Рішення № 54756648, 22.12.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 1522/8831/12

Провадження № 2/1522/2007/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2015 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Нікітіной С.І.

при секретарі Віноградовій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Одеси справу за цивільним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до відповідача ОСОБА_2 про поділ майна набутого у шлюбі. В процесі розгляду справи позивачка неодноразово змінювала позовні вимоги щодо розподілу майна, та в остаточній редакції позову просила суд визнати за нею право власності 1/2 частину квартири за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, б. 1-а, кв. 135 вартістю 93666 доларів США. Також позивач просила визнати право власності на подільне майно на загальну суму 114000 грн., однак в судовому засіданні уточнивши вимоги, просила визнати право власності лише на комплект спальні виробництва Германії, а за інше майно отримати грошову компенсацію. Позивачка також просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 46372,33 грн., що складає ? вартості автомобіля Honda Jazz 2007 року виготовлення, а також судовий збір в розмірі 3219 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтувала тим, що позивач перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 24 липня 2001 року по березень 2013 року. Під час шлюбу, сторонами було придбано трикімнатну квартиру загальною площею 94,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, б. 1-а, кв. 135, рухоме подільне майно, яке знаходиться у вказаній квартирі та автомобіль Honda Jazz 2007 року виготовлення, Спірну квартиру вони придбали за кошти вилучені з продажу майна, що належало кожній із сторін на праві приватної власності, а саме вул. Контр-Адмірала Луніна, 7, корп. «Б», кв.75, позивачу та квартири за адресою: АДРЕСА_1, яка належала відповідачу, тому є їх спільною сумісною власністю подружжя. Автомобіль марки Honda Jazz відповідач продав, у звязку з цим позивачка просила стягнути грошову компенсацію за автомобіль в розмірі половини суми за яку було реалізовано цей транспортний засіб.

Відповідач ОСОБА_2, не погоджуючись із заявленим позовом, звернувся до суду із зустрічним позовом до позивача ОСОБА_1 про визнання квартири за адресою: м. Одеса, вул. Літературна, б. 1-а, кв. 135 його особистою приватною власністю. Свої зустрічні позовні вимоги обґрунтував тим, що до укладення шлюбу з ОСОБА_1 він на праві власності мав власне житло, а саме однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2, та трьохкімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_3. Крім того, до шлюбу йому належав на праві власності автомобіль Fiat Bravo 1998 року виготовлення. Відповідач наполягав що для придбання спірної квартири він позичив грошові кошти у свого знайомого, борг було повернуто ОСОБА_2 особисто за рахунок продажу належних йому на праві приватної власності квартир та автомобілю, однак ще залишилась частина боргу, яку він має сплатити. ОСОБА_1 у сплаті боргу участь не приймала. Про належну їй квартиру він не знав.

Також зазначив, що в 2007 році на своє імя взяв кредит на купівлю автомобіля Honda Jazz, який сплачував самостійно, а після продажу автомобіля грошові кошти віддав дружині.

В судовому засіданні позивач за первісним позовом/відповідач за зустрічним позовом та її представники, первісний позов підтримали в повному обсязі, з підстав, викладених в позовній заяві, просили суд первісний позов задовольнити, в задоволенні зустрічного позову відмовити.

Відповідач за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом підтримав в повному обсязі зустрічні позовні вимоги з підстав, викладених у зустрічній позовній заяві, первісний позов визнав частково, просив відмовити у його задоволенні.

Судом встановлені такі факти і відповідні до них правовідносини.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 24 липня 2001 року по 01 березеня 2013 року.

27 квітня 2005 року між СКФ «Будінтех» та ОСОБА_1 було укладено Договір дольової участі в будівництві №11/04-05. На підставі укладеного договору на рахунок СКФ «Будінтех» 28 квітня 2005 року було сплачено 48 349 гривень, 29 квітня 2005 року - 49 000 гривень, 04 травня 2005 року 49 900 гривень, 05 травня 2005 року 27 489 гривень, 18 травня 2005 року 49 000 гривень, 19 травня 2005 року 49 000 року, 20 травня 2005 року 25 913 гривень, загальна сума виплат складала 299 551 гривень.

17 серпня 2007 року було видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру зареєстровану на імя ОСОБА_1 Е (номер запису 3387 в книзі: 661пр-29).

ОСОБА_1 зазначала, що спірна квартира є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, оскільки була придбана подружжям за час шлюбу та за грошові кошти, які ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали кожний від продажу належних їм до шлюбу квартир. Проте, такі твердження позивачки не підтверджуються належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи.

В судовому засіданні в якості свідка був допитаний ОСОБА_3, який повідомив суд, що він є другом ОСОБА_2 протягом тривалого часу. З ОСОБА_1 він знайомий як з дружиною ОСОБА_2 та має добрі стосунки з кожною із сторін. В 2005 році до нього звернувся ОСОБА_2 з проханням позичити йому грошові кошти на придбання квартири по вулиці Літературній в м. Одесі. 27 квітня 2005 року свідок ОСОБА_3 позичив, а ОСОБА_2 отримав у борг грошові кошти у розмірі 100 000 (сто тисяч) доларів США на придбання квартири в будинку №1-А по вулиці Літературній в м. Одесі та її облаштування. На підтвердження боргових зобовязань ОСОБА_2 надав йому власноручно складену розписку, оригінал якої було вивчено під час судового розгляду.

З тексту розписки вбачається, що дійсно 27 квітня 2005 року ОСОБА_3 позичив, а ОСОБА_2 отримав у борг грошові кошти в розмірі 100 000 доларів (сто тисяч доларів США) на придбання квартири в будинку №1-А по вулиці Літературній в м.Одесі та її облаштування.

Відповідно до тексту розписки повернення грошових коштів ОСОБА_2 відбувалось частково, а саме 6 липня 2005 року в розмірі 23 000 (двадцять три тисячі) доларів США, 30 березня 2007 року в розмірі 7 000 (сім тисяч доларів США) та 22 серпня 2007 року в розмірі 37 000 (тридцять сім тисяч доларів США). Залишок боргу на момент розгляду справи в суді складає 33 000 доларів США (тридцять три тисячі).

Судом встановлено, та сторонами не заперечувалось, що 06 липня 2005 року ОСОБА_2 продав квартиру АДРЕСА_4. І позивачка ОСОБА_1, і відповідач ОСОБА_2 зазначали, що зазначена квартира була відчужена за 23 000 (двадцять три тисячі) доларів США. Сторони також підтвердили, що зазначена квартира була подарована ОСОБА_2 ще до укладання шлюбу. Відповідно до частини 1 статті 61 Цивільного процесуального кодексу України обставини, визнані сторонами по справі, не підлягають доказуванню.

Як вбачається з тексту розписки, в день продажу квартири АДРЕСА_5 О.В. повернув ОСОБА_3 частину боргу в розмірі 23 000 долларів США, які позичав на придбання наразі спірної квартири. Крім того, ОСОБА_2 повернув ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 7 000(сім тисяч)доларів США, які він отримав від продажу автомобіля марки Fiat Brava. Згідно інформації з територіального сервісного центру №5141 від 18.12.2015 року автомобіль марки Fiat Brava 1.6 SX, державний номер НОМЕР_1, 1998 р.виг., кузов №ZFA18200004633937, двигун №9955910, чорного кольору, був зареєстрований на ОСОБА_2 07.09.2000 року, тобто до укладання шлюбу з позивачкою ОСОБА_1 Таким чином, грошові кошти, отримані від продажу цього автомобіля, також були особистою власністю ОСОБА_2, і були витрачені на погашення заборгованості ОСОБА_2 по розписці від 27 квітня 2005 року.

Як вбачається із тексту на оборотній стороні розписки від 27 квітня 2005 року, ОСОБА_3 22 серпня 2007 року отримав від ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу грошові кошти в розмірі 37 000 (тридцять сім тичяч) доларів США, які в свою чергу ОСОБА_2 отримав після продажу квартири АДРЕСА_6. Згідно розписки заборгованість ОСОБА_2 складає 33 000 (тридцять три тисячі)доларів США. Цю суму також підтвердив свідок ОСОБА_3 та ОСОБА_2

Таким чином, судом встановлено, що хоча квартира АДРЕСА_7 і була придбана за позичені грошові кошти за час шлюбу сторін, проте повернення боргу в розмірі 67 000 доларів США відбулось за рахунок особистих коштів ОСОБА_2, отриманим останнім від продажу належного йому до шлюбу майна. Таким чином, зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2В про визнання квартири його особистою приватною власністю підлягають задоволенню.

Доказів, які б підтверджували, що грошові кошти від продажу квартири АДРЕСА_8, що належала ОСОБА_1, були внесені для погашення боргу за придбання квартири, позивачкою не надано.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України майном, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

У звязку з цим суд приймає рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову в частині визнання права власності на ? частин квартири АДРЕСА_9.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації від реалізації автомобіля у розмірі 46 372,33 гривень, то суд приходить до наступного. Встановлено судом і не заперечувалось сторонами, що 24 квітня 2007 року, за час шлюбу сторін, ОСОБА_2 було придбано автомобіль марки HONDA JAZZ, державний номер НОМЕР_2, 2007 р., кузов №JHMGD187065230581, двигун №L13A15028246, сірого кольору. Сторони не заперечували, що зазначений автомобіль було придбано в кредит. Згідно Довідки рахунку від 03.04.2012 року зазначений автомобіль було продано ОСОБА_4.

ОСОБА_1 зазначала, що автомобіль було реалізовано без її згоди, в звязку з чим просила стягнути з ОСОБА_2 ? частину вартості зазначеного автомобіля. ОСОБА_2 зазначав, що автомобіль було продано під час шлюбу з ОСОБА_1, а грошові кошти від реалізації автомобіля він передав особисто ОСОБА_1

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.

Суд зазначає, що автомобіль HONDA JAZZ було реалізовано ще під час знаходження ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі, а отже на момент розгляду справи його не може бути віднесено до майна, що підлягає поділу.

В звязку з цим позовні вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення компенсації 46 372, 33 грн не підлягають задоволенню.

Щодо подільного майна подружжя, то суд зазначає, що по справі була проведена судова-товарознавча експертиза від 30 вересня 2015 року. З результатами експертизи сторони погодились. В судовому засіданні, яке відбулось 22 грудня 2015 року, сторони домовились про розподіл майна в натурі та виплаті компенсації в розмірі 10875 грн.

В звязку з домовленістю сторін суд визнає право власності за ОСОБА_1 на комплект спальні вартістю 61 750 гривень та зобовязує ОСОБА_2 сплатити на користь ОСОБА_1 компенсацію різниці в вартості майна у сумі 10875 грн.

При цьому суд визнає за ОСОБА_2 право власності на наступне подільне майно: журнальний стіл Calligaris, стіл обідній розкладний Calligaris, 6 стільців, 2 барних стільця, сушильну машину для білизни, шкіру чорно-білу, кутовий диван, тумбу під телевізор, меблі для кабінету, кухонні меблі, тумба під акваріум, меблі для вітальні, телевізор 26 дюймів Самсунг, акваріум, на загальну суму 72625,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57, 60 СК України, ст. ст. 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Розділити спільне майно подружжя, виділивши ОСОБА_1 комплект спальні виробництва Германії, вартістю 61750,00 грн., визнавши за нею право власності на це майно.

Виділити ОСОБА_2 журнальний стіл Calligaris, обідній стіл Calligaris, шість стільців, два барних стільця, сушильну машину для білизни, шкіру чорно-білу коровячу, кутовий диван, тумбу під телевізор, меблі для кабінету, кухонні меблі, тумбу під акваріум, меблі для вітальні, телевізор Самсунг 26 дюймів, акваріум, на загальну суму 72625,00 грн., визнавши за ним право власності на це майно.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 різницю вартості спільного майна у розмірі 10875,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 81,00 грн.

У решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_10.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Приморського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня виготовлення його вмотивованої частини.

Суддя:

22.12.2015