Рішення № 54767067, 28.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/10696/15 Справа № 202/5903/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Петешенкова М.Ю.

Категорія 55

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Петешенкової М.Ю.

суддів - Черненкової Л.А., Пищиди М.М.

при секретарі - Хлус Ю.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД» на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 09 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД» про стягнення грошових коштів за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що з 15 серпня 2007 року він працював на посаді токаря-карусельника 4 розряду колесопрокатного цеху з механічної обробки коліс на станок СТ-ІБ-502 ділянки первинної обробки коліс ПАТ «ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД» (в подальшому ПАТ «ІНТЕРПАЙП НТЗ»).

Наказом № 47-д від 05 червня 2013 року у зв»язку з відсутністю на робочому місці без поважних причин, його було звільнено з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст.40 КЗпП України. Оскільки він був заступником голови первинної профспілкової організації Незалежної профспілки гірників України ПАТ «Інтерпайп НТЗ» та останнім недотримано порядку отримання згоди на звільнення члена виборного профспілкового органу, він вимушений був звернутися до суду за захистом порушених прав.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19 лютого 2014 року визнано незаконним та скасовано наказ № 47-д від 05 червня 201З року про його звільнення з посади токаря-карусельника 4 розряду колесопрокатного цеху з механічної обробки коліс в ПАТ «Інтерпайп НТЗ. Поновлено його на раніше займаній посаді, стягнуто з ПАТ «Інтерпайп НТЗ» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 28 201,27 грн., та моральну шкоду у розмірі 2 000 грн. В частині поновлення на роботі та виплати середньомісячного платежу в розмірі заробітної плати, рішення допущено до негайного виконання. Наказом № 343 від 14 березня 2014 року відповідач був вимушений поновити його на роботі.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2014 року вищезазначене заочне рішення першої інстанції було скасовано, у звязку із чим наказом № 623/к від 17 червня 2014 року його знову звільнено з займаної посади.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 березня 2015 року, скасовано рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2014 року та залишено в силі заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2014 року, та його знову було поновлено на роботі наказом № 909/к від 02 червня 2015 року.

Через дії відповідача, зокрема здійснення виплати останнім за час вимушеного прогулу лише за період з 06 червня 2013 року по 16 січня 2014 року, та проведення розрахунку з ним у травні 2015 року, вважав, що відповідач повинен сплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 січня 2014 року 14 березня 2014 року та за період з 18 червня 2014 року по 02 червня 2015 року, коли він не працював з вини відповідача.

Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 09 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково (а.с.92-96).

Суд стягнув з ПАТ «Інтерпайп НТЗ» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 98729, 38 грн. та компенсацію моральної шкоди у розмірі 5 000 грн. Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з рішенням суду ПАТ «Інтерпайп НТЗ» звернулося до суду із апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову позивачу у позові, посилаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки ухвалене судом з порушенням норм матеріального та процесуального права (а.с. 98-102).

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки ОСОБА_2 незаконно був звільнений з роботи та на підставі судового рішення суду ПАТ «ІНТЕРПАЙП НТЗ» поновило його на роботі, то відповідно до ст. 235 КЗпП України з останнього на користь позивача слід стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу та індексацію заробітної плати. З огляду на порушення трудового права позивача, позбавлення роботи та засобів до існування, прийшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

Однак з такими висновками суду погодитися повністю не можливо.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 19 лютого 2014 року визнано незаконним та скасовано наказ № 47-д від 05 червня 201З року, поновлено ОСОБА_2 на посаді токаря-карусельника 4 розряду колесопрокатного цеху з механічної обробки коліс у ПАТ «Інтерпайп НТЗ». Стягнуто з ПАТ «Інтерпайп НТЗ» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 28 201,27 грн. та моральну шкоду у розмірі 2 000 грн. В частині поновлення на роботі та виплати середньомісячного платежу по заробітній платі рішення було допущено до негайного виконання.

На виконання рішення суду про поновлення на роботі, наказом ПАТ «Інтерпайп НТЗ» від 14 березня 2014 року ОСОБА_2 поновлено на роботі.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2014 року скасовано заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2014 року, у звязку із чим наказом № 623/к від 17 червня 2014 року ОСОБА_4 було звільнено з посади.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 березня 2015 року, скасовано рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 червня 2014 року та залишено в силі заочне рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2014 року.

На виконання рішення суду про поновлення на роботі, наказом № 909/к від 02 червня 2015 року ОСОБА_2 поновлено на роботі на займаній до звільнення посади та здійснена виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 06 червня 2013 року по 16 січня 2014 року.

До суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивач звернувся у липні 2015 року.

Щодо рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за вимушений прогул, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що, в силу ст. 235 КЗпП України, ці позовні вимоги підлягають задоволенню, але рішення суду в цій частині підлягає зміні з наступних підстав.

Так, відповідно до вимог ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави, при винесенні рішення про поновлення на роботі суд приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Таким чином, періодом, за який підлягає стягненню на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу, є наступні періоди: з 17 січня 2014 року по 14 березня 2014 року, та з 18 червня 2014 року по 02 червня 2015 року (дата поновлення позивача на роботі) і ці періоди складають 178 робочих днів.

Розрахунок середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу проводиться у відповідності з п. п. 2, 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати (затверджений постановою Кабміну України від 08 лютого 1995 року № 100 з послідуючими змінами і доповненнями), тобто виходячи із заробітної плати позивача за два місяці, що передували його звільненню, а саме 05 червня 2013 року.

На підставі рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 лютого 2014 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 березня 2015 року, та має преюдиціальне значення для розгляду цієї цивільної справи у розумінні вимог ч. 3 ст. 61 ЦПК України, встановлено середній заробіток за один робочий день - 189,44 грн.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при визначенні розміру середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, помилково для її обрахування виходив не із встановленого на підставі судового рішення розміру середньоденної заробітної плати та виходив із приведеного позивачем розрахунку.

Отже, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 7577,60 грн. (189,44 грн. х 40 днів =7577,60 грн.) за період з 17 січня 2014 року по 14 березня 2014 року, а не 8394,56 грн., як стягнув суд першої інстанції.

Що стосується періоду з 18 червня 2014 року по 02 червня 2015 року, за який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, то його розмір складає 26142,72 грн. (189,44 грн. х 138 днів = 26142,32 грн.), а не 58847,12 грн.. як стягнув суд першої інстанції.

Цей середній заробіток визначений судом апеляційної інстанції, без утримання прибуткового податку та інших обовязкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян та інших обовязкових платежів є відповідно обовязком роботодавця та працівника.

Таким чином, підлягає зміні рішення суду першої інстанції - в частині визначеного розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу та його розрахунку.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України - власник або уповноважений ним орган повинен відшкодувати працівнику моральну шкоду, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Факт спричинення позивачу моральної шкоди, в результаті його незаконного звільнення, знайшов підтвердження при розгляді справи по суті, а тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача грошової суми в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Однак, виходячи з дійсним обставин справи та наслідків, що наступили, колегія суддів вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині визначеного розміру моральної шкоди, зменшивши розмір моральної шкоди з 5 000 грн. до 500 грн.

Необґрунтованим є висновок суду першої інстанції про стягнення з ПАТ «ІНТЕРПАЙП НТЗ» на користь ОСОБА_2 індексації середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки, звертаючись до суду з позовом, останній посилався на ст. 34 ЗУ «Про оплату праці», відповідно до якої компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв»язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством. Відповідно до п. 3 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ № 1078 від 17 липня 2003 року, до об»єктів індексації не відносяться виплати, які обчислюються із середньої заробітної плати, то зазначена заробітна плата не підлягає індексації. З огляду на це середній заробіток за час вимушеного прогулу, обовязок зі сплати якого покладається на роботодавця в разі поновлення на роботі незаконного звільненого працівника, індексації не підлягає.

Інші доводи відповідача викладені в апеляційній скарзі не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони не спростовують висновки суду першої інстанції і зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального і процесуального права.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Керуючись ст.ст. 209, 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД» задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 09 листопада 2015 року в частині стягнення індексації заробітної плати скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про стягнення індексації заробітної плати.

Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 09 листопада 2015 року в частині присудженого розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди змінити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД» на користь ОСОБА_2 середній заробіток у розмірі 33720, 32 грн. та стягнути з публічного акціонерного товариства «ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 500 грн., а всього стягнути з публічного акціонерного товариства «ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД» на користь ОСОБА_2 34220, 32 грн.

В іншій частині рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 09 листопада 2015 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Судді: М.Ю. Петешенкова

ОСОБА_6

ОСОБА_7