляційні втрати за основним боргом по Кредитному договору № 5711К2 від 02.02.2011 року, станом на 05.05.2015 року в сумі 74782,50грн.; інфляційні втрати за основним боргом по Кредитному договору № 5711К10 від 23.06.2011 року, станом на 05.05.2015 року - 7 098 грн. та інфляційні втрати за основним боргом по Кредитному договору № 5713К10 від 18.04.2013 року, станом на 01.05.2015 року - 135186, 79 грн., а всього в загальному розмірі 217067,29 грн.

Стягнуто з ТОВ «МІК», ОСОБА_7, та ОСОБА_8, на користь ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», витрати по сплаті судового збору по 943, 95 грн. з кожного.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та постановлення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення рішення у справі, яке не відповідає вимогам чинного законодавства.

Так, на думку апелянта, суд вирішуючи даний спір по суті прийшов до хибного висновку про те, що позовні вимоги банку про стягнення заборгованості з поручителя ТОВ «В.К. Натхнення» не підлягають розгляду в порядку цивільного законодавства, та закрив, у звязку із цим, провадження по справі саме в цій частині. При цьому обмежив права банк вимагати виконання обов'язку по сплаті заборгованості в повному обсязі, як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, у цій справі лише від поручителів, які відповідають перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Ухвалюючи рішення та стягуючи лише з ТОВ «МІК» солідарно з ОСОБА_9, та ТОВ «МІК» солідарно з ОСОБА_8 суми боргу, суд не прийняв до уваги ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 30.09.2014 року, якою була скасована ухвала Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу від 04.08.2014 року про відмову позивачу у відкритті провадження за позовом до ТОВ «МІК», ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ТОВ «В.К. Натхнення» на підставі того, що даний спір повинен розглядатися в порядку господарського судочинства на підставі статей 1,12 ГПК України, оскільки вказаною ухвалою суд апеляційної інстанції підтвердив право позивача звертатися до місцевого суду з позовом про стягнення боргу до відповідачів саме в такому субєктному складі.

Крім того, на думку апелянта суд безпідставно частково задовольнив вимоги банку про стягнення з відповідачів інфляційних витрат, оскільки заявлені банком вимоги є обєктивними та правильно розрахованими, а тому підлягають стягненню у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова, установа зобовязується надати грошові кошти /кредит/ позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що 02.02.2011 року між позивачем ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» зі скороченою назвою АТ «Укрексімбанк» та ТОВ «МІК» було укладено Генеральну угоду № 5711N1 від 02.02.2011 року (далі, - Генеральна угода) (а.с.57-66 т.1), відповідно до умов якої банк надав ТОВ «МІК» кредит шляхом встановлення кредитного ліміту заборгованості у розмірі, що не може перевищувати 15 645 000,00 гривень, з терміном користування кредитом до 25.12.2015 року (а.с. 57-66 т.1).

В рамках вказаної Генеральної угоди між ТОВ «МІК» та позивачем АТ «Укрексімбанк» було укладено :

- Кредитний договір № 5711К2 від 02.02.2011 року (а.с.84-92 т.1), згідно п.3 якого банк надав Позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії на умовах забезпеченості, повернення, відкличності, строковості, платності та цільового характеру використання, встановивши ліміт заборгованості в сумі десять 10645 000,00 грн. для придбання імпортного обладнання. Позичальник бере на себе зобовязання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом за фіксованою процентною ставкою 19,3 % річних, а при виконанні умови спрямування та підтримання загальних щомісячних грошових надходжень на рахунки, відкриті у АТ «Укрексімбанк» на рівні не менше, ніж 80% від загальних грошових надходжень, за процентною ставкою, зниженою до рівня 18,5%; з 23.06.2011 року 18% річних згідно Додаткового договору № 5711К2-1 від 23.06.2011 року (а.с.93 т.1), а з 06.12.2012 року 22% річних згідно Додаткового договору № 5711К2-4 від 06.12.2012 року (а.с.99-100 т.1), сплатити комісії та інші платежі, встановлені Договором у строк до 25.12.2015 року;

- Кредитний договір № 5711К10 від 23.06.2011 року (а.с.110-120 т.1), згідно п. 3 якого банк надав Позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії на умовах цього Договору, встановивши ліміт заборгованості в сумі 1 500 000,00 (один мільйоні пятсот тисяч) гривень 00 коп. Позичальник бере на себе зобовязання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом за процентною ставкою 18% річних, а з 06.12.2012 року 22% річних згідно Додаткового договору № 5711К10-2 від 06.12.2012 року (а.с.123-124), комісії та інші платежі, встановлені Договором у строк до 25.12.2015 року;

- Кредитний договір № 5713К10 від 18.04.2013 року (а.с.135-147 т.1), згідно п. 3 якого банк надав Позичальнику кредит шляхом відкриття невідновлювальної кредитної лінії на умовах цього Договору, встановивши ліміт заборгованості в сумі 8 000 000,00 (вісім мільйонів) гривень 00 коп. для поповнення оборотних коштів. Позичальник бере на себе зобовязання повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом за процентною ставкою 22% річних, комісії та інші платежі, встановлені Договором у строк до 17.04.2014 року.

Вказані кредитні договори є додатками до Генеральної угоди (а.с.68 зворот, 70, 81 т.1).

В забезпечення виконання зобовязань ТОВ «МІК» за вищевказаній Генеральній угоді та кредитних договорів до неї було укладено договори поруки:

- №5711Р1 від 02.02.2011 року між АТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_7; (а.с.157 т.1).

- №5711Р2 від 02.02.2011 року між АТ «Укрексімбанк» та ОСОБА_8; (а.с.163т.1).;

- №5714Р8 від 18.04.2014 року між АТ «Укрексімбанк» та ТОВ «В.К. Надхнення»; (а.с.169 т.1).

Згідно п. 3.1 вище зазначених договорів поруки ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ТОВ «В.К. Натхнення» кожен окремо зобов'язалися перед банком відповідати солідарно з Позичальником - ТОВ «МІК» за своєчасне та повне виконання останнім основного зобовязання, передбаченого Генеральною угодою № 5711N1 від 02.02.2011 року, щодо відшкодування суми кредиту, процентів, штрафних санкцій, а також всіх та будь-яких витрат, повязаних з наданням та обслуговуванням кредиту.

В залежності від змін, що вносилися до Генеральної угоди, зокрема щодо збільшення кредитного ліміту, до спірних договорів поруки також вносилися відповідні зміни шляхом укладення додаткових договорів № 5711Р1-1 від 23.06.2011 року, № 5711Р1-2 від 09.11.2011 року, № 5711Р2-1 від 23.06.2011 року, № 5711Р2-2 від 09.11.2011 року (а.с.159,160,165, 166 т.1).

У звязку з невиконанням ТОВ «МІК» взятих на себе зобовязань щодо погашення кредиту, сплати відсотків за його користування станом на 20.05.2015 року заборгованість ТОВ «МІК» перед ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України» за Генеральною кредитною угодою № 5711N1 від 02.02.2011 року з кредитними договорами до неї в загальному розмірі склала 25 611 647,12 грн., яка складається з:

- за Кредитним договором № 5711К2 від 02.02.2011 року становить 10 632 810,52 грн., у тому числі: заборгованість за основним боргом 6 690 000,00 грн., заборгованість по відсоткам 1 988 216,94 грн., заборгованість по комісії за управління кредитом 347 121,45 грн. та пеня 1 607 472,13 грн.;

- за Кредитним договором № 5711К10 від 23.06.2011 року 1 148 549,51 грн., у тому числі: заборгованість за основним боргом 750 000,00 грн., заборгованість по відсоткам 218 578,35 грн., заборгованість по комісії за управління кредитом 27 678,75 грн. та пеня 152 292,41 грн.;

- за Кредитним договором № 5713К10 від 18.04.2013 року 13 830 287,09 грн., у тому числі: заборгованість за основним боргом 7 999 218,58 грн., заборгованість по відсоткам 2 370 879,49 грн., заборгованість по комісії за управління кредитом 37 600,00 грн. та пеня 3 422 589,02 грн.

Крім того, позивачем нараховані інфляційні збитки, понесені банком, у звязку зі знеціненням переданих позичальнику грошових коштів внаслідок несвоєчасного повернення Позичальником кредиту, які складають 7 708 044,97 грн., з яких:

- втрати від інфляції за основним боргом по Кредитному договору № 5711К2 від 02.02.2011 року 1 614 294,45 грн., втрати від інфляції за основним боргом по Кредитному договору № 5711К10 від 23.06.2011 року 147 515,54 грн., втрати від інфляції за основним боргом по Кредитному договору № 5713К10 від 18.04.2013 року 4 083 193,82 грн. (а.с.102-105 т.2);

- втрати від інфляції за простроченими відсотками по Кредитному договору № 5711К2 від 02.02.2011 року 733 095,47 грн., втрати від інфляції за простроченими відсотками по Кредитному договору № 5711К10 від 23.06.2011 року 78 719,81 грн., втрати від інфляції за простроченими відсотками по Кредитному договору № 5713К10 від 18.04.2013 року 924 575,99 грн. (а.с.105-109 т.2);

- втрати від інфляції за простроченою комісією за управління кредитом по Кредитному договору № 5711К2 від 02.02.2011 року 108 238,90 грн., втрати від інфляції за простроченою комісією за управління кредитом по Кредитному договору № 5711К10 від 23.06.2011 року 1 208,58 грн., втрати від інфляції за простроченою комісією за управління кредитом по Кредитному договору № 5713К10 від 18.04.2013 року 17 202,41 грн. (а.с.110-113 т.2).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України», щодо стягнення заборгованості за Генеральною кредитною угодою № 5711N1 від 02.02.2011 року з кредитними договорами до неї на загальну суму 25 611647,12 грн., суд першої інстанції виходив з факту неналежного виконання зобовязання за укладеним кредитним договором боржником ТОВ «МІК» в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, а також поручителями: ОСОБА_7, ОСОБА_8 щодо усунення такого порушення, з непогашення боргу відповідачами в добровільному порядку та з права банку, у звязку з цим вимагати від відповідачів дострокового повернення позики, сплати процентів та пені.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч.3 ст.61 ЦПК обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, щодо незаконності рішення суду, у звязку із закриттям провадження у справі за позовом Банку до ТОВ «В.К. Надхнення», колегія суддів відхиляє, оскільки ухвалою суду апеляційної інстанції від 23.12.2015 року, ухвала суду першої інстанції, про закриття провадження в цій частині, залишено без змін. Ухвала набрала законної сили з моменту оголошення.

Проте, колегія суддів, розглядаючи справу, виходить за межі апеляційної скарги, відповідно до ч.3 ст.303 ЦПК України, у звязку із порушенням судом процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

Так, відповідно до статті 16 ЦПК України не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 118 ЦПК України позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою.

Відповідно до роз'яснень, викладених в абзаці 1 пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд повинен виходити з того, що згідно зі ст. 124 Конституції України, юрисдикція загальних судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі, а за частинами 1 і 2 ст. 15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України або Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12) віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Абзацом 3 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 роз'яснено, що вимоги позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, якщо відсутня спільність предмета позову. Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства.

Суд першої інстанції, вищезазначене врахував, та закрив провадження у справі, на підставі п.1 ч.1 ст.205 ЦПК України, в частині вимог ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" до ТОВ «В.К. Натхнення» дійшовши висновку, що спір між двома господарюючими субєктами повинен розглядатись у господарському суді.

При цьому, суд першої інстанції помилково прийняв до розгляду позовні вимоги ПАТ «Державний експортно імпортний банк України» до ТОВ «МІК».

Враховуючи вищевикладене, рішення суду в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Державний експортно імпортний банк України» до ТОВ «МІК» необхідно скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити.

Саме до цього зводиться правовий висновок викладений в Постанові Верховного Суду України від 01.07.2015 року у справі 6-745ц15, який є обов'язковим для всіх судів України відповідно до вимог ст.360-7 ЦПК України.

Розгляд позовних вимог ПАТ «Державний експортно імпортний банк України» до ТОВ «МІК» про стягнення заборгованості за кредитним договором відноситься до юрисдикції господарських судів.

Щодо позовних вимог ПАТ «Державний експортно імпортний банк України» до ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про стягнення заборгованості, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.

Згідно ст. 553 ЦК України поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором своїм особистим майном за порушення зобовязання боржником.

Статтею 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання, між ними не виникає солідарної відповідальності між собою.

За таких обставин кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред'явити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково, але поручитель, що виконав зобов'язання, не вправі пред'явити вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.

В даному випадку предметом спору є різні самостійні договори поруки, за якими кожен із поручителів поручився відповідати перед банком разом із позичальником як солідарні боржники, хоча і за порушення умов одного й того ж кредитного договору.

Відповідно до пункту 3.1 договору поруки №5711Р1 від 02.02.2011 року, укладеного між банком та ОСОБА_7, поручитель та боржник відповідають перед банком як солідарні боржники.

Вищезазначене також встановлено і в договорі поруки №5711Р2 від 02.02.2011 року, укладеного між банком та ОСОБА_8

Суд першої інстанції вірно встановив, що в даному випадку предметом спору є різні самостійні договори поруки, за якими кожен із поручителів поручився відповідати перед банком разом із позичальником як солідарні боржники, хоча і за порушення умов одного й того ж кредитного договору.

Висновок суду першої інстанції узгоджується з правовою позицією викладеною у Постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 року справі 6-35цс15.

Розмір, вказаної позивачем у уточненому позові від 21.05.2015 року та стягнутої оскаржуваним судовим рішенням, кредитної заборгованості, станом на 20.05.2015 року за Генеральною угодою № 5711N1 від 02.02.2011 року та укладеними в її рамках Кредитними договорами у загальному розмірі 25611647,12 грн., з яких: 15439218,58 грн.- заборгованість по кредиту, 4577674,78 грн.- заборгованість по процентах, 412400,20 грн.- заборгованість по комісії за управління кредитом та нарахована пеня на загальну суму - 5182353,56 грн., сторонами не оскаржується, у звязку із чим колегією суддів не переглядається.

Крім того, звертаючись до суду з позовною заявою ПАТ «Державний експортно імпортний банк України» просив суд стягнути з відповідачів на свою користь, оскірм іншого, інфляційні збитки на загальну суму 7708044,97 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги Банку в частині стягнення з відповідачів інфляційних збитків, суд першої інстанції, керувався ст. 625, 1046 ЦК України та виходив з того, що обовязок сплати грошової суми, зокрема інфляційних втрат, виникає у позичальника внаслідок неповернення ним своєчасно суми позики (тіло кредиту), тоді як ні відсотки (прострочені відсотки), ні комісія (у т.ч. комісія за управління кредитом) до позики не належать, а відтак і положення ч. 2. ст. 625 ЦК України, за відсутності про це прямої вказівки у договорі, до них не застосовуються.

При цьому зазначивши, що в ході судового розгляду не в повному обсязі підтвердилися суми нарахованих позивачем інфляційних втрат за прострочення погашення основного боргу по кожному із спірних кредитних договорів.

Колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із частиною другою статті 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року№5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішення спорів, що виникають із кредитних правовідносин», за змістом ст. 552, ч.2 ст. 625 ЦК України інфляційне нарахування на суму боргу за порушенням боржником грошового зобовязання, вираженого у національній валюті, полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів, тому суд має виходити з того,що ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобовязання.

Колегія суддів перевіряючи розрахунок інфляційних втрат, зроблений позивачем, вважає його правильним.

Відповідачами у порушення ст.ст. 10,60 ЦПК України, протилежне не доведено.

З огляду на викладене, колегія суддів задовольняє апеляційну скаргу, рішення суду в цій частині скасовує, з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимоги Банку в частині стягнення з відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8, інфляційних збитків, станом на 20.05.2015 року за Генеральною угодою № 5711N1 від 02.02.2011 року та укладеними в її рамках Кредитними договорами в сумарному розмірі 7708044,97 грн.

Згідно ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до розяснень наведених в п. 35 постанови № 10 Пленуму ВССУ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року, зазначено, що при майновому позові до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів. Солідарне стягнення суми витрат законом не передбачено.

Таким чином, з відповідачів ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати в загальному розмірі 7673,40 грн. тобто по 3836,70 грн., з кожного, за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, п. п.1, 4 ч.1 ст.309, 313- 314, 316 ЦПК України, колегія судів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" задовольнити частково.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 01 жовтня 2015 року скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення заборгованості закрити.

Позов в частині вимог ОСОБА_2 акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до ОСОБА_7, ОСОБА_8 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" кредитну заборгованість, за Генеральною угодою № 5711N1 від 02.02.2011 року та укладеними в її рамках Кредитними договорами, станом на 20.05.2015 року, в загальному розмірі 25 611647, 12 грн., яка складається з: - 15439218,58 грн.- заборгованості по кредиту; - 4577674,78 грн.- заборгованості по процентах; - 412400,20 грн. - заборгованості по комісії за управління кредитом; нарахованої пені на загальну суму - 5182353,56 грн.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" кредитну заборгованість, за Генеральною угодою № 5711N1 від 02.02.2011 року та укладеними в її рамках Кредитними договорами, станом на 20.05.2015 року, в загальному розмірі 25 611647, 12 грн., яка складається з: - 15439218,58 грн.- заборгованості по кредиту; - 4577674,78 грн.- заборгованості по процентах; - 412400,20 грн. - заборгованості по комісії за управління кредитом; нарахованої пені на загальну суму - 5182353,56 грн.

Стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" інфляційні збитки у сумі 7708044,97 грн.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" інфляційні збитки у сумі 7708044,97 грн.

Стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_2 акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"судовий збір в сумі 3836,70 грн. з кожного.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючи: ОСОБА_10

Судді: А.П. Барильська

ОСОБА_11