Рішення № 54766983, 08.12.2015, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/9606/15 Справа № 201/10815/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 грудня 2015 року м. Дніпропетровськ 08 грудня 2015 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого Красвітної Т.П.,

суддів: Міхеєвої В.Ю., Свистунової О.В.

при секретарі Видюковій Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу по апеляційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_3" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що між ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3» та ОСОБА_2 15 березня 2012 року було укладено кредитний договір №BL_КГ100098873, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит на поточні потреби в розмірі 12000,0 грн., строком до 15 березня 2015 року, зі сплатою 0,01% річних. Відповідачка свої зобовязання за договором належним чином не виконувала, у звязку з чим виникла заборгованість. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідачки заборгованість за вказаним вище кредитним договором, станом на 12 червня 2015 року, в сумі 59777,97 грн., яка складається з простроченої суми кредиту 10972,87 грн., прострочених процентів за користування кредитом 1,55 грн., простроченої комісії 11880,0 грн., пені за несвоєчасне погашення кредиту 36923,55 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2015 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3» заборгованість за кредитним договором від 15.03.2012 року, станом на 12.06.2015 року, у розмірі 59777,97 грн., а саме: прострочена сума кредиту 10972,87 грн., прострочені проценти за користування кредитом 1,55 грн., прострочена комісія 11880,0 грн., пеня за несвоєчасне погашення кредиту 36923,55 грн.; стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 597 грн. 78 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, у звязку з чим ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи 08.12.2015 року апеляційним судом учасники процесу повідомлені належним чином у відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України, що стверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 60, 61).

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржуване рішення частково змінити, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 15 березня 2012 року між ПАТ «Всеукраїнський ОСОБА_3» та ОСОБА_2 був укладений договір банківського обслуговування № BL_КГ100098873, відповідно до умов якого банк зобовязався надати позичальнику кредит в сумі 12000,0 грн., строком до 15 березня 2015 року, зі сплатою 0,01 % річних, комісії за управління кредитом в розмірі 3% від суми кредиту (а.с.10-17).

Банк виконав взяті на себе зобовязання за договором банківського обслуговування та надав позичальнику кредитні кошти в сумі 12000,0 грн., що підтверджується копією меморіального ордеру № 725166 від 15 березня 2012 року (а.с.30).

У звязку з неналежним виконанням позичальником зобовязань по договору банківського обслуговування № BL_КГ100098873 від 15 березня 2012 року, станом на 12 червня 2015 року, банком нарахована заборгованість в сумі 59777,97 грн. (а.с.6-7), яка складається із простроченої суми кредиту 10972,87 грн., прострочених процентів за користування кредитом 1,55 грн., простроченої комісії 11880,0 грн., пені за несвоєчасне погашення кредиту 36923,55 грн.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України, де передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У пункті 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 за № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", зокрема, роз»яснено, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу. Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши, що відповідачка має складне матеріальне положення, оскільки її дохід складається із пенсії, щомісячний розмір якої 1183,0 грн.; враховуючи, що розмір неустойки (36923,55 грн.) значно перевищує розмір збитків (10972,87 грн. + 1,55 грн. + 11880,0 грн. = 22854,42 грн), колегія дійшла висновку, що нарахований банком розмір пені повинен буди зменшений до достатнього та необхідного розміру 2000,0 грн. Крім цього, з відповідачки на користь банку підлягають стягненню прострочене тіло кредиту 10972,87 грн., прострочені проценти за користування кредитом 1,55 грн., прострочена комісія 11880,0 грн., розмір яких підтверджується представленим банком детальним розрахунком на а.с. 6 7.

У зв»язку з наведеним, оскаржуване рішення підлягає зміні в частині розміру стягнутої пені, загальної суми стягнутої заборгованості та розміру стягнутого судового збору, відповідно до ст. 88 ЦПК України. Відповідачкою не надано суду доказів наявності підстав для звільнення її від сплати судового збору.

Колегія звертає увагу, що підстави для застосування строку позовної давності відсутні, оскільки до винесення оскаржуваного рішення, яке не є заочним, відповідачка про застосування строків позовної давності не заявляла; зокрема, надані відповідачкою районному суду письмові пояснення не містять доводів про застосування позовної давності.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування районним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а лише зводяться до переоцінки доказів.

Колегія звертає увагу, що відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення - частковій зміні.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 вересня 2015 року частково змінити:

- розмір пені, стягнутої з ОСОБА_2на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3», за договором банківського обслуговування №BL_КГ100098873 від 15 березня 2012 року, станом на 12 червня 2015 року, у розмірі 36923,55 грн. змінити на 2000 (дві тисячі) гривень 00 коп.;

- загальний розмір заборгованості, стягнутої з ОСОБА_2на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський ОСОБА_3», за договором банківського обслуговування №BL_КГ100098873 від 15 березня 2012 року, станом на 12 червня 2015 року, у розмірі 59777,97 грн., змінити на 24854 (двадцять чотири тисячі вісімсот пятдесят чотири) грн. 42 коп.;

- розмір судового збору, стягнутого з ОСОБА_2 на користь держави у сумі 597,78 грн., змінити на 248 (двісті сорок вісім) грн. 54 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді