Постанова № 54761430, 28.12.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2015 року 810/4715/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, третя особа: Державна реєстраційна служба Васильківського міськрайонного управління юстиції про скасування постанови,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області, третя особа: Державна реєстраційна служба Васильківського міськрайонного управління юстиції, в якому просить скасувати Постанову про закінчення виконавчого провадження № 45739488 від 31 серпня 2015 року.

У позовній заяві позивач просить суд скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про закінчення виконавчого провадження, оскільки вважає, що державним виконавцем не виконано всіх вимог Закону України «Про виконавче провадження» та не проведено всіх дій по виконанню рішення суду.

Представник позивача в судове засідання не прибув, проте надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, проте в матеріалах справи містяться письмові заперечення, в яких він зазначає, що виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки боржник відмовився виконувати рішення суду, а виконавцем було прийнято всіх заходів по виконанню у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження». Крім того у запереченні було зазначено про розгляд справи без участі представника відповідача.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2014 року по справі № 810/4395/14 за позовом ОСОБА_2 до реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції позовні вимоги задоволенні. Визнано протиправними дії та зобовязано державну реєстраційну службу Васильківського міськрайонного управління юстиції зареєструвати право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, що розташована за адресою Київська область, м. Васильків, вул. Шевченка 6 А, кадастровий номер 3210700000:03:035:0014. Зазначена постанова 01 вересня 2014 року набрала законної сили.

Вказану постанову у добровільному порядку виконано не було.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Так, 03 грудня 2014 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій боржнику запропоновано виконати вимоги рішення в семиденний строк з дня отримання постанови, проте постанова суду виконана в добровільному порядку не була.

26 січня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника в розмірі 680 грн. та на адресу боржника направлено вимогу якою зобовязано державну реєстраційну службу Васильківського міськрайонного управління юстиції терміново у триденний термін виконати рішення суду у повному обсязі.

На що, від боржника отримано відповідь у вигляді листа від 10 лютого 2015 року в якому зазначався порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Частинами першою, третьою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України. Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом.

30 серпня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі в сумі 1360 грн. та складено акт № 45739488/7 про факт невиконання боржником рішення суду та вимоги державного виконавця.

Оскільки станом на 31 серпня 2015 року рішення суду виконано не було, державним виконавцем направлено подання Васильківського МВ ГУ МВС України в Київській області про притягнення винних посадових осіб державної реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції до відповідальності.

31 серпня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини 1 статті 49 Закону, копії якої було надіслано сторонам та суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вжити передбачених цим законом заходів з примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Статтею 76 цього ж Закону передбачено, що після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 вказаного Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання.

Згідно п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 75 цього Закону.

Частиною 3 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 цього Закону. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Частиною першою статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 263 КАС України передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Крім того, ч. 1 ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено право державного виконавця зупинити виконавче провадження, зокрема, у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.

Зазначені правові норми узгоджуються з приписами пункту 8.1 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15 грудня 1999 року № 74/5.

Аналіз вказаних норм права дає підстави суду прийти до висновку, що при виконанні рішень суду зобов'язального характеру у разі невиконання боржником такого рішення державний виконавець повинен: а) застосувати до боржника штрафні санкції у розмірах, визначених ст. 89 цього Закону (вперше та повторно); б) внести подання до правоохоронних органів щодо притягнення боржника до кримінальної відповідальності згідно ст. 382 Кримінального кодексу України; в) звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

І тільки після вчинення усіх вищезазначених заходів державний виконавець має право винести постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 71 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім розгляду справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкту владних повноважень.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Субєкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного суд вважає, що державним виконавцем були вчинені не всі дії для виконання постанови Київського окружного адміністративного суду, передбачені Законом України «Про виконавче провадження», що підтверджується матеріалами справи. Жодних доказів на спростування доводів позивача відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області суду надано не було.

Отже, підсумовуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку що постанова про закінчення виконавчого провадження № 45739488 від 31 серпня 2015 року винесена передчасно та підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 11, 71, 128, 159 163, 167, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області про закінчення виконавчого провадження № 45739488 від 31 серпня 2015 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.