Постанова № 54761405, 11.12.2015, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 грудня 2015 року 810/5385/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Квадро» до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «М-Квадро» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.06.2015 року № 0001062202/2622.

Позовні вимоги обґрунтовані правомірністю віднесення підприємством сум з податку на прибуток, які виникли внаслідок оплати за товари, придбані у ПП «Ремфарба» та ТОВ «НВП Гідро-Альфа». Спірні суми валових витрат сформовані на підставі належно оформлених його контрагентами первинних документів. Висновки відповідача про безтоварність та фіктивність господарських операцій позивач вважає недоведеними та спростованими належними документальними доказами.

Також позивач вважає помилковими висновки податкового органу щодо протиправності не включення до валового доходу за 2013 рік сум поворотної фінансової допомоги, поверненої підприємством 19 і 20 листопада 2013 року.

Крім того позивач вважає надуманими висновки відповідача про застосування завищених цін під час здійснення операцій з купівлі вапняку у ФОП ОСОБА_1

Представник позивача в судове засідання не прибув, надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання також не прибув, проте в письмових запереченнях проти позову заперечив, вказуючи, що винесення спірного податкового повідомлення-рішення є наслідком обґрунтованих та документально підтверджених висновків про безтоварність господарських операцій позивача з його контрагентами, а також не віднесенням підприємством до валового доходу за 2013 рік сум поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновників, та застосування завищених цін під час відносин з ФОП ОСОБА_1, а тому спірні рішення є правомірними.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією в Обухівському районі ГУ ДФС у Київській області проведено планову документальну виїзну перевірку ТОВ «М-Квадро» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012р. по 31.12.2014р.

За результатами перевірки складено ОСОБА_1 від 03.06.2015 року № 1196/10-16-22-02/34386044, відповідно до висновків якого позивачем порушено вимоги підпункту 135.5.5 пункту 135.5, пункту 135.1 статті 135, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток на суму 766 886 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення рішення від 19.06.2015 року № 0001062202/2622 (форма «Р») про визначення податкового зобовязання по податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 1 150 329,00 грн., у тому числі 766 886,00 грн. за основним платежем та 383 443,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою висновків про наявність порушень з боку позивача податкового законодавства була встановлена в ході перевірки безтоварність здійснених господарських операцій позивача з ПП «Ремфарба» та ТОВ «НВП Гідро-Альфа».

Досліджуючи господарські відносини між позивачем та ПП «Ремфарба», судом встановлено, що ТОВ «М-Квадро» купував у перевіряємий період у ПП «Ремфарба» товари, зокрема, нефрас та сольвент на суму 11 129,28 грн. (усна домовленість).

Безтоварність здійснених господарських операцій відповідач обґрунтовує тим, що до перевірки не було надано товарно-транспортних накладних, а за інформацією ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві, зазначеної в акті від 26.12.2013р. № 683/3-22-07-32304347 «Про неможливість проведення зустрічної звірки…», ПП «Ремфарба» за податковою адресою не знаходиться, з 2012 року податкову звітність не подає, а також мало відносини з підприємствами, які мають ознаки фіктивних.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки вказані податковим органом обставини не свідчать про безтоварність операцій ПП «Ремфарба» з позивачем. Поряд з цим, в матеріалах справи наявні рахунки-фактури, платіжні доручення, видаткові накладні, податкові накладні та подорожні листи, які оформлені належним чином відповідно до вимог законодавства, діючого на час їх складання, містять усі необхідні реквізити, що і не заперечується в акті перевірки.

Досліджуючи господарські відносини між позивачем та ТОВ «НВП Гідро-Альфа», судом встановлено, що ТОВ «М-Квадро» купував у перевіряємий період у ТОВ «НВП Гідро-Альфа» шерстині на суму 110 420,00 грн. на підставі договору поставки від 20.03.2014р. № 10/03.

Безтоварність здійснених господарських операцій відповідач обґрунтовує тим, що до перевірки не було надано товарно-транспортних накладних, а за інформацією ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, зазначеної в акті від 15.09.2014р. № 3674/20-30-22-03/37091004 «Про результати документальної позапланової перевірки…», ТОВ «НВП Гідро-Альфа» за податковою адресою не знаходиться і відмовляється надати документи за запит податкового органу.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, оскільки вказані податковим органом обставини не свідчать про безтоварність операцій ТОВ «НВП Гідро-Альфа» з позивачем. Поряд з цим, в матеріалах справи наявні договір, специфікація до нього, рахунки-фактури, платіжні доручення, видаткові накладні, податкові накладні та документи на підтвердження транспортування товару, виконане ТОВ «Нова-Пошта». Всі документи оформлені належним чином відповідно до вимог законодавства, діючого на час їх складання, містять усі необхідні реквізити, що і не заперечується в акті перевірки.

Також суд звертає увагу на те, що товарно-транспортні накладні не є обовязковими законодавчо передбаченими документами, виключно якими посвідчується транспортування товару.

Відповідно до п. 133.1 Податкового кодексу України платниками податку на прибуток підприємств з числа резидентів є суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Згідно з п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 вказаного Кодексу обєктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Так, в матеріалах справи наявні, зокрема, договори, податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, платіжні доручення, які містять відомості про господарські операції позивача з ТОВ «НВП Гідро-Альфа» і ПП «Ремфарба» та оформлені належним чином.

Судом встановлено, що перелічені вище документи оформлені відповідно до вимог законодавства.

Таким чином, у позивача наявна необхідна документація, яка дає підстави для включення витрат до складу валових за відповідний період, що виникли у звязку з оплатою за товари контрагентам на виконання зобовязань по укладених договорах.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні вищевказані документи, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентами, які знаходилися в Єдиному державному реєстрі, були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на валові витрати.

Щодо висновків податкового органу про застосування завищених цін, суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, відповідачем зроблено висновки про завищення позивачем валових витрат у 3 та 4 кварталах 2014 року на суму 2 237 671,54грн. при придбанні підприємством каменю вапнякового у фізичної особи підприємця ОСОБА_1

Такі висновки зроблені внаслідок простого порівняння ціни придбання позивачем каменю вапняка у ТОВ «Виробнича компанія «Гірничодобувна промисловість» згідно з договором від 20.03.2014 року 910 ГДП, за якою товар придбавався позивачем до 30 червня 2014 року та ціною придбання позивачем каменю вапняка з 01 липня 2014 року згідно Договору № 51 постачання від 01.07.2014 року, укладеного між Позивачем і фізичною особою підприємцем ОСОБА_1

Як вказує представник підприємства, під час такого порівняння і висновків в ОСОБА_1 перевірки від 03.06.2015 року податковий орган не враховував усі фактичні втрати позивача при придбанні і доставці каменю вапнякового до місця його фактичного складування на території позивача за граничний стовпчик колії № 72 Позивача.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем взято до уваги вартість тони каменю вапнякового, за якою цей товар придбавався позивачем згідно умов Договору 910 ГДП від 20.03.2014 року у ТОВ «Виробнича компанія «Гірничодобувна промисловість» лише до станції ОСОБА_2 Південно-Західної залізниці.

При цьому порівнянні відповідач не враховував, що при цій операції позивачем понесено додаткові витрати, повязані з доставкою товару із передавальних колій №5 і № 7 станції примикання ОСОБА_2 Південно-Західної залізниці за граничний стовпчик № 72 підприємства, тобто місця, де цей товар розвантажувався безпосередньо на території позивача.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що за доставку каменю вапняка із передавальних колій №№ 5 та 7 місця примикання станції ОСОБА_3 Південно - Західної залізниці за граничний стовпчик № 72 позивач ніс витрати (здійснював оплату цих послуг) на користь Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» згідно з договором Позивача із цим контрагентом від 01.07.2013 року № 12/13.

Додатком 1 «Протокол погодження договірних цін/тарифів від 01.07.2013 року до договору № 12/13 від 01.07.2013 року» підтверджується, що позивач у період з 01.07.2013 року по 30.06.2014 року зобов'язаний був оплачувати послуги:

за перевезення вантажів позивача на відстань 11км (відстань від передавальних колій №5 і №7 станції примикання ОСОБА_3 Південно - Західної залізниці за граничний стовпчик № 72) - 14,39 за 1 тонну вантажу, та додатково 0,05 грн. за кожний наступний кілометр (всього відстань 11 км);

за користування тепловозом (маневрова робота) - 229,83грн за кожні півгодини роботи тепловоза;

за відстій вагонів на коліях Трипільської філії - 16,76грн.;

за проведення щоквартального огляду підїзних колій, стрілочних переводів 310,81 грн. за одну годину;

за користування вагонами позивач також відшкодовував цьому контрагенту плату за тарифами, які встановлюються власниками цих вагонів;

за надання інформації про надходження рухомого - за цінами, що діють на станції примикання ОСОБА_3.

Усі витрати, вказані у додатку 1 до договору № 12/13 від 01.07.2013 року позивач ніс у перевіряємий період з 20.03.2014 року по 30 червня 2014 року додатково до ціни, вказаної у Договорі Позивача від 20.03.2014 року 910 ГДП з ТОВ Виробнича компанія "Гірничодобувна промисловість».

В той же час, при придбанні позивачем каменю вапняка у фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 з 01 липня по 31 грудня 2014 року згідно договору поставки № 51 від 01.07.2014 року, укладеного між Позивачем і цим контрагентом, вартість 1 тонн каменю вапняка включала і вартість його доставки за граничний стовпчик № 72 Позивача (на місце його складування і зберігання у позивача).

Відтак, позивач вже не ніс вищевказаних витрат по його доставці від передавальних колій.

Отже, висновок відповідача про завищення позивачем валових витрат у 3 та 4 кварталах 2014 року на суму 2237671,54грн. при придбанні підприємством каменю вапнякового у фізичної особи підприємця ОСОБА_1 необґрунтованим та спростовується матеріалами справи.

Щодо висновків відповідача про необхідність віднесення позивачем до валового доходу сум поворотної фінансової допомоги суд зазначає наступне.

Як свідчать обставини справи, договорами про надання поворотної фінансової допомоги від 17 і 18 вересня 2012 року між Позивачем і засновниками ОСОБА_1 і ОСОБА_5 та банківськими виписками від 18 і 19 вересня 2012 року документально підтверджується, що підприємством 17.09.2012 року отримано від засновника ОСОБА_1 поворотну фінансову допомогу в сумі 900 000 грн. 18.09.2012 року така ж сума поворотної фінансової допомоги була отримана Позивачем від засновника ОСОБА_5

За умовами цих договорів поворотна фінансова допомога мала бути повернута позивачем засновникам до 14.09.2013 року. Банківськими виписками від 19 і 20 листопада 2013 року підтверджується, що усі суми поворотної фінансової допомоги були повернуті позивачем засновникам ОСОБА_1 і ОСОБА_5 19 і 20 листопада 2013 року.

Починаючи з 2013 року базовим податковим періодом для позивача є календарний рік, оскільки згідно з п.57 1. ст. 57 Податкового кодексу України позивач с платником щомісячних авансових внесків.

Відповідно до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п.п. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 ПК України інші доходи включають суми поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, що залишаються неповерненими на кінець такого звітного періоду, від осіб, які не є платниками цього податку (в тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із цим Кодексом мають пільги з цього податку, в тому числі право застосовувати ставки податку нижчі, ніж установлені пунктом 151.1 статті 151 цього Кодексу.

У разі якщо в майбутніх звітних податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками звітного податкового періоду, в якому відбулося таке повернення.

При цьому доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, яка надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні.

Оскільки усі суми, вказаної вище поворотної фінансової допомоги були повернуті позивачем засновникам повністю 19 і 20 листопада 2013 року, тобто - до закінчення звітного податкового періоду позивача, яким був 2013 календарний рік, позивач, згідно з вимогами п.п. 135.5.5 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, не мав правових підстав для включення до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік, поворотної фінансовім допомоги, оскільки вони були повернуті позивачем до 31.12.2013 року , тобто до закінчення звітного податкового періоду 2013 року.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що принципами здійснення правосуддя в адміністративних судах є: верховенство права; законність; рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; гласність і відкритість адміністративного процесу; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень адміністративного суду; обов'язковість судових рішень.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не виконав покладений на нього обовязок КАС України, не надав жодних доказів в підтвердження обґрунтованості своїх дій, не навів жодних доводів в підтвердження правомірності спірного рішення, які би підтверджувались матеріалами справи.

Позивач надав суду всі докази для спростування висновків, викладених у акті перевірки та повністю довів правомірність власної позиції.

За таких обставин, суд, проаналізувавши сукупність зібраних доказів та матеріалів справи, встановивши, що висновки відповідача стосовно заниження податкових зобовязань з податку на прибуток, є необґрунтованими, не підтвердженими, та не відповідають фактичним обставинам справи, а тому спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області від 19 червня 2015 року № 0001062202/2622.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «М-Квадро» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 17 254 (сімнадцять тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн. 94 коп. за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції в Обухівському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.