Ухвала суду № 54749112, 29.12.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №591/9268/14-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 22-ц/788/2216/15 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 27

УХВАЛА

і м е н е м У к р а ї н и

29 грудня 2015 року м. Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собини О. І.,

суддів - Левченко Т. А. , Околота Г. М. ,

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3

на рішення Зарічного районного суду м.Суми від 03 листопада 2015 року

у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості

та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Відритого акціонерного товариства «Сведбанк» про визнання положень договору неправомірними та зобовязання вчинити дії, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Зарічного районного суду м.Суми від 03 листопада 2015 року було задоволено позовні вимоги ПАТ «Альфа-Банк» та стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 в солідарному порядку на користь ПАТ «Альфа-Банк» 283869 грн.95 коп. заборгованості за кредитним договором та по 1419 грн. 35 коп. з кожного на відшкодування понесених по справі судових витрат.

В задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено за необґрунтованістю вимог.

На зазначене рішення ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні первісного позову відмовити , а зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що відмовляючи в задоволенні зустрічного позову та задовольняючи первісний позов місцевий суд не звернув увагу на те, що оскаржуваний договір передбачає здійснення готівкових операцій з валютою, які не передбачені та прямо заборонені чинним законодавством, а відповідно до законодавства проводити між собою розрахунки в іноземній валюті мають лише субєкти господарювання, а підвищення курсу долара США є змовою банків з метою збільшення своїх надприбутків. Також доводить, що умови кредитного договору є несправедливими в цілому, суперечать принципу добросовісності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обовязків в сторону погіршення становища споживача і перекладання на нього усіх наявних ризиків.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_6, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів 04 квітня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 1801/0408/88 за умовами якого ОСОБА_3 було надано грошові кошти у вигляді кредиту на споживчі цілі у розмірі 36000 доларів США на строк з 04 квітня 2008 року по 03 квітня 2018 року на умовах, передбачених у цьому Договорі. ОСОБА_3 зобовязувався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобовязання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором. Позичальник мав сплачувати банку проценти за користування кредитом у розмірі 11,9 % за весь строк фактичного користування кредитом. Забезпеченням повного та своєчасного виконання зобовязань за кредитним договором, відповідно до п.2.1 укладеного кредитного договору виступала іпотека: двокімнатна квартира № 11 в будинку № 13, що знаходиться за адресою м.Суми, вул.3-й Парковий проїзд (а.с.7-9). Окрім того, сторонами даного договору було погоджено графік погашення кредиту та сплати відсотків (а.с.12-13).

25 грудня 2008 року між сторонами кредитного договору було укладено додатковий договір № 1 до Кредитного договору, яким було викладено в новій редакції п.1.1 Кредитного договору та змінено кінцевий строк виконання зобовязання за договором з 03 квітня 2018 року на 03 квітня 2023 року та погоджено новий графік сплати щомісячних платежів (а.с.10, 14-15).

В забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки від 04 квітня 2008 року відповідно до якого, у разі невиконання ОСОБА_3 умов кредитного договору остання взяла на себе зобовязання нести нарівні з позичальником солідарну відповідальність, в тому числі по сплаті пені та штрафних санкцій. (а.с. 20). Також, з поручителем було погоджено шляхом укладення Додаткової угоди № 1 від 25.12.2008 року, зміну кінцевого строку виконання зобовязання на 03 квітня 2023 року (а.с. 21).

Вподальшому, ПАТ «Сведбанк» здійснив відступлення своїх прав вимоги за даним кредитним договором на користь нового кредитора ПАТ «Дельта Банк» про що у належний спосіб повідомив ОСОБА_3 ПАТ «Дельта Банк», у свою чергу, також здійснив відступлення своїх прав вимоги за даним кредитним договором на користь ПАТ «Альфа-Банк з 15.06.2012 року про що також був повідомлений ОСОБА_3 листом від 18 червня 2012 року (а.с. 91-92).

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову та задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з того, що зобовязання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк, а підстави для визнання положень договору неправомірним та зобовязання відповідача ПАТ «Альфа-Банк» виразити прийняті сторонами договору зобовязання в національній валюті України та переведення валюти кредиту в гривню за курсом НБУ, що діяв на час підписання договору 4 квітня 2008 року відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому ОСОБА_7 держави не встановлює обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, проте водночас обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

ОСОБА_7 законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю, є Декрет про валютне регулювання № 15-93.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки та банківську діяльність" № 2121-ІІІ кошти є грошима в національній або іноземній валюті чи їх еквівалентом. У статтях 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Ці операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету № 15-93 операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

З огляду на це уповноважені банки на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Зазначена правова позиція Верховного суду України була висловлен за результатами розгляду справи № 6-190цс15.

Позивач за зустрічним позовом вже звертався до суду і оспорював укладений між сторонами кредитний договір з питань щодо справедливості його умов та визнання його недійсним і рішенням Апеляційного суду Сумської області від 09.06.2015 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ Альфа-Банк, ПАТ «Дельта Банк», ВАТ «Сведбанк» про визнання недійсним кредитного договору та додаткового договору № 1 до кредитного договору (справа № 591/6011/14-ц) були встановлені обставини, які не підлягають доказуванню відповідно до вимог передбачених ч.3 ст.61 ЦПК України , зокрема те, що ВАТ «Сведбанк» (правонаступником, якого є ПАТ «Сведбанк») 07 грудня 2007 року отримало банківську ліцензію № 38 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Того ж дня (7 грудня 2007 року) Банком було отримано дозвіл на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» з додатком, відповідно до якого до переліку операцій, які може здійснювати ВАТ «Сведбанк» відносяться і операції з валютними цінностями. ПАТ «Сведбанк» мав на момент укладення спірного Кредитного договору необхідний обсяг повноважень для здійснення кредитування в іноземній валюті, використання якої при здійсненні кредитних операцій (в кредитних зобов'язаннях) передбачено чинним законодавством (а.с.20-23).

Вищезазначене свідчить про те, що на час укладення спірного кредитного договору від 04 квітня 2008 року та додаткового договору від 25 грудня 2008 року сторонами договору досягнуто згоди щодо валюти виконання грошового зобовязання, яка відповідно до ст.533 та ст.1054 ЦК України є істотною умовою кредитного договору.

Крім того, місцевий суд обґрунтовано послався на ту обставину, що на час укладення між сторонами кредитного договору (04.04.2008 року) та додаткової угоди до нього (25.12.2008 року) ОСОБА_7 України «Про захист прав споживачів» не передбачав заборони на надання споживчих кредитів в іноземній валюті.

Також місцевим судом перевірені і доводи позивача за зустрічним позовом про те, що Постановою правління НБУ № 182 від 31.03.2014 року банки було зобовязано здійснити перерахунок усіх валютних кредитів на національну грошову одиницю України. В той же час судом було встановлено, що п.5 зазначеної Постанови (в редакції від 31.03.2014 року) було зобовязано Уповноважені банки з метою уникнення валютних ризиків ужити заходів щодо зміни валюти виконання зобов'язань за кредитами, наданими в іноземній валюті, на національну валюту. Вказана постанова мала набрати чинність з 01.05.2014 року. Однак, 15.04.2014 року до вказаної постанови внесені зміни та з неї виключено рекомендацію зазначену у п. 5 первинної редакції цього нормативного акту.

Таким чином, місцевий суд вірно встановив, що положення п. 5 даної постанови, на які посилається ОСОБА_3, не набрали чинності та не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо фактичної змови банків при визначенні курсу валют та підвищення курсу долара США з метою збільшення своїх надприбутків, що, на думку апелянта, передбачено Положенням «Про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів «, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 496 від 12 листопада 2003 року, оскільки, даний нормативно-правовий акт є чинним і, в установленому законом порядку, недійсним не визнавався.

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо відсутності законних підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_3

Також колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду щодо обґрунтованості заявленого первісного позову, оскільки як було встановлено судом, в порушення вимог кредитного договору ОСОБА_3 належним чином не виконав умови договору і припинив сплату кредиту та відсотків за його користування, комісії, у звязку із цим, станом на 01.10.2014 року утворилась заборгованість за кредитним договором, яка становить 21244,01 доларів США (275220,78 грн. за курсом НБУ станом на 01.10.2014 року) заборгованості з повернення тіла кредиту, 646,60 доларів США (8376,84 грн. за курсом НБУ станом на 01.10.2014 року) заборгованості зі сплати відсотків. Окрім того, ОСОБА_3 має сплатити пеню за прострочення виконання зобовязання в розмірі 271,93 грн. Загальний розмір заборгованості позичальника за даним договором становить 283869,55 грн.. Вказані висновки суду підтверджуються розрахунком заборгованості наведеним ПАТ «Альфа-Банк».

За таких підстав, місцевий суд обґрунтовано задовольнив первісний позов та стягнув з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором та судові витрати у справі в дольовому порядку.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, яким у досить повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, справа розглянута в межах позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 303; 307 ч. 1 п.1; 308; 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Зарічного районного суду м.Суми від 03 листопада 2015 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -