Ухвала суду № 54748579, 22.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/10640/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сегеда С. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Гайворонського С.П.,

ОСОБА_2,

за участю секретаря Феленко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 листопада 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк ПриватБанк про застосування наслідків недійсності правочину, зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

16 вересня 2015 року позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк (далі ПАТ КБ ПриватБанк) звернувся з вказаним позовом до відповідача та просив суд стягнути на його користь з відповідача заборгованість за Кредитним договором № б/н від 07.02.2011 року у сумі 21866,46 грн., яка складається з наступного:12411,91 грн. заборгованість за кредитом, 7285,10 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом; 652,00 грн.- заборгованість за пенею та комісією; штрафи: 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); штраф-1017,45 грн. (процентна складова), стягнути на користь позивача з відповідача судові витрати у розмірі 1218 грн.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що 07.02.2011 року між позивачем та відповідачем укладено Кредитний договір №б/н, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 13000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (далі Кредитний договір).

Позивач виконав свої зобовязання у повному обсязі, надав відповідачу кредит на вказану суму, а відповідач зобовязання по договору не виконав і не виконує. У звязку з чим станом на 31.07.2015 року він має заборгованість у вказаній вище сумі, що підтверджується наданим суду розрахунком.

Оскільки до теперішнього часу відповідач не погасив суму заборгованості, банк звернувся до суду із вказаним позовом.

В свою чергу, 15 жовтня 2015 рокуОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому вказував, що згідно ст. 638 ЦК України заява, яку він підписав і в якій просив банк надати кредит, є офертою, тобто пропозицією укласти договір, а не договором, що підтверджується лімітом суми у розмірі 800 грн., хоча в заяві він вказував суму 1000 грн.

Посилався на те, що договір не був укладений між сторонами у письмовій формі та не був підписаний. Документ, на який посилається банк, він не підписував. Заява (оферта) була ним підписана, але не була підписана банком, хоча стоїть його печатка. Тому, якщо цю заяву вважати договором, то він є нікчемним, так як не підписаний усіма сторонами. Умови надання кредиту він також не підписував, тому вони не можуть вважатися складовою частиною договору.

ОСОБА_3 вважав, що розрахунок заборгованості є підробленим, та ніяк не може складати 20412 грн., так як він отримав лише 800 грн. від банку, повернув банку 500 грн. та наполягав на тому, що якщо правочин є нікчемним, має застосовуватися двостороння реституція, у звязку з чим банк повинен повернути йому 500 грн., а він повинен повернути банку 800 грн.

Представник ПАТ КБ ПриватБанк свій позов підтримав та просив його задовольнити, справу розглянути без його участі, згоден на ухвалення по справі заочного рішення, про що надав суду заяву, проти позову ОСОБА_3 письмових заперечень не надав.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не прибув, будучи належним чином повідомленим про час, дату і місце розгляду справи за місцем реєстрації, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, просив у позові Банку відмовити, його зустрічний позов задовольнити.

Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 листопада 2015 року позовну заяву ПАТ КБ ПриватБанк було задоволено, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування зазначеного судового рішення із ухваленням нового - про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ ПриватБанк та про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи судове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що 07.02.2011 року між сторонами було укладено Кредитний договір, згідно якого відповідач ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 13000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Оскільки відповідач не повернув ПАТ КБ ПриватБанк суму кредитних коштів, то суд дійшов висновку про необхідність стягнення з нього кредитної заборгованості, яка станом на 31.07.2015 року складає 21866,46 грн., що підтверджується наданим суду розрахунком заборгованості.

Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами був укладений Кредитний договір, ПАТ КБ ПриватБанк виконав свої зобовязання по ньому і надав відповідачу грошові кошти у сумі 13000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку. В свою чергу ОСОБА_3 отримав зазначені кошти і використовував їх, тобто кожна із сторін погодилась на виконання умов Кредитного договору, а тому доводи ОСОБА_3 не підтверджені доказами, які маються в матеріалах справи.

З таким висновком суду повністю погоджується колегія суддів, з огляду на наступні обставини.

Так, як вбачається з матеріалів справи і не заперечується сторонами, 07.02.2015 року ОСОБА_3 звернувся до ПАТ КБ ПриватБанк із заявою про надання кредиту.

Заява підписана як заявником ОСОБА_3, так і представником ПАТ КБ ПриватБанк ОСОБА_5 Згідно заяви, ОСОБА_3 був ознайомлений з тим, що Умови та правила надання банківських послуг розташовані на офіційному сайті банку: http//privatbank.ua/terms/pages/70/ та він повинен виконувати його вимоги та ознайомлюватися зі змінами.

При цьому заявник ОСОБА_3 своїм підписом завірив, що він згоден з тим, що дана заява разом з памяткою клієнта, умовами і правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між ним і банком Договір про надання банківських послуг, а також згоден з Умовами і правилами надання банківських послуг, тарифами банку, які були надані в якості додатку у письмовому вигляді. Також заявник погодився виконувати Умови і правила надання банківських послуг та регулярно ознайомлюватися зі змінами на вищевказаному сайті банку (а.с.6-звор.).

Так, відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобовязується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п.2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг у разі невиконання зобовязань за договором, позичальник зобовязаний повернути кредит (в тому числі прострочений кредит та Овердрафт), винагороду. Згідно п.2.1.1.12.6 Правил користування платіжною карткою позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому тарифами банку, які викладені на банківському сайті: http//privatbank.ua/terms/pages/70/.

Однак, отримавши в кредит грошові кошти, відповідач зобовязання по договору не виконував належним чином, у звязку з чим станом 31.07.2015 року він мав заборгованість у сумі 21866,46 грн.

Зазначена заборгованість підтверджується наданим суду розрахунком і складається з наступного: 12411,91 грн. - заборгованість за кредитом, 7285,10 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; 652,00 грн.- заборгованість за пенею та комісією; штраф - 500,00 грн. (фіксована частина); штраф-1017,45 грн. - (процентна складова) (а.с.4-5).

Задовольняючи позовні вимоги, суд обгрунтовано посилався на ст. 526 ЦК України, згідно якої зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогам ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно статей 525, 530 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання. За статтею 625 цього ж кодексу, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушення зобов'язань є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язань (неналежне виконання).

Також відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язань або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

З цих підстав, та враховуючи, що відповідач порушив умови Кредитного договору, суд дійшов обгрунтованого висновку про необхідність задоволення позовних вимог ПАТ КБ ПриватБанк.

Що стосується доводів заявника апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що ним було отримано в кредит лише 800 грн., із яких він повернув банку 500 грн., є безпідставними, оскільки вони спростовуються наданим позивачем суду розрахунком заборгованості відповідача перед банком.

При цьому, із вказаного розрахунку вбачається, що останній платіж по погашенню відсотків за користування кредитом відповідач сплатив 27.12.1014 року у сумі 455,06 грн.

Тобто, згідно матеріалів справи, ОСОБА_3 періодично погашав кредитну заборгованість, яка направлялась на погашення відсотків за користування кредитом.

Крім викладеного колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги ОСОБА_3 не спростував розрахунку його заборгованості по Кредитному договору, яку надав ПАТ КБ ПриватБанк суду.

Таким чином, письмовими доказами, які маються в матеріалах справи, спростовуються доводи позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 про те, що укладений між ним і ПАТ КБ ПриватБанк Кредитний договір є нікчемним, оскільки він погоджувався з Умовами і правилами надання банківських послуг, отримав кредитні кошти і частково погашав відсотки за користування ним.

З цих підстав, доводи ОСОБА_3 про те, що лише одна його заява на отримання кредитних коштів не може вважатись Кредитним договором, не може вважатись афертою, а також акцептом у договорі приєднання, а тому цей договір має бути визнаний нікчемним, є необгрунтованими і безпідставними.

З огляду на викладене, суд дійшов правильного висновку про необхідність відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3

Що стосується доводів заявника апеляційної скарги про те, що він не отримував кредитних коштів, то вони є безпідставними, оскільки не підтверджуються жодними доказами, які маються в матеріалах справи.

Крім того, як зазначив ОСОБА_3 в своїй апеляційній скарзі, з приводу отримання кредитних коштів іншою особою, він в правоохоронні органи не звертався.

Також ОСОБА_3 не звертався і до ПАТ КБ ПриватБанк із заявою про неотримання ним кредитних коштів та зникнення їх з рахунку.

Згідно ч.ч. 1,2,3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх заперечень проти первісних позовних вимог, своїх зустрічних позовних вимог, та доводів апеляційної скарги.

У відповідності до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у звязку з чим апеляційну скаргу слід відхилити, оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313 - 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 16 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді апеляційного суду Одеської області: С.М. Сегеда

ОСОБА_6

ОСОБА_2