Рішення № 54767412, 08.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/6735/14-ц 22-ц/774/2286/К/15

Справа № 211/6735/13-ц Головуючий в І інстанції

Провадження 22-ц/774/2286/К/15 ОСОБА_1

Категорія№ 48 (ІІІ) Доповідач Соколан Н. О.

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді:Соколан Н.О.,

суддів:Зубакової В. П., Ляховської І. Є.

за участю:секретаряМаслової К. В.

В звязку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 вересня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_4 Аваль ," про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИЛА:

В жовтні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа - Публічне акціонерне товариство акціонерний банк ОСОБА_4 Аваль (надалі - ПАТ АБ ОСОБА_4 Аваль), про стягнення коштів,

В обгрунтування своїх вимог зазначив, що 14 червня 2002 року між ним та відповідачем укладено шлюб, від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 21 травня 2012 року шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано, шлюбні відносини між ними припинені у квітні 2011 року.

Згідно договору купівлі продажу квартири з розстрочкою платежу від 27.11.2007 року, позивачем була придбана трикімнатна квартира № 68, будинку №42, по Дніпропетровському шосе, в м. Кривому Розі за 143929 грн., з яких: 63125 грн. він сплатив продавцю до підписання договору, а залишок вартості квартири в сумі 80800 грн. сплатив продавцю за рахунок коштів, які отримав в кредит за кредитним договором № 014/3251/35349/74 від 27.11.2007 року, отриманих у ВАТ «ОСОБА_4 Аваль». Кінцевий термін погашення кредиту -26.11.2027 року в сумі 943,67 грн., щомісячно. Грошові кошти в сумі 63125 грн., які сплачені продавцю квартири до підписання договору купівлі - продажу, належали позивачеві особисто, оскільки 14000 доларів США, з яких 63125 грн. він сплатив за купівлю спірної квартири, йому особисто надала, відповідно до розписки від 24.11.2007 року, його матір ОСОБА_6 на придбання для нього особисто частини квартири № 68, будинку № 42, по Дніпропетровському шосе вмісті ОСОБА_7.

Грошові кошти, взяті в кредит у ВАТ «ОСОБА_4 Аваль» з часу припинення шлюбних відносин, тобто з квітня 2011 року, позивач повертав за рахунок власних коштів, оскільки з цього моменту відповідач будь-яких грошових коштів на погашення кредиту йому не надає.

Оскільки за період по жовтень 2014 року позивачем особисто сплачено на рахунок Банку кредитних коштів в сумі 37 000 грн., просив стягнути з відповідача на свою користь половину вказаної суми, а саме за період з січня 2012 року по жовтень 2014 року 18 500 грн.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 вересня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволені. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 18 500 грн. сплачених кошті та витрати по оплаті судового збору в сумі 243,60 грн.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, ставить питання про зміну рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутих грошових коштів з 18500 до 15000 грн. у якості компенсації за кошти, сплачені на погашення кредиту та скасування рішення суду в частині встановлення факту, що грошові кошти в сумі 63125 грн., які сплачені продавцю квартири до підписання договору купівлі-продажу, належали особисто позивачу, оскільки 14000 доларів США, з яких 63125 грн. позивач сплатив за купівлю спірної квартири, йому особисто надала, відповідно до розписки від 24.11.2007 року, його матір ОСОБА_6 на придбання для нього особисто частини квартири АДРЕСА_1.

Вважає, що суд першої інстанції безпідставно стягнув борг з жовтня 2011 року, не звернувши уваги на те, що шлюб між сторонами розірвано 21 травня 2012 року. Встановлюючи факт передання коштів, які були сплачені продавцю квартири, позивачу його матір?ю, суд вийшов за межі позовних вимог, факт передачі суми 14000 доларів США не підтверджено належними доказами, розписка про передачу коштів не є договором дарування та не є належним доказом.

В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягаєзадоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено що,позивач та відповідач ОСОБА_2 14 червня 2002 року зареєстрували шлюб, який розірвано рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 21 травня 2012 року

Згідно договору купівлі продажу квартири з розстрочкою платежу від 27.11.2007 року, позивачем ОСОБА_3 була придбана трикімнатна квартира № 68, будинку № 42, по Дніпропетровському шосе, в місті ОСОБА_7 за 143929 грн., з яких: 63125 грн. він сплатив продавцю до підписання договору, а залишок вартості квартири в сумі 80800 грн. сплатив продавцю за рахунок коштів, які отримав в кредит за кредитним договором № 014/3251/35349/74 від 27.11.2007 року, отриманих у ВАТ «ОСОБА_4 Аваль». Кінцевий термін погашення кредиту - 26.11.2027 року в сумі 943,67 грн., щомісячно.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач ОСОБА_2 несе солідарну відповідальність нарівні з позивачем по сплаті кредитних коштів, оскільки вони використані в інтересах сімї на придбання у період шлюбу квартири № 68, будинку №42, по Дніпропетровському шосе, в місті Кривому Розі Дніпропетровської області.

Колегія суддів погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст.69 СК України дружина та чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У відповідності до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є обєктом спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Згідно ч.3 ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю. На підставі ст.372 ЦК України вважається, що при поділи спільної сумісної власності частки співвласників є рівними. Така ж позиція міститься у ст.22 Кодексу про шлюб та сім`ю України, який діяв під час придбання зазначеної квартири, якою передбачається, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Відповідно до ч.4 ст. 65 СК України, договір, укладений одним із подружжя в інтересах сімї, створює обовязки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сімї.

Відповідно до ст. 544 ЦК України, боржник, який виконав солідарний обовязок, має право на зворотну вимогу (регрес) до іншого боржника.

Разом з тим, погоджуючись з обов?язком відповідача ОСОБА_2 відшкодовувати кошти, сплачені позивачем ОСОБА_3 на погашення кредиту, оскільки вони використані в інтересах сімї на придбання у період шлюбу квартири, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно визначив період для стягнення коштів.

Вирішуючи зазначене питання, суд першої інстанції виходив із того, що шлюбні відносини між сторонами припинено у квітні 2011 року, що підтверджується відповідачем ОСОБА_2 в її позовній заяві про розірвання шлюбу. Колегія суддів не погоджується з таким висновком, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу

Згідно ч. 1, 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з тексту рішення Довгинівського районного суду м. Кривого рогу від 21.05.2012 року (а.с. 55), при розгляді справи про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судом не було встановлено час припинення шлюбних відносин між сторонами. Відповідачем ОСОБА_2 факт припинення шлюбних відносин саме у квітні 2011 року не визнається. Таким чином, позивачем не доведено факт припинення шлюбних відносин у квітня 2011 року, тому кошти, сплачені за кредитним договором, підлягають стягненню за період з травня 2012 року часу розірвання шлюбу судом.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині розміру коштів, стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 підлягає зміні зі зменшенням цього розміру до 15 000 грн.

Також колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що судом безпідставно встановлено факт того, грошові кошти в сумі 63125 грн., які сплачені продавцю квартири до підписання договору купівлі-продажу, належали особисто позивачу, оскільки 14000 доларів США, з яких 63125 грн. позивач сплатив за купівлю спірної квартири, йому особисто надала, відповідно до розписки від 24.11.2007 року, його матір ОСОБА_6 на придбання для нього особисто частини квартири АДРЕСА_2.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 не ставив питання про встановлення факту отримання коштів на купівлю квартири від матері ОСОБА_6, тому посилання на зазначений факт підлягає виключенню з мотивувальної частини рішення.

Колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги щодо виключення з мотивувальної частини рішення суду посилання на те, що грошові кошти в сумі 63125 грн., які сплачені продавцю квартири до підписання договору купівлі-продажу, належали особисто позивачу, оскільки 14000 доларів США, з яких 63125 грн. позивач сплатив за купівлю спірної квартири, йому особисто надала, відповідно до розписки від 24.11.2007 року, його матір ОСОБА_6 на придбання для нього особисто частини квартири АДРЕСА_2.

В іншій частині рішення підлягає залишенню без змін, оскільки ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.п. 1, 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -задовольнити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 вересня 2015 року змінити в частині розміру коштів, стягнутих з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, зменшивши цей розмір до 15 000 грн.

Виключити з мотивувальної частини рішення суду посилання на те, що грошові кошти в сумі 63125 грн., які сплачені продавцю квартири до підписання договору купівлі-продажу, належали особисто позивачу, оскільки 14000 доларів США, з яких 63125 грн. позивач сплатив за купівлю спірної квартири, йому особисто надала, відповідно до розписки від 24.11.2007 року, його матір ОСОБА_6 на придбання для нього особисто частини квартири АДРЕСА_2.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: