Рішення № 54763757, 01.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/7191/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Погорєлова С. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Сидоренко І.П.., ОСОБА_2

при секретарі Колмакові В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника ОСОБА_3 та представника Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 липня 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» про визнання договорів недійсними,-

встановила:

Представник ПАТ «Перший Український міжнародний банк» звернувся до суду із позовом до відповідача, вказуючи, що 16.01.2008 року між Банком та відповідачем був укладений кредитний договір № 5932784, відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобовязання по видачі кредиту в сумі 55000 доларів США, а ОСОБА_3 зобовязався своєчасно повернути позивачу всю суму кредиту, відсотки та дотримуватися строків та умов, вказаних у договорі. В порушення умов вказаного договору відповідач прострочив виплату грошової суми, звязку з чим представник позивача просив суд стягнути з ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 54524,16 доларів США, штраф у розмірі 7022,40 доларів США, штраф у розмірі 40 400 гривень, а також судові витрати (т. 1 а. с. 2-8).

Заочним рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 15 серпня 2013 року позов ПАТ «Перший Український міжнародний банк» задоволено (т. 1 а. с. 80-81).

Ухвалою суду від 16.09.2013 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення скасовано, справу призначено до розгляду (т. 1 а. с. 101).

22.01.2014 року ОСОБА_3 звернувся із зустрічним позовом до ПАТ «Перший Український міжнародний банк» про визнання недійсним кредитного договору № 5932784 від 16.01.2008 року, укладеного між ним та Банком; визнання недійсним договору іпотеки № 5932831 від 16.01.2008 року; вилучення з Державних реєстрів обтяжень нерухомого майна, іпотек, речових прав на нерухоме майно запис про обтяження квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування зустрічного позову посилався на те, що кредитний договір містить в собі несправедливі умови, зокрема ст. 5 договору містить відповідальність лише споживача, для Виконавця взагалі не встановлено ніякої відповідальності за неналежне виконання своїх обов'язків за договором, це суперечить умовам Закон України «Про захист прав споживачів» та вимогам, передбаченим ст. 345 ГК України. Положення п. 3.1.5. п. 3.1. ст. 3 кредитного договору, який дозволяє банку на власний розсуд, без погодження із споживачем, змінювати суттєво кредитний договір, зокрема, процентну ставку за кредитом. Кредитний договір встановлює вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов'язань за договором, компенсація за невиконання договору приблизно дорівнює 100 % вартості самої продукції. Позивач не повідомляв ОСОБА_3 про умови кредитування, а також орієнтовну сукупну вартість кредиту, не попереджував про те, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач, не надавав інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним та інше (т. 1 а. с. 153-154).

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 липня 2015 року позов ПАТ «Перший Український міжнародний банк» - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Перший Український Міжнародний банк» заборгованість, яка складається: заборгованість за сумою кредиту 957657,19 гривень; заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом 239723,82 гривень; сума пені за порушення строків виконання зобовязань 142134,47 гривень; сума штрафів за порушення обовязків по договору 12080,06 гривень; сума штрафів за порушення обовязків щодо поновлення дії договорів страхування 40 400,00 гривень; судовий збір у розмірі 3 441,00 гривень. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовлено (т. 2 а. с. 51-53).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 просить скасувати рішення, ухвалити нове, яким у задоволенні позову Банку відмовити у повному обсязі, а його зустрічний позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (т. 2 а. с. 56-60).

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Перший Український міжнародний банк» просить скасувати рішення, ухвалити нове, яким позов банку задовольнити у повному обсязі, а в іншій частині рішення залишити без зміни, посилаючись на його необґрунтованість, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права (т. 2 а. с. 75-82).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ОСОБА_3 підлягає відхиленню, а апеляційна скарга представника Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 303 ЦПК України встановлено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частково задовольняючи позов ПАТ «Перший Український міжнародний банк» та стягуючи суму боргу у національній валюті, суд першої інстанції виходив із того, що зобовязання повинно виконуватися належним чином, невиконання зобовязання дає право на стягнення боргу в судовому порядку.

Проте, повністю з таким висновком суду колегія суддів погодитися не може.

Судом встановлено, що 16 січня 2008 року між ЗАТ «Перший Український міжнародний банк», правонаступником якого є ПАТ «Перший Український міжнародний банк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № 5932784, відповідно до умов якого Банк надав позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 55000 доларів США, а ОСОБА_3 отримав та зобовязувався повернути у строк до 16 січня 2021 року та сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 13,50% річних за весь час фактичного користування кредитом (т. 1 а. с. 13-22).

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно ст. 629, ч.1 ст. 610 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За правилами ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідач своїх зобовязань за кредитним договором не виконав, в звязку з чим загальна заборгованість по погашенню кредиту станом на 22.02.2013 року складає: 54524,16 доларів США, сума штрафу за не виконання умов договору у розмірі 7022,40 доларів США та 40400 гривень, з яких: заборгованість за сумою кредиту 43601,71 доларів США; заборгованість за непогашеними відсотками за користування кредитом 10922,45 доларів США; сума пені за порушення строків виконання зобовязань 6472,40 доларів США; сума штрафів за порушення обовязків по договору 550,00 доларів США; сума штрафів за порушення обовязків щодо поновлення дії договорів страхування 40 400,00 гривень.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквіваленті. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 192 ЦК України).

Відповідно до статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Такий порядок встановлено Декретом Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року N 15-93, статтею 5 якого визначено, що операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій НБУ. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до пункту 2 статті 5 цього Декрету.

Отже, не суперечить чинному законодавству України стягнення заборгованості за кредитним договором в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму у валюті. Разом зі стягненням заборгованості в іноземній валюті суд має право стягнути й проценти за кредитним договором в іноземній валюті, оскільки такий процент є не фінансовою санкцією, а платою за користування грошима.

Отже, вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

З Банківської ліцензії № 8 від 06 жовтня 2011 року, виданої ПАТ «Перший Український міжнародний банк», та додатку до Генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій від 06.10.2011 року № 8 вбачається перелік валютних операції, які має право здійснювати ПАТ «Перший Український міжнародний банк» (т. 1 а. с. 39-40).

Задовольняючи позов про стягнення суми заборгованості з ОСОБА_3, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що зобовязання повинні виконуватися належним чином, невиконання зобовязання дає право на стягнення боргу в судовому порядку, проте помилково визначив суму стягнення в національній валюті при наявності договірних зобов'язань в іноземній валюті, якщо саме вона надавалась за договором і позивач просить стягнути суму заборгованості у валюті.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Перший Український міжнародний банк» про визнання недійсним кредитного договору № 5932784 від 16.01.2008 року, укладеного між ним та Банком; визнання недійсним договору іпотеки № 5932831 від 16.01.2008 року.

В обґрунтування свого позову ОСОБА_3 посилався на те, що ст. 5 кредитного договору встановлює досить жорсткі умови та великі штрафи. Пункти 3.1.5, п. 3.1 ст. 3 цього договору дозволяє банку на власний розсуд, без погодження із споживачем, змінювати суттєві умови кредитного договору, зокрема процентну ставку за кредитом. Пункти 3.5.7, 3.5 ст. 3 договору передбачає можливість для ПАТ «ПУМБ» вимагати дострокового виконання зобовязань позичальником в повному обсязі, при цьому не обовязково з боку банку розірвання кредитного договору. Такі умови договору згідно із п. 11 і п. 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є несправедливими та їх заборонено включати в договори із споживачами.

Згідно зі статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За положеннями статей 626 - 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі; передбачення зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Закон України «Про захист прав споживачів» застосовується до спорів, які виникли з кредитних правовідносин, лише в тому разі, якщо підставою позову є порушення порядку надання споживачеві інформації про умови отримання кредиту, типові процентні ставки, валютні знижки тощо, які передують укладенню договору.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що спірний договір споживчого кредиту підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; позивач на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та в подальшому виконував його умови; у додатках до договору споживчого кредиту «Графік погашення кредиту», який підписаний позивачем, міститься повна інформація стосовно умов кредитування.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду України викладена в постанові від 02 грудня 1015 року у справі N 6-1341цс15, яка відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

16 жовтня 2011 року вступив у силу Закон України від 22 вересня 2011 року N 3795-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг», згідно з яким частину першу статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» було доповнено абзацом третім, відповідно до якого надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється.

У справі, яка є предметом перегляду, кредитний договір укладено сторонами 16.01.2008 року. На час укладення цього кредитного договору Закон України «Про захист прав споживачів» не передбачав заборони на надання споживчих кредитів в іноземній валюті.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду України викладена в постанові від 16 вересня 2015 року у справі N 6-190цс15.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсними договору споживчого кредиту та договору іпотеки, правильно застосувавши положення статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_3 на необхідність застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», є безпідставними, оскільки цей Закон визначає певні обмеження щодо примусового стягнення (відчужене без згоди власника) нерухомого майна, яке виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті. Питання про звернення стягнення на предмет іпотеки судом першої інстанції не вирішувалось, а відтак цей закон не підлягає застосуванню при вирішенні цієї справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 липня 2015 року підлягає скасуванню в частині задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з ухвалення нового рішення в цій частині по суті позовних вимог, в решті рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 307, п. п. 3, 4 ч.1 ст. 309, ст. ст. 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 відхилити.

Апеляційну скаргу представника Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» задовольнити частково.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 14 липня 2015 року скасувати в частині задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В цій частині ухвалити нове рішення.

Позов Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український міжнародний банк», місцезнаходження: м. Донецьк, вул. Університетська, 2-А, код ЄДРПОУ: 14282829, заборгованість за кредитним договором № 5932784 від 16.01.2008 року станом на 22.02.2013 року в загальному розмірі 54524,16 (пятдесят чотири тисячі пятсот двадцять чотири доларів шістнадцять центів) доларів США та суму штрафів за невиконання умов договору у розмірі 7022,40 (сім тисяч двадцять два долари сорок центів) доларів США та 40400 (сорок тисяч чотириста) гривень, яка (загальна сума заборгованості) складається із: заборгованості за сумою кредиту 43601,71 (сорок три тисячі шістсот один долар сімдесят один цент) доларів США; заборгованості за непогашеними відсотками за користування кредитом 10922,45 (десять тисяч девятсот двадцять два долари сорок пять центів) доларів США; суми пені за порушення строків виконання зобовязань 6472,40 (шість тисяч чотириста сімдесят два долари сорок центів) доларів США; суми штрафів за порушення обовязків по договору 550,00 (пятсот пятдесят) доларів США; суми штрафів за порушення обовязків щодо поновлення дії договорів страхування 40 400,00 (сорок тисяч чотириста) гривень.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий Погорєлова С.О.

Судді Цюра Т.В.

ОСОБА_4