Ухвала суду № 54753741, 28.12.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"28" грудня 2015 р. Справа № 918/522/14

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Політики Н.А., при секретарі судового засідання Конончук С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду матеріали заяви №03-05/4249/3278 від 18.12.2015 Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №918/522/14 за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

про стягнення заборгованості в сумі 19 333 153 грн. 04 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність №14-167 від 11.06.14р.;

від відповідача (заявника) - ОСОБА_2, довіреність №03-05/950/772 від 19.03.2015р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго", у якому просить стягнути з відповідача на свою користь 19 333 153 грн. 04 коп., з яких 15 935 453 грн. 12 коп. - основний борг, 2 215 971 грн. 66 коп. - пеня, 927 892 грн. 90 коп. - 3 % річних, 253 835 грн. 36 коп. - інфляційні втрати, посилаючись на те, що 24 вересня 2013 року між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі Кредитор), Комунальним підприємством "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради (далі Первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (Новий боржник) був укладений договір №13/4015 про переведення боргу. Згідно умов договору, Первісний боржник переводить на Нового боржника борг, який виник у Первісного боржника перед Кредитором, в тому числі за договором №13/2718-ТЕ-28 від 25 грудня 2012 року. Відповідно до п. 3.1 договору №13/4015 до Нового боржника перейшли обов'язки Первісного боржника щодо сплати суми боргу, та всіх штрафних санкцій, інфляційних втрат та відсотків, пов'язаних з невиконанням або неналежним виконанням Первісним боржником своїх зобов'язань за договорами, визначеними в п.1.1 договору №13/4015.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 01 липня 2014 року у справі №918/522/14 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України 15 935 453 грн. 12 коп. основного боргу, 922 509 грн. 99 коп. 3% річних, 253 835 грн. 36 коп. інфляційних втрат, 1 095 828 грн. 48 коп. пені та 72 967 грн. 74 коп. витрат по сплаті судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

21.07.2014р. на виконання рішення суду видано відповідний наказ.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 18 серпня 2014 року рішення господарського суду Рівненської області від 01.07.2014 р. у справі №918/522/14 залишено без змін, апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення.

Постановою Вищого господарського суду України від 16 жовтня 2014 року касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18.08.2014 у справі №918/522/14 без змін.

Ухвалою суду від 08 грудня 2014 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про розстрочку виконання рішення суду від 01 липня 2014 року по справі №918/522/14 - задоволено частково. Розстрочено виконання рішення суду від 01 липня 2014 року по справі №918/522/14 з оплатою боргу до 25 числа щомісячно рівними частинами на 6 місяців згідно графіку.

Ухвалою суду від 05 жовтня 2015 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" у задоволенні заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 01.07.2014р. у справі № 918/522/14.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2015 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 01.07.2014р. у справі № 918/522/14.

Ухвалою суду від 02 листопада 2015 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 01.07.2014р. у справі № 918/522/14.

Ухвалою суду від 10 грудня 2015 року відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" у задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду Рівненської області від 01.07.2014р. у справі № 918/522/14.

18 грудня 2015 року від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява №03-05/4249/3278 від 18.12.2015р. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 21 грудня 2015 року вищезазначену заяву прийнято судом до розгляду та призначено до слухання у судовому засіданні на 28 грудня 2015 року.

28 грудня 2015 року від представника позивача на адресу суду надійшли пояснення.

У судовому засіданні 28 грудня 2015 року представник відповідача (заявника) підтримав заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, наполягав на її задоволенні.

Представник позивача у судовому засіданні 28.12.2015 року заперечив проти заяви.

Розглянувши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представника боржника суд, дослідивши матеріали справи встановив наступне.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суд, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

За приписами статтей 116, 117 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Це не виключає право господарського суду за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при оформлені наказу чи визнати його таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

03 серпня 2015 року державним виконавцем, було винесено постанову ВП № 48314844 про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Рівненської області №918/522/14від 21 липня 2007 року.

Водночас, 19 листопада 2015 року між Позивачем, Відповідачем, ГУ ДКСУ у Рівненській області, Департаментом фінансів Рівненської облдержадміністрації було Департаментом житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської облдержадміністрації, Управлінням бюджету і фінансів виконавчого комітету Рівненської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради, ПАТ "Укргазвидобування" укладено договір про організацію взаєморозрахунків №11/375-в (а.с. 140-141), за умовами якого Відповідач зобов'язався перерахувати Позивачу 15 935 453 грн. 12 коп. на погашення заборгованості за отриманий природний газ згідно договору №13/2718-ТЕ-28 від 25.12.2012 року. На виконання умов договору, 16 грудня 2015 року Відповідачем було здійснено перерахування 15 876 198 грн. 76 коп. (а.с. 142)

З огляду на що, Відповідач просить визнати наказ таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 15 876 198 грн. 76 коп. із посиланням на вищезазначений договір про проведення взаєморозрахунків.

Крім того, заявник вважає, що оплата основної суми боргу в межах виконавчого провадження є підставою для визнання наказу таким, що не підлягає до виконання в частині.

Відповідно до частини 2 статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Згідно частини 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Положення Постанови Пленуму ВГСУ № 9 від 17 жовтня 2012 року "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснюють, що частина четверта статті 117 ГПК України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті: якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

В той же час, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 6 серпня 2008 року № 01-8/471 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)» визначено, що: частина четверта статті 117 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, у разі коли його видано помилково або обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з виконанням боржником або іншою особою або з інших причин.

Пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13 червня 2007 року N 8 передбачено, що за змістом частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені; виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством.

В обґрунтування вимог заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню Відповідач посилається на Договір №11/375-в від 19.11.2015р. про організацію проведення взаєморозрахунків та як наслідок сплату за платіжним дорученням №4 від 09.12.2015р. Відповідачем на користь Позивача 15 876 198 грн. 76 коп..

Водночас, суд вважає дані доводи необґрунтованими та безпідставними з огляду на вищенаведені вимоги діючого законодавства, котрі направленні на врегулювання питань щодо примусового виконання рішення суду.

При цьому, суд констатує, що однією з підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню є той факт, що обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Водночас, в силу закону таке виконання основного зобов'язання (повністю або частково), що може бути враховано при розгляді заяви за статтею 117 Господарського процесуального кодексу України, повинно здійснюватися в правовій площині відносин (здійснення оплат, тощо), котрі виникають з моменту винесення рішення суду місцевим господарським судом до моменту винесення судового наказу (адже в силу дії норм Господарського процесуального кодексу України - суди переглядають судове рішення місцевого господарського суду станом на момент його винесення, в тому числі й дійсність сум призначених до стягнення на цей часовий проміжок і не мають права враховувати при перегляді рішень оплати та інші дії спрямовані на погашення боргу, що вчинені після винесення рішення місцевим господарським судом; відповідно, для того, щоб ці суми не були повторно стягнуті законодавець передбачив для сторін право з метою захисту свого права та інтересу подати заяву в порядку статті 117 Господарського процесуального кодексу України про визнання наказу частково чи повністю таким, що не підлягає виконанню (в оплачених чи зарахованих сумах у вищевказаний період) чи навіть про поворот виконання).

З моменту ж винесення наказу діюче законодавство надає можливість розпочати процедуру примусового виконання рішення суду шляхом пред'явлення даного наказу до виконання до органів виконання. Відповідно, на переконання колегії суду, з моменту винесення наказу (якщо, суми визначені в ньому на момент його винесення відповідають дійсному стану взаєморозрахунків сторін (тобто жодних оплат чи зарахувань в проміжок часу між винесенням рішення місцевим господарським судом та винесенням наказу не було)) в суду відсутні підстави застосування частини 2 та 4 статті 117 Господарського процесуального кодексу України, а всі відносини між особами щодо оплат і зарахувань з моменту винесення наказу мають розглядатися в площині Закону України "Про виконавче провадження".

З урахуванням вищевказаного суд робить висновок, що в поняття "добровільне виконання" за Законом України "Про виконавче провадження" входять оплати, зарахування (тощо) вчинені з моменту винесення наказу до закінчення строку добровільного виконання за постановою державного виконавця котрому передано даний наказ на примусове виконання.

При цьому, суд констатує, що Закон України "Про виконавче провадження" визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до статті 11 Закону України "Про виконавче провадження", державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

В той же час, з урахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження», з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження для боржника надається строк для добровільного виконання рішення суду (7 днів) і після закінчення такого терміну для добровільного виконання, державним виконавцем вчиняються заходи для примусового виконання рішення суду.

З огляду на встановлене вище у даній ухвалі та з огляду на подану для суду копію постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження, вбачається, що Відповідач подав до суду копію платіжного доручення від 09 грудня 2015 року, тобто не лише після винесення наказу, але й уже після закінчення строку, наданого для добровільного виконання рішення суду (до 10 серпня 2015 року) постанови про відкриття виконавчого провадження (від 03 серпня 2015 року). З огляду на усе вищевказане суд констатує факт того, що така сплата відбулася уже поза межами строку, наданого саме для добровільного виконання рішення суду, і в площинні знаходження виконавчого документа на виконанні в органу виконання (тобто уже навіть після настання моменту, з котрого Закон України "Про виконавче провадження" надає виконавцю право винести постанову про стягнення виконавчого збору, котрий в свою чергу стягується в Державний Бюджет України.

З огляду на усе вищевказане, на переконання суду, відповідне звернення по даній справі є не лише безпідставним, але й таким, що опосередковано направлено на зменшення суми боргу (не сплаченої в час наданий виконавцем для добровільного виконання), а відповідно й на зменшення суми виконавчого збору, котра вже призначена виконавцем на момент подання Відповідачем цієї заяви (10 % від несплаченої в строк добровільного виконання) і як наслідок, не недоотримання Державним Бюджетом України (в нинішніх економічних умовах) значної суми коштів, стягнення котрих за таких підстав передбачене чинним законодавством України.

Відтак, суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" в задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині.

Керуючись статтями 33, 36, 86, 115, 116, 117 ГПК України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" №03-05/4249/3278 від 18.12.2015р. про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №918/522/14 відмовити.

Суддя Політика Н.А.

Віддруковано 3 примірники:

1- до справи;

2- позивачу рекомендованим (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6);

3- відповідачу рекомендованим (33027, м. Рівне, вул. Д.Галицького, буд. 27).