Ухвала суду № 54754766, 17.12.2015, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-сс/796/3296/2015 Головуючий у 1-й інстанції: Литвинова І.В.

Категорія: ст. 199 КПК Доповідач: Бець О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Беця О.В.,

суддів Дзюбіна В.В., Сокуренка Д.М.,

за участю прокурора Ломакіна Ю.С.,

секретаря судового засідання Сологуб В.І.,

захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2,

за участю під час відеоконференції підозрюваного ОСОБА_3,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2, який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ Департаменту нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України Ломакіної Ю.С. та продовжено строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 09.01.2016 р.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянину України, одруженому, не працюючому, раніше не судимому, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 205 КК України.

Одночасно підозрюваному визначено заставу в розмірі 968 мінімальних заробітних плат, що становить 1179024 (один мільйон сто сімдесят дев'ять тисяч двадцять чотири) грн., з покладенням на підозрюваного ОСОБА_3 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

В апеляційній скарзі захисник підозрюваного, вважає ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, а тому просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_3 більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою.

Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі, захисник підозрюваного вказує на те, що оскаржувана ухвала постановлена слідчим суддею без належного дослідження доказів та обставин кримінального провадження, з огляду на відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, яка на думку захисника є також і безпідставною, а докази, які нібито свідчать про вчинення підозрюваним вказаних кримінальних правопорушень є сумнівними за своїм характером, оскільки ОСОБА_3 сам став жертвою шахрайства з боку ОСОБА_5, який запропонував йому спільно займатися будівельним бізнесом.

Також захисник зазначає про те, що ні в клопотанні прокурора, ні в ухвалі слідчого судді не обґрунтовані обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання ОСОБА_3 під вартою, відсутні також докази того, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, також слідчий суддя не дослідив обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 205 КК України.

Крім того, апелянт вказує на те, що слідчий суддя, в порушення вимог ст. 178 КПК України, не врахував характеризуючі дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, одружений, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягався, у вчиненні інших кримінальних правопорушень не підозрюється.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу захисника підозрюваного та просили задовольнити її в повному обсязі, доводи прокурора про законність ухвали слідчого судді та необхідність залишення її без змін, а апеляційної скарги захисника підозрюваного - без задоволення, вивчивши матеріали провадження за клопотанням слідчого, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.

Під час апеляційного розгляду, встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.

Згідно ухвали слідчого судді, у провадженні Головного слідчого управління МВС України перебувають матеріали кримінального провадження № 12015000000000419 від 13.07.2015 р., за підозрою ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 205 КК України та ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 205 КК України та за фактом підроблення та використання підробленого документу, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 4 ст. 358 КК України.

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайстві), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, в особливо великих розмірах, та створенні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, внаслідок чого заподіяно велику матеріальну шкоду юридичній особі, а саме в тому, що 27.05.2013 р. ОСОБА_3, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 та іншими невстановленими особами, шляхом використання шкідливого програмного коду, призначеного для віддаленого втручання в роботу комп'ютерів, несанкціоновано здійснили доступ до рахунків ТОВ «Полковничий хутір», що відкриті у АТ «Сбербанк Росії» та викрали з них грошові кошти у розмірі 1179100 грн., шляхом перерахування їх на рахунок ТОВ «КА-СПЕЦБУДТРАНС», після чого викрадені грошові кошти було знято готівкою директором ТОВ «КА-СПЕЦБУДТРАНС» ОСОБА_3 у відділені АТ «Сбербанк Росії», частину з яких передано ОСОБА_5, таким чином, в наслідок неправомірних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_5 ТОВ «Полковничий хутір» завдано збитків на суму 1179100 грн.

05.02.2015 р. було складено повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 205 КК України, яке у відповідності до ч. 1 ст. 278 КПК України було направлено ОСОБА_3 за місцем реєстрації, оскільки на виклики органів досудового розслідування останній не з'являвся, та навіть змінив номер мобільного телефону.

23.02.2015 р. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було оголошено в розшук.

03.11.2015 р. ОСОБА_3 був затриманий на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.08.2015 р.

04.11.2015 р. ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено клопотання слідчого та до ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 14.11.2015 р.

10.11.2015 р. постановою першого заступника Генерального прокурора України Севрука Ю.Г. строк досудового розслідування в кримінальному провадженні № 12015000000000419 продовжено до восьми місяців, а саме до 14.01.2016 р.

10.11.2015 р. прокурор другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ Департаменту нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України Ломакіна Ю.С. звернувся до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3, посилаючись на те, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 205 КК України, яка підтверджується зібраними під час досудового розслідування доказами, в їх сукупності, з урахуванням характеризуючих даних про особу ОСОБА_3, який постійного місця проживання та заробітку не має, наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки в період з 23.02.2015 р. по 03.11.2015 р. перебував в розшуку, продовжити активно перешкоджати проведенню досудового розслідування, а також з урахуванням обставин, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про застосування до ОСОБА_3, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, орган досудового розслідування переконаний в тому, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім виняткового, не зможе запобігти вказаним ризикам та забезпечити ефективне та об'єктивне досудове розслідування.

11.11.2015 р. ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва задоволено клопотання слідчого та продовжено ОСОБА_3 строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 09.01.2016 р., з визначенням застави у розмірі 968 мінімальних заробітних плат, що становить 1179024 грн.

З ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 перевірялись при розгляді клопотання. При цьому був допитаний підозрюваний ОСОБА_3, вислухана думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання продовження строку тримання під вартою.

При судовому розгляді клопотання про продовження строку тримання під вартою, суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для продовження строку тримання під вартою, передбачених статтею 177 КПК України.

Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчим суддею також враховано вагомість наявних доказів про вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_3, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється та характеризуючі данні про особу підозрюваного, в їх сукупності.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до у ваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.

Так, Рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, визначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Підставами взяття під варту та подальше тримання під вартою виступають, спочатку докази, що викривають особу у вчиненні злочину, достатні для пред'явлення звинувачення (у виняткових випадках запобіжний захід може бути застосований при недостатності доказів для пред'явлення звинувачення, але вказують на причетність особи до вчиненого злочину).

У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного з вчиненими злочинами підтверджується наявними у провадженні доказами. Сукупність цих доказів дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_3 до заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайстві), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, шляхом незаконних операцій з використанням електронно-обчислювальної техніки, в особливо великих розмірах, та створенні суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, внаслідок чого заподіяно велику матеріальну шкоду юридичній особі, є обґрунтованим, що дає підстави для продовження йому строку тримання під вартою, з метою здійснення подальшого розслідування.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме тих, що ОСОБА_3 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення, слідчий суддя встановив, що доводи є обґрунтованими, зважаючи на конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення та тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному. З такими висновками погоджується і колегія суддів.

Слідчий суддя також дослідив те, що оскільки заявлені ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились та виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою, а також у зв'язку з тим, що строк дії попереднього рішення суду про тримання ОСОБА_3 під вартою завершується 14.11.2015 р., а для завершення досудового розслідування необхідно виконати ряд слідчих та процесуальних дій, клопотання слідчого обґрунтовано задоволено слідчим суддею та продовжено строк тримання ОСОБА_3 в межах строку досудового розслідування, а саме до 09.01.2016 р.

Продовжуючи строк тримання під вартою ОСОБА_3, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Ухвала слідчого судді відповідає вказаним вимогам.

Посилання захисника в апеляційній скарзі на те, що слідчий суддя не врахував характеризуючі дані про особу підозрюваного, який має постійне місце проживання, одружений, раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягався, у вчиненні інших кримінальних правопорушень не підозрюється, є також необґрунтованими, оскільки не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_3 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, незаконно впливати на свідків, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

На даному етапі розслідування лише такий запобіжний захід зможе дієво запобігти ризикам, доведеним прокурором під час розгляду клопотання, а тому підстав вважати застосований запобіжний захід занадто суворим, в колегії суддів не має.

З огляду на викладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник підозрюваного просить скасувати ухвалу суду не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення та спростовуються вищевикладеним.

Слідчий суддя також правильно, з урахуванням та в межах норм кримінального-процесуального закону а також практики Європейського суду з прав людини, визначив розмір застави, оскільки розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, оцінивши також тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 та характеризуючі дані про його особу, розмір завданої кримінальними правопорушеннями матеріальної шкоди, визначив заставу у розмірі 968 мінімальних заробітних плат, що належним чином забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_3 покладених на нього обов'язків у випадку внесення застави. З таким твердженням слідчого судді погоджується і колегія суддів.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.

На підставі викладеного рішення слідчого судді є законним, оскільки ухвалене згідно з дотриманням вимог закону та обґрунтованим, так як ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та оціненими судом, а тому апеляційна скарга захисника підозрюваного, з викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 197, 199, 294, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2015 року, якою задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ Департаменту нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України Ломакіної Ю.С. та продовжено строк тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 09.01.2016 р. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та визначено заставу в розмірі 968 мінімальних заробітних плат, що становить 1179024 (один мільйон сто сімдесят дев'ять тисяч двадцять чотири) грн., з покладенням на підозрюваного ОСОБА_3 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_2., який діє в інтересах ОСОБА_3 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ :

______ ____ _____

О.В. Бець В.В. Дзюбіна Д.М. Сокуренко