Постанова № 54746949, 25.12.2015, Київський районний суд м. Одеси

_____________________ Справа № 520/16440/15-а

Провадження № 2-а/520/400/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.12.2015 року

Київський районний суд м.Одеси

У складі судді Калашнікової О.І.

При секретарі Шеховцевої О.В.

Розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси про визнання рішення неправомірним, про зобовязання вчинити пенвні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з вимогами ухвалити рішення, яким визнати неправомірним рішення Управління Пенсійного Фонду України в Київському районі м. Одеси щодо відмови у призначенні, нарахуванні та виплаті щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці і зобовязати відповідача призначити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування відповідно до довідки апеляційного суду Одеської області №10 від 24 листопада 2015 року з дня звернення 26.11.2015 року. До судового засідання позивач не зявилась, в позові зазначила про розгляд справи за її відсутністю.

Представник Управління пенсійного Фонду України в Київському районі м. Одеси до суду не зявився, про час слухання справи сповіщений надав заперечення на позов і клопотання про вирішення спору за його відсутності.

Суд вивчив матеріали справи і встановив наступне:

Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року за № 788-VIII ОСОБА_1 звільнено з посади судді апеляційного суду Одеської області у відставку відповідно до пунктів 2, 3, 6, 9 частини 5 ст. 126 Конституції України. Із списочного складу суддів апеляційного суду Одеської області Мевлід Т.М. виключено наказом голови апеляційного суду від 24.11.2015 року №207-ос.

26.11.2015 року ОСОБА_1 звернулася до Управління пенсійного Фонду України в Київському районі м. Одеси за призначенням щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі ст. 141 діючого закону України №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 12 лютого 2015 року № 192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд».

УПФ України в Київському районі м. Одеси рішенням від 03.12.2015 року №834288 відмовив ОСОБА_1 у призначенні щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці з посиланням на положення Закону України від 02.03.2015 року № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (далі - Закон № 213- VIII), яким передбачено певне застереження щодо умов і підстав скасування спеціальних видів пенсій (довічного грошового утримання), зокрема й суддям у відставці.

Позивачка вважає, що відмова УПФ України в призначенні їй щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці не відповідає вимогам Закону і порушує її конституційні права на матеріальне забезпечення та соціальний захист як судді у відставці, тому звернулась до суду з цим позовом.

Дослідивши докази по справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість і доведеність позовних вимог ОСОБА_1 з наступних підстав.

ОСОБА_1 на посаді судді Апеляційного суду Одеської області працювала з 1994 року, з 1981 року по 1994 рік позивачка працювала в органах прокуратури на посадах, робота на яких зараховується до суддівського стажу (рішення Ради суддів України від 16 квітня 2015 року №42). Стаж роботи позивачки, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання складає 35 років 11 місяців 27 днів.

Суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням. ОСОБА_1 заяву про відставку надала 30 березня місяці 2015 року.

Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді.

Визначені Конституцією (розділ УІІІ) та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до них високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Про це неодноразово наголошував у своїх рішеннях Конституційний Суд України.

Так, Конституційний Суд України у мотивувальній частині рішеннявід 14.12.11 р. № 18-рп/2011 зазначив « щомісячне довічне грошове утримання судді є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу. Правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання працюючого судді є однаковою, а самі ці поняття - однорідними та взаємопов'язаними. Щомісячне грошове утримання судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді,встановлюється у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків щодо здійснення незалежного, неупередженого та справедливого правосуддя, а щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці є належним утриманням цього судді після припинення виконання ним своїх професійних обов'язків та особливою формою його соціального забезпечення».

В Рішенні від 3 червня 2013 року N 3-рп/2013 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абзацу другого пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", статті 138 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) Конституційний Суд України вказав, що « визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу. Конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя.

Таким чином, конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання). Статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя. Викладене відповідає положенням Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10 липня 1998 року, за якими рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).

Із змісту розділу IX Закону України «Про судоустрій і статус суддів» вбачається, що єдиним видом грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, є суддівська винагорода, яка в свою чергу складається із посадового окладу та доплат за вислугу років, перебування на адміністративній посаді в суді, науковий ступінь, роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.

Частиною 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зі змінами, внесеними Законом України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року) встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Аналізуючи наведені положення, суд приходить до висновку про те, що в усіх випадках розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має визначатись виходячи з розміру грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді.

Вирішуючи питання про задоволення чи відмову у задоволенні позовних вимог, суд керується положеннями ст. 22 Конституції України, згідно з якими при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Правові позиції з цього приводу щодо звуження прав та свобод суддів у відставці висловив Верховний Суд України у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 03.07.2015 року № 14 та своєму Конституційному поданні від 08.07.2015 року щодо відповідності (конституційності) положень частини третьої, абзац четвертий та речення першого абзацу шостої частини п'ятоїстатті 141 Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів"у редакціїЗакону України від 12.02.2015 року № 192-VІІІ "Про забезпечення права на справедливий суд"у взаємозв'язку з положеннями підпункту 5 пункту 2,пункту 17 розділу І, пункту 5 розділу IIIЗакону України від 02.03.2015 року № 213-УІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення"стосовно звуження гарантій матеріального та соціального захисту суддів у відставці положенням статті8, частини першої статті21, частині першої, пунктів 2,9 частини п'ятої ст.126 Конституції України, де вказано, що не можуть бути звужені чи скасовані під час прийняття нових законів і внесення змін до чинних, про що неодноразово було наголошено у правових позиціях Конституційного Суду України (зокрема, у рішеннях від 3 червня 2013 року № З-рп/2013, від 22 травня 2008 року № 10-рп 2008, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005).

Вказані правові позиції Верховного Суду України відображені також у Постанові Верховного Суду України від 17 березня 2015 року № 21-371а14 за конкретним адміністративним позовом до Управління Пенсійного Фонду судді у відставці про визнання протиправними дії відповідача та зобов'язаннями вчинити певні дії щодо перерахунку щомісячного довічного грошового утримання.

З огляду на викладене суд відхиляє посилання відповідача в запереченнях на те, що «правові підстави для призначення позивачу щомісячного грошового утримання як судді у відставці відсутні».Законом № 2453-VІ встановлена гарантія матеріального забезпечення судді у відставці, яка не може бути знівельована в зв'язку з тим, що органи влади України не встановили порядку, за яким зазначена гарантія повинна бути дотримана.

Суд вважає обґрунтованими доводи ОСОБА_1 щодо її права на отримання щомісячного довічного грошового утримання в розмірі, передбаченому ч. 3 ст. 141 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI ( в редакції від 12.02.2015 року) - 90% заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді, без обмеження граничного розміру.

Зміни в законодавстві, які суттєво звужують соціальні права судді у відставці і суперечать Конституції України, а також нормам міжнародного права, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

При наведених обставинах рішення УПФ України в Київському районі м. Одеси від 03.12.2015 року 3834288 «Про відмову у призначенні пенсії» не відповідає положенням Конституції України, Закону України від 07.07.2010 року № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів"у редакціїЗакону України від 12.02.2015 року № 192-VІІІ "Про забезпечення права на справедливий суд" та є таким, що порушує конституційні права позивачки на матеріальне забезпечення та соціальний захист як судді у відставці.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про пенсійний фонд України» і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймається територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонера.

Керуючись ст.ст.159-163,256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси про визнання рішення противним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати рішення управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси 03.12.2015 року №834288 «Про відмову у призначенні пенсії» неправомірним.

Зобовязати управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси призначити, нарахувати і виплачувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування відповідно до довідки апеляційного суду Одеської області №10 від 24 листопада 2015 року з дня звернення до управління пенсійного фонду з 26 листопада 2015 року.

Зобовязати управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Одеси постанову суду виконати негайно в межах суми платежу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за один місяць.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Одеси протягом десяти днів з дня її проголошення .

Суддя Калашнікова О. І.