Рішення № 54767324, 17.11.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 212/2387/15-ц 22-ц/774/1722/К/15

Справа № 212/2387/15-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/1722/К/15 ОСОБА_1

Категорія № 55 (4) Доповідач Братіщева Л.А.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді: Братіщевої Л.А.

суддів: Грищенко Н.М., Чорнобука В.І.

при секретарі: Петренко К.І.

за участі: позивача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3,

позивача ОСОБА_4,

представників відповідача ТОВ «Енерготехбуд» ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехбуд» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 02 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехбуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строку її виплати, відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2013 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом доТовариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехбуд» (надалі ТОВ «Енерготехбуд») про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за несвоєчасний розрахунок по заробітній платі, та відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що, відповідно до трудового договору від 01 січня 2014 року, він працював керівником дільниці на ТОВ «Енерготехбуд». Договір був укладений строком до 31.12.2014 року. 01 липня 2014 року він був звільнений з підприємства відповідача та в день звільнення з ним не було проведено остаточного розрахунку, у зв'язку з чим просив суд стягнути з ТОВ «Енерготехбуд» заборгованість по заробітній платі в розмірі 20000 грн., компенсацію за несвоєчасний розрахунок по заробітній платі в розмірі 57000 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_4 зазначив, що, відповідно до трудового договору від 10 грудня 2014 року, він працював майстром дільниці на ТОВ «Енерготехбуд». Договір був укладений строком до 31.12.2014 року. 01 липня 2014 року він був звільнений з підприємства відповідача та в день звільнення з ним не було проведено остаточного розрахунку, у зв'язку з чим просив суд стягнути з ТОВ «Енерготехбуд» заборгованість по заробітній платі в розмірі 15000 грн., компенсацію за несвоєчасний розрахунок по заробітній платі в розмірі 40000 грн. та моральну шкоду в розмірі 10000 грн.

Моральну шкоду позивачі обґрунтовують тим, що неотримання заробітної плати призвело до довготривалих душевних страждань, погіршення настрою, самопочуття та здоровя.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 02 липня 2015 року, стягнуто з ТОВ «Енерготехбуд» на користь ОСОБА_2 заборгованість із заробітної плати в сумі 19349 гривень 59 копійок,з утриманням податку з доходів фізичних осіб та інших обовязкових платежів з соціального страхування.

Стягнуто зТОВ «Енерготехбуд» на користь ОСОБА_4 заборгованість із заробітної плати в сумі 15000 гривень 00 копійок,з утриманням податку з доходів фізичних осіб та інших обовязкових платежів з соціального страхування.

Відмовлено у задоволенні позовних вимогОСОБА_2 доТОВ «Енерготехбуд» про стягненнякомпенсації втрати частини заробітної плати у звязку із порушенням строку її виплати в розмірі 57000 тисяч гривень 00 копійок.

Відмовлено у задоволенні позовних вимогОСОБА_4 доТОВ «Енерготехбуд»про стягненнякомпенсації втрати частини заробітної плати у звязку із порушенням строку її виплати в розмірі 40000 тисяч гривень 00 копійок.

Стягнуто зТОВ «Енерготехбуд»на користь ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 100 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто зТОВ «Енерготехбуд»на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 100 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнуто зТОВ «Енерготехбуд»на користь Державного бюджету України судовий збір в розмірі 347 гривень 00 копійок.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить змінити рішення суду в частині відмови йому в стягненні середнього заробітку в сумі 57000 грн., а також в стягненні 100 грн. моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Також просить змінити рішення суду в частині відмови ОСОБА_4 в стягненні середнього заробітку в сумі 40000 грн., а також в стягненні 100 грн. моральної шкоди та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_4 у повному обсязі.

Вважає, що суд першої інстанції не врахував те, що відповідно до ст. 117 КЗпП України, відповідач у звязку з несплатою звільненим працівникам належних виплат, повинен був виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди, суд не застосував принцип розумності та справедливості, оскільки моральна шкода в розмірі 100 грн. жодним чином не відповідає стражданням, які зазнали позивачі в результаті протиправних дій відповідача.

В апеляційній скарзі ТОВ «Енерготехбуд»,посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду в повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Вважають, що суд не надав критичної оцінки поясненням ОСОБА_4 про те, що він не був ознайомлений з штатним розписом, оскільки він з ним був ознайомлений під підпис. За період роботи ОСОБА_4 жодних скарг на несвоєчасність або неповноту виплати заробітної плати не надходило і підприємство сумлінно виконувало умови трудового договору. Крім того, суд не врахував, що роботодавець не брав на себе зобовязань безумовно виплачувати суму зазначену в трудовому договорі від 01.01.2014 року, укладеному з ОСОБА_2, а саме за кількість та якість обовязків, що виконується. Вважають, що позивачі не належно виконували обовязки, яки взяли на себе у відповідності до укладених з ними трудових договорів, оскільки акти виконаних робіт не були підписані з боку замовника своєчасно кожного місяця, тобто якість та кількість виконаних робіт замовника не влаштовувала та не відповідача вимогам проекту на виконані роботи. Таким чином, на їх думку, трудовий контракт з ОСОБА_2 не набрав чинності, а тому посилатись на нього, як на підстави будь-яких вимог, останній не має права. Крім того, щодо затримки виплати заробітної плати, вважають, що позивачі не надали доказів звернення до керівництва підприємства відносно розрахунку по заробітній платі, в той час, як підприємство неодноразово зверталось до позивачів з листами щодо отримання розрахунку по заробітній платі та трудовими книжками. Також суд не врахував, що за зверненнями позивачів, відповідні контролюючи та правоохоронні органи ніяких порушень підприємством законодавства про працю, не виявили.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, апеляційна скарга ТОВ «Енерготехбуд» задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України у звязку із неповним зясуванням судом обставин, що мають значення для справи, виходячи із наступного.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам Закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено в судових засіданнях, позивачі працювали на підприємстві відповідача, ОСОБА_2 начальником дільниці, в ОСОБА_4 майстром дільниці, при цьому, згідно матеріалів справи, 16 грудня 2013 року ОСОБА_2 був прийнятий на роботу за наказом по підприємству № 108к від 16 грудня 2013 року начальником дільниці з окладом згідного штатного розпису (а.с. 43), а 01 січня 2014 року з ним було укладено трудовий договір, згідно п. 1.1 якого, роботодавець доручає, а робітник приймає на себе виконання трудових обовязків в якості начальника дільниці, а пунктом 3.1. передбачено, що за виконання трудових обовязків робітнику встановлюється посадовий оклад в розмірі 300 грн. в день, згідно графіку виходів (а.с. 4-6).

10 грудня 2013 року ОСОБА_4 уклав з підприємством трудовий договір, згідно п. 1.1. якого, роботодавець доручає, а робітник приймає на себе виконання трудових обовязків на посаді майстра дільниці із посадовим окладом в розмірі 5000 грн. в місяць, згідно п. 3.1. договору (а.с. 7-10).

А 16 грудня 2013 року по підприємству відповідача був виданий наказ № 108к про прийняття на роботу ОСОБА_4 майстром виробничої дільниці з окладом згідно штатного розпису (а.с. 43).

ОСОБА_2 та ОСОБА_4 з наказом № 108к від 16 грудня 2013 року ознайомлені, про що свідчать їх особисті підписи в наказі.

Наказом № 57к/д від 01 липня 2014 року позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були звільнені з 01.07.2014 року за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України (а.с. 72).

Задовольняючи позов ОСОБА_2 і ОСОБА_4 в частині стягнення на їх користь з відповідача заборгованості із заробітної плати в сумі відповідно 19349,59 грн. та 15000 грн., а також моральної шкоди, суд виходив з того, що відповідач, який повинен був проводити розрахунки з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 згідно із встановленими трудовими договорами окладами: в розмірі 300 грн. в день ОСОБА_2 та 5000 грн. в місяць для ОСОБА_4, проводив нарахування по заробітній платі, виходячи із посадових окладів, встановлених розписом, з яким позивачі не були ознайомлені, що призвело до заборгованості.

Але даними висновками суду колегія не погоджується.

Так, стаття 21 КЗпП України передбачає, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Тобто, згідно трудового договору працівник має виконувати певну роботу, визначену трудовим договором і тільки після цього у працівника виникає право отримати платню за виконану роботу, що саме зазначено і в пунктах 5 трудових договорів, що укладені відповідачем з ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Але, виходячи з вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, позивачами не надано доказів щодо виконання ними конкретних робіт, як це передбачено трудовими договорами, що було б підставою для проведення з ними розрахунку з боку підприємства відповідача.

В той час, як представники відповідача зазначають про те, що за час роботи позивачів на підприємстві, яке є підрядною організацією, акти приймання-передачі виконаних робіт з підприємством-замовником не підписувались, орднак для розрахунку з робітниками підприємства-підрядника, тобто відповідача, в наступному необхідно оформлення таких актів, що передбачено п. п. 29, 91, 96 Постанови КМУ від 01.08.2005 року № 668 «Про затвердження загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві».

Доводи відповідача позивачами ніякими доказами не спростовуються і ними не доведена вимога щодо здійснення з ними розрахунків підприємством відповідача, виходячи із зазначених в трудових договорах посадових окладів: 300 грн. в день з ОСОБА_2 та 5000 грн. в місяць з ОСОБА_4

Колегія вважає, що суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, залишив поза увагою те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були прийняті на роботу на підприємство відповідача згідно наказу № 108к від 16 грудня 2013 року: ОСОБА_2 начальником дільниці з окладом згідно штатного розпису, а ОСОБА_4 майстром виробничої дільниці з окладом згідно штатного розпису.

Зміни до зазначеного наказу не вносились, саме згідно цього наказу, як вбачається із трудових книжок позивачів, вони прийняті на роботу в ТОВ «Енерготехбуд» і наступним записом в трудових книжках є наказ № 57к/д від 01.07.2014 року про звільнення за ст. 38 КЗпП України (а.с. 111, 216), що також свідчить про відсутність змін до наказу про прийняття на роботу № 108к, з яким позивачі ознайомлені і особисто підписали (а.с. 43). Саме за штатним розписом по підприємству, затвердженим директором ТОВ «Енерготехбуд» 16.12.2013 року позивачам і проводилось нарахування заробітної плати: ОСОБА_2, як начальнику дільниці 1600 грн., а ОСОБА_4А, як майстру виробничої дільниці 1300 грн., щомісячно.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, а апеляційну скаргу ТОВ «Енерготехбуд» про скасування рішення суду в повному обсязі, слід задовольнити і рішення суду першої інстанції скасувати в повному обсязі з підстав п.1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України у звязку з неповним зясуванням судом обставин, що мають значення для справи, з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_2 та ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог в повному обсязі з підстав недоведеності позову.

Керуючись ст.ст. 303, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 1. ч. 1. ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехбуд» задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 02 липня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерготехбуд» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строку її виплати, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили

Головуючий:

Судді: