Постанова № 54747766, 26.10.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2-а/522/629/15

Справа № 522/17335/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 жовтня 2015 року м. Одеса.

Суддя Приморського районного суду м. Одеси Домусчі Л.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої пенсії, проведення індексації та зобовязання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач 21.08.2015 року звернувся до суду з позовом до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області та просив визнати дії ГУ ПФУ України в Одеській області з невиплати пенсії за вислугу років неправомірними, стягнути на його користь недоплачену пенсію за вислугу років, починаючи з 01.04.2015 року, провести індексацію та зобовязати відповідача нарахувати щомісячну державну соціальну пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

При цьому в обґрунтування позову зазначив, що він, ОСОБА_1, за наказом командувача Сухопутними військами Збройних Сил України від 06.09.2005 року №93 був звільнений з військової служби у запас за станом здоровя. Починаючи з жовтня 2005 року почав отримувати пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На даний час позивач працює заступником начальника територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України в Одеській області та прирівняний до держслужбовця. З 01 квітня 2015 року, у зв'язку з набранням чинностіЗаконом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIII, а також враховуючи, що позивач працює на державній службі, йому було припинено виплату пенсії. Однак, вказані дії позивач вважає протиправними та такими, що порушують його права гарантовані Конституцією України.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2015 року було відкрито скорочене провадження у справі та запропоновано відповідачу у десятиденний строк з дня отримання ухвали суду подати до канцелярії суду письмові заперечення на позов, якщо вони заперечують проти адміністративного позову, та надати докази, які спростовують позовні вимоги, або подати заяву про визнання позову.

20.10.2015 року на адресу суду надійшли письмові заперечення від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, згідно яких відповідач позов не визнає та просить у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на те, що вимоги, викладені у позовній заяві, є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам чинного законодавства. Також, зазначено, що відповідач діяв на підставі та у межах, передбачених чинним законодавством України.

Розглянувши справу в порядку скороченого провадження одноособово, вивчивши матеріали справи, проаналізувавши приписи чинного законодавства України у відповідний період, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частковому з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що позивач перебував на посаді начальника штабу першого заступника командира 68 ремонтно-відновлювального полку/ бротенкової техніки/ Південного оперативного командування та наказом командувача сухопутних військ Збройних сил України 06.09.2005 року був звільнений у запас за станом здоровя.

Та з 04.10.2005 року перебуває на обліку в пенсійних органах та отримує пенсію, призначену за вислугу строків служби (за вислугу років) відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Зі змісту ч. 3 ст. 23 Загальної Декларації прав людини, п. 4 ч. 1 Європейської Соціальної хартії та ст. 46Конституції Українивипливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини першоїстатті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Конституцією Українивстановлено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановленихКонституцієюмежах і відповідно до законів України (ч. 2 ст. 6). Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України (ч. 2 ст. 19).

На даний час позивач працює на посаді заступника начальника територіального управління Державної служби гірничного нагляду та промислової безпеки України в Одеській області, що підтверджується посвідченням серії ОД №108, виданим 07.05.2013 року. Вбачається, що позивачу було припинено виплату пенсії у зв'язку із набранням чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за №213-VIII (далі по тексту - Закон), якимстаттю 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» було внесено зміни.

Так відповідно до п. 4 Законустаттю 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»викладено в наступній редакції:Тимчасово, у період з 1 квітня 2015 року по 31 грудня 2015 року, особам, яким пенсія призначена відповідно до цього Закону (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у період роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України "Про статус народного депутата України", "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються. Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

З 1 січня 2016 року пенсії, що призначаються відповідно до цього Закону, виплачуються без урахування одержуваного заробітку (прибутку).

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIIIпорядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Аналіз змісту вказаних правових норм дає підстави стверджувати про наступний порядок їх правового застосування: у разі, якщо особа, якій призначено пенсію відповідно доЗакону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(незалежно від часу призначення), працює на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними законами («Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів» та інші), станом на 01 квітня 2015 року, починаючи з цієї дати до кінця 2015 року виплата пенсії їй не проводиться.

Пунктом 5 Прикінцевих положень вищевказаного Закону передбачено, що у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно дозаконів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про Національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового таМитного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Судом встановлено, що станом на 1 квітня 2015 року посада, на якій працює позивач, дійсно давала право на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбаченихЗаконом України «Про державну службу», у зв'язку з чим відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України, не виплачуючи позивачу пенсію, починаючи з 1 квітня 2015 року.

Оскільки до 01 червня 2015 року закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах не прийнято, з указаного дня норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до спеціальних Законів («Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів» та інші), є скасованими. Тобто, правові норми, які надавали право особі, яка працює на посаді державного службовця, судді та інших визначених посадах, на призначення пенсії або щомісячного довічного утримання, припинили дію, починаючи з 01 червня 2015 року.

Таким чином, починаючи з указаної дати на позивача не поширюються встановлені частиною першоюЗакону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»(в редакціїЗакону від 02 березня 2015 року №213-VIII) обмеження щодо виплати пенсії, адже з 01 червня 2015 року робота на займаній позивачем посаді не дає права на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених спеціальними Законами. На даний час особам, які працюють на посадах, визначених згаданими спеціальними Законами, пенсія призначається відповідно доЗакону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Тому, з 01 червня 2015 року відсутні правові підстави для невиплати позивачу пенсії.

Такий висновок щодо правового застосування норм частини першоїстатті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»та пункту 5 Прикінцевих положень Законувід 02 березня 2015 року №213-VIIIвідповідає висновку, висловленому ВАСУ в ухвалі від 26.08.2015 року (справа № 202/4641/15-а).

З огляду на викладене, суд вважає, що дії відповідача, яка полягає у не виплаті позивачу з 1 червня 2015 року пенсії, призначеної відповідно доЗакону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»є протиправними.

Згідно зіст. 55 Конституції Україникожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Частиною 2ст. 11 КАС Українивстановлено, що суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Отже, оскільки судом установлено протиправність дій відповідача, то з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне адміністративний позов задовольнити частково, вийшовши за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у не виплаті позивачу з 1 червня 2015 року пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зобов'язати відповідача з 1 червня 2015 року відновити виплату позивачу зазначеної пенсії.

При цьому, на переконання суду, саме у такий спосіб права, свободи та охоронювані законом інтереси позивача будуть адекватно захищені, а отже буде досягнуто мети адміністративного судочинства, визначеної у частині першій статті 2 КАС України, суть якої полягає, зокрема, у захисті прав, свобод та інтересів фізичних осіб, у сфері публічно-правових відносин від порушень органів місцевого самоврядування, при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, шляхом справедливого та неупередженого розгляду адміністративної справи.

Отже, судом установлено, що відповідачем, як органом, на який законом покладено обов'язок з виплати пенсій, внаслідок порушення норм чинного законодавства, допущено по відношенню до позивача протиправну бездіяльність, що виявилась у нездійсненні останньому відповідних виплат, починаючи з 01 червня 2015 року, тому суд приходить до висновку про наявність підстав для захисту права позивача, яке було порушене територіальним органом Пенсійного фонду України.

Що стосується вимог позивача про визнання незаконними дій відповідача, починаючи з 1 квітня 2015 року та про його зобов'язання поновити виплату позивачу пенсії саме з цієї дати, то на переконання суду, позов в цій частині задоволений бути не може, оскільки судом встановлено, що з 1 квітня 2015 року по 31 травня 2015 року включно, відповідач діяв відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»

Відповідно до частини другої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Частиною другою статті 46 Закону передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Позивач просить провести індексацію втраченого доходу у зв`язку із затримкою виплати пенсії. Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зазначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (ст. 2 Закону).

За правилами ст. 4 Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у ч. 1 цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацію здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Статтею 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Пунктом 4 Порядку, встановлено, що у разі несвоєчасної виплати індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Тому вимоги позивача щодо проведення індексації втраченого доходу у зв`язку із затримкою виплати пенсії суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про зобов`язання в майбутньому нараховувати пенсію відповідно до закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд вважає, що позов в цій частині не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов`язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову. При цьому суд вважає, що оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов виникає лише після порушення відповідачем права позивача, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Керуючись ст.ст. 7-9, 11, 71, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 183-2, п. 1. ч. 1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Законами України «Про державну службу», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд,

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій неправомірними, стягнення недоплаченої пенсії, проведення індексації та зобовязання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати з 01 червня 2015 року призначеної ОСОБА_1 пенсії - протиправними.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на користь ОСОБА_1 недоплачену щомісячну пенсію за вислугою років, починаючи з 01 червня 2015 року, а також індексацію втрачених доходів у звязку із затримкою виплати пенсії.

В задоволенні решти позову відмовити.

Звернути постанову суду до негайного виконання в межах суми стягнень за один місяць.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення в частині визнання дій протиправними. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Домусчі Л.В.

26.10.2015