Ухвала суду № 54749427, 29.12.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/12878/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/2383/15 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 47

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Кононенко О. Ю.,

суддів - Ільченко О. Ю. , Бойка В. Б.

за участю секретаря судового засідання -Кияненко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 грудня 2015 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, третя особа: Управління держкомзему у м. Суми про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 грудня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити.

При цьому вказує, що суд першої інстанції дійшов хибного висновку про те, що відповідачами її права не порушені.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_3 та її представника адвоката ОСОБА_10, які підтримали доводи апеляційної скарги, відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, представника відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_11, які проти скарги заперечували, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що рішенням Сумської міської ради народних депутатів від 23 квітня 1997 року ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлових будинків і господарських будівель, площею 0,09 га по вул. Комсомольська, 183 в м. Суми (а.с. 12).

Постановою Ковпаківського районного суду м. Суми від 02 серпня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Сумської міської ради, третя особа: Управління містобудування та земельних відносин скасовано державний акт серії ІІІ-СМ №049475 на право власності на землю, виданий 13 березня 1998 року ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,08 га, розташовану за адресою: м. Суми, вул. Комсомольська, 183 (а.с. 17-18).

Крім того, рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 13 вересня 2013 року визнано незаконним і скасовано рішення Сумської міської ради №1113-МР від 23 лютого 2005 року у частині передачі ОСОБА_6 земельної ділянки по вул. Комсомольській, 185 в м. Суми, площею 0,1000 га, пункт 19 додатку №1 до Рішення. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по вул. Комсомольській, 185 в м. Суми, площею 0,1000 га, серії СМ №146603, виданий 26 травня 2005 року ОСОБА_6С.(а.с. 13-14).

Відмовляючи позивачу у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 не довела, що порушено її законні права, як власника або користувача земельною ділянкою.

Колегія суддів вважає, що такий висновок суду узгоджується з обставинами справи та вимогами закону.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Правові підстави набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності визначені ч. 1 ст. 116 ЗК України. Такими підставами є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (ст. 126 ЗК України).

Згідно з ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Як встановлено судом першої інстанції, судовими рішеннями було скасовано державний акт про право власності на земельну ділянку, площею 0,08 га, розташовану за адресою: м. Суми, вул. Комсомольська, 183, виданий ОСОБА_3 13 березня 1998 року та визнано недійсним державний акт на право власності на суміжну земельну ділянку по вул. Комсомольській, 185 в м. Суми, площею 0,1000 га, серії СМ №146603, виданий 26 травня 2005 року ОСОБА_6

Всупереч вимогам ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження набуття нею в установленому законом порядку права власності або права користування земельною ділянкою по вул. Комсомольська, 183 в м. Суми після скасування державного акту на право власності на земельну ділянку.

За положенням статті 2 Закону України «Про Землеустрій», Землеустрій забезпечує: встановлення і закріплення на місцевості меж адміністративно-територіальних одиниць, територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення, меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Відповідно до ст. 106 ЗК України, власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Згідно зі ст. 107 ЗК України, основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Проте, ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції пояснила, що на час розгляду судом даної справи межі земельної ділянки, на яку вона претендує, не встановлені у натурі, нею не одержано документ, що посвідчує право на земельну ділянку та не проведено державну реєстрацію цього права, що відповідно до положень ст. 125 ЗК України унеможливлює використання нею цієї земельної ділянки.

За таких обставин, твердження ОСОБА_3 про те, що розмір земельної ділянки, яка передана їй у власність, зменшена за рахунок збільшення земельних ділянок відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, є безпідставними.

Фактично ж позивач просить суд встановити межі суміжних земельних ділянок, а вирішення даного питання, відповідно до вимог ч. 3 ст. 158 ЗК України, знаходиться в компетенції органу місцевого самоврядування, а не суду.

Отже, позивач не довела ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог і заперечень, зокрема, що її право користування земельною ділянкою порушене відповідачами і підлягає судовому захисту.

Наведені в апеляційній скарзі доводи, що побудовою на сусідніх земельних ділянках гаражу, відмостки, стовпів, паркану відповідачі порушують її права користування земельною ділянкою, не грунтуються на доказах, вимогах закону та висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовують.

Таким чином, колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 04 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набрала законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді -