Вирок № 54741729, 22.12.2015, Дружківський міський суд Донецької області

ЄУН 229/640/15-к

1-кп/229/147/2015

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року Дружківський міський суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Лебеженко В.О.

за участю секретаря с/з ОСОБА_1

прокурора Сергєєвої Д.В.

захисника ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Дружківки Донецької області кримінальне провадження №1-кп/229/147/2015 за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працює, не одружений, судимий:

13 листопада 2012 року Дружківським міським судом за ст.ст.15 ч.2, 185 ч.2 КК України до 1 року обмеження з випробувальним терміном на 1 рік;

13 листопада 2013 року Дружківським міським судом Донецької області за ст.ст.185 ч.3, 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

в скоєнні злочину, передбаченого ст.185 ч.2 КК України,

В С Т А Н О В И В:

31 січня 2015 року приблизно о 20 годині обвинувачений ОСОБА_4, разом з раніше знайомим ОСОБА_5 прийшли до потерпілої ОСОБА_3, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2. Через деякий час до них приєдналася ОСОБА_6 Перебуваючи у вищезазначеній квартирі, обвинувачений ОСОБА_4, ОСОБА_5О, ОСОБА_6 та потерпіла ОСОБА_3 разом вживали спиртні напої. В цей час обвинувачений ОСОБА_4 помітив в квартирі два мобільні телефони, які належали потерпілій ОСОБА_3, та прийняв рішення заволодіти цим майном.

1 лютого 2015 року приблизно о 1 годині обвинувачений ОСОБА_4, реалізуючи свій злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна, знаходячись у стані алкогольного спяніння, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи умисно, таємно, повторно,з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, викрав належні потерпілій ОСОБА_3 мобільний телефон «Nokia 113» в корпусі блакитного кольору вартістю 361, 67 грн., з сім картою мобільного оператора МТС вартістю 8,33 грн. та мобільний телефон «Nokia 5228» в корпусі чорного кольору вартістю 285,90 грн. з сім картою мобільного оператора МТС вартістю 8,33 грн., після чого з місця вчинення злочину з викраденим майном зник, розпорядившись ним в подальшому на свій розсуд, чим заподіяв потерпілій ОСОБА_3 матеріальний збиток на загальну суму 664,23 грн.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав та пояснив, що з потерпілою ОСОБА_3 він знайомий тривалий час. 31 січня 2015 року він разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 прийшли в гості до ОСОБА_3, яка мешкає в квартирі АДРЕСА_3. В квартирі вони разом стали вживати спиртні напої. Близько 23 години між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 виник словесний конфлікт, під час якого ОСОБА_3 розбила ОСОБА_6 голову. 1 лютого 2015 року приблизно о 1 години ночі він, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пішли з квартири. По дорозі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 посварилися і ОСОБА_5 пішов додому, а він пішов проводжати ОСОБА_6 В районі кафе «Бріз» ОСОБА_6 впала. Піднявшись, вона віддала йому свою жіночу сумочку, в якій він побачив декілька мобільних телефонів: смартфон, два кнопочних телефони та один сенсорний телефон. Він довів ОСОБА_6 до квартири, вона зайшла додому, а він залишився її чекати з її сумкою. Не дочекавшись нікого, він подзвонив у двері. Вийшла мати ОСОБА_6, якій він віддав сумочку та три телефони. ОСОБА_7 забрала у нього сумочку та один телефон, пояснивши, що два інших телефони її доньки не належать. Після, чого він зателефонував ОСОБА_7, яка повідомила що ці два телефони належать ОСОБА_3 і сказала, що б він віддав один телефон ОСОБА_3, а інший залишив у себе та віддав його ОСОБА_3 наступного дня. В цей же день, він прийшов до ОСОБА_3 і віддав їй мобільний телефон «Nokia 113» в корпусі блакитного кольору та повідомив, що даний телефон йому передала ОСОБА_7. На питання ОСОБА_3, де другий телефон, він відповів що не знає, при цьому другий телефон був у нього. Вранці він зателефонував ОСОБА_7 але її телефон був відключений. ОСОБА_5 повідомив йому, що ОСОБА_7 змінила сім-карту. Цей телефон залишився у нього. Потім через декілька днів до нього приїхали співробітники міліції, яки шукали мобільний телефон рожевого кольору. Після чого вони поїхали до ОСОБА_3, якій показали всі знайдені у нього мобільні телефони. Вона сказала, що серед мобільних телефонів її телефону немає, що також підтвердила у міському відділу міліції. Потім йому стало відомо, що ОСОБА_3 начебто сказала, що цей телефон належить їй. Вважає себе невинним, оскільки крадіжку мобільних телефонів скоїла ОСОБА_7, а він лише віддіав їй один мобільний телефон.

Незважаючи на заняту обвинуваченим ОСОБА_4 позицію, направлену на невизнання своєї вини у предявленому обвинуваченні, його вина у скоєні інкримінованого йому злочину підтверджується показами потерпілого, свідків, протоколом огляду місця події, протоколом огляду речей, висновком експертизи, речовими доказами, та іншими доказами по справі дослідженими у судовому засіданні.

Так, потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що з обвинуваченим ОСОБА_4 вона знайома тривалий час, підстав його обмовляти у неї немає. 31 січня 2015 року до неї в гості прийшли ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Вони разом стали вживати спиртні напої, які принесли з собою ОСОБА_4 і ОСОБА_5. В цей час в квартирі також перебувала її 12-річна сестра. В ході розмови між нею та ОСОБА_6 виникла сварка, яка переросла в бійку. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 намагались їх розборонити. В результаті бійки вона розбила брову ОСОБА_6. Після чого вона вигнала всіх з квартири. Після того як ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 пішли, вона виявила зникнення мобільних телефонів, одним з яких користувалась її молодша сестра. 1 лютого 2015 року близько 2 години ночі до нею прийшов ОСОБА_4 та повернув їй телефон «Nokia 113» в корпусі блакитного кольору, при цьому пояснивши, що даний телефон передала їй ОСОБА_6. Де другий телефон ОСОБА_4 не сказав. Уночі вона дзвонила на свій телефон, але він був відключений. Протягом трьох днів вона просила ОСОБА_6 та ОСОБА_5 повернути їй мобільний телефон. Через деякий час після звернення до міліції їй зателефонував о/у Гасанов, та пояснив, що вони знайшли її мобільний телефон та запросив до ОСОБА_8 Після цього, перебуваючи в приміщенні ОСОБА_8, ОСОБА_9 в її присутності пояснював, що даний телефон, який був у неї вкрадений, вранці йому передав його брат ОСОБА_4. Зі слів ОСОБА_9 телефон вже був без сім карти та флєш-карти. На даний час мобільні телефони їй повернули співробітники міліції, претензій матеріального чи морального характера вона к ОСОБА_4 не має.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засідання пояснив, що з ОСОБА_4 він знайомий з дитинства, з ОСОБА_3 також знайомий тривалий час. Взимку 2015 року близько 19 години він, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 прийшли до ОСОБА_3 в гості. В квартирі також була сестра ОСОБА_3. До 23 години вони вживали спиртні напої. В ході вживання спиртних напоїв між ОСОБА_3 та ОСОБА_10 виникла сварка, під час якої ОСОБА_4 ходив до крамниці за спиртним. Після сварки він та ОСОБА_4 пішли проводжати ОСОБА_10. По дорозі він посварився з ОСОБА_10 й пішов, а ОСОБА_4 залишився. Вранці від ОСОБА_3 він дізнався, що в неї зникли 2 мобільні телефони. Він питав у ОСОБА_10 та ОСОБА_4, чи не брали вони їх, на що останні дали негативну відповідь. Згодом він дізнався що телефони взяв ОСОБА_4. ОСОБА_10 казала йому, що зазначені телефони вона бачила у ОСОБА_4 і він пропонував їй один з телефонів. Проте ОСОБА_4 стверджував, що зазначені телефони взяла ОСОБА_10.

Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні пояснила, що з ОСОБА_3 вона знайома з дитинства, відносини в них дружні. 31 січня 2015 року близько 20 години вона разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 завітали до ОСОБА_3 в гості. В квартирі також була сестра ОСОБА_3, якій було близько 12 років. Вони в залі вживали спиртні напої, потім чого між нею та ОСОБА_3 виник словесний конфлікт. Вони вийшли до ванної кімнати, де між ними розпочалась бійка, в ході якої ОСОБА_3 розсікла їй бров. ОСОБА_5 їх розмірив. ОСОБА_4 в цей час залишився сам в залі, сестра ОСОБА_3 була в сусідній кімнаті за компютером. Після чого вона пішла додому. Її стали проводжати ОСОБА_4 та ОСОБА_5. По дорозі вона посварилась з ОСОБА_5 і він пішов. Коли вони йшли з ОСОБА_4, він показував їй мобільний телефон. Вранці їй зателефонувала ОСОБА_3 та повідомила, що в неї зникло 2 телефони, один з яких їй повернув ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні відмовився давати покази в силу ст.63 Конституції України, оскільки обвинувачений ОСОБА_4 є його рідним братом.

Суд критично відноситься до показань обвинуваченого ОСОБА_4 в частині того, що крадіжку мобільних телефонів скоїв не він, а ОСОБА_10, яка, з його слів, віддала йому мобільні телефони, які належали потерпілій ОСОБА_3, з наступних підстав.

Так, свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні категорично заперечувала свою причетність к скоєнню крадіжки мобільних телефонів, які належали потерпілій ОСОБА_3, пояснивши, що в той день коли вони йшли з ОСОБА_4 від потерпілої ОСОБА_3, він показував їй мобільний телефон. Вранці їй зателефонувала ОСОБА_3 та повідомила, що в неї зникло 2 мобільні телефони, один з яких їй повернув ОСОБА_4

Свідок ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що зі слів ОСОБА_10 мобільні телефони, які були викрадені у потерпілій ОСОБА_3 вона бачила у ОСОБА_4 і він пропонував їй один з викрадених телефонів.

Потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що зі слів ОСОБА_9, рідного брата обвинуваченого ОСОБА_4, у якого був вилучений мобільний телефон «Nokia 5228», саме ОСОБА_11 вранці того дня коли була скоєна крадіжка, дав йому вказаний телефон.

Незважаючи на те, що свідок ОСОБА_9 від надання показів у судовому засіданні відмовився, скориставшись своїм правом передбаченим ст.63 Конституції України, показання потерпілої ОСОБА_3 в цій частині підтверджуються заявою ОСОБА_9 написаною ним власноручно, згідно якої він добровільно надав працівникам міліції мобільний телефон «Nokia 5228» в корпусі чорного кольору, який йому дав його брат ОСОБА_4 (а.с.103).

Відповідно до протоколу огляду місця події від 09 лютого 2015 року було оглянуто мобільний телефон «Nokia 5228» (а.с.102), який був добровільно виданий ОСОБА_9 (а.с.103).

Відповідно до протоколу огляду речей від 12 лютого 2015 року було оглянуто мобільний телефон «Nokia 113» в корпусі блакитного кольору та мобільний телефон «Nokia 5228» в корпусі чорного кольору, в ході якого потерпіла ОСОБА_3 впізнала дані мобільні телефони, як мобільні телефони, які були в неї вкрадені в період з 31 лютого 2015 року по 01 лютого 2015 року в квартирі АДРЕСА_4 (а.с.104-106).

Відповідно до звіту експерта-оцінювача №29 вартість мобільного телефону «Nokia 5228» на дату вчинення злочину складає 285,90грн., «Nokia 113» -361,67 грн., сім карта МТС 8,33 грн.

Покази свідків ОСОБА_5, ОСОБА_10 та потерпілої ОСОБА_3 є послідовними, узгоджуються між собою та підтверджуються дослідженими у судовому засіданні доказами, тому, на думку суду, можуть бути покладені в основу вироку при визнанні винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому злочину.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позицію обвинуваченого ОСОБА_4 спрямовану на невизнання своєї вини у скоєні інкримінованого йому злочину, необхідно розглядати, як засіб захисту від пред'явленого обвинувачення, з метою уникнути відповідальності за скоєний злочин.

Таким чином, суд, на підставі обєктивно зясованих обставин, вважає, що вина ОСОБА_4 у предявленому обвинуваченні доведена, і його дії правильно кваліфіковані органами досудового розслідування за ст.185 ч.2 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

Суд вважає, що в діях обвинуваченого є кваліфікуюча ознака «повторність», оскільки 13 листопада 2013 року він був засуджений Дружківським міським судом Донецької області за ст.185 ч.3, 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі. Покарання за цим вироком на час розгляду справи у суді ОСОБА_4 не відбув.

При визначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який згідно зі ст.12 КК України відноситься до злочину середньої тяжкості, особу винного, той факт, він раніше судимий, вчинив злочин не відбувши покарання за вироком Дружківського міського суду Донецької області від 13 листопада 2013 року, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо.

Обставин, які пом'якшують покарання, судом не встановлено.

В якості обставини, яка обтяжує покарання, суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного спяніння.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, обставин що обтяжують покарання, даних про особу винного, суд приходить до висновку про недоцільність призначення покарання, передбаченого у санкції ч.2 ст.185 КК України у вигляді арешту або обмеження волі, а вважає доцільним призначити йому покарання у виді позбавлення волі.

На думку суду, такий вид покарання є необхідним і достатнім для виправлення засудженого і попередження вчинення ним нових злочинів.

Оскільки обвинувачений ОСОБА_4 вчинив новий злочин до повного відбуття покарання за попереднім вироком, то суд вирішуючи питання про визначення йому остаточного покарання за сукупністю вироків, вважає необхідним призначити покарання за правилами, передбаченими ст.71 КК України, частково приєднавши до покарання по даному вироку, не відбуте покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком Дружківського міського суду Донецької області від 13 листопада 2013 року (а.с.118-120).

Постановою слідчого СВ ОСОБА_8 ГУМВС України в Донецькій області від 12 лютого 2015 року вилучені мобільні телефони «Nokia 5228» та «Nokia 113», визнані речовими доказами у кримінальному провадженні, та передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_3 (а.с.107-108). Суд вважає за необхідне дані речові докази повернути потерпілій ОСОБА_3

Згідно протоколу ОСОБА_4 був затриманий 15 травня 2015 року (а.с.37-41).

Ухвалою Дружківського міського суду від 21 серпня 2015 року відносно ОСОБА_4 був обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (а.с.70-71).

Суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили, необхідно залишити без змін.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.

Процесуальних витрат у кримінальному провадженні немає.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 368, 373-376 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_4 визнати винуватим у предявленому обвинуваченні за ст.185 ч.2 КК України та призначити йому покарання у виді одного року позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання призначеного за цим вироком частково приєднати не відбуте покарання за вироком Дружківського міського суду Донецької області від 13 листопада 2013 року в виді трьох років одного місяця позбавлення волі, призначивши ОСОБА_4 остаточне покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили - залишити без змін та тримати його в Артемівській УВП УДПтСУ в Донецькій області.

Строк відбуття покарання ОСОБА_4 обчислювати з моменту його затримання, тобто з 15 травня 2015 року.

Речові докази: мобільний телефон «Nokia 5228» та мобільний телефон «Nokia 113» - вважати повернутими потерпілій ОСОБА_3

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту проголошення вироку в суді.

Суддя: