Рішення № 54743750, 29.12.2015, Токмацький районний суд Запорізької області

328/4276/15-ц

29.12.2015

2/328/1394/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2015 року м. Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі:

головуючого суддіПогрібної О.М.,

при секретарі Залозній А.О.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_4

представника органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси малолітньої дитини ОСОБА_5 органу опіки та піклування ОСОБА_6 районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_7

розглянувшиу відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовомОСОБА_8 до ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_6 районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на ? частку спільного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

До Токмацького районного суду Запорізької області звернулась ОСОБА_8 з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_9, ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_6 районна державна нотаріальна контора, про визнання права власності на ? частку спільного майна подружжя.

В позові зазначає,що з 06.05.1996 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1. Від шлюбу з ОСОБА_10 має двох синів - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3.

За час шлюбу та спільного подружнього життя з ОСОБА_10, за спільні кошти та спільною працею вони з чоловіком придбали наступне майно: колісний трактор марки БЕЛАРУС (МТЗ) - 892, реєстраційний номер 07400АР, 2008 року випуску, за 159000 грн., що підтверджується видатковою накладною за № 3000215 від 17.12.2009 року та свідоцтвом про реєстрацію машини, серії АБ № 718800; трактор марки БЕЛАРУС (МТЗ) - 82.1 реєстраційний номер 02145АР, 2006 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серії АБ № 423478; 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, за 5321,5 грн. що підтверджується копією договору купівлі - продажу від 20.02.2003 року за реєстровим № 558, копією витягу про реєстрацію нерухомого майна від 04.03.2003 року та довідкою міського БТІ від 30.10.2015 року за № 612.

Згідно позовної заяви все перелічене майно ними спільно нажите за час шлюбу, але зареєстровано на колишнього чоловіка, ОСОБА_10

Рішенням Токмацького районного суду від 12.12.2014 року, їх шлюб з ОСОБА_10 був розірваний (справа № 328/4142/14-ц).

29.04.2015 року ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1 - помер. На день смерті вони проживали разом за адресою: вул. Радянська, 2, село Урожайне, Токмацького району, Запорізької області. Позивач особисто проводила поховання.

Після смерті ОСОБА_10 відкрилась спадщина, спадкова маса якої складається також з переліченого вище придбаного за часів шлюбу майна. Спадкоємцями першої черги за законом, відповідно до ст. 1261 ЦК України, є спільні з померлим діти та його батьки, які є відповідачами у даній цивільній справі.

Під час шлюбу вона та ОСОБА_10 мали спільну працю та займалися сільгоспвиробництвом. Були членами колективного сільськогосподарського підприємства «Скелястий» (надалі КСП «Скелястий»).

27.01.2000 року, при розпаюванні майна КСП «Скелястий», вона та ОСОБА_10 вийшли зі складу членів колективного сільськогосподарського підприємства «Скелястий» з виділенням в натурі та передачею їй та ОСОБА_10 відповідно до земельних сертифікатів № 0043699 та № 43700 на земельні паї у розмірі - 8,98 умовних кадастрових гектарів кожному, про що свідчать витяги протоколів зборів уповноважених членів КСП «Скелястий» від 27.01.2000 року. Спільною працею, вона та ОСОБА_10 обробляли вказані земельні паї, вирощували сільгосппродукцію, реалізовували її та отримували регулярно від цього дохід.

Для оброки вказаних земельних паїв вона з чоловіком ОСОБА_10 у 2000 році придбали перший трактор МТЗ-82 з номерним знаком 0685 КА, про що свідчить копія договору купівлі-продажу від 20.10.2000 року за реєстровим № 615.

Пізніше на вказані вище земельні паї, вона з чоловіком ОСОБА_10 21.01.2002 року отримали державні акти на право приватної власності на землю за №№ 010387 та 010388.

На спільно зароблені від сільгоспвиробництва та реалізації сільгосппродукції кошти, вони з чоловіком ОСОБА_10 придбали у власність майно, яке визначено та перераховано у позовній заяві.

Крім того, після розірвання шлюбу (рішення Токмацького районного суду від 12.12.2014 року, справа № 328/4142/14-ц) з ОСОБА_10 та по цей час, її малолітній син ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3, знаходиться на повному та особистому її утриманні та вихованні, оскільки питання про стягнення аліментів з ОСОБА_10 на утримання малолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3 на той час не виникало.

Враховуючи, що зазначене майно було придбане подружжям за час шлюбу та за спільні кошти, позивач просить визнати за нею право власності на 1/2 частину майна подружжя нажитого у шлюбі, а саме: на 1/2 частину колісного трактора марки БЕЛАРУС (МТЗ) - 892, реєстраційний номер 07400АР, 2008 року випуску, свідоцтво про реєстрацію машини, серії АБ № 718800; на 1/2 частину трактора марки БЕЛАРУС (МТЗ) - 82.1 реєстраційний номер 02145АР, 2006 року випуску, свідоцтво про реєстрацію машини серії АБ № 423478; на 1/2 частину з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, що складає 1/4 частку від загальної частки всієї квартири.

Позивач ОСОБА_8 в судове засідання не зявилась, надала суду заяву з клопотанням розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 проти вимог позивачки заперечував частково. Проти задоволення позовних вимог про визнання права власності на ? частину тракторів не заперечує, однак заперечує проти визнання за позивачкою права власності на ? частину квартири АДРЕСА_2. Зазначив, що вказану квартиру придбав він особисто, але оформив на двох своїх синів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 по ? частині, таким чином він хотів розподілити між синами спадщину, яка б залишилась після його смерті, однак був оформлений договір купівлі-продажу, щоб зменшити витрати на переоформлення. Фактично це був договір не купівлі-продажу, а договір дарування. Квартиру він придбав на кошти від продажу житлового будинку № 79, що знаходився в с. Трудове Токмацького району Запорізької області за 5000 грн., що підтверджується договором купівлі-продажу від 13 березня 2003 року. Частина коштів, якої не вистачало для придбання спірної квартири це його з дружиною збереження. Просив суд у задоволенні позовних вимог позивачці в частині визнання права власності на частину квартири відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат ОСОБА_4 також просила у задоволенні позову частково відмовити, а саме в частині визнання права власності на ? частину квартири за позивачкою, оскільки квартира була придбана за кошти відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_9

Відповідач ОСОБА_9 в судове зсідання не зявилась, надала суду заяву з клопотанням розглянути справу за її відсутності, однак в судовому засідання, яке відбулось 18.12.2015 року суду пояснила, що також проти задоволення позову заперечує частково, а саме, проти задоволення позовних вимог про визнання права власності на ? частину тракторів не заперечує, однак заперечує проти визнання за позивачкою права власності на ? частину квартири АДРЕСА_2. зазначила, що квартира була придбана за її та її чоловіка кошти, що складались з їх заощаджень та коштів від продажу будинку в с. Трудове. Вона з невісткою обирала цю квартиру і кошти передавала продавцю ОСОБА_12 саме вона. Спочатку дала завдаток 500 доларів США, а пізніше після продажу будинку в селі ще 1500 доларів США.

Відповідач ОСОБА_3 допитаний в судовому засіданні як свідок, суду пояснив, що позов визнає повністю, проти задоволення позовних вимог не заперечує. Зазначив, що батько йому розповідав, що квартиру він купував для нього. Батьки прожили в шлюбі приблизно 20 років і він вважає, що мати має право на половину спільно нажитого майна подружжя. Квартира куплена за гроші батьків, вони мали земельні паї, орендували землю в інших людей, обробляли її та отримували дохід. Крім того, мати працювала в школі та отримувала заробітну плату. Він до моменту смерті батька постійно з ним спілкувався, батько хотів викупити у ОСОБА_11 і його ? частку квартири, для того, щоб в подальшому квартира залишилась йому.

Малолітній відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не зявився, суду надано заяву, посвідчену секретарем Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області та підписану в присутності матері малолітнього відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_8, про розгляд справи за його відсутності.

Представник органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси малолітньої дитини ОСОБА_5 органу опіки та піклування ОСОБА_6 районної державної адміністрації Запорізької області ОСОБА_7 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, просила відмовити у його задоволенні.

Представник третьої особи ОСОБА_6 районної державної нотаріальної контори в судове засідання не зявився, про причини неявки суду не відомо.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснила, що вона є дружиною брата померлого ОСОБА_10 Їй відомо, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_9 продали будинок в селі і за ці кошти придбали квартиру в м. Токмак. Цю квартиру вона допомагала знайти. Сини ніяких коштів для придбання квартири не давали. В квартирі, з часу її придбання, проживали і проживають по цей час ОСОБА_2 та ОСОБА_9, вони оплачують комунальні послуги, робили там ремонт. В нотаріальній конторі були її чоловік та ОСОБА_9 Вона в нотаріальній конторі не була.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 пояснила, щовона спільно проживала без реєстрації шлюбу з ОСОБА_12, який продав ОСОБА_2 та ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_2. Синів відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_9 бачила у нотаріуса вперше під час продажу квартири. До продажу спірної квартири, на неї приходили дивиться ОСОБА_9 та ОСОБА_13 Квартиру цивільний чоловік продав за 2000 доларів США. Спочатку дали 300 доларів США завдаток, а потім під час оформлення договору купівлі-продажу квартири у нотаріуса ще 1700 доларів США. Вона також була у нотаріуса, гроші передавала ОСОБА_9 і казала, що буде оформлювати на двох своїх синів.

Вислухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_9, ОСОБА_3, допитаного в якості свідка, представника відповідача ОСОБА_4, представника органу, якому законом надано право захищати права, свободи та інтереси малолітньої дитини ОСОБА_5 органу опіки та піклування ОСОБА_6 районної державної адміністрації Запорізької області та свідків, дослідивши письмові докази, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що ОСОБА_8 та ОСОБА_10 з 06.05.1995 року перебували в зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.7, 68-69).

Рішенням Токмацького районного суду Запорізької області від 12.12.2014 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 розірвано (а.с.12).

Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_10 його батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_9. (а.с.8)

Згідно рішення Токмацького районного суду Запорізької області від 12.10.2015 року встановлено, що померлий 29.04.2015 року ОСОБА_10 є рідним сином ОСОБА_9 та ОСОБА_2.(а.с.70)

За час шлюбу та спільного подружнього життя з ОСОБА_10, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 придбали наступне майно: колісний трактор марки БЕЛАРУС (МТЗ) - 892, реєстраційний номер 07400АР, 2008 року випуску, за 159000 грн., що підтверджується видатковою накладною за № 3000215 від 17.12.2009 року та свідоцтвом про реєстрацію машини, серії АБ № 718800; трактор марки БЕЛАРУС (МТЗ) - 82.1 реєстраційний номер 02145АР, 2006 року випуску, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію машини серії АБ № 423478; 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, за 5300 грн., що підтверджується договором купівлі - продажу від 20.02.2003 року за реєстровим № 558, копією витягу про реєстрацію нерухомого майна від 04.03.2003 року та довідкою КП «Абрис» ОСОБА_6 міської ради Запорізької області від 30.10.2015 року за № 612. (а.с.13-18)

Зазначене майно зареєстровано на колишнього чоловіка позивача - ОСОБА_10

29.04.2015 року ОСОБА_10 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ЖС № 321526 від 30.04.2015 року (а.с.9). Згідно довідки про причину смерті від 30.04.2015 року, видану лікарем Токмацького міжрайонного відділення судово-медичної експертизи Запорізької області ОСОБА_15, причина смерті ОСОБА_10 алкогольна кардіоміопатія.

Згідно довідки виконкому Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізькій області за №945 від 29.10.2015 року ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, був зареєстрований та постійно проживав за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6 по день смерті 29.04.2015 року. На день смерті були зареєстровані, проживали та продовжують проживати в будинку по теперішній час: колишня дружина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_7; син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4; син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.10).

Відповідно до звітів про проведення оцінки рухомого та нерухомого майна: колісний трактор марки БЕЛАРУС (МТЗ) - 892, реєстраційний номер 07400АР, 2008 року випуску, свідоцтво про реєстрацію машини, серії АБ № 718800, вартістю - 187200 грн., вартість 1/2 частки складає - 93600 грн.; трактор марки БЕЛАРУС (МТЗ) - 82.1 реєстраційний номер 02145АР, 2006 року випуску, свідоцтво про реєстрацію машини серії АБ № 423478, вартістю - 138000 грн., вартість 1/2 частки складає - 69000 грн.; 1/2 частка квартири АДРЕСА_1, вартістю 106422 грн., вартість 1/2 частки (що складає 1/4 частку від загальної частки всієї квартири) складає - 53211 грн. Загалом вартість майна придбаного за час шлюбу з ОСОБА_10 складає 431622 грн., а вартість 1/2 частки складає - 215811 грн.

На час смерті ОСОБА_10 шлюбні стосунки між ним та позивачкою були припинені, однак проживали вони за однією адресою.

Пунктами 1.1 та 1.5 гл. 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Мін'юста України від 22.02.2012 року № 296/5, передбачено, що у разі смерті одного з подружжя свідоцтво про право власності на частку в їх спільному майні видається нотаріусом на підставі письмової заяви другого з подружжя з подальшим повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видано на половину спільного майна. Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з них видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини.

Але при зверненні до ОСОБА_6 районної державної нотаріальної контори з заявою про видачу позивачці свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, ОСОБА_8 було відмовлено з підстав, що на час смерті її колишнього чоловіка шлюб був рішенням суду розірваний, про що свідчить постанова державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 11.11.2015 року за № 1003/02-31 (а.с.19).

За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі, норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. Відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства спільною сумісною власністю є: майно, нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону України Про власність, ст. 22 КпШС України); майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї чи майно, що є у власності осіб, які ведуть селянське (фермерське) господарство, якщо письмовою угодою відповідно між членами сім'ї чи членами селянського (фермерського) господарства не передбачено інше або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об'єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (п. 1 ст. 17, ст. 18, п. 2 ст. 17 Закону України Про власність); квартира (будинок), кімнати в квартирах та одноквартирних будинках, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім'ї наймача у їх спільну сумісну власність (ст. 8 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду).

Відповідно до ст.22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку.

Згідно ст. 24 КпШС майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Однак ? частина квартири була отримана ОСОБА_10 не в дар і не в спадок, в даному випадку 20.02.2003 року було укладено саме договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, де продавцем зазначено ОСОБА_12, а покупцями ОСОБА_10 та ОСОБА_11, згідно договору саме покупці придбали в рівних долях квартиру АДРЕСА_1 за 10600 грн.

Відповідно до ч.3ст.368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ч.3 ст.61 СК України якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування та розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1 ст.68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте під час шлюбу.

Згідно ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини і чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до п. 23Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані.

Згідно висновку органу опіки та піклування ОСОБА_6 районної державної адміністрації про порушення (не порушення) прав дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, при визнанні права власності на ? частку спільного майна подружжя ОСОБА_8 №61-35/1326 від 28.12.2005 року, орган опіки та піклування ОСОБА_6 районної державної адміністрації відмовляє в наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина.

Згідно з ч. 6. ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Звісно висновок складено в інтересах дитини, однак в даному випадку висновок суперечить ч. 1 ст. 60 СК України, згідно якої майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. І позивач має право на половину спільного майна подружжя, незалежно від інтересів спадкоємців спадкодавця. До того ж даний висновок є недостатньо обґрунтованим, оскільки орган опіки та піклування ОСОБА_6 районної державної адміністрації відмовив в наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, однак суть даного спору визнання права власності на ? частку спільного майна подружжя, і аж ніяк не вчинення правочину.

До того ж позивачка не вимагає визнання за нею право власності на збільшену частку майна подружжя нажитого під час шлюбу, а лише просить визнати за нею право власності на ? частку майна, яка передбачена та презумується ст.70 СК України, тому суд приходить до висновку, що вимоги позивача ніяким чином не порушують права малолітнього сина.

До того ж малолітній ОСОБА_5 є сином позивача та знаходиться на повному її утриманні. Так, згідно довідки Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області № 1181 від 03.12.2015 року малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9 разом зі своєю матірю ОСОБА_8 та знаходиться на її утриманні (а.с.54).

Відповідно до характеристики № 35 від 03.12.2015 року на ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, учня 6 класу Урожайнівського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів дошкільний навчальний заклад» ОСОБА_6 районної ради Запорізької області, мати малолітнього ОСОБА_5 ОСОБА_8 турбується про сина, сприяє його фізичному і духовному розвитку. Забезпечує належні умови для навчання та виховання ОСОБА_5, підтримує тісний звязок з класним керівником, систематично відвідує батьківські збори та загальношкільні заходи (а.с.55).

Також у п.17 Постанови пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» визначено, що відповідно до статті 368 ЦК України, спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Так, спільною сумісною власністю, зокрема, є: майно, набуте подружжям за час шлюбу, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 60 - 74 Сімейного кодексу України ).

Посилання відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_9 на те, що спірна квартира куплена за їх кошти від продажу будинку в с. Трудове, що таким чином вони хотіли розподілити спадщину після їх смерті і що фактично було укладено не договір купівлі-продажу, а договір дарування, яким вони подарували своїм синам по половині квартири, суд розцінює критично, оскільки переконливих доказів, що квартира була придбана за особисті кошти відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_9 суду не надано. Той факт, що відповідач ОСОБА_2 продав належний йому будинок, на думку суду, не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що будинок в с. Трудове був проданий після придбання квартири в м. Токмак, а згідно договору купівлі-продажу гроші за будинок покупці передали продавцю під час його підписання 20.02.2003 року у нотаріуса. Крім того, будинок в с. Трудове був проданий за 5000 грн., а квартира придбана за 10600 грн.

Суд не бере до уваги показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14І, оскільки відповідно до ч.1 ст.218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобамиаудіо-,відеозаписута іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Тим більше, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_9 навіть не є стороною договору купівлі-продажу квартири, померлий ОСОБА_10 за життя ніяких вимог до ОСОБА_8 з приводу спірної квартири не заявляв.

Для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю подружжя суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття були спільні кошти або спільна праця подружжя. До такого висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 1 липня 2015 року по справі №6-612цс15.

Належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є:

1) час набуття такого майна;

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття);

3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям. (Правова позиція Верховного Суду України у справі №6-2333цс15 від 25.11.2015 року.)

В судових засіданнях зазначені критерії доведені позивачем в повному обсязі та встановлені судом.

Однак заперечення та пояснення відповідачів не доведені та не підтверджуються відповідними, допустимими доказами як того вимагає Сімейний та Цивільний Кодекси України.

Квартира була придбана під час шлюбу та за спільні кошти, позивач та ОСОБА_10 займались сільським господарством, отримували дохід, договір купівлі-продажу з часу його укладення ніким не оспорювався, вимог про визнання зазначеного договору недійсним заявлено не було.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Однак таких вимог суду заявлено не було.

Та обставина, що відповідач ОСОБА_2 продав будинок в селі, вартість якого вдвічі менша від вартості квартири, на думку суду, не спростовує факт придбання ? частини квартири за сумісні кошти подружжя. До того ж будинок в селі був проданий після укладення договору купівлі-продажу квартири 20.02.2003 року. Згідно пояснень відповідача ОСОБА_3, допитаного в якості свідка, частина спірної квартири була придбана з тією метою, щоб в майбутньому забезпечити його житлом.

Те, що колісний трактор марки БЕЛАРУС (МТЗ) - 892, реєстраційний номер 07400АР, 2008 року випуску, свідоцтво про реєстрацію машини, серії АБ № 718800 та трактора марки БЕЛАРУС (МТЗ) - 82.1 реєстраційний номер 02145АР, 2006 року випуску, свідоцтво про реєстрацію машини серії АБ № 423478 придбані за спільні кошти подружжя відповідачами не оспорюється.

Доказів того, що між позивачкою та померлим ОСОБА_10 існувала будь-яка домовленість щодо спірного майна суду не надано, як і не надано доказів існування шлюбного контракту або договору, а тому, суд вважає, що частки позивачки та ОСОБА_10 в праві спільної сумісної власності є рівними і повинні бути визначені в розмірі 1/2 за кожним.

В даному випадку, на думку суду спірнемайно є спільною сумісною власністю подружжя, тому суд вважає за можливе позовні вимоги задовольнити та визнати за позивачкою право власності на 1/2 частину колісного трактора марки БЕЛАРУС (МТЗ) - 892, реєстраційний номер 07400АР, 2008 року випуску, свідоцтво про реєстрацію машини, серії АБ № 718800; на 1/2 частину трактора марки БЕЛАРУС (МТЗ) - 82.1 реєстраційний номер 02145АР, 2006 року випуску, свідоцтво про реєстрацію машини серії АБ № 423478; на 1/2 частину з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, що складає 1/4 частку від загальної частки всієї квартири.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,208,209,212-215 ЦПК України,суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_8 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_8 право власності на 1/2 частину майна подружжя нажитого у шлюбі, а саме: на 1/2 частину колісного трактора марки БЕЛАРУС (МТЗ) - 892, реєстраційний номер 07400АР, 2008 року випуску, свідоцтво про реєстрацію машини, серії АБ № 718800; на 1/2 частину трактора марки БЕЛАРУС (МТЗ) - 82.1 реєстраційний номер 02145АР, 2006 року випуску, свідоцтво про реєстрацію машини серії АБ № 423478; на 1/2 частину з 1/2 частини квартири АДРЕСА_1, що складає 1/4 частку від загальної частки всієї квартири.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Токмацький районний суд Запорізької області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: О.М. Погрібна