Постанова № 54754947, 03.12.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 грудня 2015 року Житомир справа № 806/4889/15

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Липи В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Військової частини А1032 про визнання бездіяльності протиправною, стягнення 6 454,35 грн,-

встановив:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини А1032 (далі - відповідач), в якому просить про наступне:

- визнати протиправними бездіяльність командування військової частини А1032 щодо порушення його прав передбачених чинним законодавством України та не нарахування йому: підйомної допомоги у звязку з передислокацією військової частини А1032, витрат понесених під час відрядження, компенсації за піднайом (найм) житла;

- стягнути з військової частини А1032 на його користь грошові кошти з розмірі 6454 (шість тисяч чотириста пятдесят чотири) гривні 35 коп., що складаються з неотриманої підйомної допомоги у звязку з передислокацією військової частини А 1032 у сумі 5465 (пять тисяч чотириста шістдесят пять) гривень 14 копійок, з недоотриманої компенсації витрат понесених під час відрядженнясумі 557 (пятсот пятдесят сім) гривень 02 коп., з не отриманої компенсацію за піднайом (дайм) житла у сумі 432 (чотириста тридцять дві) гривні 19 коп.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що з 12.12.2014 по 27.08.2015 проходив військову службу у військовій частині А1032 на посаді юрисконсульта. За час проходження військової служби у військовій частині А1032, внаслідок бездіяльності командування військової частини А1032, було порушено його право на отримання передбачених грошових виплат повязаних з його переїздом в складі військової частини на нове місце дислокації, перебування його у службових відрядженнях в інших населених пунктах та виплат за піднайом житла, чим була спричинена шкода у вигляді не виплати/недоплати коштів.

Позивачем було направлено клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Представник відповідача подав клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до положень статті 128 Кодексу адміністративного судочинства справа вирішується на підставі наявних в ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від 08.12.2014 року № 185 (а.с. 8), позивач був призначений на посаду юрисконсульта військової частини А1032, а відповідно до наказу командира військової частини А1032 (по стройовій частині) від 13.01.2015 № 7 (а.с. 7) був прийнятий та зарахований до списків особового складу військової частини А1032 та поставлений на всі види забезпечення.

Відповідно до вимог спільної директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 13 березня 2015 року № Д-322/1/8 ДСК, наказу Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 17 березня 2015 року № 10/ОШР/ДСК та наказу командира військової частини А1032 від 17 квітня 2015 року № 3/ДСК - 17 квітня 2015 року військова частина А1032 була передислокована з міста Білгород-Дністровський Одеської області до нового місця дислокації смт. Чорноморське Комінтернівського району Одеської області.

Позивачу було видано довідку Ф-9 від 10.07.2015 вих. № 375 для проведення виплат передбачених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців" у звязку з передислокацією військової частини з міста Білгород-Дністровський Одеської області до нового місця дислокації смт. Чорноморське Комінтернівського району Одеської області.

Судом встановлено, що на момент виключення із списків особового складу військової частини А1032 від 27 серпня 2015року, підйомна допомога ОСОБА_1 не була виплачена, що підтверджено абзацом 5 пункту 1 наказу командира військової частини А 1032 (по стройовій частині) від 27.08.2015№ 170 (а.с. 17), в якому зазначено, що підйомну допомогу за передислокацією військової частини з міста Білгород-Дністровський Одеської області до нового місця дислокації смт. Чорноморське Комінтернівського району Одеської області не виплачено.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Відповідно пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України № 332 від 16 червня 1992 року "Про вдосконалення грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України" особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби при переїзді на нове місце служби виплачуються підйомні у розмірі місячного грошового забезпечення і на кожного члена сім'ї - 50 процентів від місячного грошового забезпечення, що отримує військовослужбовець.

Пунктом 1 "Інструкції про порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги" затверджена наказом Міністра оборони України №370 від 22.10.2001, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 8 листопада 2001 року за № 940/613, (надалі - Інструкція) встановлено, що особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам) та військовослужбовцям рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, що переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини (підрозділу) до місця постійної дислокації військової частини або підрозділу зі зміною місця проживання, виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення.

Пунктом 4, 4.2 Інструкції №370 встановлено, що підйомна допомога виплачується офіцерам, - прапорщикам (мічманам) і військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом, які переїхали у зв'язку зі зміною постійної дислокації військової частини або підрозділу, - у новому пункті постійної дислокації частини (підрозділу) на підставі наказу командира частини про прибуття до місця дислокації.

Пунктом 16 Інструкції №370 встановлено, що фактичний переїзд військовослужбовця визначається за датою вступу його до виконання обов'язків за посадою або прибуття в новий пункт постійної дислокації військової частини (підрозділу), а членів сім'ї - за датою прибуття їх до нового місця служби військовослужбовця.

Відповідно до пункту 2 Інструкції №370 встановлено, що розмір підйомної допомоги визначається з окладу за основною посадою, на яку призначений військовослужбовець або яку він займав до дня прибуття військової частини (підрозділу) до нового пункту постійної дислокації, окладу за військове звання та додаткових видів грошового забезпеченої на день виникнення права на отримання підйомної допомоги.

При вказаних обставинах, суд приходить до висновку, що необхідно визнати протиправною бездіяльність відповідача, внаслідок не виплати позивачу - ОСОБА_1 підйомної допомоги, у сумі 5 465, 14 грн.

Крім того, судом встановлено, що на виконанням службових обовязків в період з 12.12.2014 по 27.08.2015, ОСОБА_1 не одноразово відряджався в інші населені пункти. Після повернення з відрядження до військової частини А1032, позивачем подавались рапорти на імя командира військової частини А1032, разом з рапортом подавалися: авансовий звіт, документи, що підтверджувати понесені мною витрати у звязку з відрядження.

Судом встановлено, що 15.04.2015 позивач був відряджений до військової частини ППВ 4264 с. Старичі Львівська область. 24.04.2015 позивач повернувся з відрядження до нового місця дислокації військової частини А1032 (смт. Чорноморське Комінтернівського району Одеської області). ОСОБА_1 було подано рапорт на імя командира військової частини А1032 за вх. № 424 від 08.05.2015 (а.с. 14), до якого були додані авансовий звіт та оригіналами документів, що підтверджували понесені ним витрати у відрядженні на загальну суму 2357, 06 грн. Військовою частиною А1032 було відшкодовано суму у розмірі 2161,06 грн, внаслідок чого виникла не доплата позивачу у сумі 196,00 грн

05.05.2015 позивач був відряджений до військової частини А 0456 м. Одеса. 05.05.2015 позивач повернувся з відрядження до військової частини А1032. Після повернення було подано рапорт на імя командира військової частини А1032 за вх. № 1085 від 17.07.2015 (а.с. 15), до якого були додані авансовий звіт та оригіналами документів, що підтверджували понесеніпозивачем витрати у відрядженні на загальну суму 55,00 грн. Військовою частиною А1032 було відшкодовано суму у розмірі 30,00 грн, внаслідок чого виникла недоплата у сумі 25,00 грн.

04.06.2015 ОСОБА_1 був відряджений до військової частини А 0456 м. Одеса. 04.06.2015 позивач повернувся з відрядження до військової частини А1032. Після повернення мною було подано рапорт на імя командира військової частини А1032 за вх. № 1084 від 17.07.2015 (а.с. 16), до якого були додані авансовий звіт та оригіналами документів, що підтверджували понесені витрати у відрядженні назагальну суму 56,00грн. Військовою частиною А1032 було відшкодовано суму у розмірі 30,00 грн, в наслідок чого виникла не доплата у сумі 26,00 грн, командування військової частини А1032 жодних пояснень не надало.

05.06.2015 позивач був відряджений до Житомирського військового інституту ОСОБА_2 м. Житомир, 09.06.2015 повернувся з відрядження до військової чатини А1032. Після повернення позивачем було подано рапорт на імя командира військової частини А 1032 за вх. № 1083 від 17.07.2015 (а.с. 17), до якого були додані авансовий звіт та оригіналами документів, що підтверджували понесені витрати у відрядженні на загальну суму 479,12 грн. Військовою частиною А1032 було відшкодовано суму у розмірі 458,60 грн, щодо не доплати позивачу 20,52 грн, командування військової частини А1032 жодних пояснень не надало.

25.06.2015 ОСОБА_1 був відряджений до Одеського ОВК м. Одеса та військової частини А3163 м. Миколаїв. 26.06.2015 повернувся з відрядження до військової частини А1032. Після повернення ним було подано рапорт на імя командира військової частини А1032 за вх. № 1382 від 13.08.2015 (а.с. 18), до якого були додані авансовий звіт та оригіналами документів, що підтверджували понесені мною витрати у відрядженні на загальну суму 289,50 грн. Військовою частиною А1032 зазначену суму відшкодовано не було.

Згідно частини 6 статті 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", при виконанні службових обов'язків, пов'язаних з відрядженням в інші населені пункти, військовослужбовцям відшкодовуються витрати на відрядження в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 №98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" (надалі за текстом Постанова № 98) визначає, що особливості направлення у відрядження військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, а також інших працівників органів внутрішніх справ, осіб рядового і начальницького складу, які проходять службу в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації, органах і підрозділах цивільного захисту, визначаються за погодженням з Міністерством фінансів відповідно Міністерством оборони. Міністерством внутрішніх справ, Службою безпеки, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту Інформації, а осіб начальницького складу Державної фельд'єгерської служби - Міністерством інфраструктури, працівників дипломатичної служби України, направленим у довготермінове відрядження, - Міністерством закордонних справ.

Абзацом 2 пункту 1.13 наказу Міністра оборони України від 29.08.2011 № 530 Про затвердження Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України", що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 22 вересня 2011 року за № 1115/19853 встановлено, що витрати на відрядження відшкодовуються лише за наявності оригіналів документів, що підтверджують вартість цих витрат, а саме: транспортних квитків або транспортних рахунків і багажних квитанцій), у тому числі електронних квитків за наявності посадкового талона та документа про сплату за всіма видами транспорту, рахунків, отриманих з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання відрядженого військовослужбовця, у тому числі бронювання місць у місцях проживання, страхових полісів тощо. Витрати у звязку з відрядженням, що не підтверджені документально (крім добових витрат), військовослужбовцю не відшкодовуються

Таким чином, відповідно до зазначених норм чинного законодавства України, в наслідок бездіяльності командування військової частини А1032 було порушено право ОСОБА_1 на отримання компенсації за використані кошти у звязку з перебуванням у відрядженні у сумі 557,02 грн.

Також, судом встановлено, що 06.08.2015 ОСОБА_1 було подано рапорт на імя командира військової частики А1032 вх. № 1318 (а.с. 23). До рапорту були надані всі документи встановлені постановою Кабінетом Міністрів України від 26 червня 2013 року №450.

Відповідно до наказу командира військової частини А 1032 (по стройовій частині) від 27.08.2015 № 170 із списків особового складу військової частини позивач був виключений 27 серпня 2015 року (а.с. 17).

Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист о службовців та членів їх сімей", держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим Кодексом Української PCP та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей жилими приміщеннями, а також розмір і порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації за піднайом (найом) ними жилих приміщень визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2013 №450, затверджено Порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки та Державної спеціальної служби транспорту за піднайом (найом) ними жилих приміщень (надалі - Постанова № 450).

Цим Порядком визначено розмір та механізм виплати грошової компенсації за піднайом (найом) жилих приміщень (далі - грошова компенсація) таким категоріям військовослужбовців Збройних Сил. Національної гвардії, Служби безпеки та Держспецтрансслужби: особам офіцерського складу, у разі коли вони не забезпечені жилими приміщеннями за місцем проходження військової служби, не отримали за рахунок держави грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення та перебувають на квартирному обліку, а також якщо військова частина не орендує для них та членів їх сімей житло.

Так, для отримання грошової компенсації та визначення її розміру особа офіцерського складу разом з рапортом щорічно подає командиру військової частини документи, які визначені у Постанові № 450. Виплачується грошова компенсація щомісяця (у поточному місяці за попередній) у розмірах, що не перевищують: у місті Києві - 2 мінімальні заробітні плати; у містах Сімферополі, Севастополі та обласних центрах - 1,5 мінімальні заробітні плати; в інших населених пунктах -1 мінімальну заробітну плату.

Конкретний розмір грошової компенсації на відповідний рік визначається щороку в наказі Міністерства оборони України про бюджетну політику виходячи з наявного фінансового ресурсу, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України для цієї виплати на відповідний бюджетний період.

Відповідно до наказу Міністра оборони України від 12.02. 2015 № 60 (зі змінами) "Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2015рік" розмір компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення для такого населеного пункту, як смт. Чорноморське становить 0,5 мінімальної заробітної плати, а саме 609,00 грн.

Постановою № 450 встановлено, що грошова компенсація виплачується починаючи з дня реєстрації поданого в установленому порядку рапорту на виплату грошової компенсації за піднайом (найом) житла, незалежно від дати видання наказу командира (начальника) військової частини чи керівника - вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу.

Відповідно до зазначених норм чинного законодавства України та наданих позивачем підтверджуючих документів, у вересні місяці 2015 року ОСОБА_1 мав отримати грошову - компенсацію за піднайом (найом) жилого приміщення протягом періоду з 06.08.2015 по 27.08.2015 - 22 дні, а саме: (609 грн/ 31 день )*22 день = 432,19 грн.

Таким чином, відповідно до зазначених норм чинного законодавства України, внаслідок бездіяльності командування військової частини А1032 було порушено право позивача на отримання грошової компенсації за піднайом (найом) жилого приміщення у сумі 432,19 грн.

Згідно з частинами першою та другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в сукупності, системного аналізу положень законодавства України, проходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 11,69,70,71,158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправними бездіяльність Військової частини А1032 щодо не проведення нарахування та не виплати у повному обсязі грошових коштів ОСОБА_1: підйомної допомоги у звязку з передислокацією військової частини А1032, витрат понесених під час відрядження, компенсації за піднайом (найм) житла;

Стягнути з військової частини А1032 на користь ОСОБА_1 грошові кошти з розмірі 6454,35 грн, що складаються з не отриманої підйомної допомоги у звязку з передислокацією військової частини А 1032 у сумі 5465,14 грн, з недоотриманої компенсації витрат понесених під час відрядження сумі 557,02 грн, з не отриманої компенсації за піднайом (дайм) житла у сумі 432,19 грн.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Липа