Ухвала суду № 54737838, 22.12.2015, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/2695/15Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 43 Кравченко Т. М. Доповідач в апеляційній інстанції Пальонний В. С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2015 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоПальонного В. С.суддівКарпенко О. В. , Нерушак Л. В. при секретаріВинник І. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 вересня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про вселення, -

в с т а н о в и л а :

В червні 2015 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про вселення.

В обґрунтування позовних вимог вказував, що він з 1996 року проживав однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_9 в її будинку по АДРЕСА_1. За згодою ОСОБА_9 він прописався за вказаною адресою 15 червня 2000 року. Переходячи проживати до ОСОБА_9, він продав будинок в с. Будище Звенигородського району, а гроші були витрачені на потреби сім'ї. Вони разом вели спільне господарство, він доглядав та ремонтував будинок.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 померла.

Після смерті ОСОБА_9 її син ОСОБА_6 вигнав його з будинку, замінив замки і перешкоджає його подальшому проживанню в спірному будинку.

Вважаючи порушеним своє право на користування житлом у спірному будинку, посилаючись на ст. 405 ЦК України та ст. 156 ЖК УРСР, просив суд вселити його в будинок №8 по провулку Чапаєва в с. Хлипнівка Звенигородського району Черкаської області та зобов'язати відповідачів не чинити йому перешкод в користуванні цим будинком.

Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 вересня 2015 року позов задоволено: вселено ОСОБА_7 в будинок АДРЕСА_1; зобов'язано ОСОБА_6 та ОСОБА_8 не чинити перешкод ОСОБА_7 в користуванні вказаним житловим будинком. Вирішено питання про судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити ОСОБА_7 у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_10 та його представника, ОСОБА_11, які підтримали апеляційну скаргу, ОСОБА_12, який заперечував проти її задоволення, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 на підставі рішення Звенигородської районної ради народних депутатів від 14 березня 1989 року № 75 належав ОСОБА_13, в зареєстрованому шлюбі з яким перебувала ОСОБА_9

Згідно довідки Хлипнівської сільської ради № 546 від 21.08.2015 року вказаний житловий будинок споруджений ОСОБА_13 та ОСОБА_9 в період шлюбу, спільними зусиллями, за спільні кошти, а тому відповідно до ст.22 Кодексу про шлюб та сім'ю України був їх спільною сумісною власністю і ОСОБА_9 є співвласником вказаного житлового будинку.

Після смерті ОСОБА_13спадщину за законом прийняв його син ОСОБА_8, отримавши свідоцтво про право на спадщину на вказаний житловий будинок, проте. рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 29 квітня 2015 року це свідоцтво визнано недійсним .

Позивач ОСОБА_7 вселився у спірний житловий будинок в 2000 році, як співмешканець ОСОБА_9, з її згоди був там зареєстрований, постійно проживав і вів з нею спільне господарство, а тому відповідно до положень ч.4 ст.156, ст.64 ЖК УРСР вважається членом сім'ї співвласника цього житлового будинку.

Після смерті ОСОБА_9 її син ОСОБА_6 став чинити позивачеві перешкоди в користуванні спірним житловим будинком.

Згідно ч.ч.1,4 ст.156 ЖК УРСР члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користуватися займаним приміщенням.

Оскільки позивач вселився у спірний житловий будинок і користувався ним як член сім'ї співвласника цього будинку, то має право на користування займаним приміщенням і після припинення сімейних відносин з співвласником будинку, а тому його порушене право підлягає захисту.

Встановивши вказані обставини, суд прийшов до обґрунтованого висновку про вселення позивача у спірний житловий будинок та покладення на відповідачів обов'язку не чинити йому перешкод у користуванні цим будинком.

Доводи апеляційної скарги не є суттєвими і вказаного висновку суду не спростовують.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши дійсні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, правильно застосував норми матеріального права, не допустив порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення спору, і ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 28 вересня 2015 року у ОСОБА_7 до ОСОБА_6, ОСОБА_8 про вселення залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня проголошення.

Головуючий :

Судді :