Ухвала суду № 54753701, 30.12.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

________________

УХВАЛА

"30" грудня 2015 р. Справа № 918/389/14

Суддя Павленко Є.В., розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі – Товариство) про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині у справі № 918/389/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі – Компанія) до Товариства про стягнення заборгованості в сумі 10 585 900 грн. 92 коп.

за участі представників:

позивача: не з'явився,

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2014 року Компанія звернулася до господарського суду Рівненської області з позовною заявою про стягнення з Товариства заборгованості за договором від 30 вересня 2011 року № 14/2481/11 у розмірі 10 585 900 грн. 92 коп., з яких: 9 102 723 грн. 87 коп. – основний борг, 391 791 грн. 19 коп. – пеня, 637 109 грн. 67 коп. – штраф, 118 453 грн. 75 коп. – інфляційні втрати, 335 741 грн. 44 коп. – 3 проценти річних.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 2 квітня 2014 року (суддя Корсун В.Я.) порушено провадження у справі № 918/389/14 та призначено її до розгляду.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 12 травня 2014 року у даній справі, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2014 року, позов Компанії задоволено частково. Стягнуто з Товариства на користь позивача 9 102 723 грн. 87 коп. основного боргу, 333 369 грн. 73 коп. трьох процентів річних, 118 335 грн. 41 коп. інфляційних втрат, 274 253 грн. 84 коп. пені, а також 67 964 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору. Водночас у задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 9 жовтня 2014 року у даній справі вищезазначені рішення судів нижчих інстанцій в частині відмови у стягненні 117 537 грн. 35 коп. пені скасовано та прийнято у цій частині нове рішення про задоволення наведених позовних вимог. У решті рішення господарського суду Рівненської області від 12 травня 2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2014 року було залишено без змін.

На примусове виконання вищезазначених рішень місцевого господарського суду та Вищого господарського суду України 3 вересня 2014 року та 21 жовтня 2014 року господарським судом Рівненської області було видано відповідні накази.

Так, згідно наказу господарського суду Рівненської області від 3 вересня 2014 року у справі № 918/389/14, з урахуванням ухвали суду від 2 червня 2015 року про виправлення помилки в даному виконавчому документі, стягнуто з Товариства на користь Компанії 9 102 723 грн. 87 коп. основного боргу, 333 369 грн. 73 коп. 3% річних, 118 335 грн. 41 коп. інфляційних втрат, 274 253 грн. 84 коп. пені та 67 964 грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.

22 грудня 2015 року через канцелярію господарського суду Рівненської області надійшла заява Товариства від 21 грудня 2015 року № 03-05/4271/3295 про визнання вищезазначеного наказу господарського суду Рівненської області таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з боржника 9 102 723 грн. 87 коп. основного боргу.

Ухвалою суду від 23 грудня 2015 року вищезазначену заяву Товариства було прийнято до розгляду та призначено до слухання у судовому засіданні на 30 грудня 2015 року.

Сторони про дату, час та місце розгляду даної заяви були повідомлені належним чином, проте явку своїх повноважних представників у судове засідання не забезпечили, витребуваних судом документів не надали.

Слід зазначити, що ухвала суду від 23 грудня 2015 року про призначення до розгляду заяви Товариства визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині у справі № 918/389/14, була надіслана сторонам у встановлений законом строк за адресами, вказаними у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців. Вказаний факт підтверджується наявною у матеріалах даної справи копією реєстру на відправку рекомендованої кореспонденції господарського суду Рівненської області (т. 2, а.с. 84).

Отже, згідно з приписами статей 64 та 117 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) сторони завчасно та належним чином були повідомлені про місце, дату та час судового засідання. Крім того, останнім надавалося достатньо часу для подання відповідних письмових пояснень та документів.

Відповідно до частини 3 статті 117 ГПК України господарський суд розглядає заяву про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, в десятиденний строк у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і виносить ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

За таких обставин суд дійшов висновку про розгляд вказаної заяви без участі представників стягувача та боржника.

Відповідно до статті 115 ГПК України рішення, ухвали, постанови господарського суд, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

За приписами статті 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Водночас господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника, зокрема, визнати наказ таким, що не підлягає виконанню (частина 2 статті 117 ГПК України).

З матеріалів справи вбачається, що 19 листопада 2015 року між Компанією, відповідачем, Головним управлінням Державної казначейської служби України у Рівненській області, Департаментом фінансів Рівненської облдержадміністрації, Департаментом житлово-комунального господарства, енергетики та енергоефективності Рівненської облдержадміністрації, Управлінням бюджету і фінансів виконавчого комітету Рівненської міської ради, Управлінням житлово-комунального господарства виконавчого комітету Рівненської міської ради та ПАТ "Укргазвидобування" було укладено договір про організацію взаєморозрахунків № 13/375-в (т. 2, а.с. 78-79), за умовами якого Товариство зобов'язалося перерахувати позивачу 9 102 723 грн. 87 коп. на погашення заборгованості за отриманий природний газ згідно договору від 30 вересня 2011 року № 14/2481/11.

Судом встановлено, що на виконання умов даного правочину боржник згідно платіжного доручення від 9 грудня 2015 року № 6 сплатив на розрахунковий рахунок Компанії 9 102 723 грн. 87 коп. (т. 2, а.с. 80).

Обґрунтовуючи свою заяву про визнання наказу господарського суду Рівненської області від 3 вересня 2014 року у справі № 918/389/14 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з боржника основного боргу в сумі 9 102 723 грн. 87 коп., Товариство посилалося на те, що вказана сума основного боргу відповідача була фактично сплачена останнім у добровільному порядку в рамках вищенаведеного договору про організацію взаєморозрахунків.

Частиною 4 статті 117 ГПК України передбачено, що господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково.

Вказана норма містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті. Так, наказ підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його видано помилково; якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою, або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України".

Відтак, однією з підстав визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, є факт відсутності обов'язку боржника повністю чи частково у зв'язку з його припиненням саме добровільним виконанням.

При цьому відповідно до частини 2 статті 117 ГПК України суд може визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, лише за заявою стягувача або боржника. Отже, за змістом даної норми обов'язок доказування наявності факту добровільного виконання боржником свого обов'язку покладено саме на заявника.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, передбачено Законом України "Про виконавче провадження" (далі – Закон).

Відповідно до статті 11 Закону державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

У той же час за змістом положень Закону з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику надається строк для добровільного виконання рішення суду (7 днів). Після закінчення вказаного строку державним виконавцем вчиняються заходи для примусового виконання рішення суду.

З урахуванням вищевказаного суд дійшов висновку про те, що в поняття "добровільне виконання" в розумінні Закону України "Про виконавче провадження" входять оплати, зарахування (тощо), вчинені з моменту видачі судового наказу до закінчення строку добровільного виконання за постановою відповідного державного виконавця та вжиття ним заходів, направлених на примусове виконання такого наказу.

Аналогічного висновку дійшов Рівненський апеляційний господарський суд у постанові від 29 грудня 2014 року у справі № 924/886/13, залишеній без змін постановою Вищого господарського суду України від 12 березня 2015 року.

Як було зазначено вище, на підтвердження добровільного виконання свого обов'язку щодо сплати позивачу 9 102 723 грн. 87 коп. основного боргу, зазначеного в наказі господарського суду Рівненської області від 3 вересня 2014 року, Товариством була надана копія платіжного доручення від 9 грудня 2015 року № 6.

Проте відповідачем не було надано суду жодних доказів на підтвердження виконання ним вказаного обов'язку саме в добровільному порядку в розумінні статті 117 ГПК України, зокрема, документів, які підтверджують здійснення даної сплати до моменту пред'явлення Компанією спірного наказу до виконання. Також боржником не було надано і доказів проведення такого виконання до спливу строку, наданого державним виконавцем для добровільного виконання відповідачем свого обов'язку, у разі, якщо такий наказ був пред'явлений до виконання у встановленому законом порядку.

Згідно з вимогами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 ГПК України).

Оскільки відповідачем не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилався у своїй заяві, і останній не забезпечив явку свого повноваженого представника у призначене судове засідання, що позбавило суд можливості заслухати його усні пояснення по суті поданої заяви, суд дійшов висновку про недоведеність вимог Товариства щодо визнання наказу господарського суду Рівненської області від 3 вересня 2014 року у справі № 918/389/14 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з боржника 9 102 723 грн. 87 коп. основного боргу.

За таких обставин у задоволенні вищенаведеної заяви слід відмовити.

У той же час суд повідомляє, що у разі наявності обставин, з якими закон пов'язує можливість визнання спірного наказу таким, що не підлягає виконанню (зокрема, в частині стягнення з боржника суми основного боргу), Товариство не позбавлене права повторно звернутися до господарського суду Рівненської області з відповідною заявою з наданням належних доказів на її обґрунтування.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 86, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про визнання наказу від 3 вересня 2014 року таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з боржника 9 102 723 грн. 87 коп. основного боргу, у справі № 918/389/14 за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про стягнення заборгованості в сумі 10 585 900 грн. 92 коп. відмовити.

Суддя Є.В. Павленко