Ухвала суду № 54742504, 29.12.2015, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/1292/2015(м)

263/4357/15-ц

Головуючий в 1 інстанції Томілін О.М.

Доповідач Принцевська В.П.

Категорія 5

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 грудня 2015 року м. Маріуполь

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді Принцевської В.П.

суддів Сороки Г.П., Гаврилової Г.Л.

при секретарі Гаркуша О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 1 грудня 2015 року по цивільній справі за позовом Автогаражного споживчого кооперативу «Автолюбитель -25» до ОСОБА_1 про визнання недійсним членського квитка в кооперативі, ордеру на користування гаражем, припинення членства в кооперативі, припинення права користування гаражем, третя особа ОСОБА_2, за позовом ОСОБА_2 до Автогаражного споживчого кооперативу «Автолюбитель-25», ОСОБА_1 про визнання права володіння та користування гаражем, витребування з незаконного володіння гаражу, за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Автогаражного споживчого кооперативу «Автолюбитель -25» про визнання права власності та користування на гараж ,-

В С Т А Н О В И В:

АСК «Автолюбитель» звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1, про визнання ордеру недійсним, який в процесі розгляду справи позивачем уточнювався. В остаточній редакції позовних вимог просить визнати недійсним членський квиток АСК «Автолюбитель-25» від 21.05.2005 року, виданий на ім'я ОСОБА_1, припинити членство ОСОБА_1 в АСК «Автолюбитель-25», визнати недійсним ордер АСК «Автолюбитель-25» від 20.12.2009 року, який виданий на ім'я ОСОБА_1 щодо права користування гаражем №12 в секторі «X». розташований за адресою: м.Маріуполь, вул.Червонофлотська. 125 «а»; припинити право користування ОСОБА_1 гаражем НОМЕР_1 в секторі «X» за наведеною вище адресою.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що АСК «Автолюбитель-25» ОСОБА_1 до членів кооперативу не приймав. Членський квиток ОСОБА_1 отримала з порушенням порядку, встановленого Законом України «Про кооперацію», оскільки жодного рішення про прийняття останньої до членів кооперативу загальними зборами не приймалося. Зауважують, що земельну ділянку під будівництво гаражу кооперативом ОСОБА_1 не виділялось, спірний гараж ОСОБА_1 не будувала, але при цьому ОСОБА_1 зловживає наявним у неї членським квитком, який, на переконання позивача, отриманий останньою незаконно - відповідно до пояснень ОСОБА_1 документи, які підтверджують її членство в кооперативі вона отримала від колишнього голови кооперативу - ОСОБА_3, який не мав жодних повноважень приймати її до кооперативу поза межами процедури, встановленої Законом України «Про кооперацію». Спірний гараж перебуває у користуванні іншого члена кооперативу - ОСОБА_2 Крім того, 05.12.2014 року Приморським районним судом м. Маріуполя постановлено рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до АСК «Автолюбитель-25» про визнання недійсними протоколів зборів кооперативу, яким встановлено, що наданий ОСОБА_1 членський квиток не завірений належним чином, у ньому відсутні підписи голови кооперативу та бухгалтера.

ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом до АСК «Автолюбитель», який в процесі розгляду справи уточнювала, відповідно до якого просить визнати за нею право користування гаражем НОМЕР_1 сектора «X», розташованого по вул. Червонофлотській, 125-а, в м. Маріуполі, витребувати у ОСОБА_1 з незаконного володіння і користування наведений гараж; зобов'язати АСК «Автолюбитель-25» усунути перешкоди в користуванні гаражем НОМЕР_1 сектора «X», розташованого по вул. Червонофлотській в м. Маріуполі.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що вона була членом АСК «Автолюбитель» з 1992 року, на підтвердження чого остання мала членський квиток. На підставі рішення загальних зборів кооперативу від 18.02.1995 року, на якому було затверджено статут кооперативу, ОСОБА_2 було виділено для будівництва гаражу земельну ділянку, на якій останньою за власні кошти було збудовано спірний гараж, після проведення нумерації якому було присвоєно порядковий номер НОМЕР_1 в секторі «X». В червні 2006 року позивачка була повідомлена про її виключення з членів кооперативу на підставі рішення загальних зборів кооперативу від 23.11.2003 року та від 14.05.2006 року, відповідно до яких застосовано заходи впливу до членів кооперативу, які належним чином не здійснюють оплату членських внесків та будівництво гаражів на відведених їм для цього земельних ділянках. Крім того, ОСОБА_2 стало відомо, що її гараж було передано у користування ОСОБА_1 Позивачка вважає, що через незаконні дії відповідача СК «Автолюбитель-25» вона була позбавлена можливості користуватися належним їй гаражем НОМЕР_1 у

секторі «X», враховуючи ті обставини, що на гаражі було змінено замки та він фактично перебуває у користуванні ОСОБА_1 Вважає, що у даному випадку відсутні жодні докази права власності ОСОБА_1 на спірний гараж, зокрема акт оцінки вартості гаража, проведеної БТІ, або жодний правовстановлюючий документ. Ухвалою Приморського райсуду м. Маріуполя від 26.01.2007 року було затверджено мирову угоду, укладену між ОСОБА_2 та АСК «Автолюбитель-25», відповідно до якої АСК «Автолюбитель-25» визнав право власності ОСОБА_2 на збудований нею гараж та сплачує останній моральну шкоду у розмірі 2500 грн. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25.12.2014 року' наведену ухвалу суду першої інстанції було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, АСК «Автолюбитель-25», згідно з яким просить визнати за нею право власності на спірний гараж та визнати за нею право користування вказаним гаражем.

В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона є членом АСК «Автолюбитель-25», що підтверджується членським квитком від 21.05.2005 року, нею було придбано гараж НОМЕР_1 сектору «X» в даному кооперативі. 20.11.2009 року ОСОБА_1 отримала ордер на користування спірним гаражем. На момент придбання нею вказаного гаражу його стан був незадовільним, у зв'язку з чим ОСОБА_1 був здійснений ряд будівельних робіт з покращення його стану, що підтверджується наявними у ОСОБА_1 товарними чеками. Враховуючи наведене вважає, що вона є єдиним власником та користувачем спірного гаража.

Рішенням Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 1 грудня 2015 року частково задоволено позов АСК «Автолюбитель-25», припинено членство ОСОБА_1 в кооперативі, а також припинено право користування ОСОБА_1 спірним гаражем. В задоволенні решти частини позовних вимог АСК «Автолюбитель-25» відмовлено.

Також вказаним рішенням відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2

З даним рішенням не погодилася ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку. Вона посилалася на те, що суд не повно з»ясував обставини справи та ухвалив рішення з порушенням вимог процесуального та матеріального Закону. Просила рішення суду першої інстанції змінити в частині задоволення вимог АСК «Автолюбитель-25» та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог АСК «Автолюбитель-25». Також просила задовольнити її зустрічний позов в повному обсязі.

В судовому засіданні ОСОБА_1 повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представники АСК «Автолюбитель-25» в судовому засіданні заперечували проти задоволення апеляційної скарги.

ОСОБА_2 в судовому засіданні також заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1, представників АСК «Автолюбитель-25», ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає необхідним відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Статтею 303 ч.1 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про кооперацію» кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно- закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами, рішення установчих зборів оформляється протоколом, який підписують головуючий та секретар зборів, відповідно до ч. 3, 4 ст. 7 Закону України «Про кооперацію».

Правовим документом, що регулює діяльність кооперативу, є статут кооперативу, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про кооперацію».

На підставі рішення виконкому Приморської районної ради народних депутатів № 101 від 07.04.1988 року було створено АСК «Автолюбитель-25» На підставі розпорядження Виконавчого комітету Маріупольської ради народних депутатів від 15.03.1995 року № 201 р було перерєстровано АСК «Автолюбитель-25».

Протоколом загальних зборів членів АСК «Автолюбитель-25» № 1 від 18.02.1995 року було затверджено Статут АСК «Автолюбитель-25», відповідно до якого АСК з експлуатації колективних гаражів для автомотозасобів, які перебувають у приватній власності громадян «Автолюбитель-25» організовано з метою забезпечення членів кооперативу гаражами та стоянками для зберігання транспортних засобів членів кооперативу.

В подальшому протоколом загальних зборів членів АСК «Автолюбитель-25» від 11.07.2009 року було затверджено статут АСК «Автолюбитель-25» у новій редакції.

Суд першої інстанції правильно врахував той факт, що членський квиток на ім'я ОСОБА_1, на право користування гаражем НОМЕР_1 сектору «X» у АСК «Автолюбитель-25» датовано 21.05.2005 року (із зазначення дати вступу 21 травня), при аналізі правомірності набуття ОСОБА_1 статусу члена АСК «Автолюбитель-25» суд правильно виходив, зокрема, з положень щодо порядку прийняття до кооперативу, викладених у статуті АСК «Автолюбитель- 25» у попередній редакції - від 18.02.1995 року, яка діяла станом на 2005 рік, у системному аналізі з вимогами, викладеними у Законі України «Про кооперацію».

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про кооперацію» членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

Так, відповідно до ст. 11 Закону України «Про кооперацію» вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і дай у порядку та в розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Згідно із статтею 15 Закону України «Про кооперацію» вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу. До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства.

Виконавчим органом кооперативу відповідно до статті 16 Закону України «Про кооперацію» є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу.

Наведеним вимогам Закону кореспондують положення, викладені у розділі І статуту АСК Автолюбитель-25» в редакції від 18.02.1995 року (том справи № 1 а.с.17-21). відповідно до яких прийом у пени кооперативу та дозвіл на будівництво гаража оформлюється Радою кооперативу. Будівництво гаражів здійснюється індивідуально або із залученням будівельних організацій. Після завершення будівництва членам кооперативу видається документ на право володіння гаражем (ордер). Купівля, продаж, дарування, вступ до спадщини здійснюється у встановленому порядку з реєстрацією Радою кооперативу.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що АСК «Автолюбитель-25» був створений на основі членства метою зберігання транспортних засобів, які належать членам кооперативу.

Як вже зазначалось вище, Законом України «Про кооперацію» визначено порядок вступу осіб до кооперативу та, відповідно, порядок прийняття осіб до членів кооперативу.

Як вказує позивач - АСК «Автолюбитель-25» - правлінням АСК «Автолюбитель-25» не приймалось рішення щодо прийняття ОСОБА_1 до членів кооперативу, оскільки останньою не було дотримано процедуру вступу до членів кооперативу - не надавалась заява про вступ до членів кооперативу, а право користування спірним гаражем набуто ОСОБА_1 неправомірно та у порушення порядку встановленого Законом України «Про кооперацію» та Статутом АСК «Автолюбитель-25».

Судом першої інстанції правильно встановлено, що Згідно із членським квитком (без номеру) АСК «Автолюбитель-25», виданим на ім'я ОСОБА_1 21.05.2005 року, останній надано право на заняття гаражу НОМЕР_1 у секторі «X» у наведеному кооперативі. У наведеному членському квитку містяться відмітки про сплату останньою членських і внесків за період 2006-2011 років включно. Відповідно до копій квитанцій, які містяться у матеріалах справи ОСОБА_1, було сплачено членські внески до АСК «Автолюбитель-25» за І період 2012-2014 років включно за гараж Х-12 (як зазначено у квитанціях). Внески за період 2012-2014 років ОСОБА_1, фактично було сплачено 21.06.2014 року.

Крім того, в матеріалах справи міститься ордер (без номеру) від 20.11 2009 року на право

користування гаражем №Х-12, виданий на ім'я ОСОБА_1

В той же час, ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя від 26.01.2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 до АСК «Автолюбитель-25» про визнання рішення зборів недійсними № 2-І166/2007 було затверджено мирову угоду, укладену між сторонами, згідно із якою АСК «Автолюбитель-25» в особі голови ОСОБА_3 визнав за ОСОБА_2 право приватної власності на гараж НОМЕР_1 сектору «X», розташований за адресою м. Маріуполь, вул. Червонофлотська, 125 «а», та зобов'язався сплатити за свій рахунок моральну шкоду у розмірі 2500 грн. в строк до 20.03.2007 року, а ОСОБА_2 в свою чергу взяла на себе зобов'язання прийняти правовстановлюючі документи на гараж та прийняти кошти за відшкодування моральної шкоди у розмірі 2500 грн. від ОСОБА_3 У зв'язку із затвердженням між сторонами мирової угоди провадження у справі було закрито.

На теперішній час наведену ухвалу суду було скасовано, відповідно до ухвали Апеляційного суду Донецької області від 25.12.2014 року.

Апеляційний суд перевірив доводи апеляційної скарги та дійшов висновку, що вони є безпідставними.

Відповідно до ч.1 та 2 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд першої інстанції правильно встановив, що при розгляді даної цивільної справи позивачем АСК «Автолюбитель-25» доведено неправомірність набуття ОСОБА_1 статусу члена кооперативу. Зокрема, при судовому розгляді встановлена відсутність у АСК «Автолюбитель-25» відповідної заяви ОСОБА_1 про її вступ до кооперативу та відповідне рішення загальних зборів про прийняття останньої до членів АСК «Автолюбитель-25», що є прямим порушенням процедури прийняття до членів кооперативу, встановленої ст. 11 Закону України «Про кооперацію» та розділу І Статуту кооперативу, в редакції 18.02.1995 року

(чинній на момент видачі ОСОБА_1 членського квитку).

ОСОБА_1 в свою чергу не надала суду доказів на підтвердження її доводів про вступ до кооперативу.

Як вказує ОСОБА_1 у своєму позові про визнання права користування та права власності на спірний гараж, останньою набуто право власності на гараж НОМЕР_1 в секторі «X» у АСК «Автолюбитель-25» внаслідок його придбання у голови кооперативу ОСОБА_3, який займав цю посаду на момент видачі ОСОБА_1 членського квитка.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з правомірністю набуття права власності на спірний гараж у зазначений ОСОБА_1 спосіб погодитись не можна.

Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із ч.1, 2 ст.205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами ч.І ст.207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За своєю суттю договір купівлі-продажу передбачає для однієї сторони право отримання предмета купівлі-продажу у власність та зобов'язання сплатити його ціну, а для другої сторони - право на отримання вартості предмета договору та обов'язок передати предмет договору новому власнику.

Отже презюмується, що предмет договору належить продавцю та переходить у власність покупця, якщо інше не передбачено домовленістю сторін, та покупець має сплатити ціну за власний рахунок, якщо інше не передбачено домовленістю сторін договору або покупцем та іншою особою.

В порушення наведених вимог законодавства ОСОБА_1 не надано суду відповідних належних доказів придбання нею спірного гаражу. Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що ані Законом України «Про кооперацію», ані статутом АСК «Автолюбитель-25» у редакції від 18.02.1995 року не передбачено право голови кооперативу здійснювати відчуження гаражів без наявності відповідного рішення ради кооперативу (розділ І Статуту в редакції від 18.02.1995 року).

На підтвердження вказаних висновків суду в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1, про кримінальне правопорушення за фактом шахрайських дій ОСОБА_3 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 КК України, у якій ОСОБА_1 зазначає, що у 2005 році нею було написано заяву про вступ до кооперативу та передано ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 500 доларів США за гараж НОМЕР_1 сектору «X» у АСК «Автолюбитель-25». Інформацію про вказане кримінальне правопорушення було внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками ст. 190 ч. 1 КК України, на теперішній час триває досудове розслідування у кримінальному провадженні № 421505102000002, згідно з відповідю на запит суду Приморського РВ ММУ УМВС України в Донецькій області.

Факт наявності у ОСОБА_1 ордеру на право користування спірним гаражем, виданий їй 20.11.2009 року, також не може бути підставою для визнання за нею право користування гаражем НОМЕР_1 сектору «X» у АСК «Автолюбитель-25», враховуючи порушення процедури вступу до членів кооперативу.

Пунктом 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ, пов'язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів» №5 від 28 червня 1991 року передбачено, що у справах про право на пай і на гараж судам належить виходити з того, що член ГБК, який повністю вніс свій пай за гараж, наданий йому в користування, набуває право власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обміняти, вчиняти відносно нього інші угоди, що не заборонені законом.

Виходячи з наведених норм Закону України «Про кооперацію» і Статуту кооперативу, право власності, як і право користування гаражем, є похідними від права на членство у кооперативі.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наявність у ОСОБА_1 членського квитка, квитанцій про сплату членських внесків та ордеру на право користування спірним гаражем у даному випадку не можуть бути підставою для визнання за останньою права володіння та користування спірним гаражем, враховуючі порушення вимог ст.11 Закону України «Про кооперацію» та відсутність правомірності набуття ОСОБА_1 статусу члену кооперативу.

Статтею 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області від 1 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді