Ухвала суду № 54759712, 17.12.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 313/887/14-ц Головуючий у 1-й інстанції: Нагорний А.О.

Провадження № 22-ц/778/6576/15 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Крилової О.В.

Суддів: Трофимової Д.А.

ОСОБА_2

При секретарі: Семенчук О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації на рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 21 жовтня 2015 року по справі за позовом Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації до ОСОБА_3 про примусове вилучення автомобіля,

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2015 року Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації звернувся до суду з вищевказаним позовом, в обґрунтування якого зазначав, що ОСОБА_4, який помер 24.08.2013р., за життя був визнаний інвалідом від трудового каліцтва II групи, проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, та перебував на обліку в Департаменті для забезпечення автомобілем з ручним керуванням, згідно витягу із акту огляду МСЕК від 02.12.1987р. № 72 по визначенню медичних показань для забезпечення транспортними засобами з ручним керуванням.

ОСОБА_5 з Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.2006р. № 999 (далі Порядок), протоколом засідання Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України від 18.09.2003р. № 26/ГД-2179/К ОСОБА_4 був забезпечений 16.10.2003р. автомобілем VOLKSWAGEN PASSAT, номер кузова НОМЕР_1, обєм двигуна 1781 см.куб., 1993 року випуску, у якості гуманітарної допомоги.

Позивач зазначає, що механізм забезпечення інвалідів автомобілями, визнаними гуманітарною допомогою передбачений пунктами 41, 42, 43 Порядку.

В частині 7 пункту 41 Порядку зазначено, що після смерті інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через Головне управління соціального захисту і користувався менше ніж 10 років, може бути переданий у власність одному з членів сімї інваліда за рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля, які повинні бути сплачені членом сімї померлого інваліда протягом шести місяців з дня смерті інваліда.

У разі несплати членом сімї інваліда, дитини-інваліда податків і зборів (обовязкових платежів) автомобіль повертається (вилучається) Головному управлінню. Повернутий (вилучений) автомобіль Головне управління здає підприємству, що здійснює заготівлю переробку металобрухту, або видає в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку.

У листопаді 2013 року Управління соціального захисту населення Веселівської районної державної адміністрації повідомило ОСОБА_3, яка є дружиною померлого інваліда, про необхідність сплати податків і зборів протягом шести місяців з дня смерті інваліда або повернення автомобіля Департаменту.

До теперішнього часу ОСОБА_3 на вищезгадане повідомлення не відреагувала, податки і збори за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля не сплатила, добровільно автомобіль Департаменту не повертає, отже, автомобіль залишається у незаконному володінні відповідача, чим порушується право іншого інваліда, який перебуває на обліку у Департаменті, на отримання автомобіля в порядку черговості.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд примусово вилучити у ОСОБА_3 автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, номер кузова НОМЕР_1, обєм двигуна 1781 см.куб., 1993 року випуску, який визнаний гуманітарною допомогою, та передати його Департаменту для подальшої видачі іншому інваліду.

Рішенням Веселівського районного суду Запорізької області від 21 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

ОСОБА_5 п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

ОСОБА_5 ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія перевіряє зазначене рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи.

ОСОБА_5 ч.ч. 1, 2 ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності, акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він помякшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обовязків, що виникли з моменту набрання ним чинності (ч. 3 ст. 5 ЦК України).

Частиною 4 ст. 4 ЦК України визначено, що актами цивільного законодавства є також постанови Кабінету Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2001р. № 128 до Порядку від 08.09.1997р. внесено зміни, за якими п. 42 (абз. 2) визначав, що автомобіль, отриманий органом соціального захисту населення як гуманітарна допомога для конкретної фізичної особи, яка перебуває на обліку для забезпечення автомобілем в органах соціального захисту населення, видається такій особі (за її згодою) незалежно від черги.

Відповідно до п. 37 Порядку від 08.09.1997р. в редакції, чинній на час прийняття рішення про надання спірного автомобіля, після смерті інваліда автомобіль, яким він був забезпечений безоплатно або на пільгових умовах, залишається його сімї та знімається з обліку в органах соціального захисту населення.

Перереєстрація автомобіля на імя одного з членів сімї інваліда, який на час смерті інваліда проживав разом з ним, проводиться Державтоінспекцією з дозволу органу соціального захисту населення, де інвалід перебував на обліку як власник транспорту (абз. 2 п. 37 Порядку від 08.09.1997р.).

Про те, що такий автомобіль, як переданий інваліду безоплатно, визнавався його власністю й переходив до членів його сім`ї на праві власності, свідчить і абз. 3 п. 37 цього Порядку, згідно з яким спори про частку в спільній власності на цей транспортний засіб вирішуються в судовому порядку за позовом будь-кого із членів сім`ї.

Суд встановив, що відповідач перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 з 24.09.1977р., що підтверджується ксерокопією паспорту громадянина України серія СВ № 453671, виданого Веселівським РВ УМВС України в Запорізькій області 13.11.2001р. (а.с. 37).

ОСОБА_4 за життя був визнаний інвалідом від трудового каліцтва II групи і перебував на обліку в Департаменті для забезпечення автомобіля з ручним керуванням, що підтверджується витягом з акту огляду МСЕК від 02.12.1987р. за № 72 по визначенню медичних показань для забезпечення транспортними засобами з ручним керуванням (а.с. 7).

24.06.2003р. громадянин ОСОБА_6 Володимир, з яким чоловік відповідача проходив службу у збройних силах колишнього Радянського Союзу, на підставі дарчої від 24.06.2003р., подарував належний йому автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, номер кузова НОМЕР_1, обєм двигуна 1781 см.куб., 01.10.1993 року випуску, покійному чоловікові відповідача ОСОБА_4 (а.с. 5-6, 10, 11).

Вищевказаний автомобіль був визнаний гуманітарною допомогою на підставі протоколу засідання Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України № 26/ГД-2179/К від 18.09.2003р. (а.с. 4-6).

16.10.2003р. згідно з Порядком забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого Постановою КМУ від 08.09.1997р.через Головне управління праці та соціального захистунаселення Запорізької обласної державної адміністрації автомобіль VOLKSWAGEN PASSAT, номер кузова НОМЕР_1, обєм двигуна 1781 см.куб., 1993 року випуску, який визнаний гуманітарною допомогою, переданий ОСОБА_4 (а.с. 4-6, 10, 11).

Тобто, інваліда ОСОБА_4 було безоплатно забезпечено автомобілем на умовах, визначених п. 37 Порядку від 08.09.1997р., й у звязку з його смертю та наявністю в нього членів сім`ї автомобіль підлягав перереєстрації на одного із членів сімї за місцем, де інвалід перебував на обліку як власник цього автомобіля.

09 серпня 2006 року набрав чинності Порядок від 19 липня 2006 року, відповідно до п. 41 якого після смерті інваліда автомобіль, отриманий як гуманітарна допомога, повертається (вилучається) головному управлінню соціального захисту і здається підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видається в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку.

Дія положень ст. 5 ЦК України у повному обсязі поширювалась і на Порядок від 19 липня 2006 року як на новий акт цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

ОСОБА_5 зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені Законом, зокрема з правочинів.

У цій справі інваліда було забезпечено автомобілем на умовах, визначених п. 37 Порядку від 08 вересня 1997 року.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч. 2 ст. 328 ЦК України).

24.08.2013р. ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І- ЖС № 271094, виданого Новоуспенівською сільською радою Веселівського району Запорізької області (а.с. 8).

Отже, з дня укладення дарчої і до дня смерті ОСОБА_4 минуло 10 років 2 місяці (24.06.2003р. - 24.08.2013р.).

З дня визнання автомобіля гуманітарною допомогою і до дня смерті ОСОБА_4 минуло 9 років 11 місяців 6 днів (18.09.2003р. - 24.08.2013р.), а з дня забезпечення ОСОБА_4 автомобілем і до дня його смерті минуло 9 років 10 місяців 8 днів (16.10.2003р.-24.08.2013р.).

ОСОБА_5 товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої Наказом Мінюсту від 24.11.2003р. № 14252092, строк експлуатації - це період часу від моменту виготовлення транспортного засобу до дати його оцінки.

Відповідно до технічного паспорту автомобіля VOLKSWAGEN PASSAT, номер кузова НОМЕР_1, обєм двигуна 1781 см. куб., а також дарчої від 24.06.2003р., рік випуску автомобіля - 01.10.1993. Отже, на день ухвалення рішення автомобілю виповнилося 22 роки 21 день.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилається на частину 7 пункту 41 Порядку, в якій зазначено, що після смерті інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід був забезпечений через головне управління соціального захисту і користувався менше ніж 10 років, може бути переданий у власність одному з членів сімї інваліда за рішенням Комісії з питань гуманітарної допомоги при Кабінеті Міністрів України за умови сплати податків і зборів за ставками, діючими на день здійснення митного оформлення автомобіля, які повинні бути сплачені членом сімї померлого інваліда протягом шести місяців з дня смерті інваліда.

У разі несплати членом сімї інваліда, дитини-інваліда податків і зборів (обовязкових платежів) автомобіль повертається (вилучається) головному управлінню. Повернутий (вилучений) автомобіль Головне управління здає підприємству, що здійснює заготівлю переробку металобрухту, або видає в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку.

Суд першої інстанції підставно не погодився з вказаною позицією Департаменту соціального захисту населення Запорізької облдержадміністрації про застосування у розгляді даного спору положення п. 41 Порядку від 19.07.2006р. до відносин, які виникли до набрання чинності вказаним актом цивільного законодавства, так як спірні відносини є єдиним правочином щодо забезпечення інвалідів автомобілями та надання права членам сімї інваліда на залишення автомобіля в разі його смерті.

Новий Порядок установлює обмеження та зобовязання, яких не було в Порядку від 08.09.1997р., чинному на момент виникнення правовідносин, та в разі його застосування порушить право власності члена сім`ї інваліда, гарантоване ст. 41 Конституції України й набуте відповідно до ст. 328 ЦК України, п. 37 Порядку від 08.09.1997р.

Правовідносини стосовно спірного автомобіля є єдиними з часу його надання інваліду, які відповідно до Порядку від 08.09.1997р. продовжилися й після надання автомобіля як щодо використання його в інтересах інваліда, так і щодо залишення автомобіля членам сім`ї в разі смерті інваліда згідно з умовами, передбаченими п. 37 цього Порядку.

Правовідносини як форма соціального забезпечення громадянинаінваліда, які виникли на підставі факту передачі в жовтні 2003 року автомобіля ОСОБА_4, регулювались Порядком від 08.09.1997р., були триваючими за своїм характером і стосувалися не тільки інваліда, а й третіх осіб (членів його сімї) у разі смерті інваліда та не могли бути припиненими шляхом внесення змін до правового акта або втрати ним чинності.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією, що була висловлена Верховним Судом України в постанові від 30 січня 2012 року у справі № 6-72цс11.

При ухваленні рішення суд першої інстанції також правильно врахував принцип правової визначеності (складової верховенства права), в якому, як зазначив Конституційний Суд України в пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 29.06.2010р. № 17-рп/2010, стверджується: «що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинно базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, відступив від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Так, відповідно до Постанови Верховного Суду України від 16.05.2012р. (справа № 6-10цс12), визначено, що питання щодо вилучення після смерті інваліда в членів його сім'ї автомобіля, отриманого інвалідом як гуманітарна допомога, повинно вирішуватися на підставі нормативно-правових актів, чинних на час смерті інваліда, а не на час надання такого автомобіля інваліду.

Постановою КМУ від 07.10.2015р. № 803 «Про внесення змін до пункту 41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями» внесено зміни до п. 41 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженим Постановою КМУ від 19.07.2006р. № 999, відповідної до якої передбачено, що після смерті інваліда, дитини-інваліда автомобіль, визнаний гуманітарною допомогою, яким інвалід, дитина-інвалід були забезпечені через Головне управління соціального захисту населення, за бажанням членів їх сімей, спадкоємців передається їм у власність безоплатно за рішенням Мінсоцполітики.

У разі відсутності членів сімї, спадкоємців або в разі небажання членів сімї, спадкоємців отримати автомобіль такий автомобіль повертається Головному управлінню соціального захисту населення.

Повернутий автомобіль головне управління соціального захисту здає підприємству, що здійснює заготівлю та переробку металобрухту, або видає в порядку черговості інваліду, який перебуває на обліку. Такий інвалід знімається з обліку на десятирічний строк, який визначається починаючи з дати отримання автомобіля попереднім інвалідом, з урахуванням строку його експлуатації померлим інвалідом.

Отже, внесеними змінами до Порядку чітко визначено підстави повернення автомобіля головному управлінню соціального захисту, а саме у разі відсутності членів сімї, спадкоємців або в разі небажання членів сімї, спадкоємців отримати даний автомобіль.

Врахувавши те, що відповідач заперечує проти задоволення позову, та з тих підстав, що відповідач має намір прийняти даний автомобіль у власність, суд дійшов обґрунтованого висновку, що даний позов задоволенню не підлягає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на викладі фабули справи, є повторенням обставин, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, всебічна оцінка яким була дана судом першої інстанції, і зводяться лише до особистої незгоди з висновками суду щодо їх оцінки.

Докази та обставини, на які посилається Департамент соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом повно і всебічно з'ясовані обставини справи, що мають для неї значення, висновки відповідають цим обставинам і набутим доказам, характер правовідносин між сторонами судом визначений правильно, рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Крім того, у разі відмови Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації у задоволенні його апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останній не має права на компенсацію за рахунок відповідача судових витрат у вигляді судового збору в сумі 267,96 грн. (а.с. 146), понесених ним при подачі цієї скарги до апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації відхилити.

Рішення Веселівського районного суду Запорізької області від 21 жовтня 2015 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: