Постанова № 54754920, 04.12.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2015 року Житомир справа № 806/5106/15

категорія 6.2

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Липи В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просить:

- визнати незаконними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1, у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства у власність на території Котлярської сільської ради Попільнянського району Житомирської області;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області, повторно розглянути раніше подану заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства у власність на території Котлярської сільської ради Попільнянського району Житомирської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідач не мав права відмовляти у видачі дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки твердження останнього про резервування земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства з метою надання їх у власність військовослужбовцям, які виконують завдання в зоні проведення антитерористичної операції, не є доведеним фактом та не підпадає під перелік підстав для відмови у видачі дозволу на розробку проекту землеустрою. Зважаючи на те, що дії відповідача не узгоджуються із приписами Земельного кодексу України, вважає, що його заява має бути повторно розглянута останнім.

Представник позивача подав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, про причини неявку суду не повідомив.

У відповідності до ч.6 ст.128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази по справі, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що позивач 22.09.2015 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства на території Котлярської сільської ради Попільнянського району Житомирської області (а.с.8).

Листом за вих. № 19-6-7777.7-4697/25-15 від 20.10.2015 Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області повідомило позивача про те, що не може позитивно задовольнити його клопотання про надання дозволу на складання документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність (а.с.7).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, відповідач керувався п.18 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та інформацією, викладеною у листі відділу Держгеокадастру у Попільнянському районі Житомирської області №22-618-99.4-908/15-15 від 25.11.2015.

Так, із листа відділу Держгеокадастру у Попільнянському районі Житомирської області №22-618-99.4-908/15-15 від 25.11.2015 вбачається, що земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_2 зарезервована з метою надання її військовослужбовцям, які виконують завдання по здійсненню антитерористичної операції (а.с. 24).

У листі №229/02-21 від 20.10.2015 Котляревської сільської ради Попільнянської району Житомирської області стверджує про те, що дана земельна ділянка зареєстрована для громадського пасовища згідно рішення 42 сесії VI скликання від 30.07.2015 (а.с. 23).

Однак, на переконання суду, наведені обставини не можуть бути виключною підставою для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства у власність, з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2, пункту а частини 3 статті 22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно із частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 статті 117 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до частин 6, 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (пункт б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України).

Згідно абзацу 1 частини 3 статті 123 Земельного кодексу України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Аналізуючи зміст вищевикладених норм чинного законодавства, які встановлюють механізм та процедуру звернення осіб до органів місцевого самоврядування чи органів виконавчої влади з приводу надання їм у власність земельних ділянок, суд звертає увагу, що надання відповідного дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів погодження і оформлення документів, які відповідно до вимог чинного законодавства є необхідними для прийняття компетентним органом рішення про набуття громадянами земель у власність.

У свою чергу, зміст статей 118, 122 Земельного кодексу України свідчить про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Крім того, суд вважає, що законні критерії визначення пріоритетності того чи іншого заявника на стадії надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, - відсутні.

Суд вважає помилковими посилання відповідача на п.18 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки вказаний пункт статті стосується відведення земельних ділянок інвалідам війни для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, а позивач просить надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, порядок надання якої чітко встановлено статтею 118 Земельного кодексу України.

Слід відзначити, що на законодавчому рівні визначено право розпорядження землями сільськогосподарського призначення виключно на підставі норм Земельного кодексу України, а тому відповідач не мав право перебирати на себе функції законодавця щодо розпорядження землею без нормативного врегулювання питання про надання земельних ділянок для учасників АТО.

Крім того, відповідачем не надано суду жодного рішення про резервування земельних ділянок по Попільнянському району Житомирської області для надання у власність учасникам АТО.

Виходячи з наведених норм права та встановлених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем у листі №19-6-7777.7-4697/25-15 від 20.10.2015 не наведено жодної з підстав, передбачених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, за яких ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га на території Котлярської сільської ради Попільнянського району Житомирської області суперечать нормам чинного законодавства України та є протиправними.

Оскільки відповідач безпідставно відмовив позивачеві у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги щодо зобовязання Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства у власність на території Котлярської сільської ради Попільнянського району Житомирської області.

З огляду на викладене, позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати у справі зі сплати судового збору в розмірі 974,40 грн.

Керуючись статтями 86, 94, 128, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства у власність на території Котлярської сільської ради Попільнянського району Житомирської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства у власність на території Котлярської сільської ради Попільнянського району Житомирської області від 22.09.2015.

Відшкодувати на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області 974,40 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її отримання. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.А. Липа