Рішення № 54753173, 03.12.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2015Справа №910/26759/15

За позовом Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енглєр"

про стягнення 146 942,40 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність №053-11812 від 05.11.2014;

Від відповідача: не зявився;

Присутня: ОСОБА_2 паспорт серії НМ 1333235, виданий Бахмацьким РВ УМС України в Чернігівській області від 16.10.2008.

ОСОБА_3 вільний слухач, паспорт серії ТТ 037524, виданий Дніпровським РУ ГУ МВС України в м. Києві від 30.12.2010

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енглєр" про стягнення коштів у розмірі 146 942,40 грн. штрафних санкцій, а також судових витрат у розмірі 2204,14 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №2 на закупівлю товарів за темою "Машини обчислювальні, частини та приладдя до них (оновлення парку комп'ютерів в структурних підрозділах виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації - 1169 од" від 09.09.2013 в частині своєчасного постачання товару, внаслідок чого позивачем нараховані штрафні санкції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2015 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/26759/15 та призначено до розгляду на 12.11.2015.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 12.11.2015 розгляд справи №910/26759/15 відкладено на 03.12.2015.

У судові засідання 12.11.2015 та 03.12.2015 з'явився уповноважений представник позивача

Уповноважений представник відповідача у судове засідання 12.11.2015 та 03.12.2015 не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи відповідач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень: №0103035311380, № 0103036152943

Судом повідомлено, що до початку судового засідання 12.11.2015 через відділ діловодства господарського суду м. Києва від представника позивача надійшло клопотання б/н б/д про долучення документів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволено, документи долучено судом до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 03.12.2015 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від представника позивача надійшли додаткові пояснення б/н б/д до позовної заяви, в яких позивача підтримує позовні вимоги з підстав,викладених в повній заяві. Додаткові пояснення судом долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем на час проведення судового засідання 03.12.15 р. суду не надано.

Від відповідача заяв та клопотань процесуального характеру на час проведення судових засідань 12.11.2015 та 03.12.2015 до суду не надходило.

Документи, витребувані ухвалами суду від 16.10.2015, 12.11.2015 та 03.12.2015 відповідачем суду не надані.

Про поважні причини неявки представника відповідача суд не повідомлено.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Згідно п. 3.9.2 Постанови № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Окрім того, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З огляду на вищевикладене, оскільки явка представника відповідача в судові засідання обовязковою не визнавалась, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судових засіданнях, відповідачем не надано суду відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, беручи до уваги відсутність процесуальних заяв та клопотань відповідача на час розгляду справи, а також той факт, що представник позивача проти розгляду справи без участі представника відповідача не заперечував, суд, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, здійснював розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, виключно за наявними у справі матеріалами.

При цьому, оскільки суд відкладав розгляд справи, надаючи учасникам судового процесу можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для відкладення розгляду справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представника позивача щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судових засіданнях повідомив суд, що права та обовязки стороні зрозумілі.

Відводу судді представником позивача не заявлено.

В судовому засіданні 03.12.2015 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, зясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими позивачем доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 09 вересня 2013 між Департаментом транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (позивач у справі, замовник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енглєр" (відповідач у справі, виконавець за договором) укладений договір №2 на закупівлю товарів за темою: "Машини обчислювальні, частини та приладдя до них (оновлення парку комп'ютерів в структурних підрозділах виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації - 1169 од)" (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання здійснити поставку товарів за темою "Оновлення парку комп'ютерів в структурних підрозділах виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) - 1169 од.)" (далі товар) відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19.04.2013 №580 "Про затвердження Переліку завдань (проектів) Програма інформатизації м. Києва на 2013 рік (із змінами), згідно Календарного плану робіт (додаток 3), який є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору найменування, номенклатура, асортимент, ціна та кількість товару визначається згідно Додатку №1 (Специфікація і вартість товару), що є невід'ємною частиною цього договору.

Розділами 2-9 Договору сторони погодили якість товару, ціну договору, порядок здійснення оплати, поставку товару, права, обов'язки та відповідальність сторін тощо.

Відповідно до п. 10.1. Договору договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2013 року включно, але не в будь-якому разі до виконання сторонами своїх зобов'язань по договору.

Вказаний Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб.

Додатковою угодою № 2 від 31.12.13 р. сторони виклали пункт 10.1 в наступній редакції: «Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2014 року включно, але не в будь-якому разі до виконання сторонами своїх зобов'язань по договору».

Судом встановлено, що укладений сторонами Договір за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначається, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.1. Договору поставка товару здійснювати не більше 90 календарних днів з моменту письмового повідомлення виконавця замовником про надходження коштів д спеціального фонду місцевого бюджету м. Києва згідно календарного плану надання послуг (Додаток 3). Цей термін може бути продовжений за згодою сторін в урахуванням розділів 8 та 10 цього Договору.

Поставка товару може здійснюватись поетапно та супроводжуватись відповідним актом приймання-передачі, оформленими та погодженими з замовником в установленому порядку (пунктом 5.2. Договору).

Згідно п. 5.3. Договору місце поставки та отримувач товару - Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Україна, м. Київ, вул. Леонтовича, 6, індекс 01030.

Як свідчать матеріали справи, сторонами узгоджено та підписано Специфікацію і вартість товару (Додаток № 1 до Договору), умовами якої визначені найменування товару компютерна та офісна техніка загальною вартістю з ПДВ 7996242,00 грн..

Відповідно до узгоджених сторонами Протоколу погодження кошторисної вартості (Додаток 2 до Договору) та Калькуляції кошторисної вартості (Додаток 4), копії яких наявні в матеріалах справи, вартість товару становить 7 996 242,00 грн. з ПДВ, в тому числі ПДВ - 1 332 707,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно п. 4.3. Договору замовник сплачує суму за поставлений товар не пізніше 5 (п'яти) банківських днів після підписання сторонами відповідно Акту приймання-передачі товару.

В подальшому Додатковою угодою № 1 від 08.10.13 р. пункт 3.3. Договору викладено в наступній редакції: «Фінансування здійснюється з бюджету міста Києва (коди функціональної класифікації - КФК 170901 «Національна програма інформатизації», КЕКВ 3110 7280082,00 грн. з ПДВ та КФК 240900 «Цільові фонди, утворені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і місцевими органами виконавчої влади», КЕКВ 2210 - 716 160,00 гривень з ПДВ). Підстава - рішення Київської міської ради від 02.10.2013 №9/9597 «Про внесення змін до рішення Київради від 08.02.2013 №3/9060 «Про бюджет м. Києва на 2013 р.» та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 19 квітня 2013 року № 580 «Про затвердження Переліку завдань (проектів) Програми інформатизації міста Києва на 2013 рік» (із змінами).

В силу приписів ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Відповідно до п. 3.2. договору загальна вартість цього договору, відповідно до протоколу погодження кошторисної вартості (Додаток 2) та калькуляції кошторисної вартості (Додаток 4) становить 7 996 242,00 грн. з ПДВ, в тому числі ПДВ - 1 332 707,00 грн.

Окрім того, як встановлено судом за матеріалами справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, сторонами було погоджено Календарний план постачання товару (Додаток 3), згідно якого передбачене постачання товару, обумовленого специфікацією, в 3 етапи, строком виконання 18.10.13 р., 30.10.13 р. та 25.11.13 р..

Додатковою угодою № 3 від 23.07.14 р. сторони змінили п. 1.3 договору, виклавши його в наступній редакції: «Обсяги закупівлі товару можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків, про що сторони зобовязані укласти додаткову угоду до цього Договору.», а також сторони досягли угоди про зменшення обсягу закупівлі Персонального компютера Lenovo з передвстановленим ліцензійним програмним забезпеченням для персонального компютера Microsoft Windows 7 Professional, DrWeb Security Suiteз з 815 одиниць до 754 одиниць.

Крім того загальна вартість Договору була зміна на 7 509096,00 грн. з ПДВ, в тому числі ПДВ 1 251 516,00 грн..

У відповідності до внесених змін сторонами було підписано специфікацію і вартість товару на загальну суму 7 509 096,00 грн., внесені зміни в протокол погодження кошторисної вартості товару та календарний план постачання товару за Договором щодо вартості товару.

Також сторони уклали Додаткову угоду № 4 від 11.08.14 р. у звязку із настанням причин, визначених п. 5.2. Договору № 2 від 09.09/2013 р., Додатків та Додаткових угод до нього, а саме можливість постачання Товару по наступному етапу виключно після оплати Замовником вже поставленого Товару, та отримання оплати від Замовника за Етап 1 постачання Товару 11.08.2014 року, внесли зміни в Додаток 3 до Договору № 2 від 09.09.2013 р. виклавши в новій редакції, при цьому строки постачання товару згідно Календарного плану визначені: 1 етап - до 01.08.2014, 2 етап - до 15.08.2014, 3 етап - до 26.08.2014, 4 етап - до 05.09.2014, 5 етап - до 15.09.2014, 6 етап - до 25.09.2015, 7 етап - до 05.10.2015, 8 етап - до 15.10.2015, 9 етап - до 24.10.2014.

Як встановлено судом за матеріалами справи, на виконання умов вищевказаного Договору, на підставі Календарного плану постачання товару (Додаток 3) станом на день звернення позивача до суду відповідачем було реалізовано два етапи поставки, зокрема поставлено 189 одиниць комп'ютерної техніки: за першим етапом - 56 персональних комп'ютерів на суму 447 216,00 грн., за другим етапом - 133 персональні комп'ютери на суму 1 062 138,00 грн., що підтверджується наданими позивачем копіями актів приймання передачі товару згідно Договору: № 1 від 01.08.14 р. на суму 447 216,00 грн. та № 2 від 14.08.14 р. на суму 1 062 023,00 грн., які підписані обома сторонами за відсутності претензій з боку замовника про кількості, асортименту, якості та строкам поставки товару до виконавця, про що зазначено сторонами у вказаних актах.

Згідно третього етапу календарного плану до Договору заплановано було постачання персональних комп'ютерів у кількості 100 одиниць на суму 798 600,00 грн. в строк до 26.08.14 р..

Як встановлено судом за матеріалами справи, листом № 110914 від 11.09.2014 відповідач повідомив позивача про неможливість реалізації третього етапу проекту та всіх наступних через катастрофічне падіння вартості національної української валюти (гривні) відносно курсу долара США (більш ніж на 70 %) порівняно з курсом на момент підписання договору. Також вказаним листом відповідачем було запропоновано зменшити кількість товару, який буде поставлений на кошти, передбачені для реалізації договору, або збільшити загальну вартість договору до необхідної для закупівлі всього обсягу товару суми.

Факт отримання вказаного листа позивачем 15.09.14 р. підтверджується відповідною відміткою про реєстрацію вхідної кореспонденції № 053/4139 Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

У відповідь на вказане повідомлення позивач листом №053-8848 від 10.11.2014, копія якого міститься в матеріалах справи, запропонував ТОВ «Енглєр» поновити найближчим часом постачання обладнання за Договором №2 від 09.09.2013, попередньо підписавши Додаткову угоду (Календарний план постачання товару), а саме: здійснити поставку відповідного обладнання одним етапом.

При цьому, згідно явної в матеріалах справи виписки банку за 04.08.14 р. станом на вказану дату на рахунку Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 35429110077833 обліковувались кошти в розмірі 6 793 000,00 грн., на рахунку № 35329113077833 в розмірі 1 664 260,00 грн..

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Проте, як свідчать матеріали справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, в порушення зазначених умов Договору відповідачем поставка обчислювальної техніки в обсязі та на суму, передбачені Договором, зокрема, Специфікацією та календарним планом Додатком № 1 (специфікацією), а саме треті етапом календарного плану постачання в строк до 26.08.14 р., здійснена не була.

Позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 2 вих. № 053-985 від 06.02.2015 з вимогою щодо сплати пені в розмірі 810 633,14 грн., а також у строк, що не перевищує 7 календарних днів з дати отримання цієї претензії виконати зобов'язання щодо поставки товару згідно Договору у повному обсязі.

Проте вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Доказів поставки товару у встановлений в Договорі та календарному плані (етап № 3) строк відповідач під час розгляду справи не надав.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується невиконання відповідачем належним чином всупереч умовам Договору, вимогам цивільного та господарського законодавства своїх зобовязань за Договором № 2 на закупівлю товарів за темою: "Машини обчислювальні, частини та приладдя до них (оновлення парку комп'ютерів в структурних підрозділах виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації - 1169 од)" (далі - Договір) від 09.09.13 р., зокрема, в частині поставки товару, внаслідок чого позивачем нарахована пеня за період з 26.08.14 р. по 26.02.15 р., яку останній просить суд стягнути з відповідача згідно поданого позову.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обовязок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання договір № 2 на закупівлю товарів за темою: "Машини обчислювальні, частини та приладдя до них (оновлення парку комп'ютерів в структурних підрозділах виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації - 1169 од)" або його окремих положень суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено ст. ст. 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також суд зазначає, що у пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що розмір штрафних санкцій щодо окремих видів зобов'язань встановлюється законом, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.2 Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобовязань під час поставки товару за бюджетні коти виконавець сплачує замовникові штрафні санкції у таких розмірах: за порушення умов щодо якості поставленого товару 20 % вартості неякісного товар; за порушення строків виконання зобовязання в частині передачі товару замовникові стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день такого прострочення.

Таким чином, з встановлених судом обставин вбачається, що між сторонами виникли правовідносини поставки, в межах яких відповідач повинен був поставити товар. При цьому суд звертає увагу, що зобов'язання поставити товар за своєю природою не є грошовим зобов'язанням.

Та обставина, що за порушення передбаченого строку поставки товару постачальник сплачує покупцю неустойку у вигляді пені у розмірі 0,1 % від вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожен день такого прострочення не перетворює цю неустойку в пеню за порушення грошового зобов'язання, так само, як і обов'язок постачальника поставити товар не стає грошовим зобов'язанням.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 03 грудня 2013 у справі №с908/43-13-г.

Відтак суд доходить висновку про правомірність застосування позивачем передбаченої п. 7.2 Договору штрафної санкції.

Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

В свою чергу, відповідачем не подано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або доказів наявності заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

За результатами здійсненої судом за допомогою інформаційно-правової системи ЛІГА перевірки нарахування позивачем пені в розмірі 0,1% судом встановлено, що позивачем початком нарахування пені визначена дата 26.08.14 р., яка є граничним строком виконання відповідачем поставки товару згідно етапу 3 календарного плану, отже початком періоду прострочення та, відповідно, можливого нарахування штрафних санкцій є 27.08.14 р.. При цьому нарахований позивачем та заявлений до стягнення розмір пені в сумі 146942,40 грн. відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства та умовам Договору і є арифметично вірним, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 146942,40 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Оскільки спір виник у зв'язку з неправомірними діями відповідача, відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енглєр" (місцезнаходження: пр-т Червонозоряний, 119, адміністративний корпус літера А, 2-й поверх, офіс 2, м. Київ, 03039 (04053, вул. Гоголівська, 37/2Б, м. Київ), код 33397207) на користь Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01030, вул. Леонтовича, 6, м. Київ; код 37405284) 146 942,40 грн. пені та 2204,14 грн. витрат зі сплати судового збору

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складений та підписаний 28 грудня 2015 р.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання протягом 10 днів з дня складання та підписання повного тексту рішення апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

СуддяА.М.Селівон