Рішення № 54744968, 29.12.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 452/1680/15 Головуючий у 1 інстанції: Галин В.П.

Провадження № 22-ц/783/8209/15 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 А. В.

Категорія: 54

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Ніткевича А.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Павлишина О.Ф.,

секретаря Бохонко Е.Р.,

з участю представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 24 листопада 2015 року у справі за позовом представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 до ОСОБА_3 виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення невиплаченої заробітної плати,-

встановила:

Представник позивача ОСОБА_4 ОСОБА_5 в червні 2015 року звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3 виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (надалі ОСОБА_6 ВУВКГ) про стягнення невиплаченої заробітної плати, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просила стягнути з відповідача на користь ОСОБА_4 66557 грн. 38 коп. недоплаченої заробітної плати (а.с. 1-2, 48).

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що її довіритель ОСОБА_4 працює у ОСОБА_3 ВУВКГ за трудовим договором на посаді головного бухгалтера. Відповідач в період 2010-2014 р.р., в порушення вимог ст. 43 Конституції, ст. ст. 2, 96, 97 КЗпП України, ст. 6 ЗУ «Про оплату праці» проводить нарахування місячного посадового окладу з розміру мінімальної заробітної плати 907,00 грн., а не відповідно до встановленого розміру мінімальної заробітної плати на відповідний рік.

Крім цього, ОСОБА_3 ВУВКГ не проводиться донарахування до мінімальної тарифної ставки робітника першого розряду коефіцієнта співвідношення 1.2, встановленого територіальною угодою між Львівською ОДА і об»єднанням роботодавців та профспілковими об»єднаннями Львівської області на 2012-2014 р.р.

Вказані порушення законодавства про працю виявлені територіальною державною інспекцією з питань праці у Львівській області, що відображено у листі № 02-0224/07 від 22.01.2014 року.

Просить стягнути з відповідача вказану заборгованість по заробітній платі за період з травня 2010 року по грудень 2013 року згідно поданого розрахунку.

Оскаржуваним рішенням Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 24 листопада 2015 року позов задоволено.

Стягнуто із ОСОБА_3 виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (ідентифікаційний код юридичної особи: 05514293, адреса місця знаходження: 81400, Львівська область, місто Самбір, вулиця Шевченка, будинок № 59а) на користь ОСОБА_4 (81400, Львівська область, місто Самбір, вулиця Снігурського, будинок № 31) недоплачену їй заробітну плату у розмірі 66557 грн. 38 коп.

Стягнуто із ОСОБА_3 виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства в дохід держави судовий збір в сумі 665 гривень 58 коп.

Рішення суду оскаржив представник відповідача ОСОБА_6 ВУВКГ вважає, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки судом порушено норми матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув увагу на те, що Первинна профспілкова організація господарства не має повноважень на представлення інтересів працівників підприємства на локальному та територіальному рівнях, оскільки згідно ст. 11 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» статус первинних мають профспілки чи організації профспілки, які діють на підприємстві, в установі, організації, навчальному закладі або обєднають членів профспілки, які забезпечують себе роботою самостійно чи працюють на різних підприємствах, в установах, організаціях або у фізичних осіб.

З посиланням на законодавчі акти стверджує, що у матеріалах справи відсутнє свідоцтво про легалізацію Первинної профспілкової організації ОСОБА_3 ВУВКГ, оскільки вона не включена до реєстру об»єднань громадян, відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відсутні, що свідчить про відсутність у профспілки статусу юридичної особи, а тому на момент укладення Колективного договору на 2010-2012 роки у профспілки не було документів, які б підтверджували відповідність заявленого нею статусу, відтак колективний договір на думку апелянта є недійсним.

Звертає увагу на те, що місцевим судом не надана оцінка листу Львівської обласної організації профспілки працівників житлово-комунального господарства, за яким підтверджуючих документів про входження Первинної профспілкової організації ОСОБА_3 виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства до територіальної організації профспілки не надходило, тому і Територіальна угода на 2012-2014 р.р. не поширюється на працівників відповідача, зокрема і на позивача у справі.

Крім цього зазначає, що суд вирішуючи питання про права і обовязки Первинної профспілкової організації, в порушення ст. 35 ЦПК України не залучив її як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Також, у резолютивній частині рішення суд не зазначив, що із стягнутої суми необхідно провести відрахування податку та інших обов»язкових платежів.

Просить скасувати рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 24 листопада 2015 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу заперечив, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача ОСОБА_3 ВУВКГ, будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 174), в судове засідання апеляційної інстанції не прибув, подав заяву про відкладення розгляду справи у зв»язку із зайнятістю одного із трьох представників ОСОБА_7 в судовому засіданні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

На переконання колегії суддів, матеріалів справи достатньо для розгляду справи по суті, а тому вважає за можливе, відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України, розглядати справу за відсутності осіб, що не з»явилися.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на заперечення доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи із наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

На підставі ст.ст. 11, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач з травня 2010 року при визначенні місячного посадового окладу робітника першого розряду проводив оплату заробітної плати позивачу з розрахунку нижче законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати, що вбачається із нарахованих сум, довідки про заробітну плату та розміру мінімальної заробітної плати встановленої ЗУ Про державний бюджет на 2010-2014 р.р. Крім цього, позивачу не проводилось донарахування до мінімальної тарифної ставки робітника першого розряду коефіцієнтної ставки визначеної територіальною угодою на 2012-2014 р.р.

В свою чергу, суд прийшов висновку про належний статус первинної профспілкової організації ОСОБА_3 ВУВКГ, та вказав, що Колективний договір приймався та підписувався за участі як представників працівників відповідача, так і самим керівником підприємства, що підтверджується матеріалами справи і не заперечувалось ні представниками відповідача, ні його керівником.

Також, суд вважав необгрунтованими посилання відповідача на збитковість його діяльності, як підстави для відмови у задоволенні позовних вимог.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів відповідно до ст.303 ЦПК України виходить із наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 з 2010 року і по даний час працює на посаді головного бухгалтера ОСОБА_3 ВУВКГ.

Частинами 1, 7 ст. 43 Конституції України визначено, щокожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Згідно із ст.ст. 2-1, 5-1 КЗпП України держава забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Закон України "Про оплату праці" визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, відповідно до ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22 якого заробітна плата є гарантованою винагородою працівнику за роботу, яку роботодавець виплачує на підставі трудового договору і джерелом оплати якої є дохід та інші кошти підприємства або бюджетні кошти, виділені на ці цілі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 вказаного Закону організація оплати праці здійснюється на підставі: законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів.

Статтею 5 ЗУ «Про колективні договори і угоди» визначено, що умови колективних договорів і угод, укладених відповідно до чинного законодавства, є обов'язковими для підприємств, на які вони поширюються, та сторін, які їх уклали.

Положенняколективногодоговорупоширюються навсіх працівників підприємств незалежно від того, чи є вони членами профспілки, і є обов'язковими як для власника або уповноваженого ним органу, такі і для працівників підприємства. Положення генеральної, галузевої, регіональної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду (ст. 9 Закону).

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про колективні договори і угоди» зміни і доповнення до колективного договору,угодипротягом строку їх дії можуть вноситися тільки за взаємною згодою сторінв порядку, визначеному колективним договором, угодою.

Зазначені положення ЗУ «Про колективні договори і угоди» відповідають положенням ст.ст. 13, 17, 18 КЗпП України.

15 квітня 2010 року на зборах трудового колективу ОСОБА_3 ВУВКГ, за участю керівника ВУВКГ укладений колективний договір на 2010-2012 р.р. (а.с. 51-69).

30 жовтня 2012 року між Львівською обласною державною адміністрацією, об»єднаннями роботодавців та профспілковими об»єднаннями Львівської області укладена територіальна угода з відповідними додатками на 2012-2014 роки (а.с. 72-91).

Переліченими угодами визначені умови оплати праці працівників ОСОБА_3 ВУВКГ і працівників підприємств житлово-комунального господарства області, встановлені відповідні коефіцієнти співвідношень мінімальної тарифної ставки. Зміни до колективного договору у 2010-2012 роках не вносились.

Частиною 2 ст. 97 КЗпП України передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами (ч. 4 ст. 97 КЗпП України).

Територіальною державною інспекцією з питань праці у Львівській області проведено перевірку додержання вимог законодавства про працю у ОСОБА_3 ВУВКГ.

Інспекцією встановлено, щопрацівникам підприємства при встановленні місячного посадового окладу формування тарифної ставки робітника 1 розряду проводиться з розрахунку нижче законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати, а саме станом на 01.01.2014 року в розмірі 907,00 грн., а не 1218,00 грн., як передбачено Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», що вказує на порушення вимог ч. 3 ст. 6, ст. 9, ст. 10 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 95, 96 КЗпП України.

Крім цього, працівникам підприємства тарифна ставка робітника 1 розряду встановлена без врахування коефіцієнту співвідношення 1,2 до мінімальної тарифної ставки робітника 1 розряду, встановленої Територіальною угодою між Львівською обласною державною адміністрацією, об»єднанням роботодавців та профспілковими об»єднаннями Львівської області на 2012-2014 роки, що вказує на порушення вимог ч. 1 ст. 5 Закону України «Про оплату праці», ч. 2 ст. 97 КЗпП України.

Таким чином, відповідач з травня 2010 року при визначенні місячного посадового окладу робітника першого розряду проводив оплату заробітної плати позивачу з розрахунку нижче законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати, що вбачається із нарахованих сум, довідки про заробітну плату та розміру мінімальної заробітної плати встановленої Законами України Про державний бюджет на 2010-2013 р.р., не проводилось і донарахування до мінімальної тарифної ставки робітника першого розряду коефіцієнтної ставки визначеної територіальною угодою на 2012-2014 р.р., внаслідок чого недоплата за період з травня 2010 року по грудень 2013 року складає 66557,38 грн.

Що стосується доводів апелянта про відсутність у Первинної профспілкової організації ОСОБА_3 ВУВКГ повноважень на представлення інтересів працівників підприємства на локальному та територіальному рівнях, колегія суддів звертає увагу на те, що згідно із повідомленням Центрального комітету профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України від 28.09.2015 року № 01-185, первинна профспілкова організація підприємства ОСОБА_3 виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства з галузевою ознакою знаходиться на профспілковому обліку в Львівській обласній організації Профспілки та згідно із статутом Профспілки є структурною ланкою профспілки працівників житлово-комунального господарства, місцевої промисловості, побутового обслуговування населення України, може застосовувати і зобов»язана дотримуватись положень Статуту (а.с. 123).

З копії листа ОСОБА_3 міського управління юстиції від 28 квітня 2000 року вбачається, що дана первинна профспілкова організація ОСОБА_3 ВУВКГ взята на облік ОСОБА_3 міським управлінням юстиції як організаційна ланка Всеукраїнської профспілки працівників житлово-комунального господарства України, зареєстрованої Міністерством юстиції України 26.01.2000 року (а.с. 42).

З наведеного слідує, що висновок місцевого суду про належну легалізацію та повноправність профспілки узгоджується з тлумаченням Конституційного Суду України, викладеним у рішенні від 18.10.2000 року у справі № 11-рп/2000 та правовою позицією Верховного Суду України, викладеної у постанові від 21 березня 2012 року у справі № 6-4цс-12.

Доводи апелянта, що стосуються вирішення питання про права і обовязки Первинної профспілкової організації, однак в порушення ст. 35 ЦПК України, така не залучена як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, є безпідставними, оскільки оскаржуване рішення, як предмет спору так і вимоги позивача не стосуються прав та обовязків останньої.

Разом з тим, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_3 ВУВКГ в користь позивача ОСОБА_4 недоплаченої їй заробітної плати у розмірі 66557 грн. 38 коп., суд першої інстанції не звернув увагу на роз»яснення, які викладені у п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», а саме що, задовольняючи вимоги про оплату праці, суд визначає зазначену суму без утримання податку та інших обов»язкових платежів, про що зазначає у резолютивні частині рішення.

Відтак, рішення суду необхідно змінити, доповнити абзац другий резолютивної частини рішення після цифр і слів «66557 грн. 38 коп.» словами «з відрахуванням податків та інших обовязкових платежів і зборів».

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 3 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства задовольнити частково.

Рішення Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 24 листопада 2015 року змінити.

Доповнити абзац другий резолютивної частини рішення після цифр і слів «66557 (шістдесят шість тисяч п»ятсот п»ятдесят сім) гривень 38 коп.» словами «з відрахуванням податків та інших обовязкових платежів і зборів».

Врешті рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий: А.В. Ніткевич

Судді: Ю.Р. Мікуш

ОСОБА_8