Ухвала суду № 54748369, 03.12.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/8624/15

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.12.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

- головуючого судді Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря Томашевської К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 06 серпня 2015 року,

встановила:

У травні 2015 р. ОСОБА_4І звернувся до суду з вищезазначеним уточненим у липні 2015 р. позовом, в якому остаточно просив: - 1) стягнути з ОСОБА_5 на його користь: - відшкодування майнової шкоди у розмірі 106153,45 грн.; - відшкодування моральної шкоди у розмірі 15000,00 грн.; - судові витрати у розмірі 393,00 грн.; - транспортні витрати у сумі 862,40 грн.; - витрати за проведення судової авто-товарознавчої експертизи у сумі 1771,12 грн.; - витрати на оформлення довіреності на представника в сумі 244,00 грн.; 2) зобовязати його після відшкодування збитку передати належний йому автомобіль «Hafei Saima», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, (далі Автомобіль) ОСОБА_5

Свої вимоги ОСОБА_4 обґрунтовував тим, що 24.10.2013 р. з вини ОСОБА_5, який керував автомобілем «ВАЗ-21099», державний реєстраційний номер 225-89 ОЕ, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої належному йому автомобілю було завдано механічних пошкоджень, йому завдано тілесних ушкоджень.

Постановою Татарбунарського районного суду Одеської області від 11.11.2013 р. ОСОБА_5 був визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, його притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн..

Згідно висновку експерта від 02.12.2013 р. ринкова вартість автомобіля становить 88233,00 грн., розмір завданої йому майнової шкоди становить 70987,62 грн.. 01.04.2014 р. страхова компанія виплатила йому страхове відшкодування у розмірі 49242,55 грн..

Відповідно до висновку судової авто-товарознавчої експертизи від 06.01.2015 р., яка була проведена під час розгляду його позову, розмір майнової шкоди становить більшу суму 75568,72 грн.. Однак з вказаним розміром майнової шкоди він не погоджується. Додаткова та повторна експертизи не були проведені не з його вини.

Вказані у експертному висновку та у висновку судової авто-товарознавчої експертизи розміри завданої йому матеріальної шкоди не відповідають дійсності. Не враховано усі запчастини, які підлягають заміні, їх ціна та витрати на їх доставку з Російської Федерації. Вважає, що розмір майнової шкоди становить 106153,45 грн., що дорівнює реальній ринковій вартості втраченого автомобіля на час розгляду справи.

Протиправними діями ОСОБА_5 йому завдано також моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях у звязку з пошкодженням належного йому майна та завданням тілесних ушкоджень, порушенні нормальних життєвих звязків, зниженні його престижу. Розмір відшкодування моральної шкоди, враховуючи принципи розумності та справедливості, становить 15000,00 грн..

Під час розгляду справи він поніс повязані з цим витрати у вищевказаних розмірах.

У судовому засіданні позивач та його представник уточнені позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити у повному обсязі за викладених в уточненому позові підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні. Посилався на те, що згідно наданих позивачем доказів розмір відновлювального ремонту автомобіля не перевищує його вартість. Тому не можна керуватися ринковою вартістю, яку пропонує позивач, при визначенні розміру матеріальної шкоди. Згоден з первісними вимогами позивача про відшкодування йому різниці між вартістю відновлювального ремонту та сплаченою страховою компанією сумою страхового відшкодування. Розмір відшкодування моральної шкоди є значно завищеним. Не заперечував проти відшкодування позивачу понесених ним судових витрат.

Рішенням Татарбунарського районного суду Одеської області від 06.08.2015 р. позовна заява ОСОБА_4 задоволена частково. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 у відшкодування матеріальної шкоди 26326,17 грн., у відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн.; витрати за проведення судової авто-товарознавчої експертизи у сумі 1771,12 грн.; витрати на правову допомогу, повязані з оплатою послуг за видачу довіреності на представника в сумі 244,00 грн.; витрати повязані з явкою до суду представника позивача у сумі 849,43 грн.; витрати повязані з доставкою експерта для проведення огляду доказів у сумі 349,96 грн.. Всього стягнуто 34934,36 грн.. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави недоплачений судовий збір за збільшення розміру позовних вимог в сумі 814,93 грн..

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд. Посилається на те, що рішення суду ухвалено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник апелянта у судовому засіданні підтримав викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

Представник ОСОБА_5 у наданих письмових запереченнях вважав необхідним апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Посилався на те, що додаткова та повторна експертизи не були проведені з вини позивача, оскільки він не надав для огляду автомобіль.

ОСОБА_5, його представник у судове засідання не зявилися. Про час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили, заяв та клопотань не надали.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, неявка сторони або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином сповіщених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які зявилися в судове засідання, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. ст. 3, 4, 10, 11, 60 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав. Суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України. Перелік можливих способів захисту міститься в ст. 16 ЦК України. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Ухвалюючи рішення про стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 відшкодування матеріальної шкоди у розмірі - 26326,17 грн., суд першої інстанції виходив з того що відповідно до висновку судової авто-товарознавчої експертизи розмір завданої матеріальної шкоди становить 75568,72 грн., що дорівнює вартості відновлювального ремонту автомобіля. 49242,55 грн. позивач отримав від страхової компанії у якості страхового відшкодування (а. с. 160 162 зворотня сторона).

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наданих сторонами і досліджених судом доказів, дійшов правильного висновку про стягнення матеріальної, моральної шкоди та судових витрат у зазначених вище розмірах. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам діючого законодавства (ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, ст. ст. 9, 22, 29, 30 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 11, 60, 179, 213, 214 ЦПК України). Доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду.

Висновки суду першої інстанції зроблені, відповідні правовідносини між сторонами встановлені на підставі наявних у справі і наданих сторонами доказів.

Судом встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до постанови Татарбунарського районного суду Одеської області від 11.11.2013 р. (а. с. 3), внаслідок порушення ОСОБА_5 п. п. 10.9, 11.2 ПДР, 23.10.2013 р. останній допустив зіткнення керованого ним автомобіля «ВАЗ-21099» з належним ОСОБА_4 автомобілем «Hafei Saima», державний реєстраційний номер - ВН 3745 ЕВ. За вказане порушення ПДР ОСОБА_5 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП штрафу у розмірі 340,00 грн..

Належному позивачу автомобілю НОМЕР_2 внаслідок скоєння ДТП було завдано механічних ушкоджень.

Відповідно до висновку судової авто-товарознавчої експертизи № 3757 від 06.01.2015 р. (а. с. 44 77) розмір завданої матеріальної шкоди становить 75568,72 грн..

Страхова компанія виплатила ОСОБА_4 страхове відшкодування у розмірі 49242,55 грн.. Вказані обставини визнані сторонами, а тому не підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 61 ЦПК України).

Різниця між розміром матеріальної шкоди, визначеному у висновку судової авто-товарознавчої експертизи становить 26326,17 грн. = 75568,72 грн. 49242,55 грн..

Внаслідок пошкодження належного ОСОБА_4 автомобіля останньому завдано також моральної шкоди.

Між сторонами виникли правовідносини щодо відшкодування майнової та моральної шкоди, особою цивільно-правова відповідальність якої була застрахована.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.

Статтями 9, 22, 29, 30 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобовязаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 тисяч гривень на одного потерпілого.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоровю, майну третьої особи.

У звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, витрати на евакуацію транспортного засобу та плата за послуги стоянки.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовуються різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

За вищевказаних встановлених судом обставин колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо неправильності визначення розміру майнової шкоди.

Неспроможними є доводи апелянта про те, що при визначені розміру матеріальної шкоди експертом не були враховані усі запчастини, які підлягають заміні, їх ціна та вартість їх доставки з Російської Федерації, оскільки вони суперечать змісту висновку судової авто-товарознавчої експертизи № 3757 від 06.01.2015 р. (а. с. 44 77).

Суд першої інстанції правильно встановив, що додаткова та повторна експертизи не були проведені з вини позивача, оскільки він не виконав вимоги експерта про надання автомобіля для огляду, додаткових матеріалів для проведення експертиз та проведення їх оплати. Доводи апелянта про те, що суд постановив ухвали про проведення експертиз на підставі існуючого у справі акту огляду транспортного засобу суперечать змісту ухвал суду першої інстанції про призначення по справі додаткової та повторної судової авто-товарознавчої експертизи (а. с. 102 102 зворотня сторона, 115 115 зворотня сторона).

Доводи апелянта щодо відшкодування йому майнової шкоди у розмірі ринкової вартості автомобіля на час розгляду справи суперечать вимогам ст. ст. 29, 30 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому є неспроможними.

Крім того, щодо вищевказаних доводів апелянта колегія суддів зазначає наступне.

З метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної, зокрема, майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників здійснюється обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ст. 3 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у звязку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, повязані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахування зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Визначення розміру завданої майнової шкоди після отримання інформації про ДТП, згідно ст. 34 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» відноситься до повноважень страховика та МТСБУ, які для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків залучають своїх працівників, аварійних комісарів, експертів. Вказане не виключає можливості звернення потерпілого до відповідної установи щодо проведення дослідження з визначення розміру завданої матеріальної шкоди. Однак, після цього необхідно узгодити цей розмір із страховиком або МТСБУ. Після визначення та узгодження розміру збитків з потерпілим, відповідно до ст. 36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик або МТСБУ приймає рішення про здійснення страхового відшкодування.

Оскільки ОСОБА_4 визнав перерахування страховиком та отримання ним страхового відшкодування у сумі 49 242,55 грн., при відсутності доказів щодо існування між ОСОБА_4 та страховиком спору щодо розміру завданої майнової шкоди, відсутності доказів направлення ОСОБА_4 страховику висновку судової авто-товарознавчої експертизи щодо визначення розміру майнової шкоди в іншому розмірі, незалучення позивачем до участі у справі страхової компанії, колегія суддів вважає, що між ОСОБА_4 та страховою компанією було узгоджено розмір завданої майнової шкоди в сумі - 70987,62 грн., зазначений у звіті № 828/1131 незалежної оцінки (а. с. 4 1). Посилаючись саме на вказаний розмір завданої матеріальної шкоди ОСОБА_4 звернувся з позовом до суду (а. с. 1 2). Однак, в подальшому змінив свою позицію. Визначити інший розмір завданої майнової шкоди колегія суддів не може, виходячи з того, що відповідач погодився з рішенням суду першої інстанції, апеляційну скаргу на рішення не подавав (ст. 303 ЦПК України).

ОСОБА_4 в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати. Однак скарга не містить жодного доводу щодо незаконності та необґрунтованості рішення в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, витрат повязаних з розглядом справи (ст. 303 ЦПК України).

Доводів про незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо відшкодування моральної шкоди апеляційна скарга не містить.

Вимоги апелянта про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції не засновані на вимогах ст. ст. 307,309 ЦПК України, а тому є неспроможними.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів ОСОБА_4, а також для прийняття доводів апеляційної скарги останнього у суду апеляційної інстанції відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін. Апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Татарбунарського районного суду Одеської області від 06 серпня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: Л. А. Гірняк

ОСОБА_3